8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/549/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Божко Є.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Сучасне місто" (майдан Павлівський, 4, м. Харків, 61003)
до Фізичної особи-підприємця Мацулько Олени Володимирівни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Удянської А. А. (довіреність № 19 від 31.12.2025),
відповідача - не з'явився
Комунальне підприємство "Сучасне місто" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Мацулько Олени Володимирівни, в якій просить суд стягнути з ФО-П Мацулько Олени Володимирівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , Код ДРФО НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Сучасне місто» (м-н Павлівський, 4, м. Харків, 61003, платіжні реквізити: IBAN НОМЕР_2 , АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»», м. Київ, МФО 300614, код ЄДРПОУ 01550814) 19 824,73 грн (дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири грн. 73 коп.) за Договором від 10.11.2025 № 10124/Л11/25, яка складається з загальної суми заборгованості 18 762,90 грн (вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят дві грн., 90 коп.), пеня у розмірі 763,88 грн (сімсот шістдесят три грн. 88 коп.), інфляційні витрати у розмірі 222,48 грн (двісті двадцять дві грн. 48 коп.), три відсотки річних у розмірі 75,47 грн (сімдесят п'ять грн. 47 коп.), а також стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн. 40 коп.)
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов Договору № 10124/Л11/25 тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об'єктів підприємницької та іншої діяльності від 10.11.2025.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/549/26. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні "17" березня 2026 р. о 11:00.
У судовому засіданні 17.03.2026 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та відкладення судового засідання на 07.04.2026 на 12:00.
В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 17.03.2026.
02.04.2026 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення (вх.№ 7850/26), де позивач повідомив, що до матеріалів справи було додано розрахунок штрафних санкцій та розрахунок 3 % річних від штрафних санкцій за порушення умов Договору від 10.11.2025 № 10124/Л11/25, у якому допущено технічну помилку, а саме невірно зазначений рік у періоді, що не відповідає фактичним обставинам та періоду нарахування штрафних санкцій, та надав новий розрахунок.
Суд зауважує, що відповідно до ч. 1-3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Разом з тим, додаткові пояснення, в яких позивач змінює період нарахувань пені, інфляційних втрат та 3% річних, подано позивачем після проведення першого судового засідання.
У судовому засіданні 07.04.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги.
Відповідач у судове засідання, призначене на 07.04.2026 о 12:00, не з'явився.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Копії ухвал суду направлялись Фізичній особі-підприємцю Мацулько Олені Володимирівні засобами поштового зв'язку на адресу, зазначену у позовній заяві, що кореспондується із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернулись до суду без вручення з довідками пошти «адресат відсутній».
Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі №910/18480/20 дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 30.03.2023 у справі №910/2654/22.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Верховного Суду від 14.06.2024 у справі №910/8002/23, від 11.06.2024 у справі №922/1988/23).
Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд справи; відповідач визнається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.
Разом з цим, Фізична особа-підприємець Мацулько Олена Володимирівна наданими відповідачу процесуальними правами не скористалася; у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подала.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
У судовому засіданні 07.04.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Положенням про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова, затвердженим рішенням Харківської міської ради від 21.06.2017 № 688/17 (далі - Положення), Комунальне підприємство «Сучасне місто» (далі - Підприємство, Позивач) визначено Виконавцем з надання права тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності міста Харкова. Відповідно до Положення для розміщення/обслуговування тимчасових споруд (далі - тимчасова споруда/об'єкт) укладаються договори щодо елементу благоустрою, який обліковується на балансі позивача.
Позивач повідомляє, що Фізичною особою-підприємцем Мацулько Оленою Володимирівною використовувався окремий елемент благоустрою комунальної власності, а саме сполучені кіоски без логотипу з функціональним призначенням продаж квітів та інших продовольчих та не продовольчих товарів, садово-городнього інвентарю площею 43,51 кв.м. за адресою: поблизу будинку № 4 по вул. Мар'їнській, Новобаварського району у м. Харкові.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2025 між Комунальним підприємство «Сучасне місто» (Виконавець) та ФОП Мацулько Оленою Володимирівною (Замовник) укладено Договір № 10124/Л11/25 тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об'єктів підприємницької та іншої діяльності (далі - Договір), відповідно до умов якого Виконавець надає Замовнику право тимчасової експлуатації (управління) окремим елементом благоустрою комунальної власності міста Харкова (далі - елемент) з метою задоволення соціально-економічних потреб шляхом розміщення тимчасового об'єкта підприємницької або іншої діяльності. Вид елемента: частина покриття вулиці. Місцезнаходження елемента: поблизу будинку № 4 по вул. Мар'їнській, Новобаварський район, м. Харків. Площа/розміри елемента 43,51 кв.м.
Вид об'єкта: тимчасова споруда з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, без улаштування фундаменту (сполучені кіоски без логотипу).
Функціональне призначення об'єкта - продаж квітів та інших продовольчих та не продовольчих товарів, садово-городнього інвентарю.
Орієнтовна площа об'єкта за зовнішнім контуром: 43,51 кв.м.
Наявність вітрин, холодильного та іншого технологічного обладнання, їхній опис і площа (за зовнішнім контуром): відсутнє.
Відповідно до п. 4.1 Договору розмір плати за експлуатацію (управління) елемента згідно з Розрахунком становить 6 501,25 грн (у тому числі ПДВ) на місяць (далі - плата).
Плата перераховується Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця в безготівковій формі авансовим платежем до 25 числа поточного місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата (пункт 4.2 Договору).
За положеннями п. 4.4 Договору розмір плати переглядається в разі: а) пролонгації строку дії Договору; б) внесення змін до Методики розрахунку плати за тимчасове користування окремими елементами благоустрою, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Харкова, для розміщення відкритих літніх майданчиків, в) в інших випадках, передбачених законом.
У випадках, встановлених п. 4.4 цього Договору, Замовник зобов'язаний підписати додаткову угоду до цього Договору не пізніше 14 днів з дати отримання запропонованих змін. Якщо Виконавцем не отримано письмових заперечень від Замовника протягом 14 календарних днів із дня відправлення рекомендованим листом додаткової угоди, вона вважається підписаною. У разі відмови Замовника підписати додаткову угоду Договір підлягає розірванню в односторонньому порядку (п. 4.5 Договору).
Пункт 5.3.4 Договору закріплює обов'язок Виконавця своєчасно і в повному обсязі вносити плату за Договором.
Згідно з п. 7.1 Договору дія Договору припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; дострокового розірвання Договору за взаємною згодою Сторін, не пізніше як у місячний строк із дня досягнення домовленості Сторін про його розірвання; набрання законної сили відповідного рішення суду про дострокове розірвання Договору на вимогу однієї зі Сторін; ліквідації юридичної особи, припинення діяльності фізичної особи-підприємця - Замовника; односторонньої відмови Виконавця від Договору.
Відповідно до п. 7.2 Договору Виконавець має право відмовитися від Договору в односторонньому порядку та вимагати звільнення та повернення елемента, якщо: Замовник не вносить плату, визначену згідно з розділом 4 цього Договору, протягом двох місяців поспіль або має заборгованість, що еквівалентна двомісячному розміру плати, передбаченої цим Договором; встановлений Замовником об'єкт не відповідає розділу 3 Договору; Замовник не підтримує в належному експлуатаційному стані об'єкта відповідне технологічне обладнання, що використовується разом з об'єктом; Замовником не забезпечено своєчасне прибирання, збирання сміття та снігу, вивезення сміття, прибирання територій, прилеглих до об'єкта, здійснення протиожеледних заходів на відстані 20 м від периметру споруд та до проїжджої частини вулиці; виявлено недостовірну інформацію, наведену в документах, наданих для укладення Договору, його зміни або продовження; розміщений ЛМ не відповідає вимогам до відкритих літніх майданчиків, викладеним у додатку 3 до Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально - культурного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності; в інших випадках, передбачених законами та нормативно-правовими актами.
Днем припинення Договору є: день закінчення строку дії Договору, якщо Сторонами не вирішено питання щодо продовження строку дії Договору; день укладення письмової угоди про припинення дії цього Договору або інша дата, зазначена у цій угоді, у разі припинення дії Договору за взаємною згодою Сторін; наступний день після закінчення 14 календарних днів після одержання Замовником письмового повідомлення Виконавця про відмову від Договору у порядку, встановленому п. 7.3. цього Договору; день набрання рішенням суду законної сили - у разі розірвання Договору за рішенням суду, визнання його недійсним, неукладеним, застосування наслідків нікчемної угоди (п. 7.5 Договору).
Договір набуває чинності після його підписання Сторонами та діє з 23.09.2025 по 22.09.2026 включно (п. 8.1 Договору).
Пункт 9 Договору встановлює порядок повернення елемента. Так, після припинення дії Договору Замовник у 10-денний строк звільняє елемент від об'єкта та приводить його у стан, не гірший порівняно за той, що існував до укладення цього Договору, та повертає елемент Виконавцю. Окремий елемент благоустрою вважається повернутим після його фактичного звільнення Замовником, що підтверджується наданими Замовником до Виконавця доказами. У випадку невиконання замовником п. 9.1. Договору щодо добровільного демонтажу об'єкта, звільнення та повернення елемента, такий об'єкт може бути демонтовано Виконавцем самостійно або із залученням третіх осіб. У такому разі демонтований об'єкт повертається Замовнику після компенсації витрат, пов'язаних із демонтажем, транспортуванням та зберіганням об'єкта.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно із цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором (п. 10.1 Договору).
Відповідно до п. 10.3 Договору за порушення строків внесення плати Замовник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розрахованої за кожний день прострочення платежу від суми заборгованості, що склалася з моменту виникнення заборгованості, включаючи день сплати заборгованості.
Згідно з п. 10.4 Договору Замовник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
02.02.2026 позивачем на адресу відповідача направлено заяву про припинення дії Договору 10.11.2025 № 10124/Л11/25 в односторонньому порядку з 17.02.2026, оскільки у зв'язку з невиконанням ФОП Мацулько О.В. умов Договору виникла заборгованість в розмірі, що перевищує суму, еквівалентну двомісячному розміру плати, передбаченої Договором.
Позивач зазначає, що у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору виникла заборгованість в розмірі 18 762,90 грн.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 763,88 грн, інфляційні втрати у розмірі 222,48 грн та 3% річних у розмірі 75,47 грн за періоди з 01.12.2025 по 30.12.2025, за 31.12.2025, з 01.01.2026 по 31.01.2026, з 01.02.2025 по 17.02.2025, з 18.02.2026 по 19.02.2026.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.
За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).
За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Правовідносини щодо надання послуг регулюються положеннями Глави 63 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом також встановлено, що 10.11.2025 між Комунальним підприємством "Сучасне місто" та ФОП Мацулько О.В. укладено Договір №10124/Л11/25 тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об'єктів підприємницької та іншої діяльності, відповідно до умов якого Виконавець надає Замовнику право тимчасової експлуатації (управління) окремим елементом благоустрою комунальної власності міста Харкова поблизу будинку № 4 по вул. Мар'їнській, Новобаварський район, м. Харків площею 43,51 кв.м. з метою продажу квітів та інших продовольчих та не продовольчих товарів, садово-городнього інвентарю.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору №10124/Л11/25 у нього виникла заборгованість в розмірі 18 762,90 грн. Доказів здійснення відповідачем сплати вказаної заборгованості у строки, визначені Договором, матеріали справи не містять.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Мацулько Олени Володимирівни на користь Комунального підприємства "Сучасне місто" заборгованості за користування елементом благоустрою площею 43,51 кв.м. за адресою: поблизу будинку № 4 по вул. Мар'їнській, Новобаварський район, м. Харків за Договором №10124/Л11/25 у розмірі 18 762,90 грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та не спростованими відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.
За приписами ст. 525-526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або невизначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За положеннями пункту 10.4 Договору Замовник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України входять до складу грошового зобов'язання та є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки носять компенсаційний характер та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З наведених вище положень статей 549, 551, 611 ЦК України випливає, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.
Відповідно до п. 10.3 Договору за порушення строків внесення плати Замовник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розрахованої за кожний день прострочення платежу від суми заборгованості, що склалася з моменту виникнення заборгованості, включаючи день сплати заборгованості.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є диспозитивність.
Принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог (постанова КГС ВС від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21).
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, як вбачається з розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, позивач нараховує пеню у розмірі 763,88 грн, інфляційні втрати у розмірі 222,48 грн та 3% річних у розмірі 75,47 грн за періоди з 01.12.2025 по 30.12.2025, за 31.12.2025, з 01.01.2026 по 31.01.2026, з 01.02.2025 по 17.02.2025, з 18.02.2026 по 19.02.2026.
Разом з тим, як встановлено судом, Договір № 10124/Л11/25 тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об'єктів підприємницької та іншої діяльності укладено сторонами 10.11.2025, відповідач має заборгованість за Договором за період з листопада 2025 року по лютий 2026 року. Отже, нарахування пені, інфляційних втрат на 3% річних за період з 01.02.2025 по 17.02.2025 не відповідає умовам Договору та законодавства.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 555,77 грн, інфляційних втрат у розмірі 99,22 грн, 3% річних у розмірі 53,94 грн за періоди з 01.12.2025 по 30.12.2025, за 31.12.2025, з 01.01.2026 по 31.01.2026, з 18.02.2026 по 19.02.2026. В решті позовних вимог щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних суд відмовляє.
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 13, 14, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мацулько Олени Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Сучасне місто» (м-н Павлівський, 4, м. Харків, 61003, платіжні реквізити: IBAN НОМЕР_2 , АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», м. Київ, МФО 300614, код ЄДРПОУ 01550814) заборгованість за Договором від 10.11.2025 № 10124/Л11/25 у розмірі 19 471,83 грн (яка складається з загальної суми заборгованості 18 762,90 грн, пені у розмірі 555,77 грн, інфляційних втрат у розмірі 99,22 грн, 3% річних у розмірі 53,94 грн), а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 615,01 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Комунальне підприємство «Сучасне місто» (м-н Павлівський, 4, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 01550814).
Відповідач: Фізична особа-підприємець Мацулько Олена Володимирівна ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено "08" квітня 2026 р.
СуддяО.О. Присяжнюк