08 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/3534/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.
за участю представників:
відповідно до протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін" арбітражного керуючого Чичви Олега Сергійовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Сіті-Естейт"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2025
(Колегія суддів: Іванов О.Г. - головуючий, Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.)
у справі № 904/3534/24
за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін"
про визнання банкрутом,
1. Ухвалою господарського суду від 10.09.2024 відкрито провадження у справі №904/3534/24 за заявою ТОВ "СК "Інгосстрах" про визнання банкрутом ТОВ "Фаін". Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 27.02.2025.
2. 06.12.2024 до суду першої інстанції від розпорядника майна боржника надійшов звіт за результатами проведення процедури розпорядження майном
3. 09.12.2024 до суду першої інстанції від розпорядника майна боржника надійшло клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
4. 10.12.2024 до суду першої інстанції від Дніпровської міської ради надійшло клопотання про продовження процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання.
5. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 у справі №904/3534/24, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін".
Припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Чичви Олега Сергійовича.
Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаін" банкрутом.
Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 10.12.2025.
Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін" призначено арбітражного керуючого Чичву Олега Сергійовича.
Господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін" завершено.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
6. Оскаржується постанова Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2025, якою постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 у справі №904/3534/24 скасовано. Справу повернуто до Господарського суду Дніпропетровської області на стадію розпорядження майном боржника для подальшого розгляду.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
7. До Верховного Суду від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін" арбітражного керуючого Чичви Олега Сергійовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Сіті-Естейт" надійшли касаційні скарги у яких заявлено вимогу скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 у справі №904/3534/24 залишити в силі.
8. Доводи касаційної скарги розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін" арбітражного керуючого Чичви Олега Сергійовича
1. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 924/669/17 а саме пунктом 42 зазначено, що «Водночас, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні». Однак, в порушення вказаних правових позицій Верховного Суду, висновки суду апеляційної інстанції: не були вичерпними - адже «неповнота» (на думку суду апеляційної інстанції) проведення аналізу правочинів чи аналізу цільового використання запозичених коштів не спростовує факт неплатоспроможності ТОВ «ФАІН», не відповідають дійсності та не підтверджуються достовірними доказами - адже судом апеляційної інстанції не зазначено, на підставі яких розрахунків та на підставі яких доказів було встановлено, що розмір запозичених коштів боржника становить 110 958 131,00 грн; не вказано як дослідження вказаних запозичених коштів впливає на факт встановленого судом першої інстанції перевищення розміру кредиторських вимог над активами боржника; безпідставно вказано, що «арбітражним керуючим не проведено…. оцінку наявним обтяженням та… » незважаючи на той факт, що вказані заходи розпорядником майна були здійснені і відповідні докази (довідки) містяться в матеріалах справи.
2.Також, на думку Скаржника, апеляційним судом не було взято до уваги висновки Верховного Суду в частині дослідження розміру активу і пасиву боржника, не взято до уваги положення ст. 44 та ст. 49 КУзПБ, не наведено фактів незаконності постанови суду першої інстанції в частині встановлення розміру кредиторської заборгованості та розміру активів боржника.
3. Крім того, Скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу касаційного оскарження та вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування абз. 10 п. 2.2.1. «Аналіз необоротних активів» Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України 19.01.2006 № 14 (далі - Методичні рекомендації).
4. В обґрунтування пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України як підстави касаційного оскарження, Скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази в порушення пунктів 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України.
9. Доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Сіті-Естейт"
1. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме - ст. ст. 73, 79, 86, 236 ГПК України, а також -ст.ст. 44, 49 КУзПБ. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування 44, 49 КУзПБ у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №904/5725/21, від 13.11.2024 у справі №917/1597/19 та від 11.08.2024 у справі №908/1389/22.
2. Крім того, Скаржник зазначає, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі №904/3534/24 була ухвалена без належного дослідження всіх наявних доказів та обставин у справі.
Відзиви
10. Від Дніпровської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу розпорядника майна ТОВ «ФАІН» арбітражного керуючого Чичви О.С. у якому наводяться аргументи щодо залишення вказаної касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
11. Від Дніпровської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Сіті-Естейт" у якому наводяться аргументи щодо залишення вказаної касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
Інші заяви та клопотання
12. Відсутні.
Розгляд касаційних скарг Верховним Судом
13. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін виходячи з наступного.
14. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
15. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:
В обґрунтування визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі № 904/3534/24 місцевий господарський суд послався виключно на те, що у справі про банкрутство ТОВ "Фаін" встановлено, що визнані судом вимоги кредиторів в загальному розмірі становлять 42 988 809,89 грн., в той час як активи боржника для задоволення вимог становлять 28 152 987,48 грн. відповідно до аналізу фінансово-господарської діяльності боржника станом на 05.12.2024
Показник активів Боржника у розмірі 28 152 987,42 грн визначений арбітражним керуючись як сукупність 25 000 000,00 грн (бухгалтерської балансової вартості необоротного активу - 4,9392% частки статутного капіталу ТОВ «АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ») та 3 152 987,42 грн. (балансової вартості дебіторської заборгованості).
16. Відповідно до ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
17. Згідно з визначеннями, наведеними у ст. 1 КУзПБ, неплатоспроможність - це неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".
18. Ліквідація банкрута є однією із судових процедур, які застосовуються щодо боржника - юридичної особи (ст. 6 КУзПБ). За своєю суттю ліквідація є припиненням існування суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного банкрутом. Порядок проведення цієї процедури врегульований у розділі IV КУзПБ.
19. Перехід до зазначеної процедури, за наявності ознак банкрутства, відбувається у підсумковому засіданні суду в процедурі розпорядження майном боржника шляхом ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (ч.ч. 1, 3, 4 ст. 49 КУзПБ).
20. Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі.
21. Ухваленню вказаної постанови передує судова процедура розпорядження майном боржника, порядок проведення якої врегульований у розділі IІ КУзПБ.
22. Під розпорядженням майном згідно з ч. 1 ст. 44 КУзПБ розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).
23. Задля досягнення наведеної мети розпорядник майна зобов'язаний, зокрема: проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість (ч. 3 ст. 44 КУзПБ).
24. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (ч. 2 ст. 49 КУзПБ).
25. Верховний Суд, зокрема, у постановах від 26.03.2025 у справі №911/3095/23, від 14.07.2022 у справі №925/409/20 зауважив, що тлумачення ст.ст. 48, 49, 58 КУзПБ свідчить, що саме господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, визначеної положеннями ст. 6 КУзПБ, із застосуванням судового розсуду, незалежно від наявності рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яке не є саме по собі безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника. Адже ч. 4 ст. 49 КУзПБ надано суду право, навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності обставин (після закінчення термінів визначених КУзПБ щодо тривалості процедури розпорядження майном, за наявності ознак банкрутства та за відсутності пропозицій щодо санації боржника), прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою.
26. Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
27. Завдання підсумкового засідання суду на стадії розпорядження майном полягає у з'ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, виходячи, зокрема, з клопотання комітету кредиторів. Проте остаточна оцінка зазначених обставин надається господарським судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство, виходячи з того, чи є можливим відновлення платоспроможності боржника без введення його ліквідаційної процедури, чи не приймалось рішення про введення ліквідаційної процедури комітетом кредиторів на шкоду більшості кредиторів - членів комітету кредиторів та чи є реальна можливість відновити платоспроможність боржника через застосування до нього процедури санації за наявності інвестора, чи наявні ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо.
28. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 26.04.2023 у справі №924/1277/20 наголосив, що, вирішуючи у підсумковому засіданні питання ухвалення одного із судових рішень, передбачених ч. 3 ст. 49 КУзПБ, судам доцільно дослідити як об'єктивну, так і суб'єктивну складові діяльності боржника.
29. Об'єктивна складова діяльності боржника полягає в аналізі наявних у боржника активів, економічної доцільності та ефективності їх використання у розрізі можливості погашення наявного боргу перед конкурсними кредиторами.
30. Суб'єктивна складова діяльності боржника зводиться до аналізу поведінки боржника, яка повинна бути максимально відкритою стосовно конкурсних кредиторів і спрямована на пошук реальних шляхів погашення боргу перед ним до моменту введення ліквідаційної процедури.
31. Дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство повинен встановлюватися господарським судом на підставі комплексного дослідження всіх наявних у справі доказів, зокрема й аналізу фінансового стану боржника, подання якого до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, є обов'язком розпорядника майна боржника, визначеним п. 5 ч. 3 ст. 44 КУзПБ, що дозволить суду встановити наявність чи відсутність підстав для висновку про платоспроможність боржника.
32. Верховний Суд неодноразово зазначав, що, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неплатоспроможність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, які передбачені в процедурі розпорядження майном, та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном, зокрема, передбаченої у ч. 3 ст. 44 КУзПБ.
33. При цьому суд має з'ясувати актив і пасив боржника та співставити відомості щодо обох величин. Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом у порядку ст. 47 КУзПБ реєстру вимог кредиторів. Відомості про актив боржника має містити звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника. Зазначений звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), які на його підставі приймають рішення клопотати про перехід до наступної судової процедури.
34. Відсутність аналізу та дослідження дійсного фінансово-господарського стану боржника на момент вирішення питання про запровадження у справі про банкрутство судової процедури ліквідації суперечить нормам КУзПБ.
35. Обов'язок арбітражного керуючого проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію, передбачений також п. 3 ч. 2 ст. 12 КУзПБ.
36. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові встановив, що:
- Відповідно до даних Акту інвентаризації наявності фінансових інвестицій №7 від 15.10.2024 за даними бухгалтерського обліку номінальна вартість фінансових інвестицій складає 25 000 000,00 грн., балансова вартість складає 25 000 000,00 грн.
- Питома вага фінансових інвестицій в складі необоротних активів за підсумками 2023 року відповідно до даних фінансової звітності ТОВ «ФАІН» складає 100%, а питома вага фінансових інвестицій у складі загальних активів за підсумками 2023 відповідно до даних фінансової звітності Боржника складає 89%.
37. З наведених обставин справи, в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції зроблено висновок про те, що оскільки загальна вартість необоротних активів Боржника у структурі балансу становить понад 50 відсотків (фактично 89%), в тому числі питома вага довгострокових фінансових інвестицій у вигляді частки в статутному капіталі ТОВ «АРГАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ», то відповідно до абз. 10 п. 2.2.1. Методичних рекомендацій розпорядник майна мав здійснювати саме ринкову оцінку таких основних засобів та нематеріальних активів, вартість яких перевищує один відсоток загальної вартості таких активів.
38. Наведені обставини свідчать про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції щодо того, що арбітражним керуючим не здійснено проведення оцінки ринкової вартості фінансових інвестицій, а відтак висновок сформований Господарським судом Дніпропетровської області щодо розміру вартості активів ТОВ «ФАІН» є хибним.
39. З урахуванням того, що висновок сформований Господарським судом Дніпропетровської області щодо розміру вартості активів ТОВ «ФАІН» є хибним, суд першої інстанції передчасно ухвалив постанову про визнання боржника банкрутом, оскільки Верховний Суд неодноразово зазначав, що, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неплатоспроможність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, які передбачені в процедурі розпорядження майном, та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном, зокрема, передбаченої у ч. 3 ст. 44 КУзПБ.
40. Наведене свідчить про правильне застосування, при ухваленні постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі № 904/3534/24, положень ст. ст. 44, 49 КУзПБ.
41. Правильне застосування положень ст. ст. 44, 49 КУзПБ при ухваленні постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі № 904/3534/24 та приписи ст. 300 ГПК України, у яких визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, у сукупності спростовує доводи касаційних скарг.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
42. Відповідно до положень ст. 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
43. З урахуванням тих обставин, що при ухваленні постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі № 904/3534/24 було правильно застосовано положення ст. ст. 44, 49 КУзПБ, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі приписів ст. 309 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення та залишення без змін оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
1. Касаційні скарги розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін" арбітражного керуючого Чичви Олега Сергійовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Сіті-Естейт" залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі № 904/3534/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.І. Картере
К.М. Огороднік