07 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/12869/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВН Лімітед» (далі - Товариство, позивач, скаржник) - Янчук В.В. (адвокат),
відповідача - Антимонопольного комітету України (далі -АМК, Комітет, відповідач) - Данилов К.О. (самопредставництво), Коммунарова А.О. (самопредставництво),
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: - Товариства з обмеженою відповідальністю «Беверідж трейдінг компані» (далі - ТОВ «Беверідж трейдінг компані», третя особа-1) - Петриченко А.П. (адвокат),
Товариства з обмеженою відповідальністю «Збаразький горілчаний завод» (далі - ТОВ «Збаразький горілчаний завод», третя особа-2) - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 (головуюча - суддя Зеленіна Н.І.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 (головуюча - суддя Владимиренко С.В., судді Демидова А.М., Ходаківська І.П.)
у справі за позовом Товариства
до АМК,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) ТОВ «Беверідж трейдінг компані»;
2) ТОВ «Збаразький горілчаний завод»,
про визнання недійсним рішення.
Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК, оформленого розпорядженням державного уповноваженого, яким відмовлено у розгляді справи, у зв'язку з невиявленням ознак порушення, передбаченого статтею 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (далі - Закон).
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до суду з позовною заявою до Комітету про визнання недійсним рішення АМК, оформленого розпорядженням державного уповноваженого.
1.2. Позов мотивовано тим, що рішення державного уповноваженого прийнято без дослідження зібраних, у тому числі поданих третіми особами, які беруть участь у справі, доказів.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 23.07.2025 у цій справі, яке залишено без змін Північним апеляційним господарським суду постановою від 02.12.2025, у задоволенні позову відмовив.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Товариство, посилаючися на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити повністю.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник у касаційній скарзі (нова редакція) вказує на те, що суди попередніх інстанцій при ухваленні спірних судових рішень діяли всупереч, зокрема, позиції Верховного Суду, викладеної у постановах: від 26.09.2019 у справі №907/384/18 щодо застосування положень частини першої статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон №2210-ІІІ) стосовно підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК; від 10.09.2020 у справі №910/23375/17 в контексті застосування пункту 8 статті 50, частини другої статті 18, статей 19 - 20 Закону №2210-ІІІ, а також вимог пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
4.2. Також, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, скаржник вказує на порушення норм процесуального права, оскільки судами не досліджено зібрані у справі докази щодо застосування приписів статей 13, 76, 79 ГПК України та покликається на не врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 та від 10.03.2021 у справі №910/15222/18.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
5.2. Від третіх осіб відзиви на касаційну скаргу до Суду не надійшли.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що позивач звернувся до АМК із заявою від 18.03.2024 №108-1 про порушення законодавства про захисту від недобросовісної конкуренції, в якій просив Комітет заборонити третій особі-2 у цій справі та іншим особам, що можуть бути встановлені в ході розслідування порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції використовувати у господарській діяльності, зокрема, у виробництві та реалізації горілчаних виробів, зовнішнє оформлення упаковки виробів «Миронівска «Пшенична Нива», що є схожими до зовнішнього оформлення упаковки горілчаних виробів позивача у цій справі під брендом «Немирівська», зокрема, «Немирівська Українська відбірна», яке раніше почало його використовувати у господарській діяльності, у виробництві та реалізації міцних алкогольних напоїв, зокрема, горілчаних виробів та накласти на третю особу-2 у цій справі штраф за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції у розмірі 5% доходу (виручки) від реалізації продукції за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
6.1.1. Заява Товариства (скаржника) мотивована тим, що ТОВ «Збаразький горілчаний завод» використовує оформлення упаковки продукції «Миронівська «Пшенична Нива», що схоже з оформленням упаковки продукції «Немирівська» (в певних випадках ця назва зазначається латиницею «Nemirovskaya»), зокрема, продукції «Немирівська «Пшениця Українська Відбірна», яку позивач почав використовувати на території України задовго до початку його використання ТОВ «Збаразький горілчаний завод». Пакування продукції ТОВ «Збаразький горілчаний завод» в цілому (характерної форми пляшки з розміщеними на них етикетками та схожим чином оформленими пробками) схоже на пакування продукції Товариства). Також, етикетки продукції ТОВ «Збаразький горілчаний завод» оформлені таким чином, що їх дизайн, кольорова гамма, розміщення окремих словесних та зображувальних елементів тощо створюють загальне зорове враження тотожне або близьке з таким, що створюють етикетки продукції «Немирівська «Пшениця Українська Відбірна». Скаржник зазначає, що він випускає цілу лінійку продукції «Немирівська»/«Nemirovskaya», одною з яких є продукція «Немирівська «Пшениця Українська», з 2014 року, в однакових характерних пляшках з однаковим загальним оформленням етикеток. В результаті, споживач при ознайомленні з продукцією - міцним алкогольним напоєм (горілкою), в таких пляшках зі схожим оформленням етикеток, асоціює таку продукцію саме з ним та в цілому групою «Nemiroff». Використання ТОВ «Збаразький горілчаний завод» оформлення упаковки продукції «Миронівська «Пшенична Нива» вводить в оману споживачів щодо виробника товару, зокрема створює враження, що продукція ТОВ «Збаразький горілчаний завод» виготовлена Товариством або пов'язаною з ним особою.
6.1.2. Розпорядженням державного уповноваженого АМК від 07.08.2024 №07/206-р (далі - Розпорядження) відмовлено Товариству у розгляді справи за заявою від 18.03.2024 №108-1 у зв'язку з не виявленням у діях ТОВ «Беверідж трейдінг компані» і ТОВ «Збаразький горілчаний завод» ознак порушення, передбаченого статтею 4 Закону, оскільки, заявником не підтверджено введення у господарський обіг горілки Немирівської в оформлені упаковок, яке позивач вважає схожим на горілку Миронівську, раніше за ТОВ «Збаразький горілчаний завод».
6.2. Суд апеляційної інстанції вказав, що спір виник через те, що позивач вважає, що наявні підстави, передбачені статтею 59 Закону №2210-ІІІ для визнання недійсним Розпорядження, оскільки, Комітет формально, а не мотивовано відмовив позивачу у розгляді справи за заявою від 18.03.2024 №108-1.
6.3. Суд апеляційної інстанції зазначив, що, на його думку, відмовляючи у розгляді справи Комітет встановив, що на підтвердження виготовлення поліграфічної продукції для упаковки Горілки Немирівської місткістю 0,5 л відповідно до макета етикетки, що має номер 3260301000010445, позивач надав копію Договору від 21.12.2020 №21122020, укладеного між ним та Приватним акціонерним товариством «Поліемос». Згідно з видатковою накладною від 09.10.2023 №2385 до вказаного Договору вбачається, що позивач вперше отримав готову партію етикеток 09.10.2023.
6.4. Суд апеляційної інстанції узагальнено вказав, що за положеннями статті 4 Закону для кваліфікації порушення як неправомірне використання позначень необхідне встановлення таких обставин: юридичний факт використання певних позначень; встановлення факту схожості спірних позначень; відсутність дозволу особи, яка є уповноваженою надавати дозвіл на таке використання. При цьому, належність позначень, щодо яких виникає спір до особи, має засвідчуватися документом, який підтверджує факт використання позначення у господарській діяльності; встановлення факту першості використання позначення у господарському обігу суб'єктом господарювання, що вважає свої права порушеними; асоційований зв'язок позначення з діяльністю суб'єкта господарювання, що вважає свої права порушеними; також, суб'єкт господарювання, права якого порушені, має підтвердити можливість змішування діяльності суб'єктів господарювання, між якими виник спір щодо відповідних позначень. Відсутність доказів стосовно хоча б однієї складових ознак правопорушення, на думку суду апеляційної інстанції, унеможливлює застосування статті 4 Закону до тих правовідносин, які виникають у зв'язку з використанням будь-якого позначення.
6.5. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що:
- Комітет з'ясував, що позивач у цій справі на підтвердження схожості упаковок горілки Немирівської та горілки Миронівської надав висновок та соціологічне опитування, з яких вбачається, що об'єктом експертного дослідження та опитування була фронтальна сторона упаковки горілки Немирівської місткістю 0,25 л, в оформленні, зображеному на фотокопії 3;
- з оригінал-макетів етикеток, які надало Товариство вбачається, що вказані макети мають індивідуальні номера, які розміщені на кожному макеті етикетки;
- етикетку (номер 3260301000010455 згідно з макетом), розміщену на пляшці горілки Немировської, яку порівнювали з упаковкою горілки Миронівської під час складання експертного висновку, а також зображення якої надавали респондентам під час проведення соціологічного опитування, затверджено 30.10.2023;
- при цьому, позивач не надав документального підтвердження дати введення в господарський обіг горілки Немирівської в оформлені упаковки, зокрема з використанням у маркування продукції етикеток, які були надані експерту під час складання висновку та респондентам під час проведення соціологічного опитування;
- водночас оригінал-макет етикеток (номер 3260301000010445 згідно з макетом) для горілки Немирівської, які використані в маркування продукції горілки Немирівської з домінуючим позначенням «NEMIROVSKAYA» затверджено 28.04.2023;
- з договору та видаткової накладної до нього від 09.10.2023 №2385 вбачається, що перша операція з отримання позивачем у цій справі готової партії етикеток за номером 3260301000010445, місткістю 0,5 л здійснена 09.10.2023 (видаткова накладна від 09.10.2023 №2385);
- доказів щодо замовлення, виготовлення або отримання етикеток за номером 3260301000010445 місткістю продукції 0,25 л позивачем не надано. Інших доказів на підтвердження введення в господарський обіг етикеток, що використовуються в маркуванні упаковки горілки Немирівської, Товариство Комітету не надало;
- водночас третя особа-2 підтвердила введення в господарський обіг горілки Миронівської з 01.08.2023;
- зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій виснували, що Товариство не підтвердило введення в господарський обіг горілки Немирівської в оформлені упаковок, яке вважає схожим на горілку Миронівську, раніше за ТОВ «Збаразький горілчаний завод».
6.6. Суд апеляційної інстанції виснував, що сертифікат відповідності - це документ, який підтверджує відповідність продукції (або послуги, системи) встановленим нормам та стандартам.
6.7. Суд апеляційної інстанції зазначив, що подані позивачем сертифікати відповідності на продукцію (від 24.07.2015 №UA1.022.X003363-15, від 29.12.2020 №UA.0196.X.01127-20, від 29.12.2023 №UA.10196.X.01795-23) підтверджують відповідність ДСТУ 4256:20003 «Горілки і горілки особливі. Технічні умови» продукції, перелік якої наведено у додатках до даних сертифікатів. При цьому, надані позивачем сертифікати відповідності не можуть належним чином підтвердити введення в господарський обіг горілки Немирівської «Пшениця українська відбірна», зокрема, в оформленні упаковки, що була надана як зразок до заяви. У наведених Сертифікатах відповідності зазначається назва горілчаного виробу - «Горілки особливі: «Пшенична українська відбірна», проте інформація щодо оформлення упаковки такої продукції відсутня. Зазначення реквізитів Сертифікатів відповідності у видаткових накладних не свідчить про перебування продукції у господарському віданні.
6.8. Суд апеляційної інстанції щодо посилання позивача на видаткові накладні та товарно-транспортні накладні на підтвердження реалізації продукції своїм контрагентам за договорами у період з 24.11.2024 до 28.02.2024, у яких міститься посилання на Сертифікати відповідності, зазначив, що Сертифікати відповідності не можуть належним чином підтвердити введення в господарський обіг горілки Немирівської «Пшениця українська відбірна», зокрема, в оформленні упаковки.
6.9. Щодо наявності на всіх макетах етикеток горілки Немирівської спільного штрих-коду, то суд апеляційної інстанції вказав, що штрих-код являє собою візуальне подання інформації штрихами та проміжками. Закодовані в такий спосіб дані можна миттєво зчитати спеціальними пристроями - сканерами.
6.10. Позивач до заяви подав макети етикеток горілки Немирівської, на яких мітиться позначка щодо дати їх затвердження: 13.02.2015, 13.05.2016, 27.09.2016, 14.12.2017, 18.12.2017, 26.09.2019, 28.04.2023, 30.10.2023. Зазначене свідчить про те, що макети етикеток змінювалися, тоді як наявність спільного штрих-коду на всіх макетах етикеток горілки Немирівської не спростовує факту зміни зовнішнього оформлення етикеток цієї продукції та, на думку суду апеляційної інстанції, не може бути підставою для підтвердження використання певного оформлення етикетки упаковки продукції у господарському обігу з 2014 року.
6.11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач листом від 26.03.2024 №127-26.4/07-3003е залишив заяву позивача без руху із запитом надати всі зразки горілки Немирівської. У відповідь на який позивач листом від 15.04.2024 №108-1 надав зразки.
6.12. Суд апеляційної інстанції вказав, що на упаковках зразків продукції, які надав позивач, містяться етикетки з домінуючим позначенням «Немирівська» місткістю 0,25 л, яка відповідає макету етикетки під номером 326030000010455, затвердженого 30.10.2023; етикетка з домінуючим позначенням «Nemirovskaya» місткістю 0,5 л та 0,25 л відповідає макетам етикетом під номером 3260301000010445, затверджених 28.04.2023, про що зазначено у пункті 34 спірного рішення (Розпорядження). Таким чином, надані позивачем зразки містять етикетки, які відповідають макету під номером 3260301000010445.
6.13. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до договору від 21.12.2020 №21122020, укладеного позивачем та Приватним акціонерним товариством «Поліемос» та видаткової накладної від 09.10.2023 №2385 до нього, вбачається, що перша операція з отримання позивачем готової партії етикеток за номером 3260301000010445 в об'ємі продукції 0,5 л здійснена 09.10.2023, тоді як доказів замовлення виготовлення етикеток за номером 3260301000010445 в об'ємі продукції 0,25 л позивач не надав.
6.14. Суд апеляційної інстанції вказав, що Комітет встановив, що третя особа-2 документально підтвердила введення у господарський обіг Горілки Миронівської з 01.08.2023, про що свідчить видаткова накладна від 01.08.2023 №308 до договору поставки від 12.09.2022 №12/09/2022 ТПТ, укладеного між третьою особою-2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдінг продукт компані». В той же час, позивач не довів Комітету введення у господарський обіг горілки Немирівської в оформленні упаковок, яке позивач вважає схожим на горілку Миронівську, раніше за третю особу-2.
6.15. Суд апеляційної інстанції зазначив, що зразки макетів етикеток, договори на виготовлення та поставку поліграфічної продукції та первинні бухгалтерські документи до них не підтверджують введення в господарський обіг горілки Немирівської «Пшениця українська відбірна», оскільки є підтвердженням виключно отримання готових етикеток. Всі інші надані документи не підтверджують реалізацію продукції в упаковках, зразки якої надано Комітету, а самим позивачем не заперечувався той факт, що зовнішнє оформлення етикеток, що використовувалися для пакування горілки Немирівської «Пшениця українська відбірна» змінювалося.
6.16. Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що Комітет в межах своїх повноважень у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції розглядає заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводить розслідування за цими заявами і справами, та приймає передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами.
6.17. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції підставно відхилив наданий позивачем висновок експерта від 10.06.2024, оскільки, на розгляд експерта поставлено таке питання: «Чи присутня між оформленням фронтальної сторони упаковки такого товару, як горілка «Миронівська «Пшенична нива» 0,25 л. виробництва ТОВ «Збаразький горілчаний завод» (код ЄДРПОУ 41139214) та оформленням фронтальної сторони упаковки такого товару, як горілка «Немирівська «Пшениця українська відбірна» 0,25 л. виробництва ТОВ ЛВН «Лімітед» (код ЄДРПОУ 39195903) така схожість, яка може призвести до змішування діяльності ТОВ «Збаразький горілчаний завод» з діяльністю ТОВ ЛВН «Лімітед»?», оскільки, до предмету розгляду у цій справі не входить дослідження наявності у діях третьої особи-2 ознак порушення, передбаченого статтею 4 Закону, а перевіряється дотримання органом АМК вимог законодавства та прийняття ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України, та, за наявності/доведеності/обґрунтованості підстав, передбачених статтею 59 Закону №2210-ІІІ.
6.18. Суд апеляційної інстанції виснував, що за таких обставин спірне рішення Комітету (Розпорядження) прийняте з повним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи; доведено обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими; висновки відповідають, викладеним у рішенні, обставинам справи.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Верховний Суд ухвалою від 10.02.2026, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі №910/12869/24 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
7.2. Суд протокольною ухвалою від 17.03.2026 визначив дату наступного судового засідання у розгляді касаційної скарги у цій справі, а саме 07.04.2026.
7.3. Від Товариства 02.04.2026 надійшли до Суду письмові пояснення.
7.4. Від ТОВ «Беверідж трейдінг компані» 07.04.2026 до Суду надійшли письмові пояснення.
7.5. Від АМК 07.04.2026 до Суду надійшли додаткові пояснення.
7.6. Суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 07.04.2026 долучив вказані вище пояснення, з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
7.7. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.8. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7.9. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального прав.
8.2. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд відбувається за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.3. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
8.4. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.5. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
8.6. Предметом судового розгляду у цій справі є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК, оформленого розпорядженням державного уповноваженого, яким відмовлено у розгляді справи, у зв'язку з невиявленням ознак порушення, передбаченого статтею 4 Закону.
8.6.1. Позов мотивовано тим, що рішення державного уповноваженого прийнято без дослідження зібраних, у тому числі поданих третіми особами, які беруть участь у справі, доказів.
8.7. Скаржник у контексті підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказує постанови Верховного Суду від 26.09.2019 у справі №907/384/18 та від 10.09.2020 у справі №910/23375/17 (дивись пункт 4.1 цієї постанови).
8.7.1. Так, Товариство вказує у касаційній скарзі (нова редакція) на такі правові висновки:
- у постанові від 26.09.2019 у справі №907/384/18:
« 9.5. Згідно із частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на положення названих норм Закону, розглядаючи позов про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України, господарський суд має не встановлювати безпосередньо наявність чи відсутність акта недобросовісної конкуренції з боку позивача, а зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання Рішення Антимонопольного комітету України недійсним. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі N 910/10604/18»;
- у постанові від 10.09.2020 у справі №910/23375/17:
«Отже, зазначене свідчить про те, що у розгляді заяви ТОВ фірма "Журавлина" від 23.02.2017 №02-17/16 АМК надав формальну відповідь про відмову в розгляді справи, оскільки ним не досліджувалися повідомлені у вказаній заяві обставини вчинення ТОВ з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" обмежувальної та дискримінаційної діяльності у відношенні до ТОВ фірма "Журавлина", у той час як рішення про відмову має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинно розкривати заявникові мотиви його ухвалення.
Оскільки, як встановили суди, рішення АМК не відповідало таким вимогам, суди попередніх судових інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про визнання недійсним рішення АМК, яке оформлене листом АМК "Про поновлення та результати розгляду заяви" від 21.09.2017 №126-26.13/07-10196.
При цьому Верховний Суд зазначає, що підхід до визначення меж обґрунтованості рішення АМК про відмову у відкритті справи в контексті застосування пункту 8 статті 50, частини 2 статті 18, статей 19 - 20 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції має бути аналогічним тому, який застосовується, зокрема, самими судами у прийнятті судових рішень.
Так, у пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін проти України" Суд зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд».
8.8. Також, Товариство покликається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 та від 10.03.2023 у справі №910/15222/18 (дивись пункт 4.2 цієї постанови).
8.8.1. Так, скаржник вказує у касаційній скарзі (нова редакція) на такі правові висновки:
- у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21:
« 71. Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
72. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі N 904/1017/20).
73. Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
74. За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
75. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21)»;
- у постанові від 10.03.2021 у справі №910/15222/18:
« 4.1.1. Судами попередніх інстанції не враховано того, що в розгляді справ про оскарження рішень АМК суд має враховувати виключну компетенцію АМК щодо оцінки та кваліфікації певних дій в якості порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та не може вдаватися до переоцінки його висновків. Господарські суди при розгляді такої категорії справи мають право лише перевіряти: правильність застосування органами АМК відповідного законодавства; повноту з'ясування обставин, які мають значення для справи та їх доведеність; відповідність висновків, викладених у рішенні АМК, обставинам справи. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 зі справи №914/456/17, від 06.08.2019 зі справи №910/10604/18 та від 11.06.2020 зі справи № 922/1966/18, однак вони не були враховані судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень, що є підставою для їх перегляду в касаційному порядку відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
6.2. Рішення АМК мотивовано тим, що:
…продукція під позначенням " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", а саме, вермути, які реалізуються на території України, зокрема, представлені наступними видами: вермут "ІНФОРМАЦІЯ_1", вермут "ІНФОРМАЦІЯ_7", вермут "ІНФОРМАЦІЯ_8". За інформацією Компанії та Товариства, компанії групи "BACARDI-ІНФОРМАЦІЯ_3" були серед перших у світі, хто почав виробляти вермути. Так, зокрема, компанія "Martini & Rossi S.p.A." була заснована в 1863 році і почала виробляти вермути з самого початку її існування, в тому числі, починаючи з 1910 року і до сьогодні виробляє вермут " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Виробником вермутів "ІНФОРМАЦІЯ_3", які реалізуються на території України, є компанія "Martini & Rossi S.p.A." На території України вермут "ІНФОРМАЦІЯ_1" пропонується до продажу щонайменше з 2007 року, що підтверджується інформацією стосовно сертифікатів відповідності, які надані Міністерством економічного розвитку і торгівлі України;
пляшка вермуту "ІНФОРМАЦІЯ_1" має усталене зорове сприйняття; загальна кольорова гама упаковки (пляшки та етикетки) виконана білим, темно-синім/чорним, золотистим та червоним кольорами;
….АМК проведено опитування споживачів щодо схожості товарів - оформлення пакування (пляшки та етикетки) вермуту "ІНФОРМАЦІЯ_1" та оформлення пакування (пляшки та етикетки) вермуту "ІНФОРМАЦІЯ_2"….
АМК за результатами аналізу зовнішнього оформлення пакування (пляшок та етикеток) вермуту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та вермуту "ІНФОРМАЦІЯ_2" дійшов висновку про те, що загальне кольорове, композиційне та графічне оформлення пакування (етикеток), місце і порядок розташування позначень та написи на них, друкарські шрифти позначень в оформленні вермутів є схожими між собою та можуть призвести до змішування;
8.6. Реалізація положень наведених законодавчих приписів не пов'язана з наявністю чи відсутністю в особи, яка вважає свої права порушеними, охоронного документа, оскільки вони забезпечують захист від недобросовісної конкуренції, виходячи з першості у використанні власних досягнень (у даному випадку - оформлення пакування (пляшки та етикетки), що сприяє індивідуалізації суб'єкта господарювання).
Отже, істотне значення для правильного вирішення даного судового спору має саме схожість зовнішнього вигляду оформлення пакування (пляшки та етикетки), які фактично використовувалися НВП "Нива", з продукцією Компанії і Товариства.
8.9. Разом з тим Верховний Суд погоджується з висновками попередніх судових інстанцій в частині необхідності дослідження схожості пакування товарів (продукції) в цілому (а не окремих її елементів)».
8.9. Предметом розгляду справи 907/384/18 було визнання недійсним рішення АМК про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, яким визнано, що позивач вчинив порушення, передбачене статтею 4 Закону.
8.9.1 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення АМК прийнято з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, внаслідок чого дії позивача неправомірно визнано недобросовісною конкуренцією.
8.10. Предметом розгляду справи №910/23375/17 було:
- визнання недійсним рішення АМК, оформлене листом АМК «Про поновлення та результати розгляду заяви»;
- зобов'язання АМК повторно розглянути заяву та ухвалити законне й обґрунтоване рішення про початок розгляду справи або відмову в її розгляді.
8.10.1. Позовні вимоги мотивовані тим, що викладена у листі АМК відмова у розгляді справи за заявою позивача про порушення законодавства про захист економічної конкуренції є незаконною та такою, що не відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», оскільки, є невмотивованою. Так, за твердженням позивача, під час розгляду АМК його заяви не дотримано повного, всебічного та об'єктивного дослідження порушених у заяві питань та, в порушення приписів пункту 1 частини першої статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», державним уповноваженим не надано мотивованої відповіді про відмову у розгляді справи за заявою позивача про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яка б обґрунтувала відсутність в діях товариства ознак порушень, передбачених пунктами 1, 4 статті 19, статтею 20, пунктом 8 частини першої статті 50 Закону №2210-ІІІ, на які позивач посилався у заяві.
8.11. Предметом розгляду справи №916/3027/21 було стягнення передоплати за договором поставки.
8.11.1. Позовна заява мотивована тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки у спрощений спосіб, що підтверджується первинними документами (виставленими рахунками та платіжними дорученнями на їх оплату), відповідно до якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар, а позивач - прийняти та оплатити його. На виконання цього договору позивач здійснив попередню оплату товару (будівельного профілю), однак відповідач не здійснив поставку товару та відмовляється в добровільному порядку повернути отримані кошти.
8.12. Предметом розгляду справи №910/15222/18 було скасування рішення АМК про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу.
8.12.1. Позовна заява з посиланням на приписи статті 495 Цивільного кодексу України, статей 5, 16 Закону України «Про охорону прав на торговельні марки», статей 5, 6 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», статей 59, 60 Закону №2210-ІІІ мотивована неповним з'ясуванням АМК обставин, які мають значення для справи, тим, що у рішенні АМК не доведено обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, а також тим, що викладені у рішенні АМК висновки не відповідають дійсним обставинам справи.
8.13. З огляду на викладене вище, ця справа та справи №907/384/18, №910/23375/17, №910/15222/18 є схожими (дивись пункти 8.6-8.6.1, 8.9-8.10.1, 8.12-8.12.1 цієї постанови) в частині, що стосується предмета позову (визнання недійсним/скасування рішення АМК), за однаковим нормативно-правовим регулюванням (Закон №2210-ІІІ, зокрема, стаття 59), що вказує на схожість спірних правовідносин в означених справах. Втім, відмінність полягає у суті цих рішень, а саме, у справах №907/384/18 та №910/15222/18 предметом оскарження було рішення, яким притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
8.13.1. Суд також зазначає, що у справі №910/23375/17 та у цій справі рішення АМК, що є предметом оскарження, ухвалені стосовно відмови у розгляді справи. Втім, заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, щодо яких АМК відмовив, стосувалися різної кваліфікації порушень (у справі №910/23375/17 - пункти 1, 4 статті 19, статті 20, пункт 8 частини першої статті 50 Закону №2210-ІІІ, у цій справі - стаття 4 Закону), а також у формі такої відмови (у цій справі у формі розпорядження, а у справі №910/23375/17 - листа).
8.13.2. Також, слід зазначити, що скаржник покликається на справи №916/3027/21 та №910/15222/18 у контексті порушення норм процесуального права (статті 13, 76, 79 ГПК України).
8.13.3. Суд відзначає, що у справі №916/3027/21 інший предмет та підстави, тощо, тому результат застосування норми процесуального права інший і не свідчить про схожість спірних правовідносин.
8.13.4. Стосовно справи №910/15222/18 слід зазначити, що вже відзначали, що суть рішення, яке оскаржується різна, фактично і різний предмет оскарження, також і різняться дослідження та перевірка повноважень органів АМК крізь призму застосування статті 59 Закону.
8.14. Верховний Суд наголошує, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
8.14.1. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
8.14.2. Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.
8.15. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
8.16. Відповідно до статті 1 Закону недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.
Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2-4 цього Закону.
Терміни, які вживаються для цілей цього Закону, визначені Законом України «Про захист економічної конкуренції».
8.17. Згідно зі статтею 3 Закону відносини, пов'язані з захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України», «Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року», міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.
8.18. Частиною першою статті 4 Закону передбачено, що неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання.
8.19. Відповідно до статті 36 Закону №2210-ІІІ, у редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин, органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за:
заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України;
фактом включення відповідно до Закону України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)" особи, яка є власником (засновником), бенефіціаром власника (засновника), контролером власника (засновника) засобу/засобів масової інформації, що має/мають значний вплив на телерадіоінформаційний ринок, до Реєстру осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів).
У разі надходження від заявника клопотання про можливість настання негативних наслідків, пов'язаних із поданням заяви, та з метою захисту його інтересів розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розпочинається за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.
Органи Антимонопольного комітету України мають право не здійснювати розгляд заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо особа, яка подала заяву, не доведе, що дії чи бездіяльність, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, мали або мають безпосередній та негативний вплив на її права та/або діяльність.
Про відмову в розгляді такої заяви органи Антимонопольного комітету України повідомляють заявника листом.
Органи Антимонопольного комітету України мають право не розпочинати розгляд справи, якщо дії чи бездіяльність, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не справляють (не можуть справляти) відчутного впливу на умови конкуренції на ринку.
У разі відмови в розгляді справи особі, яка подала заяву про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, з підстав, передбачених цією статтею, орган Антимонопольного комітету України видає відповідне вмотивоване розпорядження, яке протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилається такій особі.
8.20. Порядок розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджений розпорядженням АМК від 19.09.1994 №5 (із змінами) [далі - Порядок] визначає процедуру розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції (далі - порушення законодавства про захист економічної конкуренції, порушення), проведення слухань у справах органами Антимонопольного комітету України (далі - органи Комітету) відповідно до Законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України» та встановлює порядок перевірки та перегляду рішень органів Комітету в цих справах (пункт 1 розділу І).
8.21. Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку заява подається в письмовій формі й повинна містити:
найменування органу, до якого подається заява (Комітет чи відповідне територіальне відділення Комітету);
для юридичної особи - найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), організаційно-правову форму, місцезнаходження юридичної особи, електронну адресу, а також інші засоби зв'язку з нею (за наявності);
для фізичної особи - прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта, задеклароване / зареєстроване місце проживання (перебування), електронну адресу, а також інші засоби зв'язку з нею (за наявності);
зміст вимог, зокрема очікувані заявником від органів Комітету рішення;
виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, зокрема інформацію про ознаки порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції;
обґрунтування того, що дії чи бездіяльність відповідача, визначені Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, мали або мають безпосередній та негативний вплив на його права та/або діяльність;
інформацію стосовно звернення до будь-якого іншого органу державної влади, зокрема до суду, з питань, порушених у заяві;
перелік документів та інших матеріалів, що додаються до заяви.
Заява підписується керівником юридичної особи (особою, що виконує його обов'язки) / фізичною особою або їх уповноваженими представниками.
До заяви додаються наявні у заявника документи (оригінали чи належним чином завірені копії документів) та інші матеріали, що підтверджують викладені у заяві обставини.
Якщо заява подається представником, у ній зазначаються найменування (для юридичних осіб) або прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб), прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) представника, його поштова адреса, а також, якщо такі є, номер засобу зв'язку (телефон, факс тощо), адреса електронної пошти. Одночасно із заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника. Довіреності або інші документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
У разі подання заяви про порушення, доведення якого потребує дослідження ринку, заявник у заяві висловлює міркування стосовно товарних і територіальних (географічних) меж відповідного ринку, становища суб'єктів господарювання на цьому ринку. Заявник також подає відому йому інформацію про осіб, пов'язаних із відповідачем (відповідачами) відносинами контролю відповідно статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
У заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони можуть мати значення для розгляду заяви, зокрема ім'я (найменування) й інші відомі заявнику реквізити осіб, які можуть підтвердити обставини, з приводу яких подається заява чи які можуть надати додаткову інформацію, що має значення для розгляду заяви.
У разі необхідності заявник одночасно з поданням заяви може подати мотивоване клопотання про початок розгляду справи за власною ініціативою органів Комітету через можливість настання негативних для заявника наслідків, пов'язаних із поданням заяви відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Інформація з обмеженим доступом подається окремо в опечатаному печаткою (за наявності) конверті; на кожній сторінці документів проставляється напис «інформація з обмеженим доступом». Необхідно вказати категорію інформації з обмеженим доступом (конфіденціальна чи таємна) та її характер (комерційна, банківська, державна таємниця), а також пояснити причини, з яких ця інформація вважається заявником інформацією з обмеженим доступом, зокрема, чому цю інформацію не потрібно розголошувати.
8.22. Згідно з пунктом 6 розділу VІ Порядку у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений, голова територіального відділення вмотивовано відмовляють у розгляді справи, про що орган Комітету видає відповідне вмотивоване розпорядження, яке протягом трьох робочих днів із дня його прийняття надсилається заявнику засобами поштового зв'язку або в електронній формі засобами інформаційно-комунікаційних систем.
При цьому відповідним державним органам та суб'єктам господарювання можуть бути надані рекомендації щодо проведення заходів, спрямованих на запобігання порушенням, розвиток підприємництва і конкуренції.
У разі якщо заявник не доведе, що дії чи бездіяльність, які містять ознаки порушення, мали або мають безпосередній та негативний вплив на його права та / або діяльність, органи Комітету відмовляють в розгляді заяви про порушення, про що листом засобами поштового зв'язку або в електронній формі засобами інформаційно-комунікаційних систем повідомляється заявник.
8.23. Отже, Верховний Суд під час розгляду справи перевіряє застосування Комітетом процедури розгляду заяв про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції, та відповідність його рішень стосовно, зокрема, відмови у розгляді справи приписам Порядку та Закону крізь призму статті 59 Закону №2210.
8.24. Перевіряючи аргументи касаційної скарги щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд, ураховуючи частину шосту статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтю 236 ГПК України, зазначає, що 19.03.2026 суд касаційної інстанції ухвалив постанову у справі №910/980/25, в якій вказано, зокрема, таке:
«При цьому, Порядком розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Порядок) визначено процедуру розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції (далі - порушення законодавства про захист економічної конкуренції, порушення), проведення слухань у справах органами Антимонопольного комітету України (далі - органи Комітету) відповідно до Законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України» та встановлює порядок перевірки та перегляду рішень органів Комітету в цих справах.
Приписами абзацу першого та третього пункту 1 розділу VI Порядку унормовано, що заяви про порушення у справах, підвідомчих адміністративній колегії територіального відділення Комітету, подаються до територіального відділення за місцем вчинення порушення або за місцем знаходження відповідача, або за місцем настання наслідків порушення. Заяви про порушення в інших справах подаються до Комітету; особами, які мають право подавати заяву відповідно до абзацу другого частини першої статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» або частини першої статті 28 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», є суб'єкти господарювання - конкуренти, постачальники, покупці чи продавці відповідача та інші фізичні та юридичні особи, які можуть підтвердити, що дії чи бездіяльність відповідача, визначені зазначеними законами як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, мали або мають безпосередній та негативний вплив на їхні права та / або діяльність. Такі заяви мають відповідати вимогам, викладеним у пункті 2 цього розділу.
Згідно з пунктом 2 розділу VI Порядку заява подається в письмовій формі й повинна містити, зокрема: зміст вимог, зокрема очікувані заявником від органів Комітету рішення; виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, зокрема інформацію про ознаки порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції; обґрунтування того, що дії чи бездіяльність відповідача, визначені Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, мали або мають безпосередній та негативний вплив на його права та/або діяльність.
Відповідно до абзацу 1 пункту 6 розділу VI Порядку у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений, голова територіального відділення вмотивовано відмовляють у розгляді справи, про що орган Комітету видає відповідне вмотивоване розпорядження, яке протягом трьох робочих днів із дня його прийняття надсилається заявнику засобами поштового зв'язку або в електронній формі засобами інформаційно-комунікаційних систем.
Згідно з абзацом 4 пункту 1 розділу VI Порядку заяви осіб, які не довели, що дії чи бездіяльність, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, мали або мають безпосередній та негативний вплив на їх права та / або діяльність, не розглядаються, що не є перешкодою для проведення в разі потреби за власною ініціативою органів Комітету розслідування щодо фактів, викладених у такій заяві.
У разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи (стаття 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції»)
Таким чином, звертаючись із заявою, зокрема, про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, заявник має подати заяву із дотриманням вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» та Порядку, водночас, у разі якщо заявники не довели, що дії чи бездіяльність, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, мали або мають безпосередній та негативний вплив на їх права та / або діяльність, це не є перешкодою для проведення в разі потреби за власною ініціативою органів Комітету розслідування щодо фактів, викладених у такій заяві.
Отже, органи АМК наділені повноваженнями, в разі потреби, розпочати розслідування щодо фактів, викладених у заяві у випадку виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
У розпорядженні АМК зазначено про невиявлення останнім ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого статтями 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».
Позивач звертаючись до суду з цим позовом, стверджував, що Розпорядження АМК не надано обґрунтованої оцінки повідомленим в заяві позивача фактам ознак порушення в діях ПП «Дольче-Віта» та ТОВ «Торговий дім "Левада"», зокрема: подання на реєстрацію знаків для товарів і послуг із назвою «РОЛЛІНІ LEVADA», «LEVADA РОЛЛІНІ», «РОЛІНІ LEVADA», «LEVADA РОЛІНІ», а також попередній ліцензійний договір між ПП «Дольче-Віта» та ТОВ «Торговий дім "Левада"» щодо використання цих позначень; фотознімкам з полиць магазинів, які підтверджують неправомірне використання зовнішнього вигляду виробу охоронюваного промисловим зразком за свідоцтвом України; дистриб'юторському договору укладеного між ТОВ «Торговий дім "Левада"» та ФОП Єрченко О.Г. щодо просування товарів під назвою «Ролліні».
Суд звертає увагу, що розгляд справи розпочинається відповідно до статті 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Згідно частиною першою статті 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.
Саме під час розгляду справи уповноважені на розгляд справи працівники Комітету, територіального відділення, які здійснюють збір та аналіз доказів, проводять дії, спрямовані на всебічне, повне й об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін. За результатами збирання та аналізу доказів у справі складається подання з попередніми висновками, що вноситься на розгляд органів Комітету, яким підвідомча справа, разом із матеріалами справи.
При цьому, приписами частини першої статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, зокрема, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі, про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; закриття провадження у справі.
Отже, враховуючи вимоги діючого законодавства, при вирішенні АМК питання щодо початку розгляду справи або відмову у розгляді справи Комітет має перевірити подану заяву на дотримання вимог передбачених пунктом 2 розділу VI Порядку, та наявність саме ознак об'єктивної сторони порушення передбаченої статтею 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», а не вже факту скоєння правопорушення, у цьому випадку про недобросовісну конкуренцію».
8.25. Верховний Суд виходить з того, що правовідносини у справі №910/980/25 і цій справі у контексті змістовного критерію та з огляду на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, є схожими враховуючи предмет, підстави позову, нормативно-правове регулювання.
8.26. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій не знайшли підстав для визнання недійсним Розпорядження та погодилися з мотивами й міркуваннями, які Комітет навів відмовляючи у розгляді справи за заявою Товариства.
8.27. Водночас, відмова у розгляд справи фактично мотивована тим, що Товариством не підтверджено введення у господарський обіг горілки Немирівської, натомість Комітетом встановлено, що третя особа-2 підтвердила введення в господарський обіг горілки Миронівської з 01.08.2023.
8.28. Отже, АМК на стадії процедури розгляду заяви про вчинення порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, замість дослідження/оцінки дотримання заявником приписів пункту 2 розділу VI Порядку, не здійснивши оцінки наявності/відсутності інформації про ознаки правопорушення, наявності/відсутності обґрунтування того, що дії чи бездіяльність, визначені Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, мали або мають безпосередній та негативний вплив на права та/або діяльність заявника, фактично вирішив питання встановлення наявності/відсутності фактів/обставин, а саме факту скоєння правопорушення, і підтвердження/спростування їх наявними доказами, що притаманне стадії розгляду антимонопольної справи.
8.29. Як зазначено вище (дивись пункт 8.24 цієї постанови) Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 у справі №910/980/25 виснував, що, враховуючи вимоги діючого законодавства, при вирішенні АМК питання щодо початку розгляду справи або відмову у розгляді справи Комітет має перевірити подану заяву на дотримання вимог передбачених пунктом 2 розділу VI Порядку, та наявність саме ознак об'єктивної сторони порушення передбаченої статтею 4 Закону, а не вже факту скоєння правопорушення, у цьому випадку про недобросовісну конкуренцію.
8.30. З огляду на зміст оскаржуваних судових рішень, враховуючи правову позицію Верховного Суду (дивись пункти 8.24, 8.29 цієї постанови), судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права (статті 36, 59 Закону №2210, приписи Порядку, зокрема, пункт 6 розділу VІ Порядку) та відмовлено у позові.
8.31. Водночас, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини свідчать про те, що АМК відмовив Товариству у розгляді справи, здійснивши дослідження доказів і встановлення факту першості введення в господарський обіг, що має здійснюватися на стадії розгляду справи, у свою чергу, на стадії вирішення питання відмови у розгляді справи Комітет перевіряє заяву на дотримання вимогам пункту 2 розділу VI Порядку та факт виявлення/невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції та обґрунтування того, що дії чи бездіяльність, визначені Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, мали або мають безпосередній та негативний вплив на права та/або діяльність заявника, а Товариство як заявник у своїй заяві повинен викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зокрема, інформацію про ознаки порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції та обґрунтування того, що дії чи бездіяльність третьої особи-2, визначені Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, мали або мають безпосередній та негативний вплив на права та/або діяльність позивача.
8.32. Верховний Суд у контексті ефективності обраного Товариством способу захисту у цій справі звертається до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, в якій предметом судового розгляду було визнання недійсним рішення про відмову в розгляді справи, такого змісту:
« 66. За приписами частини першої статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Комітету є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
67. Правилами розгляду справ встановлено, що вони визначають окремі особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції органами Комітету відповідно до законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України» та встановлюють порядок перевірки та перегляду рішень органів Комітету в цих справах і діють до прийняття відповідних актів законодавства.
68. Пунктом 20 Правил розгляду справ передбачено, що в разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений, голова відділення відмовляють у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику»;
« 75. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що Комітет у межах цієї справи надав позивачу формальну відповідь про відмову в розгляді справи, яка ґрунтувалася на суперечливій та нерелевантній аргументації. Оскільки чинним законодавством майже не врегульовано процедури та критеріїв, за якими Комітет ухвалює рішення про відкриття чи відмову в розгляді справи, рішення Комітету про відмову має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинне розкривати заявникові мотиви його ухваленння. Дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу.
76. Велика Палата Верховного Суду виходить із важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що Комітет має враховувати при ухваленні рішень, у тому числі на стадії вирішення питання щодо початку розгляду справи або відмови в її розгляді. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. Водночас у цій справі пред'явлено позовну вимогу не про спонукання Комітету до відкриття справи за заявою, а про скасування рішення Комітету про відмову у розгляді справи. Такий спосіб захисту означатиме, що Комітет має повторно розглянути відповідну заяву й ухвалити законне й обґрунтоване рішення про початок розгляду справи або відмову в її розгляді.
77. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи відповідача про те, що втручання будь-яких осіб у дискреційні повноваження Комітету, віднесені законом до його виключних функцій, а саме в питання щодо відкриття чи відмови у розгляді справи, є недопустимим.
78. Суди послалися на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої права споживача в порядку статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо він вбачає порушення своїх прав з боку ПП «В Тікет».
79. Однак суди не врахували наявності в позивача законного інтересу на встановлення саме Комітетом порушення законодавства про захист економічної конкуренції за наслідком розгляду його заяви, оскільки у такому випадку шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди (статті 50, 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
80. Тому заявлена у цій справі вимога є ефективним способом захисту порушеного права та підлягає задоволенню».
8.33. З урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду (дивись пункти 8.24, 8.29 та 8.32 цієї постанови) та зазначених вище положень матеріального права, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, беручи до уваги, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову та визнання недійсним Розпорядження.
8.34. Верховний Суд відхиляє доводи, викладені АМК у відзиві на касаційну скаргу, додаткових пояснень, та третьою особою у письмових поясненнях, з огляду на вказані вище міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.
8.35. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
8.36. Учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. За приписами пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги, зокрема має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
9.2. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 311 ГПК України).
9.3. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову Товариства повністю.
10. Судові витрати
10.1. Враховуючи положення частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, з огляду на те, що суд задовольняє касаційну скаргу позивача, судовий збір, понесений скаржником у зв'язку з поданням позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 311, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВН Лімітед» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у справі №910/12869/24 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВН Лімітед» задовольнити повністю.
4. Визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України, оформлене розпорядженням державного уповноваженого від 07 серпня 2024 року №07/206-р.
5. Стягнути з Антимонопольного комітету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВН Лімітед» 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору за подання позовної заяви, 4 542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) грн 00 коп. за подання апеляційної скарги та 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп. за подання касаційної скарги.
6. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов