08 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 921/562/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 16.10.2025
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2026 (в частині відмови у задоволенні клопотання про закриття провадження)
у справі №921/562/22
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність фізичної особи
1. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.11.2022 відкрито провадження у справі №921/562/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; ввів процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначив керуючим реструктуризацією боргів боржниці арбітражного керуючого Шимечка Андрія Ярославовича.
2. З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КузПБ), 24.11.2022 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
3. Ухвалою суду від 17.08.2023 визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів у цій справі відносно фізичної особи ОСОБА_1 , а саме:
- АТ "Райффайзен Банк" в розмірі 2 903 673,40 грн, з яких підлягають внесенню: 4 962,00 грн витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів та 2 898 711,40 грн (заборгованість) до другої черги реєстру вимог кредиторів;
- ОСОБА_2 ?вна в розмірі 3 604 962,00 грн, з яких підлягають внесенню: 4 962,00 грн витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів та 3 600 000,00 грн (заборгованість) до другої черги реєстру вимог кредиторів.
4. Постановою Господарського суду Тернопільської області від 25.01.2024 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 та повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржниці; визнано фізичну особу ОСОБА_1 банкрутом; введено процедуру погашення боргів боржниці, а керуючим реалізацією майна банкрута призначено арбітражного керуючого Шимечка А.Я.
Оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про визнання ОСОБА_1 банкрутом і введення процедури погашення боргів у встановленому законодавством порядку.
5. 15.05.2025 кредитор АТ "Райффайзен Банк" подав до суду клопотання про закриття провадження у справі №921/562/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 з підстав, визначених п.п. 10, 13 ч.1 ст. 90, п.1 ч.7 ст. 123 та ч. 11 ст. 126 КУзПБ
6. 25.08.2025 кредитор АТ "Райффайзен Банк" подав до суду заяву про визнання кредитора ОСОБА_2 заінтересованою особою щодо боржниці, оскільки ОСОБА_2 є рідною сестрою чоловіка боржниці.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
7. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.10.2025 у задоволенні заяви АТ "Райффазен Банк" щодо визнання кредитора ОСОБА_2 заінтересованим кредитором стосовно боржника і у задоволенні клопотання про закриття провадження цій у справі відмовлено.
8. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 16.10.2025 у справі №921/562/22 в частині відмови у задоволенні заяви АТ "Райффазен Банк" про визнання кредитора ОСОБА_2 заінтересованою особою стосовно боржниці скасовано та прийнято у цій частині нове рішення, яким визнано кредитора ОСОБА_2 заінтересованою особою стосовно боржниці - ОСОБА_1 . В іншій частині оскаржувану ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 16.10.2025 у цій справі залишено без змін.
8.1. Судові рішення в частині відмови у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі мотивовані тим, що питання повноти та достовірності відомостей, зазначених боржником у деклараціях про майновий стан, було належним чином досліджене судом саме на стадії процедури реструктуризації боргів у межах цієї справи. Керуючим реструктуризацією, у встановленому законом порядку, проведено перевірку поданих декларацій, направлено обов'язкові запити до уповноважених державних органів і реєстрів щодо наявності майна та майнових прав боржника і членів його сім'ї, отримано відповідні відповіді та подано до суду звіт про результати перевірки декларацій. За результатами такої перевірки невідповідності, неповноти чи недостовірності відомостей, зазначених боржником у деклараціях, встановлено не було, що підтверджено поданим звітом керуючого реструктуризацією та досліджено судом першої інстанції під час розгляду питання щодо подальшого руху справи.
-Саме з урахуванням висновків керуючого реструктуризацією та оцінки поданих матеріалів, судом було припинено процедуру реструктуризації боргів і прийнято постанову про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів. Таким чином, обставини щодо достовірності та повноти декларацій боржника вже були предметом судового розгляду та отримали належну правову оцінку на попередній стадії провадження. Вказана постанова набрала законної сили та не була оскаржена кредитором у встановленому законом порядку.
-З огляду на це, подане кредитором клопотання про закриття провадження у справі з підстав недостовірності відомостей у деклараціях, визначених п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ, фактично зводиться до повторного порушення питання, яке вже було досліджене судом та покладене в основу прийнятого й неоскарженого судового рішення про перехід до процедури погашення боргів. Таке клопотання по суті спрямоване на перегляд процесуального рішення щодо стадії провадження поза передбаченим законом порядком його оскарження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. До Верховного Суду від Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" надійшла касаційна скарга, у якій, з урахуванням уточнень, заявлено вимогу постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2026 року та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 16.10.2025 року у справі №921/562/22 в частині відмови АТ «Райффайзен Банк» у заяві про закриття провадження про визнання боржниці ОСОБА_1 неплатоспроможною - скасувати. Ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги АТ "Райффайзен Банк" про закриття провадження у справі №921/562/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . В іншій частині Постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2026 року (щодо скасування ухвали Господарського суду Тернопільської області від 16.10.2025 року у справі №921/562/22 про визнання ОСОБА_2 заінтересованою особою стосовно ОСОБА_1 ) - залишити без змін.
9.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник, як на підстави касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України та вказує, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах про можливість закриття судової справи про неплатоспроможність фізичної особи на стадії процедури погашення боргу, зокрема п. 14 ч.1 ст. 90 КУзПБ у взаємозв'язку зі ст. 231 ГПК України та фактичних обставин у даній справі щодо повної відсутності активів боржника, відсутності реальної можливості задоволення вимог кредиторів, що суперечить цілям і принципам законодавства про банкрутство.
-Також, АТ "Райффайзен Банк" вважає, що у даній справі можливо застосувати близькі за змістом висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17.04.2024 у справі №5006/27/116б/2012, від 10.12.2024 у справі №5/104б, від 15.04.2025 у справі №913/355/21, що стосуються процедур банкрутства юридичних осіб за аналогією до процедур, визначених в у справах про неплатоспроможність фізичних осіб.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі та клопотання
10. Відзиву не надано.
Провадження у Верховному Суді
11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №921/562/22 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2026.
12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2026, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 16.10.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2026 (в частині відмови у задоволенні клопотання про закриття провадження) у справі №921/562/22 та призначено до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" у справі №921/562/22 на 08 квітня 2026 року о 12:20 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
13. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.
14. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
15. Предметом касаційного розгляду у цій справі є правомірність судових рішень попередніх судових інстанцій щодо наявності/відсутності підстав для закриття провадження у цій справі.
16. Як визначено статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства боржником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.
17. До боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом (стаття 6 Кодексу України з процедур банкрутства).
18. Згідно зі статтею 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, визначених цією Книгою.
19. За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
20. КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності (подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20, від 13.08.2025 у справі № 918/905/23).
21. За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
22. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказав, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
23. За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
24. Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
25. Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).
26. Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
27. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
28. В силу пункту 11 частини третьої статті 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, серед іншого, додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
29. Відповідно до частини п'ятої статті 116 КУзПБ декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
30. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 вказав, що інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів. Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи. Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.
31. Таким чином, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника. При цьому, встановлюючи обов'язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 916/1482/21, від 03.08.2023 у справі № 926/2987-б/20).
32. В пункті 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ передбачено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
33. Конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.
34. Господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні (близькі за змістом висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20 та від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
35. Скаржник у касаційній скарзі переконує, що місцевий господарський суд, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, безпідставно відмовив у закритті провадження у справі, не врахував доводів про недобросовісність боржника, неповноту та недостовірність відомостей у деклараціях про майновий стан, формальний характер поданого плану реструктуризації та порушення порядку скликання і проведення зборів кредиторів, що, на переконання скаржника, є підставами для закриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі ст.ст. 90, 123 КУзПБ.
36. Касаційний господарський суд враховує, що закриття провадження у справі є формою завершення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Тобто, визначення судом підстави для закриття провадження у справі про банкрутство залежить від наявності конкретних обставин, які зумовлюють неможливість подальшого здійснення судового розгляду справи.
37. Системне тлумачення положень статей 90, 123, 126, 128, 129 КУзПБ у взаємозв'язку зі статтями 2, 113 КУзПБ свідчить, що закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи під час судової процедури реструктуризації боргів боржника є можливим:
- зі спеціальних підстав, визначених частиною сьомою статті 123 КУзПБ, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ;
- із загальних підстав, визначених пунктами 1- 8 частини першої статті 90 КУзПБ (тією мірою, якою ці підстави можуть стосуватися боржника - фізичної особи);
- в інших випадках, передбачених законом (пункт 9 частини першої статті 90 КУзПБ), зокрема визначених пунктами 1- 7 частини першої статті 231 ГПК України, в тих межах, що стосуються судової процедури неплатоспроможності фізичної особи.
38. Так, ч. 7 ст. 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї;
2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;
3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
Закриттю провадження у справі у будь-якому випадку передує встановлення судом обставин, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за ч. 7 ст. 123 КУзПБ.
39. У поданому клопотанні АТ "Райффайзен Банк" обґрунтовує наявність підстав для закриття провадження у цій справі, посилаючись на недостовірність зазначеної боржником інформації у деклараціях про майновий стан боржника тільки за 2020, 2021 роки.
40. Ураховуючи, що основним призначенням частини сьомої статті 123 КУзПБ є припинення реабілітації очевидно недобросовісного боржника та можливість її застосування з власної ініціативи суду, господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за цією нормою. Тому він, розглядаючи інформацію керуючого реструктуризацією про результати перевірки майнового стану боржника або вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов'язаний перевірити такі обставини та надати їм юридичну оцінку, зазначивши про це у відповідному судовому рішенні.
41. Як було зазначено вище, постановою Господарського суду Тернопільської області від 25.01.2024 у справі №921/562/22 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; визнано фізичну особу - ОСОБА_1 банкрутом і введено процедуру погашення її боргів. Вказана постанова набрала законної сили 25.01.2024.
42. За змістом абзацу другого частини другої статті 6, частини першої статті 130 КУзПБ процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням боржника банкрутом, тобто в разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника, яка є обов'язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку частини першої статті 130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі відповідно до пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ.
43. Як встановлено судами під час розгляду справи, питання порушені скаржником у клопотанні про закриття провадження у цій справі, зокрема, щодо повноти та достовірності відомостей, зазначених боржником у деклараціях про майновий стан, було досліджено судом на стадії процедури реструктуризації боргів у межах цієї справи.
44. Керуючим реструктуризацією, у встановленому законом порядку, проведено перевірку поданих декларацій, направлено обов'язкові запити до уповноважених державних органів і реєстрів щодо наявності майна та майнових прав боржника і членів його сім'ї, отримано відповідні відповіді та подано до суду звіт про результати перевірки декларацій.
45. За результатами такої перевірки невідповідності, неповноти чи недостовірності відомостей, зазначених боржником у деклараціях, встановлено не було, що підтверджено поданим звітом керуючого реструктуризацією та досліджено судом першої інстанції під час розгляду питання щодо подальшого руху справи.
46. Саме з урахуванням висновків керуючого реструктуризацією та оцінки поданих матеріалів, судом було припинено процедуру реструктуризації боргів і прийнято постанову про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів.
47. Отже, обставини щодо достовірності та повноти декларацій боржника вже були предметом судового розгляду та отримали належну правову оцінку на попередній стадії провадження.
48. Вказана постанова набрала законної сили та не була оскаржена кредитором у встановленому законом порядку.
49. З огляду на встановлені обставини, суди дійшли обґрунтованих висновків, що подане АТ "Райффайзен Банк" клопотання про закриття провадження у справі з підстав недостовірності відомостей у деклараціях, визначених п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ, фактично зводиться до повторного порушення питання, яке вже було досліджене судом та покладене в основу рішення про перехід до процедури погашення боргів, яке набрало законної сили та не було оскаржено у передбаченому процесуальним законом порядку.
50. Клопотання АТ "Райффайзен Банк" фактично спрямоване на перегляд судового рішення поза передбаченим законом порядком його оскарження.
51. За таких обставин доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність закриття провадження у справі, визначені п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ, відсутні.
52. АТ "Райффайзен Банк" у касаційній скарзі переконує, що провадження у справі триває з 2022 року, протягом тривалого часу Арбітражним керуючим Шимечко А.Я. фактично не здійснюється жодних дій для погашення вимог кредиторів, а ОСОБА_3 як кредитор не вживає дієвих заходів для відновлення пришвидшення перебігу судовому процесу, більш того, разом з Арбітражним керуючим гальмував процес визначення заінтересованості, що свідчить про те, що ініціювання процедури визнання боржника неплатоспроможною ініційовано виключно з метою корисливих мотивів - позбавлення боргів через ініціювання формальних судових процедур.
53. У контексті наведених доводів, слід зазначити, що у справах про банкрутство юридичних осіб, висновки у яких можливо поширити і на правовідносини неплатоспроможності фізичних осіб, суд касаційної інстанції виснував, що відсутність прояву активних дій та пасивна поведінка кредитора щодо вжитих ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі, в тому числі дій, направлених на виявлення, повернення майна банкрута, визнання недійсним правочинів боржника, правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, свідчить про відсутність у нього зацікавленості у ефективності здійснення ліквідаційної процедури та не відповідає меті участі кредитора у справі. До того ж може сприяти збільшенню витрат у ліквідаційній процедурі та тривалості здійснення провадження у справі, що не відповідає цілям та завданням господарського судочинства (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 910/23011/16, від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718-2011, від 29.11.2022 у справі № 902/839/16, від 12.07.2023 у справі № 904/6810/20).
54. Надаючи оцінку вищезгаданих доводам скаржника, Суд враховує відсутність інформації щодо скарг на дії/бездіяльність Арбітражного керуючого Шимечка А.Я. з боку скаржника, зокрема, стосовно виконання ним окремих функцій та повноважень як загалом впродовж процедури погашення боргів у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , так і на окремих її етапах.
55. Крім того, як встановлено під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, в обґрунтування заяви про закриття провадження у справі, кредитор АТ «Райффайзен Банк» покликався на п. 10 (якщо справа згідно із законом не підлягає розгляду в господарських судах України), п. 13 (прийняття рішення про приватизацію боржника, яким є державне підприємство або господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі) ч. 1 ст. 90 КУзПБ.
56. У касаційній скарзі, АТ «Райффайзен Банк» стверджує, що провадження підлягає закриттю на підставі п. 14 ч. 1 ст. 90 КУзПБ, а саме, з інших підстав, що мали бути враховані судами попередніх інстанцій у взаємозв'язку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
57. Отже, наведений довід касаційної скарги підлягає відхиленню, оскільки про необхідність застосування до спірних правовідносин п. 14 ч. 1 ст. 90 КУзПБ скаржник зазначив лише на стадії касаційного оскарження, тож підставність застосування наведеної норми не могла бути предметом розгляду у судах попередніх інстанцій.
58. Водночас суд касаційної інстанції в силу вимог частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
59. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18, від 12.11.2019 у справі №911/3848/15, від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18).
60. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного оскарження, а учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
61. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
62. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України дійшла висновку, що судові рішення у оскаржуваній частині прийнято відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх зміни або скасування відсутні.
Розподіл судових витрат
63. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції у оскаржуваній частині немає, то судовий збір згідно статті 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
1.Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 16.10.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2026, в частині відмови у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі №921/562/22 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.І. Картере
К.М. Огороднік