Справа № 308/1408/26
09 квітня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Хамник М.М.
за участі секретаря судового засідання Камілли В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,-
Позивач, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Івашко Я.С., звернулась до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 : про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 11 червня 2025 року приблизно о 09:00 у місті Ужгород по вул.Кармелюка, 12Б сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Peugeot 301, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , у результаті якої було пошкоджено належний позивачці транспортний засіб.
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна», Страховиком здійснено виплату страхового відшкодування, однак частина шкоди у розмірі 3 200 грн (франшиза) залишилася невідшкодованою, у зв'язку з чим позивачка просить стягнути вказану суму, а також 20000грн. моральної шкоди.
Ухвалою суду від 09.02.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
Представник позивача до суду не з'явився, просив проводити розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи за адресою вказаною в позовній заяві. Крім того, враховуючи, що відповідач немає зареєстрованого місця проживання, останній також повідомлявся шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Ужгородського міськрайонного суду. Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не подано.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши докази по справі, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 11 червня 2025 року приблизно о 09:00 у місті Ужгород по вул.Кармелюка, 12Б сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Peugeot 301, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , у результаті якої було пошкоджено належний позивачці транспортний засіб.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за 124 та 122-4 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили.
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю позивачки було завдано механічних пошкоджень. Для визначення розміру шкоди проведено огляд транспортного засобу та складено розрахунок вартості відновлювального ремонту, відповідно до якого загальна сума шкоди становить 33 300 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №225688878. Страховиком здійснено виплату страхового відшкодування позивачу, однак частина шкоди у розмірі 3 200 грн (франшиза) залишилася невідшкодованою, що підтверджується матеріалами страхового врегулювання.
Вирішуючи питання щодо стягнення матеріальної шкоди з відповідача суд виходить з наступного.
У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи(обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Таким чином, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.
Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з пунктом 22.1. якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що: «внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Позивач просить відшкодувати йому суму 3200грн. франшизи, яка складає різницю між сумою заподіяних збитків та страховим відшкодуванням.
Доказів на спростування визначеного розміру матеріального збитку завданого позивачу відповідачем не надано, а відтак ці обставини не були спростовані в силу ст.ст. 12, 81 ЦПК України.
З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення 3200грн. франшизи підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Позивач просить стягнути з відповідача 20000грн. моральної шкоди. Таку шкоду позивач обґрунтовує тим, що пошкодженням майна, залишенням місця ДТП, необхідністю самостійного звернення до поліції та страхової компанії, тривалим процесом відшкодування шкоди, завдано моральної шкоди, що проявилась у душевних стражданнях, психологічному дискомфорті та порушенні звичного способу життя. З урахуванням характеру правопорушення, поведінки відповідача та принципів розумності і справедливості, розмір моральної шкоди позивачка оцінює у 20 000 грн.
Згідно зі статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також в зв'язку з пошкодженням майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з вимогами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95року №4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постановах від 12.03.2019 року в справі № 920/715/17, від 10.10.2018 року в справі №640/3837/17; від 04.07.2018 року в справі № 638/14260/16 у спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача. Таким чином, позивач повинен довести, що протиправні дії чи бездіяльність є причиною, а моральна шкода, яка спричинена потерпілій особі - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Суд вважає доведеним позивачем, що внаслідок вчинення відповідачем ДТП він зазнав переживань та хвилювань з приводу пошкодження належного йому майна- транспортного засобу, внаслідок чого був змушений змінити звичний спосіб життя, що негативно вплинуло на його душевний стан. Разом з тим, визначаючи розмір завданої моральної шкоди, суд враховує характер і тривалість моральних страждань позивача, суб'єктивне відношення до вчинку відповідача, та вважає, що розмір моральної шкоди становить 3000,00 гривень. Саме такий розмір відшкодування завданої моральної шкоди, на думку суду, відповідає вимогам співмірності, розумності і справедливості.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, за результатами розгляду справи, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати - сплачений останнім судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, що складає 355,75грн.
Керуючись ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82, 89, 129, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1166,1187, 1194 ЦК України, ст.6,9, п. 22.1 ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6200 (шість тисяч двісті гривень) у відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, а також 355(триста п'ятдесят п'ять гривень)грн.75коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
У задоволенні решти вимог, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 тел. НОМЕР_2 адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повне рішення складено 09.04.2026 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області М.М.Хамник