вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"07" квітня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/196/26
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676)
до відповідача Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (35701, Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Шкільна, буд.40А код ЄДРПОУ 30032555)
про стягнення 4 191 488 грн. 60 коп.
В судовому засіданні приймали участь:
від позивача: адвокат Верхацький І.В.;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради про стягнення в сумі 4 191 488 грн. 60 коп..
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що між сторонами був укладений Договір №6042-ТКЕ(23)-28 від 04.09.2023 року постачання природного газу (згідно Додаткової угоди №1 від 05.09.2023 номер Договору №3449-ПСО(ТКЕ)-28 змінено на номер Договору №6042-ТКЕ(23)-28), на підставі якого Позивач поставив в період вересня 2023 року березня 2024 року Відповідачу природний газ на загальну суму 16 985 394,55 грн.. Оплату за переданий природний газ Відповідач здійснив частково у сумі 12 793 905,95 грн. та не виконав зобов"язання у визначений Договором строк. Сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем складає 4 191 488,60 грн..
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на "17" березня 2026 року.
10.03.2026 року представником відповідача через систему Електронний суд подано відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому зазначає наступне. Комунальне підприємство «Здолбунівкомуненергія» Здолбунівської міської ради є суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії індивідуальним і колективним споживачам.
Зазначає, що кредиторська заборгованість утворилась внаслідок різниці між вартістю ресурсу природного газу, використаного для потреб побутових споживачів, та вартістю реалізації цього ресурсу побутовим споживачам природного газу.
Фінансування компенсацій, передбачених статтею 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», здійснюється за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням, що передбачаються Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (частина перша статті 3 Закону № 2479-ІХ). Тобто, фінансування компенсації зумовленою різницею між розмірами економічно обґрунтованих та застосованих тарифів на послуги з постачання теплової енергії та гарячої води для потреб населення, повинна бути здійснена за рахунок видатків державного бюджету. Однак, за рахунок видатків державного бюджету компенсацію витрат утворених внаслідок різниці між вартістю ресурсу природного газу, використаного для потреб побутових споживачів, та вартістю реалізації цього ресурсу побутовим споживачам природного газу, не було здійснено.
Представник відповідача зазначає, що на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812 (зі змінами) між Комунальним підприємством «Здолбунівкомуненергія» Здолбунівської міської ради та РФ РОУ АТ «Ощадбанк» укладено договір про перерахування коштів № 1 від 10.10.2023.
Представник відповідача зазначає, що згідно вищезгаданого договору сторони погодили та встановили обмеження щодо розпорядження грошовими коштами, які обліковуються на рахунку Клієнта, з урахуванням, яких Банк контролює напрямки використання грошових коштів на рахунку, відмовляє у прийнятті до виконання платіжних інструкцій, що не відповідають умовам такого договору. Підприємством на постійній основі проводиться активна роз'яснювальна робота зі споживачами послуги щодо здійснення своєчасної оплати за надані послуги та оплати заборгованості, а абонентам боржникам пропонується укласти договір реструктуризації оплати заборгованості. Крім того, підприємством проводиться претензійно-позовна робота з боржниками задля погашення заборгованості за Договором №6042-ТКЕ(23)-28.
12.03.2026 року представником позивача через систему Електронний суд подано відповідь на відзив на позов, в якому позовні вимоги підтримує повністю. При цьому зазначає наступне. Між сторонами був укладений Договір №6042-ТКЕ(23)-28 від 04.09.2023 року постачання природного газу (згідно Додаткової угоди №1 від 05.09.2023 номер Договору №3449-ПСО(ТКЕ)-28 змінено на номер Договору №6042-ТКЕ(23)-28), на підставі якого Позивач поставив в період вересня 2023 року березня 2024 року Відповідачу природний газ на загальну суму 16 985 394,55 грн.. Оплату за переданий природний газ Відповідач здійснив частково у сумі 12 793 905,95 грн. та не виконав зобов"язання у визначений Договором строк. Сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем складає 4 191 488,60 грн..
Представник позивача зазначає, що сторонами Договору були визначені конкретні умови договору та порядок виконання зобов'язань, визначена відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань. Саме на відповідача покладався обов'язок належної та вчасної оплати за поставлений газ згідно умов Договору.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 05 липня 2018 р. у справі № 914/3013/16 зазначається, що основне зобов'язання, як правило, носить якісний та безспірний характер, оскільки зазвичай підтверджується первинними документами, підписаними обома сторонами.
Ухвалою суду від 17.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на "07" квітня 2026 року.
У судове засідання 07.04.2026 року не з'явився представник Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується Довідкою про доставку Ухвали суду від 17.03.2026 року до Електронного кабінету відповідача. Представник відповідача причин неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.3 вказаної статті якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відтак, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши присутніх представників, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
04.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", як Постачальником та Комунальним підприємством "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради, як Споживачем, укладено Договір №6042-ТКЕ(23)-28 постачання природного газузгідно Додаткової угоди № 1 від 05.09.2023 номер договору № 3449-ПСО(ТКЕ)-28 змінено на номер договору № 6042-ТКЕ(23)-28 (далі- Договір).
На виконання умов Договору, протягом вересня 2023 - березня 2024 року Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 16 985 394,55 грн..
Відповідно до п. 3.5 Договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.
Всі акти приймання-передачі були підписані сторонами без будь-яких зауважень (а.с.134-137).
Відповідно до пункту 5.1 Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У разі відсутності Акту приймання-передачі, фактична вартість переданого Споживачу газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відтак вимога Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 4 191 488 грн. 60 коп. грунтується на договорі та законі, і, відповідно, є правомірною.
Щодо різниці у тарифах, на яку посилається Відповідач, суд зазначає наступне.
29.07.2022 набув чинності Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» № 2479-ІХ, яким внесено зміни до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» №1730-VIII (далі - Закон 1730).
Закон 1730 визначає процедуру врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу як заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії, шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Згідно ст. 1 Закону 1730,
- взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості, що проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості;
- договір про організацію взаєморозрахунків - договір, який укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону;
- до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду.
Частиною 1 ст. 4 Закону 1730 визначено, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків.
Згідно з абз. 9 ст. 4 Закону 1730, взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.
Згідно з абз. 13 ст. 4 Закону 1730, обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам, утвореної після 1 червня 2021 року, підтверджується територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
Таким чином, врегулювання заборгованості в рамках Закону 1730 для учасників процедури врегулювання заборгованості, тобто для Відповідача, здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, згідно договорів проведення взаєморозрахунків (ст. 4 Закону 1730) та договорів реструктуризації заборгованості (ст. 5 Закону 1730). Договір про організацію взаєморозрахунків визначає як наявність заборгованості, так і її обсяг, що відповідає заборгованості, підтвердженої територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
Згідно п. 5 постанови КМУ від 20.12.2022 №1403 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб'єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.
Статтею 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, при цьому, припинення зобов'язання є останньою стадією його існування.
Під припиненням зобов'язання розуміють припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання, тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов'язанні дій, а боржник звільняється від обов'язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності.
Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2023 року у справі №911/3195/21 сформував правову позицію, щодо припинення зобов'язань в рамках Закону 1639, та зазначив зокрема наступне:
« 74. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості,
75. Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість (частина третя статті 4 вказаного Закону).
76. Обставин укладення Товариством договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками, суди попередніх інстанцій не встановили, відповідно і підстави припинення спірних правовідносин між сторонами відсутні».
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором не погашена, договір про організацію взаєморозрахунків не укладався (Відповідачем не було здійснено проведення взаєморозрахунків заборгованості за Договором).
Також слід врахувати позицію Верховного Суду щодо подібних відносин, викладену в постанові від 23.04.2024 у справі № 925/636/23:
« 47. Закон України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" встановлює єдину підставу для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах не договір про організацію взаєморозрахунків, і не встановлює можливість проведення таких взаєморозрахунків за рішенням суду при вирішенні спору про стягнення заборгованості за спожитий газ.
50. Ані договір постачання природного газу, ані Закон України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" не передбачають звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов'язку оплатити спожитий ними природний газ з 1 червня 2021 року, а також послуги з його розподілу та транспортування, лише через наявність заборгованості з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання. Законодавець передбачив умови та порядок її врегулювання.
51. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд з аспектів доводів та вимог касаційної скарги робить такий висновок щодо застосування норм статті 4 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" № 1730-УШ в редакції Закону України від 29 липня 2022 року № 2479-ІХ:
1) стаття 4 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" № 1730-УШ в редакції Закону України від 29 липня 2022 року № 2479-ІХ має на меті врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року. Це врегулювання здійснюється шляхом взаєморозрахунків між сторонами заборгованості; перерахування субвенції з державного бюджету теплопостачальним та теплогенеруючим організаціямдля погашення заборгованості;
2) наявність заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання не є достатньою підставою для звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов'язку оплатити спожитий ними природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування. Для застосування цього механізму сторони мають укласти договір про організацію взаєморозрахунків. Умови та порядок проведення взаєморозрахунків або перерахування субвенції у 2022 році визначені постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2022 року № 1403;
3) Закон не передбачає можливість проведення взаєморозрахунків за рішенням суду при вирішенні спору про стягнення заборгованості за спожитий газ. Суд не може провести таке зарахування самостійно.
59. Згідно з підпунктів 2 та 5 пункту 9 Примірного договору про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах (додаток 2 до Порядку) сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; забезпечити проведення розрахунків відповідно до договору. Отже, виключно після укладення цього договору відповідач звільняється від виконання обов'язку, а після проведення розрахунків (перерахування коштів на погашення заборгованості) у порядку встановленому цим договором, зобов'язання сторін припиняються. Ухвалення рішення у справі про стягнення заборгованості не впливає на можливість укладання відповідно до договору. Наявність спору про укладення такого договору не впливає на можливість постановлення судового рішення у справі. Наведене виключає необхідність зупинення провадження у справі.»
Аналогічний висновок надано в постанові Верховного Суду від 18 липня 2023 року у справі № 906/1357/20.
Слід зазначити, що фактична реалізація згаданого заходу процедури врегулювання заборгованості у 2023-2026 роках не відбулася, а Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води не передбачена.
Така ж правова позиція зазначена:
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справах № 911/4249/16, № 906/621/17 зазначено, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання;
У рішеннях Конституційного Суду України, який неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007);
У рішеннях ЄСПЛ у справі «Кечко проти України», у справі «Бакалов проти України», у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України», в яких зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищезазначене, та те, що Позивач довів належними та допустимими доказами факт порушення Відповідачем зобов'язання за договором постачання природного газу №6042-ТКЕ(23)-28 від 04.09.2023 року, укладеним з Позивачем, в частині своєчасної оплати повної вартості природного газу, а Відповідач вказаного не спростував, позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" задоволити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (35701, Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Шкільна, буд.40А код ЄДРПОУ 30032555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) заборгованість за Договором постачання природного газу №6042-ТКЕ(23)-28 від 04.09.2023 року в розмірі 4 191 488 грн. 60 коп. та 50297 грн. 86 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 09.04.2026 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.