07 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 925/453/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Кролевець О. А.,
розглянув касаційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.10.2025,
додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 22.10.2025
(суддя Спаських Н. М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026
(головуюча - Алданова С. О., судді: Євсіков О. О., Корсак В. А.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна компанія "Скандтехімпорт"
до Комунального підприємства "Водоканал"
про стягнення коштів,
1. 28 квітня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Скандтехімпорт" (далі - позивач) звернулось з позовом до Комунального підприємства "Водоканал" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення 148 168,19 грн, з яких: 100 000,00 грн залишок основного боргу, 19 258,80 грн пені, 7 000,00 грн штрафу, 4 550,99 грн 3% річних та 17 358,40 грн інфляційних втрат.
2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю № 79/03-23 від 02.03.2023, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість.
3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.10.2025 позов задоволено повністю.
4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для припинення у відповідача зобов'язання по сплаті залишку основного боргу за поставлений позивачем товар у розмірі 100 000 грн не встановлено, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині. Також суд першої інстанції виснував, що строк виконання зобов'язання по повній оплаті спірної поставки товару є таким, що настав, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути, окрім основного боргу, 19 258,80 грн пені, 7 000,00 грн штрафу, 4 550,99 грн 3% річних та 17 358,40 грн інфляційних втрат.
5. 22.10.2025 Господарський суд Черкаської області ухвалив додаткове рішення, яким заяву задовольнив повністю, стягнув з відповідача на користь позивача 26 250,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
6. Місцевий господарський суд виходив з того, що надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу повністю відносяться до справи, є такими, що належно підтверджують ці витрати, обсяг адвокатських послуг є нормально необхідним для надання правничої допомоги позивачу в справі з огляду на предмет доказування та є співмірними із предметом спору.
7. 12.03.2026 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення Господарського суду Черкаської області від 06.10.2025 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 22.10.2025 у цій справі залишив без змін.
8. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд належним чином дослідив обставини справи та надав їм відповідну правову оцінку, оскаржувані рішення відповідають фактичним обставинам справи, не суперечать чинному законодавству України, а тому передбачені законом підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
9. 01.04.2026 відповідач надіслав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а позовну заяву та заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі залишити без розгляду.
10. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
11. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
12. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
13. Позов у зазначеній справі подано у 2025 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3 028,00 грн.
14. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
15. Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 12 ГПК України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 3 028,00 грн = 302 800,00 грн).
16. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
17. Отже, у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ГПК України.
18. Зокрема, за загальним правилом судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню (пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), і лише у визначених законом випадках такі рішення підлягають касаційному оскарженню, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
19. За підпунктом "с" пункту 7 Рекомендації № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію й поліпшення функціонування систем і процедур оскарження в цивільних і торговельних справах, ухваленої на його 528-му засіданні 7 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають подавати щодо тих справ, третій судовий розгляд яких доцільний, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають загальне суспільне значення; від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування підстав, за яких розгляд її справи сприятиме досягненню таких цілей.
20. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).
21. Скаржник зазначає, що подання касаційної скарги зумовлено тим, що суд апеляційної інстанції не спростував доводів скаржника про те, що з огляду на норми законодавства представництво інтересів клієнта (вся повнота дії адвоката) в суді може здійснюватися та реалізовуватися з попереднім укладенням саме договору про надання правничої допомоги (а не договору про надання правової допомоги), чого не доведено в цій справі.
22. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави і суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
23. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
24. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у скарзі не наведено належних обґрунтувань та наявності неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.
25. У касаційній скарзі відсутні посилання на справи та їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різну правову позицію щодо вирішення справ з аналогічними обставинами справи.
26. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
27. Верховний Суд звертає увагу, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
28. З огляду на зазначене Верховний Суд вважає, що подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.
29. Таким чином скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 148 168,19 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
30. Суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини першої статті 293 ГПК України).
31. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 925/453/25 за касаційною скаргою Комунального підприємства "Водоканал" на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.10.2025, додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 22.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
О. Кролевець