02 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 912/1885/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Федорової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогран»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2025
у складі колегії суддів: Чус О.В. - головуючий, Іванов О.Г., Кощеєв І.М.,
та на рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.11.2024
суддя: Кабакова В.Г.,
у справі №912/1885/24
за позовом «Піщанобрідського професійного аграрного ліцею» Кіровоградської обласної ради
до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогран"
за участю Кіровоградської обласної прокуратури
про стягнення 3 718 468,36 грн.,
за участю представників:
від позивача: Курлейко О.С.,
від відповідача: Дейкун О.І., Гуртовий М.О.,
від прокуратури: Баклан Н.Ю.
Короткий зміст позовних вимог
«Піщанобрідський професійний аграрний ліцей» Кіровоградської обласної ради звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогран" про стягнення збитків у розмірі 2 528 121,82 грн у вигляді упущеної вигоди, штрафу в розмірі 227 510,80 грн, збитків у розмірі 962 835,74 грн у вигляді витрат на оплату неотриманих послуг, з покладенням судових витрат на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг №05/05/23 від 05.05.2023.
Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх ухвалення
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21.11.2024 у справі №912/1885/24 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Агрогран" на користь "Піщанобрідський професійний аграрний ліцей" Кіровоградської обласної ради збитки в розмірі 2 528 121,82 грн, 227 510,80 грн штрафу, 41 334,49 грн судового збору та 20 748,00 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано, зокрема тим, що позивачем доведено склад цивільного правопорушення щодо розміру збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 2 528 121,82 грн.
Натомість позивачем не доведено складу цивільного правопорушення за вимогою про стягнення збитків у вигляді витрат на оплату неотриманих послуг відповідно до договору від 05.05.2023 № 05/05/23 про надання послуг, в розмірі 962835,74 грн.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення штрафу з мотивів визнання ТОВ "Агрогран" факту неякісно наданих послуг, неналежного виконання умов Договору та обов'язку сплатити штраф, про що свідчить відповідь Відповідача від 16.04.2024 № 46 на претензію Ліцею від 28.03.2024.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2025 у справі №912/1885/24 рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.11.2024 у справі №912/1885/24 змінено, викладено резолютивну частину в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з ТОВ "Агрогран" на користь "Піщанобрідський професійний аграрний ліцей" Кіровоградської обласної ради збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 1 853 090,69 грн., 227 510,80 грн. штрафу, збитки у вигляді витрат на оплату неотриманих послуг в розмірі 962 835,74 грн., 45 651,56 грн. судового збору та 17 187,76 грн. витрат на правничу допомогу. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з "Піщанобрідський професійний аграрний ліцей" Кіровоградської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогран" витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 1 089,21 грн., про що видати наказ.» Стягнуто з ТОВ "Агрогран" на користь Піщанобрідський професійний аграрний ліцей Кіровоградської обласної ради витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 17 331,04 грн. Стягнуто з Піщанобрідський професійний аграрний ліцей Кіровоградської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогран" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 12 150,56 грн.
Апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог Ліцею про стягнення збитків у вигляді витрат на оплату неотриманих послуг з оранки та вирівнювання оранки в сумі 962 835,74 грн.
Також суд дійшов висновку про наявність у позивача права на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, проте зазначив, що розрахунок суми упущеної вигоди за недоотриманий обсяг урожаю соняшника має здійснюватися на підставі реальної ціни соняшника, яка була погоджена позивачем та відповідачем у Договорі №08/09/23 від 08.09.2023 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції.
Стосовно позовних вимог про стягнення штрафу, передбаченого п. 7.4 Договору, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для їх задоволення.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрогран» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2025 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.11.2024 у справі № 912/1885/24 в частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 2 528 121,82 грн. у вигляді упущеної вигоди, штрафу у розмірі 227 510,80 грн., 41 334,49 грн. судового збору та 20 748,00 грн. витрат на правничу допомогу та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог позивача у даній справі відмовити повністю.
Скарга подана на підставі пунктів 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій у даній справі скаржник визначає неправильне застосування судом норм матеріального права ( ст. 22, ч.2 та ч.4 ст. 623 ЦКУ), порушення норм процесуального права (п. 1 та п.4 ч.2 статті 287 ГПК України), а також суперечність правовим висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме: у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) та від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 (провадження № 12-153гс19) від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18); Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 923/700/17, від 11.11.2019 у справі № 904/7601/17, від 12.08.2020 у справі №910/15883/14, від 27.08.2019 у справі № 910/9095/18, від 26.02.2020 у справі №914/263/19; Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18); Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 10.06.2020 р. у справі № 910/12204/17, від 15.10.2020 р у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 р. у справі № 910/14341/18, від 12.10.2018 р. у справі № 906/824/17 (щодо стягнення упущеної вигоди); у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18).
На думку скаржника, матеріали справи не містять доказів обґрунтування позивачем упущеної вигоди, що реально підтверджувало б можливості збирання позивачем врожаю протягом останніх років на рівні середньої по області на власних полях, тобто позивач не довів реальність своїх збитків, що судами було залишено поза увагою.
Також стверджує про порушення судами норм ст. 74 та ст. 79 ГПК України, та посилається на постанову Верховного Суду у справі №910/15883/14 від 12.08.2020, в якій Суд зробив висновки, що нездатність позивача обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вимоги є підставою для відмови у задоволенні таких вимог.
Скаржник стверджує, що задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення упущеної вигоди суди всупереч п. 4 ст. 236 ГПК України не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, в саме від 16.06.2021 у справі №910/1434/18.
Також у скарзі зазначається, що апеляційний господарський суд скасовуючи законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позивачу вимоги про стягнення збитків у розмірі 962835,74 грн. та задовольняючи дану вимогу в повному обсязі щодо стягнення ціни не проведених першого та другого етапів робіт, а саме: оранки-1 та вирівнювання оранки - 2, мотивував своє рішення з посиланням на преюдиціальні факти встановленні у рішеннях по справі № 912/2579/24. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що у рішеннях по справі №912/2579/24 предметом спору є стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язань, а у справі № 912/1885/24 (що розглядається) стягнення упущеної вигоди та реальних збитків, що є іншими за правовою природою вимогами, тому і ґрунтується на інших фактичних обставинах, що потребують окремого доказування.
Також вказує, що постанова ухвалена без перевірки наявних доказів щодо наявності чи відсутності реальних збитків, без доведення їх розміру та причинно-наслідкового зв?язку, що не може вважатися справедливим.
Скаржник звертає увагу, що позивач не довів, що він дійсно зазнав збитків внаслідок не виконання умов Договору № 05/05/23, а правові наслідки застосування штрафних санкцій в частині застосування відповідальності щодо якості послуг безпосередньо пов'язано із природньою здатністю на земельних ділянках Ліцею виростити врожай соняшника на рівні середньої врожайності по області встановленні Позивачем у Договорі, а тому задоволення цих вимог є передчасним.
Стверджує, що суди не врахували постанову Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №753/11000/14-ц від 18 квітня 2018 року про застосування принципу Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Зважаючи на те, що Договір № 05/05/23 укладений за наслідками публічних торгів, і текст договору був складений Ліцеєм в односторонньому порядку, з урахуванням принципу «contra proferentem», у Позивача виникає обов'язок довести можливість того, що на власних земельних ділянках можливо виростити врожай в кількості встановленому в п.2.4 Договору № 05/05/23 та право Ліцеєм застосовувати до Товариства відповідальність встановлену в п.7.4.1 Договору № 05/05/23, а тому ухвалену постанову Центрального апеляційного господарського суду та рішення Суду першої інстанції в частині стягнення штрафу, слід скасувати, та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
Також на думку скаржника апеляційний господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення апеляційного провадження, поданого з огляду на наявність обставин, що унеможливлювали подальший розгляд справи до вирішення іншої справи № 912/3132/24, результат якої має істотне значення для правильного вирішення даного спору, оскільки мова йде про не чинність пункту Договору № 05/05/23 за не виконання якого Ліцей притягує Товариство до відповідальності і за наслідками стягує збитки та штраф. Відмовляючи у зупиненні провадження, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам клопотання та фактично проігнорував вимоги процесуального закону щодо обов'язковості зупинення провадження за наявності передбачених законом підстав, чим порушив ст.227 ГПК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивач у відзиві на касаційну скаргу вважає її необґрунтованою та безпідставною, наведені у ній висновки Верховного Суду подекуди навпаки підтверджують правомірність оскаржуваних судових рішень, а в інших випадках не є релевантними обставинам цієї справи, що є наслідком закриття касаційного провадження.
В частині доводів щодо незаконності прийнятого судом апеляційної інстанції рішення про стягнення реальних збитків у розмірі 962835,74 грн., на думку позивача, скаржник не навів будь-які висновки Верховного Суду, які не застосовано судом, а тому, з урахуванням п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України, є підстави для закриття касаційного провадження.
Кіровоградська обласна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін. Зазначає, що правові висновки, викладені у наведених скаржником судових рішеннях, були сформульовані в іншому фактичному та правовому контексті, а тому не можуть вважатися такими, що підлягають застосуванню у даній справі. Суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку усім доказам у сукупності, правильно застосували положення статей 22, 623 ЦК України з урахуванням конкретних обставин цієї справи, а не абстрактних підходів до стягнення упущеної вигоди.
Також прокуратура зазначає, що розрахунок упущеної вигоди у справі здійснено на підставі умов Договору, який прямо передбачає відповідний предмет зобов'язання, а також із використанням об'єктивних та загальнодоступних показників середньої урожайності по області, що відповідає звичайним умовам ведення сільськогосподарської діяльності та є усталеним економічним орієнтиром для визначення потенційного доходу. Сама лише суб'єктивна незгода скаржника із висновками апеляційного суду не свідчить про неправильність цих висновків та незаконність оскаржуваної постанови Центрального апеляційного господарського суду у справі № 912/1885/24 в цілому.
Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
05.05.2023 між "Піщанобрідський професійний аграрний ліцей" Кіровоградської обласної ради (далі - Замовник, Ліцей) та ТОВ "Агрогран" (далі - Виконавець) укладено договір №05/05/23 про надання послуг (далі - Договір), за умовами якого:
- Виконавець зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик, власними силами, паливно-мастильними матеріалами, власним посівним матеріалом та добривом, надавати послуги, пов'язані з виробництвом сільськогосподарської продукції (послуги з обробітку земель в обсязі повного сільськогосподарського циклу) (ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" -77110000-4 - послуги, пов'язані з виробництвом сільськогосподарської продукції) (далі - послуги), визначені цим Договором, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги (п. 1.1.);
- під послугами з обробітку земель в обсязі повного сільськогосподарського циклу сторони розуміють комплекс агрономічних та технічних заходів з вирощування врожаю, зокрема, з підготовки й оброблення ґрунту, внесення добрив, висіву посівного матеріалу (зарубіжної селекції), внесення засобів захисту рослин, вирощування культури, збору врожаю та його доставку, а також зберігання до моменту передачі врожаю Замовнику, наведені у технічному описі (додаток 1 до цього договору), що є невід'ємною частиною даного договору. Виконавець під час надання Послуг самостійно та за власний рахунок, з подальшим включенням цих сум до вартості послуг, забезпечує себе необхідною агрохімічною продукцією, насінням (культура - соняшника), добривами, паливно-мастильними матеріалами та іншими товарами (послугами, роботами), матеріалами, обладнанням та технікою, необхідними для своєчасного та якісного надання Послуг Замовнику (п. 1.2.);
- у випадку виявлення, при прийманні наданих послуг, невідповідності Послуг й (або) документів на них вимогам якості, обсягу, вартості, які визначені положеннями даного Договору, Замовник може відмовитися від прийняття наданих Послуг, вимагати відшкодування заподіяних збитків, а також розірвання даного Договору (згідно п. 1 ч. 1 ст. 236 ГК України) (п. 2.3.);
- якість наданих послуг підтверджується фактично зібраним врожаєм, який не може бути нижчим середньої врожайності культури соняшник в області, з врахуванням природних умов, відповідно до інформації Державної служби статистики України або Департаменту агропромислового розвитку Кіровоградської облдержадміністрації (п. 2.4.);
- ціна цього Договору визначається на підставі Специфікації, наведеної у Додатку №2 до цього Договору і складає 6 380 000,00 грн (шість мільйонів триста вісімдесят тисяч гривень 00 коп), в тому числі ПДВ - 1 063 333,33 грн (один мільйон шістдесят три тисячі триста тридцять три гривень 33 коп) (п. 3.1.);
- замовник має право отримати від Виконавця відшкодування збитків, які були заподіяні унаслідок невиконання чи неналежного виконання Виконавцем обов'язків, передбачених цим договором чи законодавством (п. 6.4.3.);
- у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (п. 7.1.);
- за порушення Виконавцем умов зобов'язання щодо якості Послуг стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних Послуг (п. 7.4.1.);
- збирання врожаю здійснюється у присутності представника Замовника (п. 12.12.);
- зібраний по даному договору врожай є власністю Замовника. Виконавець не має права розпоряджатися врожаєм до письмової вказівки Замовника (п. 12.13.);
- цей Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2023 року включно (п. 13.1.);
- закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторін від обов'язку виконання зобов'язань та відповідальності за порушення умов Договору, яке мало місце під час його дії (п. 13.2.).
У Додатку №1 (Технічний опис) до Договору зазначено місце надання послуг: 27037 Кіровоградська область, Новоукраїнський район, село Піщаний Брід, село Любомирка на земельних ділянках загальною площею 419,1277 га, що перебувають у Ліцею у постійному користуванні (п. 5. договору), культура - соняшник. Прогнозована урожайність планується 3,0 т/га, якщо із-за погодних умов урожайність буде нижчою запланованої, то повинна бути не нижче середньої урожайності по області.
У зазначеному Додатку також погоджено етапи виконання послуг та ресурси, а саме: насіння посівне (LG-555 або еквівалент 1 мішок на 2,2 га) - 190 мішків, Гербіцид Євро-Лайтнінг плюс або Каптора плюс (або еквівалент) 2/га - 840 літрів, Фунгіцид Імпакт (або еквівалент) 1л/га - 420 літрів, Фунгіцид Теламус плюс (або еквівалент) (1л/га) - 420 літрів, Добрива Яра Тера Кристалон Плюс (або еквівалент) 5 кг/га + 5 кг/га - 4190 кілограм.
Листом №68 від 05.05.2023 ТОВ "Агрогран", на виконання п. 5.3. Договору, погодило з Ліцеєм весь цикл (етапи виконання послуг): 1. Оранка, 2. Вирівнювання оранки, 3. Передпосівна культивація, 4. Посів соняшника (насіння LG-555 або еквівалент з внесенням мінеральних добрив (Яра Міла або еквівалент), 5. Внесення гербіцидів (Євро Лайтінг плюс або Кантора плюс або еквівалент, 6. Міжрядний обробіток, 7. Внесення фунгіциду та мікродобрив (Імпакт, Теламус або еквівалент. Яра Тера Кристалон Плюс), 8. Друге внесення фунгіциду, 9. Збирання врожаю соняшника, 10. Транспортування з поля до місця зберігання, 11. Послуги по зберіганню, 12. Подріблення поживних решток, 13. Оранка.
За твердженням позивача, всупереч вимог п. 2.4, 12.12. та 12.13 Договору, Виконавець провів збір врожаю соняшнику у кількості, що є нижчим середньої врожайності культури соняшника в області, на земельних ділянках площею 419,1273 га, що належать на праві постійного користування Замовнику, без повідомлення замовника не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня прийняття-передачі таких послуг та врожаю, без участі представника Замовника, без зважування, без визначення Замовником адреси складського приміщення.
Крім того, між сторонами укладено договір № 08/09/23 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 08.09.2023, а саме за вказаним договором продавець (позивач) передав у власність відповідача соняшник вирощений та зібраний у 2023 на земельних ділянках продавця загальною площею 419,1273 га у кількості 857,580 тонн загальною вартістю 9 735 253,30 грн, що підтверджується довіреністю, видатковою накладною.
Розрахунки за вказаним договором проведені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 6 380 000,00 грн та сплати відповідачем Ліцею 3 335 253,30 грн.
Як вказує позивач, факт самовільного зібрання, без участі представника позивача, врожаю соняшнику на полях площею 419,1273 га, підтверджується актом від 11.09.2023, складеним комісією за участі представників Ліцею, про що повідомлено органи поліції листом №221 від 13.09.2023 та Кіровоградську обласну раду листом №217 від 12.09.2023.
З огляду на вказані обставини, представником Замовника, з відміткою про наявність претензій до виконаних робіт, підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 22.09.2023 про отримання врожаю соняшника на полях площею 419,1273 га в обсязі 857,58 тонн.
Замовник 22.09.2023 звернувся до Виконавця з листом №235 щодо протиправної його дії по збору урожаю соняшнику без дотримання умов договору та з вимогою передати очікуваний валовий збір урожаю за фактичною врожайністю в кількості 1531,98 т та проведення інших етапів робіт (подрібнення поживних решток та оранку).
Позивач зазначає, що вказана кількість валового збору врожаю соняшника (1531,98 т), обґрунтована Ліцеєм актом від 11.09.2023, складеного комісією про те, що 02.09.2023 ТОВ "Агрогран", в присутності представника позивача, проведено попередній збір урожаю соняшника на 0,9 га земельної ділянки кадастровий номер 3521783000:02:000:09006 (загальна площа 13,9592 га), з якого намолочено 3,27 т, що склало урожайність соняшника 3,633 тонн з 1 гектара.
У подальшому Виконавцем повторно наданий акт приймання-передачі наданих послуг від 21.11.2023, який також підписано Замовником з відміткою про наявність претензій до виконаних робіт, у якому продубльовано відомості, зазначені в акті приймання - передачі наданих послуг від 22.09.2023.
У відповіді ТОВ "Агрогран" №99 від 05.12.2023 на лист Замовника від 22.09.2023, зазначено, що відповідно до технічного опису, який є додатком №1 до Договору, Виконавець повністю виконав умови договору та визначені етапи послуг, у тому числі подрібнення решток та оранку, та підготував акт приймання-передачі наданих послуг для підпису.
У вказаному листі від 05.12.2023 Виконавець не заперечує свого обов'язку щодо передачі замовнику врожаю, який не може бути нижчим середньої врожайності соняшнику в області, відповідно до інформації Державної служби статистики України в Кіровоградській області, яка станом на 01.10.2023, становила 2,55 тонн з 1 га. Разом з тим, ТОВ "Агрогран" зазначено, що Виконавець зібрав на земельних ділянках Замовника загальною площею 419,1273 га тільки 857,58 тонн соняшника, а тому врожайність з 1 гектара становить 2,05 тонн соняшника.
Також у наведеному листі ТОВ "Агрогран" не заперечується неякісно надані послуги, що призвели до вирощення врожаю соняшника нижче середньої врожайності по Кіровоградській області, а отже, і до недоотримання Замовником послуг, за що умовами договору передбачена відповідальність Виконавця, яку ТОВ "Агрогран" готово понести у вигляді штрафу у сумі 255 200,00 грн.
Таким чином, за доводами позивача, неналежне виконання відповідачем умов п. 2.4. Договору, стало наслідком заподіяння Ліцею збитків у вигляді недоотримання врожаю соняшника вартістю 2 528 121,82 грн за таким розрахунком:
- загальна площа земельних ділянок, згідно з Договором, становить 419,1273 га;
- середня врожайність соняшнику в Кіровоградські області у 2023, відповідно до інформації ГУ статистики у Кіровоградській області від 17.06.2024, становить 2,49 тонн з 1 га;
- кількість врожаю соняшника, яку ТОВ "Агрогран" зобов'язано було виростити, зібрати та передати Ліцею, за умовами п. 2.4. Договору, становить 1043,63 тон = (419,1273га х 2,49 т/га);
- Виконавцем передано Ліцею зібраний без дотримання умов п. 12.12., п. 12.13. Договору (без участі представника Замовника при збиранні та зважуванні врожаю соняшника) врожай соняшнику в кількості 857,58 тонн;
- кількість недоотриманого врожаю, згідно з п. 2.4. Договору, становить: 186,05 тон = (1043,63 тон - 857,58 тон).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд звертає увагу, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Щодо доводів скаржника в частині позовних вимог про стягнення штрафу, передбаченого п. 7.4 Договору, Верховний Суд зазначає наступне.
Скаржник звертає увагу, що позивач не довів, що він дійсно зазнав збитків внаслідок не виконання умов Договору № 05/05/23, а правові наслідки застосування штрафних санкцій в частині застосування відповідальності щодо якості послуг безпосередньо пов'язано із природньою здатністю на земельних ділянок Ліцею виростити врожай соняшника на рівні середньої врожайності по області встановленні Позивачем у Договорі, а тому задоволення цих вимог є передчасним. Стверджує, що суди не врахували постанову Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №753/11000/14-ц від 18 квітня 2018 року про застосування принципу Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).
Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до умов п. 7.4 укладеного між сторонами Договору у разі порушення виконавцем умов зобов'язання щодо якості послуг, стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних послуг.
У свою чергу, якість наданих послуг підтверджується фактично зібраним врожаєм, який не може бути нижчим середньої врожайності культури соняшник в області, з урахуванням природних умов, відповідно до інформації Державної служби статистики України або Департаменту агропромислового розвитку Кіровоградської облдержадміністрації (п. 2.4. Договору).
Відповідно до Технічного опису: культура - соняшник. Прогнозована урожайність планується - 3,0 т/га, якщо із за погодних умов урожайність буде нижчою запланованої, то повинна бути не нижче середньої урожайності по області.
Згідно з інформацією ГУ статистики у Кіровоградській області середня врожайність соняшнику в Кіровоградській області у 2023 році становить 2,49 т/г.
Таким чином, як вірно встановлено судами, кількість врожаю соняшника, яку ТОВ "Агрогран" зобов'язано було виростити, зібрати та передати Ліцею, за умовами п. 2.4. Договору становить 1043,62 тони = (419,1273 х 2,49 т/га). Натомість, відповідач виростив та передав позивачу урожай соняшнику в кількості 857,58 т., чим порушив зазначені умови договору про обсяги очікуваного урожаю.
Крім того судами встановлено, що ТОВ "Агрогран" було визнано факт неякісно наданих послуг, неналежного виконання умов Договору та обов'язок сплатити штраф, про що свідчить відповідь Відповідача від 16.04.2024 № 46 на претензію Ліцею від 28.03.2024.
У справі № 753/11000/14-ц, на яку посилається скаржник, предметом розгляду був позов про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу квартири.
За висновком Верховного Суду у наведеній постанові contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).
В той час, як у справі, що переглядається, предметом розгляду є позов, зокрема про стягнення штрафу, передбаченого умовами договору. При цьому, у вказаній справі судами не встановлено обставин щодо різного тлумачення умов договору сторонами. Натомість встановлено обставини щодо того, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, виростив, зібрав та передав Ліцею кількість врожаю соняшника меншу, ніж зобов?язувався.
З огляду на викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 227 510,80 грн.
Щодо доводів скаржника в частині позовних вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди Верховний Суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу в цій частині, скаржник стверджує про неправильне застосування судами ст. ст. 22, 623 ЦК України, та посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18. На думку скаржника, матеріали справи не містять доказів обґрунтування позивачем упущеної вигоди, що реально підтверджувало б можливості збирання позивачем врожаю протягом останніх років на рівні середньої по області на власних полях, тобто позивач не довів реальність своїх збитків, що судами було залишено поза увагою.
Також стверджує про порушення судами норм ст. 74 та ст. 79 ГПК України, та посилається на постанову Верховного Суду у справі №910/15883/14 від 12.08.2020, в якій Суд зробив висновки, що нездатність позивача обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вимоги є підставою для відмови у задоволенні таких вимог.
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
За змістом ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п. 5.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).
Збитки як правова категорія включають у себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном (постанова Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, на яку посилається скаржник, зроблено висновок, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини.
Суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
При зверненні з позовом про стягнення збитків, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається у тому, що збитки мають виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків.
Велика Палата Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц зазначила, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.
Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
У постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18, на яку також посилається скаржник, зазначено, що покладення на особу обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди. У такому разі пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.
Суд звертає увагу, що вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення.
Саме на позивача покладається тягар доказування наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди і саме останній як особа, яка стверджує обставину завдання йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди, мав довести належними та допустимими доказами, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи (реальність отримання доходів), розмір цих доходів і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його такої можливості.
У той же час у постановах Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 923/1435/20, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, від 13.11.2024 у справі № 912/1377/23, від 10.12.2024 у справі № 927/249/24, від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19 при розгляді спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, зазначено про те, що відмова у стягненні упущеної вигоди з підстав не доведення Позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків не узгоджується із принципом справедливості, засадами цивільного законодавства та призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.
За змістом статті 86, частини п'ятої статті 236, статті 237 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (див. висновок щодо обов'язку суду з перевірки розрахунку, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №910/14341/18, від 11.02.2021 у справі № 910/18996/16).
Визначаючи розмір матеріальних збитків, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок упущеної вигоди), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду. (Постанова Верховного Суду від 24.07.2025 у справі №916/4912/24).
Як уже зазначалось вище, кількість урожаю соняшника, яке Товариство зобов'язалося виростити відповідно до умов п. 2.4. Договору та Технічного опису, становить 1043,63 т. (419,1273 га х 2,49 т/га).
Натомість, відповідач виростив та передав позивачу урожай соняшнику в кількості 857,58 т., чим порушив умови договору про обсяги очікуваного урожаю.
Апеляційний господарський суд вірно зазначив, що оскільки упущена вигода - це неодержаний дохід, який особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, тому розрахунок суми упущеної вигоди у даному випадку необхідно здійснювати виходячи з реальної ціни продажу соняшника, яка була погоджена позивачем та відповідачем у Договорі №08/09/23 від 08.09.2023 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції і зафіксована сторонами спору у видатковій накладній №279 від 08.09.2023.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що при належному виконанні відповідачем умов договору щодо обсягу вирощеного урожаю, позивач отримав би дохід від продажу соняшника, виходячи з ціни 1 тони - 9 957,8999 грн. без ПДВ, а тому обґрунтованим та документально доведеним є розрахунок суми упущеної вигоди: ((24,9 ц/га х 419,1273 га) - (20,46 ц/га х 419,1273 га)) х 9 957,8999 грн. = 1860,9252 (недоотриманий урожай) х 9 957,8999 грн. (ціна без ПДВ відповідно до видаткової накладної №279 від 08.09.2023) = 1 853 090,69 грн.
При цьому суд апеляційної інстанції констатував доведеність упущеної вигоди з огляду на доведеність складових цивільного правопорушення:
- протиправна поведінка відповідача полягає в порушенні погоджених сторонами умов договору (п. 2.4, п. 12.12) щодо обсягу вирощеного, зібраного та переданого урожаю, щодо збору урожаю в присутності представника Ліцею - докази такої протиправної поведінки містяться у матеріалах справи;
- упущена вигода в сумі 1 853 090,69 грн. є тим неодержаним доходом, який би Ліцей отримав за умови дотримання Товариством умов договору про обсяг вирощеного, зібраного, переданого урожаю, який мав бути не нижчим середньої врожайності культури соняшник в області, відтак, вартість різниці між погодженим у договорі обсягом та фактично отриманим, і є неотриманим доходом/упущеною вигодою позивача);
- причинно-наслідковий зв'язок полягає у тому, що протиправна поведінка відповідача по порушенню умов договору в частині обсягу урожаю, який Товариство зобов'язалося виростити, зібрати та передати позивачу, а також порядку його збору (за відсутності представника Ліцею) - стали причиною виникнення збитків у вигляді упущеної вигоди, а упущена вигода у вигляді недоотриманого урожаю є наслідком протиправної поведінки відповідача;
- вина відповідача полягає у свідомому невиконанні умов договору в повному обсязі.
Таким чином, скаржником не доведено неправильного застосування апеляційним господарським судом ст. ст. 22 та 623 ЦК України, а висновки апеляційного господарського суду не суперечать висновкам, на які посилається скаржник.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу в частині задоволення вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 962 835,74 грн. скаржник зазначає, що задовольняючи дану вимогу в повному обсязі щодо стягнення ціни не проведених першого та другого етапів робіт, а саме: оранки-1 та вирівнювання оранки - 2, апеляційний суд мотивував своє рішення з посиланням на преюдиціальні факти встановленні у рішеннях по справі № 912/2579/24. За твердженням скаржника суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що у рішеннях по справі №912/2579/24 предметом спору є стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язань, а у справі № 912/1885/24 (що розглядається) стягнення упущеної вигоди та реальних збитків, що є іншими за правовою природою вимогами, тому і ґрунтується на інших фактичних обставинах, що потребують окремого доказування. Також вказує, що постанова ухвалена без перевірки наявних доказів щодо наявності чи відсутності реальних збитків, без доведення їх розміру та причинно-наслідкового зв?язку, не може вважатися справедливим.
Як вбачається з оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді витрат на оплату неотриманих послуг в розмірі 962 835,74 грн, суд виходив із того, що спірні правовідносини сторін виникли на підставі Договору про надання послуг, пов'язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції №05/05/23 від 05.05.2023, відповідно до п.1.1 якого Виконавець (Товариство) зобов'язався за завданням Замовника (Ліцею) на свій ризик, власними силами, паливно-мастильними матеріалами, власним посівним матеріалом та добривом, надати «Послуги, пов'язані з виробництвом сільськогосподарської продукції (послуги з обробітку земель в обсязі повного сільськогосподарського циклу), визначені цим Договором, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити такі Послуги.
Під послугами з обробітку земель в обсязі повного сільськогосподарського циклу сторони розуміють комплекс агрономічних та технічних заходів з вирощування врожаю, зокрема з підготовки й оброблення ґрунту, внесення добрив, висіву посівного матеріалу, внесення засобів захисту рослин, вирощування культури, збору врожаю та його доставку, а також зберігання до моменту передачі врожаю Замовнику, наведені у Технічному описі (Додаток 1 до цього Договору), що є невід'ємною частиною даного Договору.
У Додатку №1 (Технічний опис) до Договору сторонами погоджено весь цикл (етапи виконання послуг), до яких, зокрема, увійшли такі послуги (1) оранка, (2) вирівнювання оранки.
Додатково, на виконання п. 6.1.1. Договору, відповідно до якого Виконавець зобов'язаний перед початком виконання цього Договору письмово погодити із Замовником весь цикл Послуг, відповідач листом від 05.05.2023 вих. № 68 погоджував з позивачем весь цикл послуг (перелік робіт), які Товариством мають бути виконані, до складу яких, зокрема, увійшли послуги (1) оранка, (2) вирівнювання оранки.
У Додатках №1, 2 до Договору сторони погодили вартість та обсяг робіт, а саме: 6 380 000 грн. за 13 етапів виконання послуг, до яких увійшли, зокрема, послуги (1) оранка та (2) вирівнювання оранки.
Умови п. 2.3. Договору передбачають, що у випадку виявлення, при прийманні наданих Послуг, невідповідності Послуг й (або) документів на них вимогам якості, обсягу, вартості, які визначені положеннями даного Договору, Замовник може відмовитися від приймання наданих Послуг, вимагати відшкодування заподіяних збитків, а також розірвання даного Договору.
Збитки у розмірі 962 835,74 грн. у вигляді витрат на оплату неотриманих послуг (1) оранки та (2) вирівнювання оранки відповідно до Договору від 05.05.2023 №05/05/23 заявлені позивачем з урахуванням складеного Східним офісом Держаудитслужби в Кіровоградській області розрахунку витрат по видам робіт, які не проведено ТОВ "Агрогран" відповідно до Технічного опису Договору 05/05/23 від 05.05.2023. Зокрема, на підставі облікових листів тракториста-машиніста, які ведуться щоденно, у яких зазначається вид робіт, площа обробленої землі, прізвище працівника, розцінка та обсяги виконаних робіт, витрати пального, дата виконання робіт тощо, Держаудитслужбою встановлено, що ТОВ «Агрогран» не проведено такі етапи виконання робіт: (1) оранка, (2) вирівнювання оранки, що передбачено Технічним описом (Додатком №1 до Договору).
Згідно наданих пояснень директора відповідача під час проведення зустрічної звірки Держаудитслужбою, відзиву на позов, відповідач підтверджує факт невиконання ним робіт: оранки та вирівнювання оранки весною 2023 року (перший та другий етапи робіт відповідно до Технічного опису Договору), проте, наполягає на недоцільності проведення весняної оранки за наявності осінньої, з посиланням на довідку спеціаліста Інституту сільського господарства Степу НААН України.
Апеляційний господарський суд зазначив, що Договір №05/05/23 про надання послуг від 05.05.2023 був укладений між сторонами спору після проведеної процедури з публічної закупівлі "Послуги, пов'язані з виробництвом сільськогосподарської продукції (послуги з обробітку земель в обсязі повного сільськогосподарського циклу)", отже, умови договору були публічно доступними та відповідач мав можливість ознайомитися зі змістом договору ще до прийняття власного рішення про участь у даному тендері.
Матеріалами справи підтверджується та визнається сторонами спору, що позивачем та відповідачем у Технічному описі (Додатку №1 до Договору) були погоджені 13 Етапів виконання послуг, серед яких, перші дві послуги (1) оранка, (2) вирівнювання оранки, відповідачем виконано не було.
Відповідно до п. 12.3 Договору умови цього Договору можуть бути змінені та доповнені за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткових письмових угод, які є його невід'ємною частиною.
Підписаний сторонами Додаток №3 до Договору визначає порядок змін умов договору про закупівлю. Пунктом 3 визначено, що пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обґрунтування необхідності внесення таких змін договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Обмін інформацією щодо внесення змін до договору здійснюється у письмовій формі шляхом взаємного листування.
Згідно з п. 5.3. Договору черговість надання послуг з обробітку земель в обсязі повного сільськогосподарського циклу, яка визначена в Договорі, при необхідності може змінюватися, за згодою сторін.
Апеляційний суд вказав, що матеріали справи не містять доказів згоди Ліцею на зміну черговості надання послуг (зокрема, щодо об'єднання послуг весняної та осінньої оранки в одну), будь-які зміни до умов договору, відповідно до п. 12.3, не вносилися. Відтак, посилання відповідача на відсутність необхідності проведення весняної оранки без відповідного відображення такого твердження в умовах договору (у його первісній редакції або шляхом внесення відповідних змін до умов договору), не може бути прийнято судом як підставу невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у погодженому в договорі обсязі.
Також суд послався на наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача реальних збитків в сумі 962 835,74 грн.:
- протиправна поведінка відповідача полягає в порушенні погоджених сторонами умов договору в частині обсягу наданих послуг, визначеного у п. 2.4. Договору, Технічному описі (Додатку №1 до Договору) - матеріалами справи підтверджується надання відповідачем 9 із 13 послуг;
- збитки в сумі 962 835,74 грн. є матеріальною шкодою, що виразилася у зменшенні майна позивача в результаті витрат на оплату відповідачу послуг, що ним не були надані. Суд дійшов висновку, що розмір реальних збитків в сумі 962 835,74 грн. є доведеним та обґрунтованим, оскільки відображає вартість неотриманих позивачем послуг: (1) оранка та (2) вирівнювання оранки, детальний розрахунок яких здійснено Держаудитслужбою;
- причинно-наслідковий зв'язок полягає у тому, що протиправні дії відповідача по порушенню умов договору в частині обсягу наданих послуг, тобто, ненадання повного об'єму послуг, стали причиною виникнення збитків, а збитки у вигляді оплати за ненадані послуги в сумі 962 835,74 грн. є наслідком такої протиправної поведінки відповідача;
- вина відповідача полягає у прийнятті від позивача повної оплати за всі погоджені договором 13 етапів послуг, усвідомлюючи неналежне виконання умов договору та фактичне ненадання двох послуг; тобто, відповідач свідомо отримав кошти від позивача у завідомо більшому розмірі, за послуги, що не надавалися.
Посилання апеляційного господарського суду на висновки, зроблені Центральним апеляційним господарським судом за результатами розгляду справи №912/2579/24, не було ключовим для прийняття рішення в частині стягнення збитків у вигляді витрат на оплату неотриманих послуг з (1) оранки та (2) вирівнювання оранки в сумі 962 835,74 грн., та не може вважатись як врахування судом преюдиційних фактів, оскільки постанова суду мотивована встановленням усіх елементів складу цивільного правопорушення.
Мотивів на спростування встановлених судом апеляційної інстанції обставин у касаційній скарзі не міститься. Вказуючи про не перевірку судом наявних доказів, скаржник не наводить які саме докази не перевірені судами.
Крім того, Суд звертає увагу, що в прохальній частині касаційної скарги скаржник не просить скасувати постанову в частині стягнення відповідної суми збитків.
Щодо аргументів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції ст. 227 ГПК України відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження, Суд зазначає наступне.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Так, зокрема положеннями пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.
За змістом наведеного пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи №912/3132/24, апеляційний господарський суд виходив з того, що матеріали справи № 912/1885/24 за позовом "Піщанобрідський професійний аграрний ліцей" Кіровоградської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогран" (про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, штрафу, збитків у вигляді оплати неотриманих послуг) дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для зупинення апеляційного провадження у даній справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків апеляційного господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких обставин, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування постанови, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного господарського суду - без змін.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогран» залишити без задоволення.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2025 у справі №912/1885/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. М. Баранець
О. А. Кролевець