Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/4031/25
Провадження № 6/332/80/26
08 квітня 2026 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Яцуна О.С.,
при секретарі судового засідання: Дубачовій А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду в рамках цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду в рамках цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначено, що вона не ухиляється від виконання рішення і має намір добровільно виконати свої зобов'язання, однак через скрутне матеріальне становище вона не має змоги сплатити всю заборгованість одразу. Просить надати їй розстрочку виконання рішення суду строком на 3 місяці з рівними платежами по 7 402,00 грн щомісячно до червня 2026 року. У січні та березні 2026 року нею вже сплачено 12 000,00 грн, залишок до сплати складає 32 204,61 грн.
В подальшому, 17.03.2026, нею було подано клопотання про зупинення виконання рішення суду, в якому вона просить тимчасово зупинити виконання рішення суду від 22.01.2026 до моменту розгляду судом клопотання про розстрочення виконання рішення суду та утриматися від надання виконавчого листа позивачеві.
Також, 20.03.2026, нею було подано клопотання про долучення доказів на підтвердження несення нею додаткових витрат, що наразі позбавляють її можливості сплатити суму заборгованості за рішенням суду одразу.
Від представника АТ «ОТП Банк» надійшла заява, в якій він заперечує щодо задоволення вимог заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду, з огляду на те, що нею не надано жодних доказів на підтвердження обставин, що унеможливлюють здійснити сплату заборгованості єдиним платежем. Також ним подані заперечення щодо зупинення виконання рішення суду та утримання суду від надання виконавчого листа, оскільки вказане не передбачено чинним цивільним законодавством.
ОСОБА_1 у своїй заяві про долучення доказів просила розгляд справи здійснювати без її участі через її віддалене місцезнаходження.
Від представника АТ «ОТП Банк» надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, дослідивши та проаналізувавши заяву та матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2026 позов АТ «ОТП Банк» задоволено у повному обсязі, з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором № 3000004708 від 09.02.2023 в розмірі 31 176,61 грн та судовий збір в розмірі 3 028,00 грн. Рішення набрало законної сили 24.02.2026 (а.с. 113-114).
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частин 1, 4 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Верховний Суд України у п. 10 постанови «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003, вказує, що суду у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення усієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; суми щомісячного платежу, наявність яких має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
До заяви про розстрочення виконання рішення суду заявником не долучено жодного документального обґрунтування обставин, що ускладнюють та/або унеможливлюють виконання нею рішення суду одноразово. Сама по собі копія витягу з наказу АТ «Науково-виробничий комплекс «Іскра» № 2681-к від 04.10.2024, згідно якого ОСОБА_1 переведена до філії АТ «НВК «Іскра» до м. Києва, та твердження заявника, що через переведення вона має додаткові витрати на оренду житла та комунальні послуги належним чином не підтверджують того факту, що вона має ті чи інші проблеми матеріального характеру.
Клопотання ОСОБА_1 щодо зупинення виконання рішення суду до розгляду даної справи та утримання від видачі судом виконавчого листа також судом відхиляються з огляду на те, що зупинення виконання рішення суду передбачено лише на стадії касаційного оскарження, що передбачено ст. 436 ЦПК України і це є правом, а не обов'язком суду. Також, згідно ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Відповідно до частин 1-2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Відтак, АТ «ОТП Банк» як позивач, на користь якого ухвалено рішення, має право на отримання виконавчого листа задля примусового виконання рішення суду і суд не має права утримуватися від його видачі, адже це не передбачено чинним цивільним законодавством.
З огляду на викладене вище, суд наразі не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду.
Керуючись ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 259-261, 353-354, 435 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду в рамках цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Ухвала, що постановлена в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (ч. 2 ст. 261 ЦПК України) та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Суддя О.С. Яцун