07 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 909/636/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковель"
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2025 у справі
за заявою Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником
за позовом Державного агентства резерву України
до Державного підприємства "Івано Франківський комбінат хлібопродуктів"
заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Буковель"
про відшкодування вартості матеріальних цінностей, щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження на суму 8 457 594,90 грн та стягнення штрафних санкцій в сумі 31 783 748 грн,
Короткий зміст заяви про заміну сторони виконавчого провадження
1. Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Івано-Франківський ВДВС) звернувся із заявою від 04.06.2025 (вх. № 9503/25) про заміну боржника правонаступником. Відповідно до статті 334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) просив суд замінити Державне підприємство "Івано-Франківський комбінат Хлібопродуктів" (далі - Підприємство) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Буковель" (далі - Товариство).
2. Заяву обґрунтовано тим, що Товариство стало власником єдиного майнового комплексу Підприємства на підставі договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях за результатами аукціону. Відповідно до умов договору та частини 1 статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" Товариство набуло статусу правонаступника всіх майнових прав і обов'язків Підприємства (крім права постійного користування земельними ділянками).
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 12.06.2025 (суддя Малєєва О. В.), яку залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2025 (судді: Бойко С. М. - головуючий, Галушко Н. А., Орищин Г. В.), задовольнив заяву Івано-Франківського ВДВС від 04.06.2025 (вх. № 9503/25) про заміну сторони виконавчого провадження у справі; замінив боржника (Підприємство) його правонаступником (Товариством).
4. Ухвала суду обґрунтована тим, що внаслідок приватизації єдиного майнового комплексу Підприємства усі майнові права та обов'язки цього державного підприємства перейшли до Товариства. Це підтверджено договором купівлі-продажу об'єкта приватизації, який передбачає правонаступництво покупця, а також актом приймання-передачі від 27.09.2024 і державною реєстрацією права власності від 01.10.2024. Таким чином, первісний боржник вибув із правовідносин, а обов'язки щодо виконання судового рішення перейшли до нового власника майнового комплексу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2025 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2025 у справі № 909/636/16, до Верховного Суду звернулося Товариство із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби про заміну боржника у виконавчому провадженні № 61208963 з Підприємства на його правонаступника - Товариство.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Товариство зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили приписів статей 73, 74, 76, 81, 86, 236 ГПК України, неправильно застосували положення абзаців 14, 16 пункту 7- 4 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Скаржник зазначає, що суди приймаючи рішення про наявність підстав про заміну сторони виконавчого провадження не врахували абзацу 16 пункту 7- 4 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", в якій законодавець передбачив заборону на застосування вимоги щодо погашення простроченої кредиторської заборгованості підприємства. Суди не дослідили належним чином питання переходу всіх прав та обов'язків, які перейшли до Товариства за договором купівлі-продажу в процесі приватизації. Суди не з'ясували, чи входила спірна заборгованість до складу єдиного майнового комплексу та чи була вона відображена у фінансовому балансі, що суперечить вимогам статті 86 та частини 5 статті 236 ГПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи.
Товариство також вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 17-14-01/1494 (925/83/21), від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, від 04.02.2025 у справі № 916/3735/24. Водночас скаржник наголошує на тому, що апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та не обмежився доводами апеляційної скарги Товариства.
Узагальнені доводи інших учасників справи
7. Івано-Франківський ВДВС у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Івано-Франківський ВДВС зазначає, що на підставі проведеної приватизації та укладеного договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Підприємства від 29.01.2024 Товариство стало правонаступником усіх прав і обов'язків відповідача. Тому, за доводами Івано-Франківського ВДВС, у цьому випадку у виконавця були правові підстави для звернення із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні № 61208963.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною Товариства на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2025 у справі № 909/636/16 та призначено здійснити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.
Зі метою забезпечення єдності судової практики ця справа розглядається в розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання всіх процесуальних дій і дотримання прав та інтересів учасників справи.
Позиція Верховного Суду
9. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
10. Предметом касаційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції, ухвалені за результатом розгляду заяви про заміну сторони у виконавчому проваджені правонаступником.
11. Процесуальне правонаступництво регулюється статтею 52 ГПК України. Ця норма кореспондується зі статтею 334 ГПК України та частиною 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якими у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
12. Статтею 52 ГПК України передбачено, що в разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
13. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 911/9/24, від 18.12.2025 у справі № 909/188/19, від 27.08.2025 у справі № 909/786/23.
14. Для встановлення факту процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав і обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17.
15. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.
16. Відповідно до частин 1, 2 статті 334 ГПК України в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
17. Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2025 у справі № 902/388/18.
18. Отже, заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється всіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.12.2025 у справі № 916/1838/25, від 18.12.2025 у справі № 909/188/19, від 15.05.2025 у справі № 917/1293/22.
19. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 зазначено, що на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється в порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 цього Кодексу. В такому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом із положеннями статті 52 цього Кодексу.
20. Верховний Суд зазначає, що спірні правовідносини в цій справі виникли стосовно приватизації державного майна, тому вони регулюються Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна", норми якого є спеціальними стосовно інших норм права.
21. Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) приватизація державного або комунального майна - це платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.
22. Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" приватизація об'єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.
23. За змістом частини 6 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця після укладення договору купівлі-продажу об'єкта приватизації та підписання акта приймання-передачі об'єкта приватизації, крім випадків переходу права власності на пакет акцій.
24. Верховний Суд також зазначає, що за змістом частини 3 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після переходу в процесі приватизації права власності на єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну такого державного або комунального підприємства як сторони виконавчого провадження покупцем відповідного єдиного майнового комплексу.
25. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) процедура припинення за рішенням суб'єкта управління регулюється цим Законом, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та іншими законами. Припинення за рішенням суб'єкта управління державних підприємств, майно яких було продано у процедурі приватизації як єдиний майновий комплекс, здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених статтею 23 цього Закону. Дія цього Закону не поширюється на державні підприємства, особливості управління якими встановлено окремими законами. Законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
26. Згідно із частиною 1 статті 23 Закону України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України" після укладення договору купівлі-продажу з переможцем аукціону з продажу єдиного майнового комплексу державного підприємства суб'єкт управління державного підприємства приймає рішення про ліквідацію цього державного підприємства або його реорганізацію шляхом приєднання до покупця за його пропозицією. У разі якщо покупець є фізичною особою або акціонерним товариством, суб'єкт управління державного підприємства приймає рішення про припинення державного підприємства шляхом його ліквідації. Керуючим припиненням такого державного підприємства може бути призначено представника покупця.
27. Верховний Суд зазначає, що питання щодо правонаступництва при приватизації державного та комунального майна врегульовані у статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", яка має назву "Правонаступництво власників".
28. Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов'язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.
29. Аналіз зазначеної статті Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" з огляду на її назву та зміст свідчить про те, що передбачене цієї статтею правонаступництво стосується саме осіб, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, тобто стосується саме покупця (власника) об'єкта приватизації, який у порядку правонаступництва і набуває майнових прав приватизованого підприємства. При цьому передбачене цією нормою правонаступництво хоча і є частковим, оскільки не включає право постійного користування земельною ділянкою, проте усі інші майнові права приватизованого підприємства передаються новому власнику в порядку правонаступництва у повному обсязі. Можливості правонаступництва майнових прав і обов'язків приватизованого підприємства іншою, ніж покупець (новий власник), особою зазначена спеціальна норма Закону не передбачає. Подібні висновки щодо застосування положень статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" викладені в постановах Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 909/1051/18, від 05.03.2026 у справі № 909/933/19, від 18.12.2025 у справі № 909/188/19, якими залишено без задоволення касаційні скарги Товариства на судові рішення про задоволення заяви Івано-Франківського ВДВС щодо заміну сторони у виконавчому провадженні. Крім того подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.07.2024 у справі № 916/3030/23, від 15.01.2025 у справі № 902/884/21, від 16.01.2025 у справі № 910/200/23, від 21.04.2025 у справі № 902/1177/15.
30. Господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи заяву Івано-Франківського ВДВС про заміну сторони у виконавчому провадженні установили таке.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.11.2018 у справі № 909/636/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Підприємства на користь Державного агентства резерву України 4 000 000,00 грн штрафу, 11 500 000,00 грн пені та 630 435,00 грн судового збору.
На виконання зазначеної постанови Господарським судом Івано-Франківської області видано наказ про примусове виконання рішення від 21.01.2020 про стягнення з Підприємства на користь Державного агентства резерву України 4 000 000,00 грн штрафу, 11 500 000,00 грн пені та 630 435,00 грн судового збору.
Згідно з постановою державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Івасишиним П. В. від 10.02.2020 відкрито виконавче провадження № 61208963 з примусового виконання зазначеного наказу.
Постановою державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Івасишина П. В. від 23.04.2020 виконавче провадження № 61208963 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 56493039.
Згідно з наказом Фонду державного майна України від 24.01.2020 єдиний майновий комплекс Підприємства включено до об'єктів малої приватизації в 2020 році.
14.05.2020 державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 12 частини першої статті 34 закон України "Про виконавче провадження", оскільки єдиний майновий комплекс боржника (Підприємства) включено до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Суди також встановили, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та Товариством за результатами аукціону 29.01.2024 укладено договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Підприємства, за умовами якого (пункт 3.1) покупець, який придбав об'єкт приватизації як єдиний майновий комплекс, є правонаступником майнових прав (крім права постійного користування земельними ділянками) і обов'язків Підприємства відповідно до умов договору та статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" з дня засвідчення акта приймання передачі об'єкта приватизації від продавця до покупця, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками за наявності.
Акт приймання-передачі об'єкта приватизації підписано сторонами 27.09.2024.
01.10.2024 право власності на нерухоме майно, що входить до складу єдиного майнового комплексу, зареєстровано за Товариством у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Зазначені обставини також встановлені, зокрема, в ухвалах Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2025 у справі № 909/148/18, від 28.05.2025 у справі № 909/182/21.
31. Установивши наведені обставини, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви Івано-Франківського ВДВС та заміни боржника (Підприємства) на його правонаступника (Товариство) у виконавчому провадженні №61208963 з примусового виконання наказу виданого 21.01.2020 Господарським судом Івано-Франківської області у справі № 909/636/16.
32. Проте, на думку скаржника, такі висновки господарських судів попередніх інстанцій суперечать абзацу 14 пункту 7-4 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", яким передбачено, що тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану положення абзаців 2- 4, 5 (у частині погашення простроченої кредиторської заборгованості, крім заборгованості перед бюджетом), 7- 9, 11, 12 частини 2 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" не застосовуються. Положення цього абзацу не поширюються на випадки придбання у процесі приватизації майна Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" та об'єктів великої приватизації.
33. За доводами скаржника, господарські суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04.02.2025 у справі № 916/3735/24, у якій вирішувалося питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.
34. Верховний Суд з урахуванням доводів скаржника зазначає, що абзац 14 пункту 7-4 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" містить застереження щодо винятків у його застосуванні, відповідно до яких положення цього абзацу не поширюються на випадки придбання у процесі приватизації майна Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" та об'єктів великої приватизації.
35. За змістом наведених положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" законодавець запровадив тимчасову, на період дії правового режиму воєнного стану, заборону на застосування погашення простроченої кредиторської заборгованості підприємства, крім заборгованості перед бюджетом, покупцем єдиного майнового комплексу підприємства, що є об'єктом приватизації, за винятком приватизованого майна Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" та об'єктів великої приватизації.
36. Водночас Верховний Суд у постанові від 04.02.2025 у справі № 916/3735/24, на яку посилається скаржник, виснував що: "кредитори за вимогами щодо простроченої заборгованості, крім кредиторів за вимогами щодо заборгованості перед бюджетом викупленого в процесі приватизації підприємства, крім придбаного у процесі приватизації майна Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" та об'єктів великої приватизації, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, не мають права вимагати від покупця, який є правонаступником підприємства як єдиного майнового комплексу, що є об'єктом приватизації (частина перша статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна"), виконання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в частині виконання викуплених покупцем зобов'язань підприємства та погашення простроченої кредиторської заборгованості такого підприємства. Тобто відповідні кредитори тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, не мають права вимагати від покупця об'єкта приватизації (підприємства як єдиного майнового комплексу), погашення відповідної кредиторської заборгованості в примусовому порядку у будь-який передбачений законом спосіб: і шляхом звернення до суду із вимогами про стягнення такої заборгованості (у позовному порядку), і шляхом задоволення цих вимог у справі про банкрутство".
37. Таким чином, у справі № 916/3735/24, на яку покликається скаржник, вирішуючи питання щодо підстав для відкриття за заявою кредитора провадження у справі № 916/3735/24 про банкрутство боржника (Приватного підприємства "Рентсервіс-МСЛ") та формулюючи висновки щодо закладеного у нормах Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" темпорального критерію їх застосування, Верховний Суд у постанові від 04.02.2025 сформулював висновок щодо термінів виконання покупцем зобов'язань державного підприємства, придбаного покупцем у процесі приватизації, а саме: щодо відтермінування на період дії правового режиму воєнного стану обов'язку покупця єдиного майнового комплексу підприємства, що є об'єктом приватизації, з погашення простроченої кредиторської заборгованості підприємства, що є об'єктом приватизації.
38. Водночас Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у справі № 916/3735/24, на яку покликається скаржник, не розглядав та не вирішував питання щодо процесуального правонаступництва за правилами статті 52 ГПК України та щодо застосування цієї процесуальної норми.
39. При цьому колегія суддів ураховує, що в постановах Верховного Суду від 18.12.2025 у справі № 909/188/19, від 04.03.2026 у справі № 909/1051/18, від 04.03.2026 у справі № 909/1173/19, від 05.03.2026 у справі № 909/933/19, від 06.03.2026 у справі № 909/555/18, від 11.03.2026 у справі № 909/86/19, від 12.03.2026 у справі № 909/554/18, від 19.03.2026 у справі № 909/457/20 у подібних правовідносинах розглядалися доводи Товариства про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.02.2025 у справі № 916/3735/24. За результатами розгляду таких доводів Верховний Суд у цих постановах дійшов висновку про неподібність правовідносин у справі № 916/3735/24, на яку покликається скаржник, із правовідносинами у зазначених справах.
40. Крім того, ухвалою Верховного Суду від 17.12.2025 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду було передано справу № 909/1051/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "УКРХІМ" до ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 2 132 469,30 грн (за заявою Івано-Франківського ВДВС про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником). Передаючи справу № 909/1051/18 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2025 у справі № 916/3735/24, щодо застосування статей 26, 28, пункту 7-4 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". Проте об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 06.02.2026 виснувала, що постанова Верховного Суду від 04.02.2025 у справі № 916/3735/24 не є судовим рішенням у подібних правовідносинах із правовідносинами у справі № 909/1051/18, і повернула справу колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
41. Отже, з урахуванням установлених судами обставин справи та приписів Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" Верховний Суд зазначає, що доводи Товариства, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій. Таким чином, скаржник не довів помилковості висновків господарських судів попередніх інстанцій про те, що Товариство є правонаступником не тільки майнових прав Підприємства, а й усіх обов'язків і боргів відповідача. При цьому доводи Товариства про неврахування судами того, що спірні правовідносини регулюються спеціальними нормами Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", які поширюються на Товариство як покупця єдиного майнового комплексу, спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень.
42. Крім того, як зазначає скаржник, умови договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Підприємства від 29.01.2024 не передбачають переходу до покупця заборгованості в сумі 8 370 944,09 грн. При цьому скаржник стверджує, що аналіз зазначеного договору свідчить про відсутність у ньому конкретного переліку боргів, які входять до єдиного майнового комплексу. З урахуванням викладеного скаржник вважає, що господарські суди не дослідили обставин щодо передачі звітності Товариства за договором купівлі-продажу об'єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Підприємства від 29.01.2024 та обставин щодо включення заборгованості в сумі 16 130 435 грн до переліку боргів, які входять до складу цілісного майнового комплексу за цим договором купівлі-продажу.
43. Колегія суддів, розглянувши наведені доводи скаржника, не може взяти їх до уваги, оскільки, як установили господарські суди, відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Підприємства від 29.01.2024 до складу об'єкта приватизації входять усі види майна (окрім того, що не підлягає приватизації, та земельної ділянки), борги та інші права, в тому числі активи і пасиви згідно з фінансовою звітністю Підприємства. Крім того, згідно з пунктом 3.1 зазначеного договору покупець є правонаступником усіх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою / земельними ділянками) і обов'язків Підприємства відповідно до умов цього договору та статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" з дня засвідчення акта приймання-передачі об'єкта приватизації від продавця до покупця, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками (за наявності).
44. З урахуванням наведених обставин апеляційний господарський суд обґрунтовано виснував, що правонаступник боржника на момент укладення договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Підприємства від 29.01.2024 повинен був розуміти наявність відповідної заборгованості, яка підлягає сплаті за зобов'язаннями відповідача.
Колегія суддів зауважує, що зазначене також узгоджується з правовими висновками щодо застосування зазначеної норми права, викладеними у постановах Верховного Суду.
45. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу - всі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки.
46. Верховний Суд також зазначає, що згідно із частиною 2 статті 191 Цивільного кодексу України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
47. Водночас господарські суди встановили обставини правонаступництва Товариства відповідно до пункту 13 частини 1 статті 1, частини 1 статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", частини 2 статті 191 Цивільного кодексу України, положень пунктів 1.1, 3.1 договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Підприємства від 29.01.2024. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.12.2025 у справі № 909/188/19, від 04.03.2026 у справі № 909/1051/18, від 04.03.2026 у справі № 909/1173/19, від 05.03.2026 у справі № 909/933/19, від 06.03.2026 у справі № 909/555/18, від 11.03.2026 у справі № 909/86/19, від 12.03.2026 у справі № 909/554/18, від 19.03.2026 у справі № 909/457/20 у подібних правовідносинах.
48. Верховний Суд також не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 17-14-01/1494 (925/83/21), від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 (щодо необхідності уникнення надмірного формалізму), оскільки зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що заява Івано-Франківського ВДВС про заміну сторони у виконавчому провадженні № 61208963 з примусового виконання наказу від 21.01.2020 Господарським судом Івано-Франківської області у справі № 909/636/16, розглянута судами з дотриманням приписів процесуального законодавства та без надмірного формалізму. Тому доводи Товариства про порушення судами приписів статей 73, 74, 76, 81, 86, 236 ГПК України також є необґрунтованими.
49. Водночас скаржник наголошує на тому, що апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та не обмежився доводами апеляційної скарги Товариства.
50. Верховний Суд, розглянувши такі доводи скаржника, зазначає, що відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Водночас зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що вона ухвалена з дотриманням приписів статті 269 ГПК України, а скаржник при цьому не зазначає, в чому саме полягає порушення меж апеляційного перегляду судового рішення.
51. Отже, колегія суддів зазначає, що за результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносини судами, із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Тому підстав для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються, Верховний Суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
52. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
53. Відповідно до частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
54. Пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
55. За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
56. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Розподіл судових витрат
57. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковель" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2025 у справі № 909/636/16 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай