07 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/15440/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С. В., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,
представників учасників справи:
від позивача: Фрідмана О.О.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій
на постанову Північного апеляційного господарського суду (Андрієнка В.В., Шапрана В.В., Буравльова С.І.)
від 24.09.2025 (повний текст складений 15.10.2025)
у справі за позовом Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельно-монтажна компанія"
про стягнення 3 421 276,93 грн
Короткий зміст позовних вимог
1. Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій (далі - Позивач, Скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельно-монтажна компанія" (далі - Відповідач) про стягнення 3 421 276,93 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач порушив умови договору № 20/12/23-01 від 20.12.2023 в частині повної та своєчасної оплати робіт.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Господарський суд міста Києва рішенням від 13.05.2025 позов задовольнив, стягнув з Відповідача на користь Позивача пеню відповідно до п. 8.2 договору у сумі 1 613 757,13 грн, пеню відповідно до п. 8.6 договору у сумі 2 673 591,77 грн, 15 % річних у сумі 516 223,12 грн, інфляційні втрати у сумі 434 454,90 грн, судовий збір у сумі 62 856,33 грн.
4. Північний апеляційний господарський суд постановою від 24.09.2025 апеляційну скаргу Відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 частково задовольнив, рішення змінив, резолютивну частину виклав в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельно-монтажна компанія" на користь Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій пеню, відповідно до п. 8.2 договору, у сумі 322 751,43 грн, пеню, відповідно до п. 8.6 договору, у сумі 534 718,35 грн, 15 % річних у сумі 516 223,12 грн, інфляційні втрати у сумі 434 454,90 грн, судовий збір у сумі 62 856,33 грн. В решті позову відмовити".
5. Постанова суду апеляційної інстанції, зокрема, мотивована таким:
- щодо стягнення 15 % річних від суми невикористаного авансу та інфляційних втрат- надані Позивачем розрахунки є обґрунтованими, позовні вимоги заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, отже підлягають задоволенню у повному обсязі;
- щодо стягнення пені - враховуючи клопотання Відповідача про зменшення розміру пені, існують підстави для зменшення неустойки на 90%: до суми 322 751,43 грн щодо пені, нарахованої на підставі п. 8.2 договору, та до 534 718,35 грн щодо пені, нарахованої відповідно до п. 8.6 договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
6. 03 листопада 2025 Скаржник (Позивач), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025.
7. У прохальній частині касаційної скарги Скаржник просить:
- прийняти касаційну скаргу до розгляду;
- постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 в частині зміни рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2025 у справі №910/15440/24, а саме: стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельно-монтажна компанія" на користь Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій пені, відповідно до п. 8.2 договору, у сумі 322751,43 грн, пені, відповідно до п. 8.6 договору, у сумі 534718,35 грн та відмови в задоволенні позовних вимог - скасувати;
- в зазначеній частині справу направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
8. Скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
9. На обґрунтування підстави касаційного оскарження пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України Скаржник наводить перелік висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду та які не застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні:
- щодо застосування статті 79 ГПК України висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 21.02.2020 у справі №914/847/19;
- щодо застосування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 22.01.2020 у справі №912/684/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18;
- щодо застосування положень статті 233 Господарського кодексу України (далі-ГК України), частини 3 статті 551 ЦК України, а також статей 86, 210, 237 ГПК України без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 22.01.2020 у справі №912/684/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, від 04.07.2024 у справі №910/4629/21, від 26.08.2025 у справі №910/4629/21 від 02.10.2025 у справі №910/1239/25.
10. На обґрунтування підстави касаційного оскарження пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України Скаржник звернув увагу на суперечливість позиції суду апеляційної інстанції щодо наявності доказів, та зазначив, що в оскаржуваній постанові судом апеляційної інстанції одночасно було встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Відповідач не мав можливості своєчасно виконати роботи за договором, оскільки належних доказів цим обставинам Відповідачем суду не надано, разом з цим було враховано, що до будівельних робіт Відповідач приступив значно пізніше з причин, які не залежали від його волі. Також суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи Відповідача по суті спору встановив, що матеріали справи не містять доказів, на які він посилається, а приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки суд послався на лист Відповідача та дозвіл археологічної служби, клопотання про долучення до матеріалів справи та дослідження яких суд апеляційної інстанції відхилив.
11. Правом подати відзив на касаційну скаргу Відповідач не скористався.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
12. 20 грудня 2023 року між Позивачем (замовник) та Відповідачем (підрядник) був укладений договір № 20/12/23-01 (далі - договір).
13. Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи, а саме: Реставрація будинку прибуткового, в якому проживали відомі художники М.Врубель, В. Орловський, В. Котарбинський, родина Прахових, пам'ятки архітектури, історії монументального мистецтва місцевого значення по вул. Десятинній,14. Коригування (за ДК 021:2015 код 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація), а Позивач зобов'язується прийняти і оплатити такі роботи на умовах, визначених цим договором.
14. Згідно з п. 3.1 договору ціна цього договору становить 45 954 612,00 грн.
15. Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що замовник відповідно до абзацу 2 п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 (із змінами) та згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 (із змінами) протягом 5 днів з моменту підписання договору перераховує Відповідачу аванс/попередню оплату в розмірі 20 % вартості робіт/ціни договору, що становить 9 190 922,40 грн, який спрямовується на небюджетні рахунки, відкриті на ім'я Відповідача в органах Казначейства у встановленому законодавством порядку, з подальшим використанням зазначених коштів виключно з таких рахунків на цілі, визначені цим договором.
16. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс/попередню оплату в порядку у строк та з метою, визначену абзацом 2 пункту 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 та пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070. Для звітності витрачених коштів авансу Відповідач повинен надати Позивачу акти приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в, КБ-3, за вказаний період, або повернути суму авансу/попередньої оплати, в повному обсязі, на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 (п'яти) банківських днів.
17. Наступні розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 та акта приймання-передачі виконаних робіт за формою № КБ-2В, підписаними уповноваженими представниками сторін, за вирахуванням авансу/попередньої оплати, протягом 60 календарних днів (п. 4.2 договору).
18. Місце виконання робіт: м. Київ, вул. Десятинна, 14 (п. 5.1 договору). Термін виконання робіт з 20.12.2023 по 30.11.2024 (п. 5.2 договору).
19. Підрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором (п. 6.3.1 договору).
20. Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2024, а в частині оплати - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 13.1 договору).
21. Додатковими угодами № 1 від 21.12.2023, № 2 від 25.07.2024 сторони погодили суму попередньої оплати та строк, відповідно до якого вона має бути перерахована підряднику та останнім використана, а також виклали календарний графік виконання робіт, у новій редакції. Зокрема, додатковою угоду № 2 від 25.07.2024 до договору сторони погодили, що замовник відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 (із змінами) протягом 5 днів з моменту підписання договору перераховує підряднику аванс/попередню оплату в розмірі 20% вартості робіт/ціни договору, що становить 9 190 922,40 грн., який спрямовується на небюджетні рахунки, відкриті на ім'я підрядника в органах Державної казначейської служби у встановленому законодавством порядку з подальшим використанням зазначених коштів виключно з таких рахунків на цілі, визначені договором.
22. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс/попередню оплату протягом 8 місяців з дати отримання авансу. Для звітності витрачених коштів авансу Відповідач повинен надати Позивачу акти приймання виконаних робіт КБ-2в, КБ-3, за вказаний період, або повернути суму невикористаного авансу/попередньої оплати на реєстраційний рахунок позивача протягом 5 банківських днів.
23. У додатку № 2 від 20.12.2023, в редакції додаткової угоди № 2 від 25.07.2024, сторони погодили календарний графік виконання робіт, кінцевим терміном виконання яких є 30.11.2024.
24. На виконання умов договору Позивач здійснив попередню оплату в розмірі 9 190 922,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 538 від 25.12.2023.
25. Проте, Відповідач роботи за договором не розпочав та у визначений договором строк (30.11.2024) замовлені роботи не виконав.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
26. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.
27. Скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в повному обсязі.
28. Натомість у частині стягнення з Відповідача 15 % річних, інфляційних втрат та 10% пені судові рішення не оскаржуються та, відповідно, не переглядаються Верховним Судом, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, які встановлюють межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
29. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
30. Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
31. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
32. Водночас порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
33. Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов'язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
34. Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України.
35. Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
36. Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
37. За обставинами справи, що переглядається, Відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за договором підряду, а саме не розпочав та у визначений договором строк (30.11.2024) замовлені роботи не виконав, що стало підставою для стягнення Позивачем в судовому порядку процентів річних, інфляційних втрат і пені.
38. Перевіривши розрахунки Позивача, суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню, вимоги про стягнення з Відповідача заявлених сум грошових коштів; водночас дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки (пені) на 90%.
39. Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
40. За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
41. Подібну норму також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
42. Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку.
43. До моменту порушення зобов'язання боржником неустойка виконує функцію сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).
44. Втім, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (пункт 7.25 постанови Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).
45. У пункті 7.42 постанови від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду виснував, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.
46. Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 551 ЦК України та статтю 233 ГК України; не врахували висновків, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 22.01.2020 у справі №912/684/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, від 04.07.2024 у справі №910/4629/21, від 26.08.2025 у справі №910/4629/21 від 02.10.2025 у справі №910/1239/25 - щодо зменшення розміру неустойки за рішенням суду.
47. Натомість Позивач не враховує, що у цих постановах Верховного Суду сформульовано загальні підходи щодо підстав для зменшення розміру неустойки відповідно до статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України. У наведених постановах Верховний Суд не формулював висновки, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру неустойки так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Наведені скаржником посилання в касаційній скарзі на вказані постанови Верховного Суду носять загальний характер, оскільки вони не містять обґрунтованих аргументів на підтвердження доводів касаційної скарги та не спростовують індивідуально-оціночний характер вирішення питання зменшення неустойки.
48. Суд відхиляє вказані доводи та звертає увагу, що у справі, яка переглядається, при ухваленні оскаржуваного рішення в частині зменшення розміру неустойки суд апеляційної інстанції виходив з такого:
- 11 листопада 2024 року Господарським судом міста Києва у справі № 910/10848/24 прийнято рішення за позовом Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельно-монтажна компанія" про стягнення 9 190 922,42 грн авансу. Вказане рішення суду виконано;
- 31.12.2024 Позивач листом № 066/1-1151 попередив Відповідача про наступне припинення зобов'язань за Договором у зв'язку з неналежним та несвоєчасним виконанням підрядником робіт за договором та закінченням строку його дії;
- 31.01.2025 Позивач листом № 066/1-103 повідомив Відповідача про припинення зобов'язань за договором та просив повернути будівельний майданчик. 31.01.2025 відповідно до акту приймання-передачі будівельного майданчика Відповідач передав Позивачу будівельний майданчик за адресою: м. Київ, вул. Десятинна, 14;
- 31.01.2025 Відповідач листом № 31/01-01 передав Позивачу Акти виконаних робіт та виконавчу документацію по об'єкту будівництва;
- З початку року здійснювалась закупівля належних матеріалів, обладнання та організовувалась доставка придбаного протягом грудня 2023 - травня 2024 року;
- В травні 2024 року Відповідач розпочав підготовчі та будівельно-монтажні роботи. Зокрема, проводилися роботи, що носять прихований характер, які були оформлені відповідними актами, що засвідчені представниками технічного нагляду.
- 17 вересня 2024 року листом №17/09-01 Відповідач повідомив Позивача про наступне: "Під час виконання робіт по Договору з улаштування підпірної стіни для будівлі та паль відбулося непередбачуване осипання та падіння ґрунту по схилу. Для того щоб забезпечити прибирання території об'єкту від ґрунту просимо Вас надати дозвільні документи щодо доступу транспорту до Алеї художників".
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення неустойки на 90% до суми 322751,43 грн пені, нарахованої на підставі п. 8.2 договору, та 534718,35 грн пені, нарахованої відповідно до п. 8.6 договору.
49. Верховний Суд наголошує, що словосполучення "може зменшити за рішенням суду", "суд має право" та "суд може", вжиті у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, свідчать, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною свободою розсуду в аспекті можливості / неможливості зменшення розміру неустойки, оцінюючи конкретні обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не належить до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №909/1083/23).
50. Про те, що зменшення розміру неустойки, заявленої до стягнення, є правом суду, також зазначено в постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №916/3232/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22.
51. Зменшення розміру неустойки залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. За відсутності в законі переліку виняткових обставин та врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність / відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення і його конкретний розмір.
52. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24.
53. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є різними, оскільки щоразу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
54. Отже, вирішення окреслених питань не є завданням Верховного Суду, який є судом права, а не факту, як і заміна правової оцінки встановлених судами обставин власною. Суди першої та апеляційної інстанцій мають повноваження та кращі можливості для оцінки ситуації у світлі конкретних обставин.
55. З огляду на усталену судову практику щодо критеріїв застосування норм статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України роль Верховного Суду обмежується з'ясуванням того, чи не були відповідно до конкретних обставин справи спосіб застосування цих норм та наслідки їх тлумачення такими, що реалізація (чи навпаки нереалізація) судами першої та апеляційної інстанцій права на зменшення розміру штрафних санкцій очевидно не узгоджується із загальним принципом справедливого розгляду, і висновки судів є явно необґрунтованими (постанова Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №921/481/22).
56. Суд зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається Скаржник. Питання про зменшення розміру пені у кожному конкретному випадку віднесено на розсуд суду, його вирішення залежить від обставин кожної справи, наданих сторонами доказів і наведених аргументів.
57. З огляду на мотиви, якими керувався суд апеляційної інстанції (пункт 48 цієї постанови), відсутні підстави вважати, що зменшення неустойки не узгоджується з вимогами статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.
58. Разом із тим у Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 наголосив:
- розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;
- індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.
59. З метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суд касаційної інстанції має виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Аналогічні правові позиції викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №911/1418/17, від 15.01.2020 у справі №914/261/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 23.10.2024 у справі №910/14451/22, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.
60. Отже, підстава касаційного оскарження, наведена у касаційній скарзі у цій справі, визначена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку не підтвердилася.
61. Щодо оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Суд зазначає таке.
62. Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК України).
63. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
64. У цій справі суди надали оцінку поданим сторонами доказам, до переоцінки яких суд касаційної інстанції вдаватися не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
65. Ненадання детальної відповіді на окремі аргументи Скаржника, зважаючи на достатню обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, його обсяг та зміст, не свідчить про недотримання (порушення) норм процесуального права.
66. У справі "Салов проти України" (пункт 89 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005, заява № 65518/01) наголошується, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рішення судів повинні містити достатні мотиви, на яких вони ґрунтуються, для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, заява № 49684/99). Разом із тим статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Отже, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (пункт 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v." від 09.12.1994, заява серія A № 303-A).
67. При цьому саме тільки посилання Скаржника на те, що суд апеляційної інстанції не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення. Доводи Скаржника у цій частині зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом апеляційної інстанції при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення.
68. Крім того, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається Скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
69. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
70. За таких обставин відхиляються доводи Скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
71. Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких Скаржником у цій справі аргументовано не доведено.
72. Зважаючи на викладене вище, доводи касаційної скарги не підтвердилися. Здійснивши розгляд справи, суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права, яке б могло слугувати підставою для скасування ухвалених рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
73. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
74. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
75. Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Судові витрати
76. Понесені Скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 у справі № 910/15440/24 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 у справі № 910/15440/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді С. Бакуліна
І. Кондратова