Справа 669/1119/25
№ 2/688/769/26
Рішення
Іменем України
(заочне)
09 квітня 2026 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Козачук С.В.,
з участю секретаря судового засідання Міськової І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Шепетівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог, позиція позивача
28.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (далі - ТОВ «ФК «Сіті Колект») в системі «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову посилається на те, що 13.03.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №3528237 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до умов договору, товариство надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4000 грн на строк 360 днів із фіксованою процентною ставкою 2,00 % в день, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
26.10.2023 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК Профіт» уклали договір про відступлення права вимоги №26102023, за яким ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «ФК Профіт» за плату належні йому права вимоги, у тому числі і за кредитним договором №3528237 від 13.03.2023. Надалі ТОВ «ФК Профіт» відступило право вимоги за кредитним договором №3528237 від 13.03.2023 на користь ТОВ «ФК «Сіті Колект» відповідно до договору факторингу №ДО-20250909/01 від 09.09.2025, за умовами якого новий кредитор набув право вимоги відносно боржника ОСОБА_1 , заборгованість якого становить 20190 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000 грн та заборгованості за нараховими процентами в розмірі 16190 грн.
Представник ТОВ «ФК «Сіті Колект» у судове засідання не з'явився. Представник позивача Варшавський К.А. подав клопотання, у якому просив розгляд справи провести у його відсутності, позов підтримав в повному обсязі. У разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Позиція відповідача
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала, хоча про час, день та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 20.01.2026 дану цивільну справу направлено за територіальною підсудністю до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області.
10.02.2026 справу отримано канцелярією Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2026 передано для розгляду судді Козачук С.В.
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.02.2026 відкрито провадження в справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін о 09 год 30 хв 09.03.2026, який через неявку відповідача відкладено до 10 год 30 хв 09.04.2026.
09.04.2026 постановлено ухвалу про заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
В зв'язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Виклад встановлених судом обставин, зміст спірних правовідносин та докази на їх підтвердження
Між сторонами виникли правовідносини щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Судом встановлено, 13.03.2023 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3528237 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства. За умовами договору товариство надало клієнту кредит у розмірі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 360 днів із періодичністю платежів зі сплати процентів 30 днів (п. 1.2.- 1.3 договору).
За користування кредитом нараховуються проценти. Стандартна процентна ставка становить 2,00% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3. цього договору. Знижена процентна ставка 2,00 % за кожен день користування кредитом застосовується відповідно до умов визначених в п.п.1.4.2 кредитного договору.
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною та зниженою ставкою за весь строк користування кредитом складає 32800 грн (п.п. 1.6.1., 1.6.2. договору).
Згідно п. 2.1 договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту у випадку неможливості зарахування платежу на зазначену платіжну карту з будь-яких причин, які не залежать від товариства (в тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки).
Підписавши кредитний договір, відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», які розміщені на веб-сайті, повністю приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердив, що повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих правил (п.9.9 договору).
Договір №3528237 про надання коштів на умовах споживчого кредиту підписаний електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором М728, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, зазначений у п.10 кредитного договору «Реквізити та підписи сторін».
З повідомлення №20240228-3512 від 28.02.2024 слідує, що ТОВ «Пейтек Україна», на підставі договору про організацію переказу грошових коштів №210222-1 від 21.02.2022 укладеного між ТОВ «Пейтек Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» 13.03.2023 о 21:52:07 було перераховано кошти в сумі 4000 на платіжну карту клієнта НОМЕР_1 , з призначенням платежу - зарахування на НОМЕР_2 .
Згідно розрахунку заборгованості за договором №3528237 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 26.10.2023 заборгованість відповідача становить 20190 грн.
26.10.2023 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК Профіт» уклали договір про відступлення права вимоги №26102023, за яким ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «ФК Профіт» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК Профіт» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в точу числі до відповідача.
09.09.2025 ТОВ «ФК Профіт» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» уклали договір факторингу №ДО-20250909/01, за яким ТОВ «ФК Профіт» передало ТОВ «ФК «Сіті Колект» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Сіті Колект» прийняло належні ТОВ «ФК Профіт» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі документації підтверджує факт переходу від ТОВ «ФК Профіт» до ТОВ «ФК «Сіті Колект» прав грошової вимоги та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №ДО-20250909/01 від 09.09.2025 ТОВ «ФК «Сіті Колект» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 20190 грн, що складається з суми заборгованості за основною сумою боргу 4000 грн та заборгованості за процентами в розмірі 16190 грн. З часу отримання права вимоги до відповідача штрафні санкції позивачем не нараховувалися.
Встановлені обставини підтверджуються письмовими доказами, а саме дпними: договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3528237 від 13.03.2023, Паспорту споживчого кредиту до договору №3528237 від 13.03.2023, повідомлення ТОВ «Пейтек Україна» за №20240228-3512 від 28.02.2024, розрахунку заборгованості за договором №3528237 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.03.2023 станом на 26.10.2023, договору про відступлення права вимоги №26102023 від 26.10.2023, договору факторингу №ДО-20250909/01 від 09.09.2025, акту прийому-передачі документації до договору факторингу №ДО-20250909/01 від 09.09.2025, витягу з реєстру боржників до договору факторингу №ДО-20250909/01 від 09.09.2025.
Застосовані норми права
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання відпозичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з істаттею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за змістом статті 512 ЦК України у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником
Відповідно до положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.
Мотиви та висновки суду
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
З наданих та досліджених судом доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 13.03.2023 уклала з ТОВ «Лінеура Україна» договір №3528237 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за яким отримала грошові кошти в кредит користувалась ними, однак у строки встановлені договором їх не повернула, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка на підставі договорів відступлення прав вимоги та факторингу була відступлена позивачу ТОВ «ФК «Сіті Колект».
Вищевказаний кредитний договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого договору виникли цивільні права та обов'язки майнового характеру.
Договори укладено згідно з ч. 2. ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в порядку, передбаченому Законом України «По електронну комерцію». Договори підписувалися з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону, електронний підпис з одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор для укладення договору надсилається засобами зв'язку, зазначеними заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі.
Відтак, укладення договору у запропонованій формі із запропонованими умовами, відповідало внутрішній волі відповідача ОСОБА_1 , оскільки саме вона зареєструвалась в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Окрім цього, відповідач була вільною у виборі фінансової установи для отримання кредиту, а факт отримання коштів, підтверджує вільне волевиявлення на вчинення правочинів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема у відповідача виникло зобов'язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування нею.
Судом також встановлено, що відповідно до умов кредитного договору №3528237 від 13.03.2023 сторонами було узгоджено суму кредиту, строк на який надаються кошти, порядок їх повернення, розмір процентів за користування коштами та порядок їх нарахування.
В матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 вищевказаного договору, оскільки відповідач отримувала та користувалась кредитними коштами, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.
Відповідачем доказів на підтвердження виконання умов договору та повернення заборгованості надано не було.
За наведених обставин позов підлягає до задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути за договором №3528237 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.03.2023 заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 4000 грн, заборгованість за процентами в розмірі 16190 грн в межах строку кредитування, а всього 20190 грн.
Розподіл судових витрат
Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом позов задоволено в повному обсязі, судовий збір що сплачений позивачем згідно платіжної інструкції від 04.12.2025 за №1041 в розмірі 2422,40 грн, при зверненні до суду, підлягає стягненню з відповідача на його користь.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких підтверджується копією договору про надання правової допомоги №25 від 17.10.2025, заявкою про надання правової допомоги №941 від 25.11.2025, витягом з акту про надання юридичної допомоги від 26.11.2025, додатком №1 до договору про надання правової допомоги №25 від 17.10.2025 - прайс-листом з вартістю послуг, платіжною інструкцією №711 від 01.12.2025 на суму 65000 грн, де призначення платежу вказано оплата правової допомоги згідно договору №25 від 17.10.2025, суд виходить з того, що затрати часу на підготовку та подання даної позовної заяви про стягнення заборгованості в розмірі 9000 гривень є завищеними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 4500 грн.
Керуючись ст.ст. 204, 207, 512, 526, 530, 610, 611, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1081, 1082 ЦК України, керуючись ст.ст. 12,13, 76-81, 89, 137, 141, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» заборгованість за договором №3528237 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13 березня 2023 року за тілом кредиту в сумі 4000 гривень, за процентами в сумі 16190 гривень, а всього 20190 (двадцять тисяч сто дев'яносто) гривень.
Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», адреса місцезнаходження: 02154, м. Київ, проспект Соборності, буд. 30 А, офіс 321, код ЄДРПОУ 43950742.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: Світлана КОЗАЧУК