08 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/1819/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Київської міської прокуратури
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025
у справі за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Національної поліції України
до 1) Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт", 2) Головного управління Національної поліції України у місті Києві
про визнання недійсними договорів та стягнення 5 040 000,00 грн,
Заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави, в особі Національної поліції України звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (далі - ПрАТ "Київський річковий порт") та Головного управління Національної поліції України у місті Києві (далі - ГУ НПУ у м. Києві) про визнання недійсними договорів оренди нерухомого майна від 19.01.2021 № 4 ВПЗ, від 25.01.2022 № 5 ВПЗ, від 01.03.2023 № 145 ВПЗ та від 03.08.2023 № 532 ВПЗ, а також стягнення з ПрАТ "Київський річковий порт" на користь ГУ НПУ у м. Києві 5 040 000,00 грн і стягнення з ГУ НПУ у м. Києві одержаних за рішенням суду 5 040 000,00 грн в дохід держави.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилався на те, що незважаючи на те, що предметом оскаржуваних договорів є закрита автостоянка для автомобілів та частина вантажної площадки загальною площею 9900 м2, що розташовані по вул. Набережно-Луговій, 4 у м. Києві, фактично ПрАТ "Київський річковий порт" передало ГУ НПУ у м. Києві в орендне користування земельну ділянку площею 9900 м2, яка є складовою земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0069. Закрита автостоянка для автомобілів та частина вантажної площадки не є окремими об'єктами нерухомого майна, а є приналежністю до головної речі - земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0069, нерозривно пов'язані з нею, утворюються за рахунок інших речей та не є об'єктами нерухомого майна. Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:85:316:0069 площею 12,2332 га є комунальною власністю, належить ПрАТ "Київський річковий порт" на праві постійного землекористування, яке обмежується правом володіння та користування без права розпорядження майном. На думку прокурора оспорювані договори є прихованими договорами оренди земельної ділянки, які укладені без погодження з власником земельної ділянки - Київською міською радою, а тому суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та призвели до втрати бюджетних коштів (розмір сплаченої за договорами протягом 2021-2023 років орендної плати у розмірі 5 040 000,00 грн). Відповідно до позову, передавши в оренду фактично частину земельної ділянки, ПрАТ "Київський річковий порт" ввело в оману ГУ НПУ у м. Києві, вчинило дії, які може вчиняти власник земельної ділянки - Київська міська рада, і така передача суперечить статтям 92, 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 4 Закону України "Про оренду землі", статтям 210, 761 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Господарський суд міста Києва рішенням від 28.07.2025, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом у постанові від 17.12.2025, у задоволенні позову відмовив.
Суд виходив з того, що позивач, визначений прокурором, є неналежним, що є самостійною підставою відмови у позові. З огляду на це суд першої інстанції не досліджував аргументи прокурора про об'єкт оренди та можливість розпорядження ним ПрАТ "Київський річковий порт", недійсність договорів з цих підстав як таких, що суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, оскільки ці обставини підлягають з'ясуванню в межах позову за участю органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та серед іншого вказав, що фактично доводи прокурора про порушення інтересів держави у бюджетній сфері пов'язані з відсутністю у ПрАТ "Київський річковий порт" права розпорядження земельною ділянкою. Таким чином, прокурором підмінено відносини, що виникають у сфері розпорядження землею як майном, бюджетними відносинами. Порушення, які наводить прокурор, є безпосереднім об'єктом посягання в розрізі відносин власності на земельну ділянку, а не бюджетного законодавства. Жодного порушення регуляторного акта у бюджетній сфері прокурором не наведено.
До Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від Київської міської прокуратури надійшла касаційна скарга, підписана Рябенком Максимом Вячеславовичем, на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025, у якій заявлено вимоги, зокрема, про скасування оскаржуваних рішень, ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.
Верховний Суд ухвалою від 17.02.2026 вказану касаційну скаргу залишив без руху, встановив строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Для усунення недоліків касаційної скарги необхідно було:
- подати документи, що посвідчують повноваження представника Київської міської прокуратури на підписання та подання касаційної скарги відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про прокуратуру";
- обґрунтувати належним чином наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), як підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі, з урахуванням наведених у цій ухвалі вимог;
- надати до Верховного Суду документ, що підтверджує сплату судового збору у визначеному чинним законодавством розмірі за подання касаційної скарги у цій справі (№ 910/1819/25), який має бути перерахований за такими реквізитами.
До Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від Київської міської прокуратури надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, підписана заступником керівника Київської міської прокуратури Даракчі О. Г. (далі - скаржник).
До заяви додано документи, що посвідчують повноваження представника Київської міської прокуратури на підписання та подання касаційної скарги відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про прокуратуру", документ, що підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги у цій справі та наведено обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Перевіривши матеріали касаційної скарги (з урахуванням усунення недоліків), колегія суддів вирішила, що її подано з дотриманням вимог статей 287- 291 ГПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 294 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Скаржник у касаційній скарзі (з урахуванням уточнень) підставою для подання касаційної скарги у цій справі зазначає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.
У касаційній скарзі вказано, що при прийнятті рішень у цій справі суди першої і апеляційної інстанцій не застосували норми, що підлягали застосуванню, зокрема, статті 16, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статті 20, 22, 26 Бюджетного кодексу України, статті 1, 3, 15 Закону України "Про Національну поліцію України", пункт 5 Положення про Національну поліцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, що відповідно до статей 308, 311 ГПК України є підставою для скасування таких рішень судів.
Водночас скаржник зазначає, що висновки Верховного Суду про застосування статей 16, 228 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах щодо кола суб'єктів владних повноважень, які можуть звертатися до суду з позовами про визнання недійсними правочинів, які не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та застосування наслідків такої недійсності, у подібних правовідносинах відсутні.
Також, як вказано у касаційній скарзі, відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування вимог статей 16, 228 Цивільного кодексу України, статей 20, 22, 26 Бюджетного кодексу України у подібних правовідносинах з приводу того, чи вправі звертатись з позовом про застосування наслідків, передбачених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, відповідальний виконавець бюджетної програми та орган, в безпосередньому підпорядкуванні якого перебуває суб'єкт, який є стороною угод, що підлягають визнанню недійсними.
Враховуючи доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали скарги є достатніми для відкриття касаційного провадження за наявності випадку касаційного оскарження судових рішень, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
За змістом статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Оскільки подання відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі є правом учасників справи, то у разі реалізації такого права суд касаційної інстанції встановлює відповідний строк для подання зазначеного відзиву.
Керуючись статтями 234, 235, 287- 291, 294, 295 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження у справі № 910/1819/25 за касаційною скаргою Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 і здійснити перегляд оскаржуваних судових рішень у відкритому судовому засіданні 27 травня 2026 року о 12:00 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 10 (кабінет № 332).
2. Учасники справи мають право подати до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу до 30 квітня 2026 року, відсутність яких не перешкоджатиме здійсненню касаційного перегляду.
3. Інформацію щодо розгляду справи можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі "Інтернет" за вебадресою: http://supreme.court.gov.ua.
4. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов'язковою. Верховний Суд також роз'яснює про право сторін подати заяви про розгляд справи за їх відсутності, а також про їхнє право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку статті 197 Господарського процесуального кодексу України.
5. Витребувати з Господарського суду міста Києва/Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/1819/25.
6. Копію ухвали надіслати до Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський