29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"08" квітня 2026 р. Справа № 924/156/26
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шевчук О.І. за участі секретаря судового засідання Демчук М.С., розглянувши матеріали
за позовом ОСОБА_1 , м. Хмельницький
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яровит Інвест", с.Грушківці, Хмельницька область,
про розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6823082400:04:014:0005, стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 52 500 грн. та 16 875 пені
Представники сторін: не з'явились
В судовому засіданні відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвали
До Господарського суду Хмельницької області 10.02.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яровит Інвест" про: розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6823082400:04:014:0005 від 05.03.2015, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яровит Інвест", стягнення заборгованості з орендної плати та пені відповідно до п.4.7 договору.
Ухвалою суду від 11.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яровит Інвест" (далі - ТОВ "Яровит Інвест") залишено без руху, встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання відомостей, зокрема щодо правового статусу позивача, адреси його місцезнаходження (місця проживання), ціни позову та розрахунків сум, що стягуються, а також документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
12.02.2026 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків, за змістом якої позивач повідомив, що має статус фізичної особи, вказав ціну позову та уточнений розрахунок сум, що стягуються: заборгованість з орендної плати у сумі 52 500 грн. та 16 875 пені за період з 2019 по 2025 роки, а також надав платіжну квитанцію №2932-5144-8315-6451 від 12.02.2026 про сплату 5 324,80 грн. судового збору.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про неналежне невиконання ТОВ "Яровит Інвест" своїх зобов'язань зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 05.03.2015, укладеним між ТОВ "Яровит Інвест" та попереднім власником земельної ділянки з кадастровим номером 6823082400:04:014:0005 ОСОБА_2 . Позаяк позивач з 05.06.2020 є власником вказаної земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 52 500 грн. та 16 875 грн. пені, а спірний договір підлягає розірванню.
Ухвалою суду від 16.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті та призначено підготовче засідання на 10.03.2026.
20.02.2026 до суду надійшла заява ТОВ "Яровит Інвест" за підписом арбітражного керуючого Луценка Романа Олександровича, за змістом якої повідомлено суд про закриття провадження у справі №924/29/23 про банкрутство ТОВ "Яровит Інвест" постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2025, а також про виконання арбітражним керуючим повноважень керівника товариства до призначення директора учасниками товариства, загальні збори яких призначені на 09.03.2026.
До заяви додано ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 31.08.2023 у справі №924/29/23 про банкрутство ТОВ "Яровит Інвест", якою, серед іншого, припинено процедуру розпорядження майном боржника - ТОВ "Яровит Інвест", затверджено план санації та введено процедуру санації боржника, призначено керуючим санації боржника арбітражного керуючого Луценка Р.О.
25.02.2026 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з повідомлення сторін за відсутності (без участі) позивача (вх.№05-22/1750/26).
09.03.2026 до суду надійшло клопотання ТОВ "Яровит Інвест" про закриття провадження у справі №924/156/26, позаяк спір у цій справі не відноситься до категорії спорів, що підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Так, звертає увагу суду, що предметом розгляду даної справи є розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.03.2015, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Яровит Інвест", а також стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 52 500 грн. та 16 875 грн. пені. Позивач стверджує про порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4717 га з кадастровим номером 6823082400:04:014:0005, що розташована на території Грушковецької сільської ради Летичівського району Хмельницької області. Позивач є власником вказаної земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.06.2020 року, зареєстрованого в Спадковому реєстрі за №1-638. Позаяк спірний договір оренди землі від 05.03.2015 укладений із фізичною особою - ОСОБА_2 , який не був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, а сам договір укладений без мети здійснення господарської діяльності орендодавцем, спір в даній справі виник між фізичною особою ОСОБА_1 , який звернувся до господарського суду як власник земельної ділянки, та відповідачем щодо розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості, а не у зв'язку із здійсненням господарської діяльності позивачем. Тому, вказаний позов підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Підготовче засідання у справі, призначене на 10.03.2026, не відбулося у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Шевчук О.І. з 01.03.2026 по 20.03.2026 включно.
Ухвалою суду від 23.03.2026 підготовче судове засідання у справі призначено на 12 год. 30 хв. 31.03.2026.
30.03.2026 до суду надійшли заперечення Красінського Д.В. на клопотання відповідача про закриття провадження у справі, з огляду на наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця, який дозволяє розгляд справи у господарському суді, виникнення спору щодо розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати, які є частиною господарської діяльності позивача, а також необхідності здійснення господарським судом розгляду майнових спорів, стороною яких є відповідач, що перебуває у процедурі банкрутства/ліквідації, в порядку ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства за принципом забезпечення концентрації всіх вимог боржника в межах однієї справи.
Ухвалою суду від 31.03.2026 відкладено підготовче засідання у справі на 12 год. 30 хв. 08.04.2026, запропоновано ТОВ "Яровит Інвест" надати суду пояснення щодо обставин, викладених позивачем у запереченнях від 30.03.2026 на клопотання про закриття провадження у справі.
07.04.2026 до суду надійшли додаткові пояснення ТОВ "Яровит Інвест", у яких відповідач зауважує, що статус фізичної особи-підприємця автоматично не означає, що усі правовідносини за участі такої особи є господарськими. У справі відсутні докази намірів використання позивачем земельної ділянки з кадастровим номером 6823082400:04:014:0005 в підприємницькій діяльності, оскільки діяльність зі здачі земельної ділянки в оренду не залежить від наявності у фізичної особи статусу суб'єкта підприємницької діяльності. За висновками Великої Палати Верховного Суду у справах №749/230/15-ц, №904/1182/17, №922/2972/17 визначальним для визначення юрисдикційної приналежності спору є встановлення факту використання майна саме в підприємницькій діяльності, що свідчило б про господарський характер правовідносин. Спірні правовідносини є цивільними, оскільки позивач земельну ділянку успадкував як фізична особа від Городецької Ф.А. відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.06.2020 (спадкова справа №110-2020, зареєстровано в реєстрі за №1-638). Спір щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.03.2015 та стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 52 500 грн. та 16 875 грн пені не стосується здійснення позивачем його господарської діяльності, у спірних правовідносинах позивач виступає не як суб'єкт підприємницької діяльності, а як фізична особа - власник земельної ділянки, а відтак з огляду на відсутність господарських відносин між сторонами, в силу ч.1 ст.20 Господарського кодексу України (далі - ГПК України) даний спір не підлягає розгляду господарським судом за правилами господарського судочинства. Також вважає безпідставними покликання позивача на положення ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, позаяк позов у даній справі подано після закриття провадження у справі №924/29/23 про банкрутство ТОВ "Яровит Інвест".
У підготовче засідання 08.04.2026 сторони не з'явились, повноважних представників не направили, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що стверджується матеріалами справи.
Будь-яких заяв, клопотань від сторін щодо неможливості забезпечити участь в судовому засіданні та реалізувати свої процесуальні права до суду не надходило.
Суд враховує, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи (ч.1 ст.202 ГПК України).
Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Яровит Інвест" про закриття провадження у справі №924/156/26, суд враховує таке.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.10.2020 у справі № 635/551/17).
Суд враховує, що критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №235/445/18).
Відтак, при визначенні предметної юрисдикції суд зобов'язаний виходити не з формального найменування позовних вимог чи правового статусу сторін, а з реальної суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа. Вирішальне значення при цьому мають зміст заявлених вимог, характер спірних правовідносин, а також юридична природа фактичних обставин справи, які на думку позивача свідчать про порушення, оспорення або невизнання його прав чи законних інтересів.
Відповідно до ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника (пункти 1, 8 ч.1 ст.20 ГПК України).
Принцип концентрації судових спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про його банкрутство визначений ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, за змістом якої спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Головною метою концентрації всіх спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство є забезпечення достатнього судового контролю за поведінкою боржника під час здійснення щодо нього процедур банкрутства, формування активу та пасиву боржника і проведення інших заходів задля повного або часткового задоволення вимог кредиторів та відновлення платоспроможності боржника.
Суд враховує, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 31.08.2023 у справі №924/29/23 про банкрутство ТОВ "Яровит Інвест", серед іншого, припинено процедуру розпорядження майном боржника - ТОВ "Яровит Інвест", затверджено план санації та введено процедуру санації боржника, призначено керуючим санації боржника арбітражного керуючого Луценка Р.О.
Разом з тим, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2025, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 03.12.2025 провадження у справі №924/29/23 про банкрутство ТОВ "Яровит Інвест" (31544, Хмельницька область, Хмельницький район (раніше Летичівський р-н), село Грушківці, ідентифікаційний код 34978757) закрито.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що спір у цій справі не відноситься до категорії спорів, що підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства на підставі п.8 ч.1 ст.20 ГПК України та ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Щодо тверджень відповідача про належність розгляду спору у даній справі за правилами цивільного судочинства, суд враховує таке.
За змістом ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Велика Палата Верховного Суду, Верховний Суд неодноразово наводили критерії розмежування судової юрисдикції, зокрема:
- критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (постанова Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 922/1138/22);
- в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними (постанова Верховного Суду від 26.06.2025 у справі № 910/13680/24);
- ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19);
- критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин (постанова Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 922/1138/22).
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Має значення також і суб'єктний склад саме сторін правовідносин та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18).
Позивач у запереченнях від 30.03.2026 на клопотання відповідача про закриття провадження у справі зазначає, що має статус фізичної особи-підприємця, що підтверджується записом у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Наявність даного статусу та характер правовідносин, на думку позивача, дозволяють розгляд справи у господарському суді.
Суд враховує, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.50 ЦК України).
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи , якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи - підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх. Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Водночас, набуття та наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №2-7615/10, від 05.06.2018 у справі №522/7909/16-ц, від 20.06.2018 у справі №216/181/16-ц).
У справі, що розглядається, предметом спору є земельна ділянка з кадастровим номером 6823082400:04:014:0005 площею 2,4717 га, що належить позивачу - ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 05.06.2020, успадковану ним у складі спадкового майна матері - ОСОБА_3 , яка була спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої на запит суду, власником земельної ділянки з кадастровим номером 6823082400:04:014:0005 площею 2,4717 га є фізична особа - ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 05.06.2020 (відповідь №2344584 від 16.02.2026).
Предметом позову у даній справі є вимоги ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки з кадастровим номером 6823082400:04:014:0005 площею 2,4717 га, до ТОВ "Яровит Інвест" про розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.03.2015, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Яровит Інвест", та стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 52 500 грн. та 16 875 пені.
Суд враховує, що у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб'єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб'єкта господарювання. Крім того, критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 922/1138/22, від 26.06.2025 у справі № 910/13680/24, від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 09.02.2023 у справі №922/1138/22, від 13.02.2025 р. у справі №918/132/24, від 18.03.2025 у справі №918/443/24, від 15.04.2025 у справі №918/442/25 та від 02.12.2025 у справі №906/13/25.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини сторін виникли з договору оренди землі, укладеного 05.03.2015 між ОСОБА_2 , як орендодавцем, та ТОВ "Яровит Інвест", як орендарем, за яким орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Грушковецької селищної ради Летичівського району, з кадастровим номером 6823082400:04:014:0005 площею 2,4717 га, у т.ч. ріллі 2,4717 га, ділянка № НОМЕР_1 , строком на 12 років. У договорі зазначено реквізити сторін, в т.ч. орендодавця (паспорт серії НОМЕР_2 , виданого Летичівським ВР УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання фізичної особи: Хмельницька область, Летичіський район, с.Бохни.
Земельна ділянка площею 2,4717 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за межами населеного пункту за адресою: Хмельницька область, Летичівський район, Грушковецька сільська рада, належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №947575, виданого 10.12.2012 Летичівською районною державною адміністрацією.
З наведеного вбачається, що спірний договір оренди землі від 05.03.2015 укладений ОСОБА_2 як фізичною особою, а не суб'єктом підприємницької діяльності, та без мети здійснення господарської діяльності орендодавцем. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
За змістом ст.32 Закону України "Про оренду землі" перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування) не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Враховуючи, що зміна власника земельної ділянки не припиняє договір оренди і не є підставою для зміни його умов, а новий власник автоматично стає стороною договору, набуваючи прав та обов'язків орендодавця, у суду відсутні підстави для висновку про наявність між сторонами господарських відносин за договором оренди землі від 05.03.2015.
При цьому суд враховує, що спірна земельна ділянка має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, і не встановлено, що спір між сторонами щодо розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати за період з 2019 по 2025 роки виник у зв'язку зі здійсненням позивачем господарської діяльності, відтак, враховуючи предмет та підстави позову, цей спір за своїм суб'єктним складом, незважаючи на наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця, та характером спірних правовідносин підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.
Згідно п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а відтак провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, а клопотання ТОВ "Яровит Інвест" - задоволенню.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч.2 ст.231 ГПК України).
Суд роз'яснює позивачеві, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відтак, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч.4 ст.231 ГПК України).
Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").
З урахуванням наведеного, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 5 324,80 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжної квитанції №2932-5144-8315-6451 від 12.02.2026.
Водночас, через відсутність клопотання позивача про повернення судового збору, у суду відсутні правові підстави повернення судового збору.
Керуючись ст.ст.1, 2, 4, 20, 123, п.1 ч.1 та ч.2 ст.231, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Яровит Інвест" про закриття провадження у справі №924/156/26 задовольнити.
Провадження у справі №924/156/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яровит Інвест" про розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.03.2015, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яровит Інвест", та стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 52 500 грн. та 16 875 пені закрити на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набрала законної сили 08.04.2026 та може бути оскаржена протягом десяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, визначеному ст.ст.255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена та підписана 09.04.2026.
Суддя О.І. Шевчук