адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
09.04.2026 Справа № 917/2393/25
м. Полтава
Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Сілаєвій О.Ф., розглянувши матеріали за позовною заявою заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області (код ЄДРПОУ: 0291006025, вул. Старотроїцька, 13, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500)
в інтересах держави в особі:
Позивача: Відділу освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради (адреса: вул. Центральна, 24, сел. Оржиця, Лубенський район, Полтавська область, 37700, ЄДРПОУ 43907042)
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" (адреса вул. Панянка, буд. 65Б, м. Полтава, Полтавський район, Полтавська область, 36022, ЄДРПОУ 42223804)
про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 01.09.2021, № 2 від 04.11.2021, № 3 від 20.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.03.2021 № 35; стягнення надмірно сплачені грошові кошти в сумі 80 898, 64 грн
за участю представників сторін:
від прокуратури: Соболь Т. В.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Ігнатенко С.Ю.
Суть спору: Заступник керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Відділу освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 01.09.2021, № 2 від 04.11.2021, № 3 від 20.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.03.2021 № 35; стягнення надмірно сплачені грошові кошти в сумі 80 898, 64 грн.
Процесуальні дії суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026 справу передано до розгляду судді Пушку І.І.
Ухвалою від 16.01.2026 позовна заява була залишена без руху відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України. Прокурору надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
20.01.2026 за клопотанням прокурора строк на усунення недоліків позовної заяви продовжено судом.
21.01.2026 суд отримав додаткові пояснення до позовної заяви (сформовані в системі електронний суд 20.01.2026).
Ухвалою від 26.01.2026 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду, відкрив загальне позовне провадження у справі та призначив підготовче засідання на 24.02.2026; встановив сторонам процесуальні строки на подання заяв по суті спору.
27.01.2026 від відповідача - ТОВ «Полтаваенергозбут» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 951).
02.02.2026 суд отримав відповідь на відзив Заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області (вх. № 1231).
Підготовче засідання, призначене на 24.02.2026, не відбулося в зв'язку з перебуванням 24.02.2026 судді на навчанні, організованому Національною школою суддів України та увільненням від виконання основної роботи в цей час. Ухвалою від 09.02.2026 суд призначив дату підготовчого засідання у справі на 10.03.2026.
09.03.2026 (вхід. № 3061) відповідач подав заяву про проведення судового засідання 10.03.2026 без участі його представника, за наявними матеріалами справи.
Ухвалою від 10.03.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.04.2026.
06.04.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 4406).
Інших заяв по суті спору від сторін не надходило.
В судовому засіданні 09.04.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, оголосив перерву в засіданні до 09.04.2026 на 14:30 для оголошення рішення.
Виклад позицій сторін.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що 24.03.2021 між Відділом освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради Полтавської області та ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 35.
У додатку 2 до Договору № 35 Комерційна пропозиція визначено, що за результатами закупівлі граничний розмір тарифу за 1 кВт*год становить 2,0521 грн без ПДВ, та 2,4625 грн з ПДВ.
Прокурор зазначив, що в подальшому між сторонами укладено три додаткових угоди на збільшення ціни за одиницю товару у зв'язку із коливанням ціни такого товару на ринку, а саме: додаткову угоду від 01.09.2021 № 1 до Договору; додаткову угоду від 04.11.2021 № 2 до Договору; додаткову угоду від 20.12.2021 № 3 до Договору.
Прокурор посилається, що внесення змін до істотних умов Договору (збільшення ціни за одиницю товару) на підставі додаткової угоди від 01.09.2021 № 1 є необґрунтованим та документального непідтвердженим; укладення додаткової угоди 04.11.2021 № 2 до Договору та від 20.12.2021 № 3 - здійснено із перевищенням максимального ліміту щодо зміни ціни, визначеної в Договорі, що порушує п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Внаслідок укладення додаткових угод місцевому бюджету завдано збитки у вигляді зайво (надмірно) сплачених коштів на користь ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» упродовж вересня-грудня 2021 року на загальну суму 80 898,64 грн, які підлягають поверненню на користь Відділу освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує з посиланням на те, що у якості обґрунтування коливання ціни на електричну енергію ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» використано дані, розміщені на офіційному веб-сайті АТ «Оператор Ринку» за посиланням https://www.oree.ua, які є публічно доступними, з цих даних вбачається зростання середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку «на добу наперед» (ОЕС) та довідки Полтавської Торгово-Промислової палати України до кожної додаткової угоди, в яких чітка вказана ціна на першу та другу декаду кожного місяця, у яких було укладено додаткові угоди, зміна середньоринкової ціни у процентному співвідношенні.
На думку відповідача, прокуратурою було досліджено лише одну складову, що входить до загальної ціни за одиницю товару (електроенергії), а саме фактична ціна купівлі електричної енергії електропостачальником, а не на всіх сегментах ринку. Тому твердження про відсутність підвищення ціни на ринку електроенергії не відповідає дійсності, адже Позивачем було залишено поза увагою решта доданків, що у сукупності складають остаточну вартість за 1 кВт.год для Споживача, а саме тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго», які є обов'язковою складовою розрахунку ціни за постачання електричної енергії.
Відповідач також вказує, що пунктом 13.3. Договору визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ч.5 ст.41 ЗУ «Про публічні закупівлі».
Відповідно до п.5 ст.41 ЗУ «Про публічні закупівлі» (в редакції на час укладення Договору), істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, серед іншого,- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
За висновком відповідача, додаткові угоди від 01.09.2021 №1, від 04.11.2021 №2, 20.12.2021 №3 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.03.2021 №35, укладені між Відділом освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради та ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ», із дотриманням чинного законодавства в частині внесення змін до договору про закупівлю та в сумі підвищення менше 10% від вартості за кожною наступною угодою.
У відповіді на відзив прокурор зазначив, що підставою укладення додаткової угоди № 1 від 01.09.2021 стала цінова довідка Торгово-промислової палати від 12.08.2021 № 24.14-05/493 «Про динаміку коливання (зростання) середньоринкових цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», (торгова зона ОЕС) в порівнянні цін за І декаду серпня 2021 р. та І декаду липня 2021 р.». Однак, за посиланням прокурора, вказана цінова довідка не підтверджує коливання ціни такого товару на ринку у період з початку дії договору (24.03.2021) до дати початку дії додаткової угоди № 1 (01.09.2021), оскільки зазначає інформацію про ціни на електричну енергію за межами зазначеного періоду дії додаткової угоди № 1 (І декада серпня 2021).
Прокурор вказує, що внаслідок укладення недійсних додаткових угод № 1 від 01.09.2021, № 2 від 04.11.2021, № 3 від 20.12.2021 до Договору № 35 від 24.03.2021 ціну за одиницю товару збільшено на 33 % від первинної ціни, що перевищує максимально можливий 10% ліміт, який передбачено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» як підстава для збільшення ціни за одиницю товару.
Щодо наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави у спірних правовідносинах, суд враховує таке.
Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійснені програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності - державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття «інтереси держави» особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. «Державний інтерес» у спірних правовідносинах полягає, перш за все, у законності використання органами державної влади бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг та іншої допомоги з метою забезпечення нагальних потреб в умовах воєнного стану, зокрема, забезпечення ефективного, своєчасного виконання правочинів, укладених з метою належного функціонування держави.
Судом враховано, що порушення інтересів держави обґрунтовано прокурором у даній справі порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», що завдає шкоди державним інтересам у вигляді незаконних витрат коштів, унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів бюджету і здатне спричинити істотної шкоди інтересам держави.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», окрім обґрунтування порушень або загрози порушення державних інтересів, прокурор у позовній заяві має вказати орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, а також довести, що вказані суб'єкти не здійснюють або неналежним чином здійснюють захист цих інтересів.
Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18.
Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно зі ст. 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління закладами охорони здоров'я, які належать територіальним громадам або передані їм, , організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.
Частиною першої статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення), зокрема, самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої цієї статті самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 у подібних правовідносинах міститься, зокрема, висновок про те, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - територіальної громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.
Процедура закупівлі UA-2021-03-18-008734-a проводилась Відділом освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради. Замовником, споживачем та стороною договору також був Відділ освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради.
Згідно із п. 1.1 Положення про відділ освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради, затвердженого рішенням другої позачергової сесії Оржицької селищної ради від 11.12.2020 № 4, відділ освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради є виконавчим органом Оржицької селищної ради.
Відділ освіти є неприбутковою установою та фінансується за рахунок коштів бюджету Оржицької селищної територіальної громади. Форма власності Відділу освіти - комунальна (пункт 1.5 Положення).
Як передбачено п. 1.7 Положення, Відділ є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки у територіальному представництві Управління Державного казначейства України, печатку із своїм найменуванням та державним гербом України, кутовий штамп та бланки встановленого зразка, має право, у межах своїх повноважень, укладати від свого імені угоди з юридичними і фізичними особами, мати майнові і немайнові права, нести зобов'язання, бути позивачем і відповідачем у судах.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами прокурора щодо правомірності визначення Відділу освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради є органом позивачем по справі, як суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, у спірних правовідносинах.
Лубенською окружною прокуратурою 29.12.2025 № 53-861вих-25 було скеровано до Відділу освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради повідомлення з пропозицією самостійно вжити заходи реагування та усунення порушень Закону України «Про публічні закупівлі» та стягнення надмірно сплачених коштів за додатковими угодами, шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Відділ освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради на запит прокурора листом від 30.12.2025 повідомив, що ним не вживалися заходи по усуненню порушення щодо повернення безпідставно перерахованих коштів за електричну енергію та про неможливість самостійного звернення до суду з позовом про стягнення надлишково перерахованих коштів.
Таким чином, уповноваженим органом не вжито заходів, у тому числі щодо звернення до суду з відповідним позовом для повернення бюджетних коштів, чим завдається шкода інтересам держави в особі територіальної громади. Тобто, підставою реалізації прокурором представницьких функцій є усвідомлена пасивна поведінка Відділу освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради щодо захисту порушених інтересів держави.
На виконання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» Лубенська окружна прокуратура 30.12.2025 повідомила позивача про звернення до господарського суду в його інтересах із даним позовом (докази вручення відповідного повідомлення позивачу залучені до матеріалів справи).
Отже, на виконання ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України та ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при поданні позовної заяви здійснив всі необхідні дії, обґрунтував неналежне, здійснення захисту інтересів держави в особі Відділу освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради, яке не вжило заходів у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, про що повідомив позивача відповідним листом; зазначив, що використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу виконавчої влади, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно із ст. 6 Конституції України, здійснює свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, чим обґрунтував порушення інтересів держави.
За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність звернення прокурора до суду та необхідність розгляду по суті заявлених вимог.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини.
24.03.2021 між Відділом освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради Полтавської області (далі - Відділ освіти, Споживач) та ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» (далі - Постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 35 (далі - Договір).
Умовами Договору визначено, цей Договір про постачання електричної енергії Споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору (п. 1.1 Договору).
Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.2 Договору).
Згідно п. 2.1 Договору визначено, що Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі з умовами цього Договору (послуги з передачі та розподілу електричної енергії сплачується через постачальника).
Найменування товару: ДК 021:2015 - код 09310000-5 - Електрична енергія на потребу 2021 року. Кількість товарів - 400 000 кВт. год.
У п. 3.2. вказано, що Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена цим Договором.
У п. 5.1 Договору зазначено, що вартість цього Договору становить 985 000, 00 грн (з ПДВ). Вартість цього Договору та ціна за одиницю Товару може змінюватись у випадках, передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з Комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього Договору.
У додатку 2 до Договору № 35 Комерційна пропозиція визначено, що за результатами закупівлі граничний розмір тарифу за 1 кВт*год становить 2,0521 грн без ПДВ, та 2,4625 грн з ПДВ.
Ціна за фактично спожиту електричну енергію (без урахування ПДІВ) не може перевищувати граничного розміру, встановленого в абз. 1 даного розділу.
Пунктом 5.3 Договору визначено, що ціна на електричну енергію на передачу має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її змін.
У випадку застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну , обчислену на базі різних диференційованих цін.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.4 Договору).
Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов'язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію Договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компетенції Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови ( п. 13.2 Договору).
Згідно з п. 6.1 Споживач має право, зокрема, отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому Договорі.
Відповідно до Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (Додаток 1) початок постачання з 24.03.2021.
Цей Договір діє з моменту підписання до 31.12.2021 (п. 13.1 Договору).
В подальшому між сторонами укладено 3 додаткові угоди до Договору, якими сторонами змінювалась ціна за одиницю товару, а саме:
- додаткову угоду від 01.09.2021 № 1 відповідно до якої сторони домовились викласти п.2.3 Договору у новій редакції та погодили очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 38927 кВт*год, що ціна 1кВт*год електричної енергії становить 2,257207 грн/кВт*год без урахування ПДВ та 2,708649 грн/ кВт*год з ПДВ, з 01.09.2021 року (підвищення становить 0,246149 грн за 1 кВт*год з ПДВ, тобто на 9,995%). Підставою для укладення додаткової угоди щодо підвищення ціни є лист ТОВ «Полтаваенергозбут» №02.10.3/8666 від 26.08.2021, довідка Полтавської ТПП України від 12.08.2021 №21.14.-05/493;
- додаткову угоду від 04.11.2021 № 2, відповідно до якої з 04.11.2021 року змінено ціну на електричну енергію 2,257207 грн/кВт*год без урахування ПДВ та 2,708649 грн/кВт*год з ПДВ до 2,48281 за 1кВт*год без ПДВ, та 2,97937 грн/кВт*год з ПДВ (підвищення становить 0,270721 грн за 1 кВт*год з ПДВ, тобто на 9,995%), погоджено очікуваний обсяг постачання електричної енергії 372460 кВт*год. Підставою для укладення додаткової угоди щодо підвищення ціни є довідка Полтавської ТПП №24.14-05/629 від 08.10.2021р. та роздруківку з сайту АТ «Оператор ринку» про середньозважені ціни по ОЄС Україна;
- додаткову угоду від 20.12.2021 № 3, відповідно до якої з 1 грудня 2021 року змінено ціну на електричну енергію з 2,48281 за 1кВт*год без ПДВ, та 2,97937 грн/кВт*год з ПДВ до 2,73085 грн за 1кВт*год без ПДВ та 3,27702 грн/кВт*год з ПДВ (підвищення становить 0,29765 грн за 1 кВт*год з ПДВ, тобто на 9,99%). Підставою для укладення додаткової угоди щодо підвищення ціни є лист ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» №02-10-3/16461 від 16.12.2021, довідка Полтавської ТПП №24.14-05/774 від 17.11.2021 та роздруківку з сайту АТ «Оператор ринку» про середньозважені ціни по ОЄС Україна за листопад 2021 року. Сторони погодили очікуваний обсяг постачання електричної енергії 360524 кВт*год.
На виконання умов Договору ТОВ «Полтаваенергозбут» поставило Відділу освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради в період з березня 2021 по грудень 2021 електричну енергію загальним обсягом 146436 кВт*год., на загальну суму 441497,29 грн, що підтверджується відповідними актами купівлі-продажу електричної енергії, підписані сторонами а саме:
- відповідно акту купівлі-продажу електричної енергії за березень 2021 року, Відділом освіти спожито 77097 кВт*год електричної енергії за тарифом 1,82979 грн/ кВт*год (у межах граничного розміру тарифу, визначеного Договором) за 1 кВт*год, на суму 181 093,08 грн;
- відповідно акту купівлі-продажу електричної енергії за квітень 2021 року, Відділом освіти спожито 23 228 кВт*год електричної енергії за тарифом 1,897520 грн/ кВт*год за 1 кВт*год, на суму 52 890,71 грн;
- відповідно акту купівлі-продажу електричної енергії за травень 2021 року, Відділом освіти спожито 20 414 кВт*год електричної енергії за тарифом 1,493020 грн/ кВт*год (у межах граничного розміру тарифу, визначеного Договором) за 1 кВт*год, на суму 36 574,21 грн;
- відповідно акту купівлі-продажу електричної енергії за червень 2021 року, Відділом освіти спожито 20 577 кВт*год електричної енергії за тарифом 1,863060 грн/ кВт*год за 1 кВт*год, на суму 46 003,43 грн;
- відповідно акту купівлі-продажу електричної енергії за липень 2021 року, Відділом освіти спожито 4 600 кВт*год електричної енергії за тарифом 2,052100 грн/ кВт*год за 1 кВт*год, на суму 11 327,59 грн;
- відповідно акту купівлі-продажу електричної енергії за серпень 2021 року, Відділом освіти спожито 8 419 кВт*год електричної енергії за тарифом 2,052100 грн/ кВт*год (у межах граничного розміру тарифу, визначеного Договором) за 1 кВт*год, на суму 20 731,96 грн;
- відповідно акту купівлі-продажу електричної енергії за вересень 2021 року, Відділом освіти спожито 19 264 кВт*год електричної енергії за тарифом 2,257207 грн/ кВт*год на суму 52 179,41 грн.
- відповідно акту купівлі-продажу електричної енергії за жовтень 2021 року, Відділом освіти спожито 27 459 кВт*год електричної енергії за тарифом 2,257210 грн/ кВт*год на суму 74 376,88 грн;
- відповідно акту купівлі-продажу електричної енергії за листопад 2021 року, Відділом освіти спожито 39 713 кВт*год електричної енергії за тарифом 2,482810 грн/ кВт*год на суму 118 319,88 грн;
- відповідно акту купівлі-продажу електричної енергії за грудень 2021 року, Відділом освіти спожито 60 000 кВт*год електричної енергії за тарифом 2,73085 грн/ кВт*год на суму 196 621,20 грн.
Оплата товару здійснювалась платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи, на загальну суму 441 497,29 грн.
В подальшому, Північно-Східним офісом Держаудитслужби було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Відділу освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради за період з 01.01.2021 по 31.05.2025 року, за результатами якої складено акт від 22.08.2025 № 201603-28/58.
Ревізією встановлено, що згідно з інформацією, розміщеною на веб-сайті ДП Оператор Ринку» дійсно спостерігається зростання середньозваженої ціни елективної енергії на ринку за 01.11.2021 відносно ціни, зафіксованої 01.09.2021, однак Постачальник повідомив Замовника вже після укладення додаткової угоди № 2 та підвищення граничного розміру тарифу на електроенергію, а саме: з 04.11.2021.
За наведених обставин, збільшення ціни за додатковою угодою № 2 є необґрунтованим та таким, що суперечить п. 13.2 Договору, та як наслідок ч. 1 ст. 629, ч. 2 ст. 632, ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України.
З огляду на це, постачання електричної енергії за додатковою угодою № 2 мало здійснюватися за ціною, що не перевищує граничний розмір тарифу, визначений у додатковій угоді № 1, а саме: 2,708649 грн за 1 кВт*год (з ПДВ).
На підтвердження наявності документальних підстав для внесення змін до істотних умов Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару шляхом укладення додаткової угоди від 20.12.2021 № 3, до ревізії надано лист Постачальника від 16.12.2021 № 02-10-3/16461 (адресований Відділу освіти) щодо ініціювання збільшення ціни товару з 2,482815 до 2,73085 грн/кВт*год без ПДВ (з грудня 2021 року). Також у цьому листі зазначено, що зростання закупівельної ціни електричної енергії підтверджується довідкою Торгово-промислової палати і про те, що копія довідки Торгово-промислової палати від 14.12.2021 № 24.14-05/846 додається.
Разом з тим, вказаної довідки Торгово-промислової палати або будь якої іншої компетентної організації до ревізії не надано.
Крім того, Постачальник повідомив Замовника про зміну ціни (яка відбулася з 01 грудня 2021 року) 16 грудня 2021 року, тобто із недотриманням вимог п. 13.2 Договору, ч. 1 ст. 629, ч. 2 ст. 632, ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України.
Починаючи з моменту укладення додаткової угоди № 2 (04.11.2021) допущено перевищення максимального ліміту щодо збільшення ціни, відтак, укладення додаткової угоди № 3 на підвищення ціни за зазначених обставин суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
З огляду на викладене, постачання електричної енергії за додатковою угодою № 3 мало здійснюватися за ціною, що не перевищує граничний розмір тарифу, визначений у додатковій угоді № 1, а саме: 2,708649 грн за 1 кВт*год (з ПДВ).
Порушень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922 та умов Договору при укладанні додаткової угоди № 1 на підвищення ціни за одиницю товару, ревізією не встановлено.
При прийнятті рішення суд приймає до уваги наступні обставини.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.
Ст. 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Законом України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII.
Судом встановлено, що оспорювані додаткові угоди до договору про закупівлю були укладені у період дії положень норм частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ІХ.
Тож під час оцінки цих правовідносин суд застосовує законодавство, чинне на момент їх виникнення.
Щодо недійсності додаткової угоди № 1 від 01.09.2021 до Договору.
Законом № 1530-ІХ який набрав чинності 26 червня 2021 року, були внесені зміни до Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) та викладено пункт 2 частини п'ятої статті 41 цього Закону в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії".
Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.
Так, на відміну від норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.
Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
Проте пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII як у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Водночас положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.
До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.
Відповідна правова позиція викладена в п. 133-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24.
Як зазначено у постанові ВП ВС від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 (п. 136, 197), оновлена редакція пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII стосувалася лише запровадження альтернативного моменту відліку 90-денного строку для зміни ціни, проте жодним чином не скасувала імперативне обмеження щодо сукупного збільшення ціни не більше ніж на 10% від початкової вартості. Порогове значення у 10% залишилося незмінним і є граничним лімітом для всього строку дії договору, незалежно від редакції Закону (№ 114-ІХ чи № 1530-ІХ).
Отже, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 №920/19/24 остаточно відмовилася відступати від своїх попередніх висновків, правова позиція щодо заборони збільшення ціни понад 10% сукупно є сталою, обов'язковою та підлягає застосуванню до даного спору.
Як встановлено судом, підвищення ціни за додатковою угодою № 1 складало 9,995 % (з 2,4625 грн за 1 кВт-год до 2,708649 грн за 1 кВт-год), тобто в межах 10 % передбачених законом. Очікуваний обсяг постачання електроенергії зменшено до 38927 кВт-год.
Щодо належності та достатності як доказів коливання ціни на ринку Цінової довідки Полтавської торгово-промислової палати від 12.08.2021 № 24.14-05/493, в обґрунтування укладення додаткової угоди № 1 до Договору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Велика Палата Верховного Суду у п. 167 постанови від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 врахувала, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).
Пунктом 175 Постанови ВП ВС від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 визначено, що довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точки зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22)».
Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, зокрема, у постановах від 29.03.2019 у справі № 826/6926/17, від 23.01.2020 у справі №907/788/18 та від 05.07.2021 у справі № 826/11063/17, від 02.12.2020 у справі №913/368/19, згідно з якою довідка торгово-промислової палати про ціну на товар/коливання такої ціни на ринку є достатнім доказом для обґрунтованості змін до договору закупівлі, якщо вони містять відомості про відповідне коливання ціни товару на ринку.
Суд вважає, що цінова довідка Торгово-промислової палати від 12.08.2021 № 24.14- 05/493 не підтверджує коливання ціни такого товару на ринку у період з початку дії договору (24.03.2021) до дати початку дії додаткової угоди № 1 (01.09.2021), оскільки зазначає інформацію про ціни на електричну енергію за межами зазначеного періоду дії додаткової угоди № 1 (І декада серпня 2021), а отже, не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно вказана інформація не може підтверджувати коливання ціни на електроенергію.
Аналогічних висновків щодо неправомірності використання для змін істотних умов договору закупівлі довідок із відсутністю відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, відсутністю аналізу вартості товару на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору дійшов Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, у постанові від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21.
Крім того, суд звертає увагу, що в п. 5.1. Договору сторонами не визначені конкретні обставини, які можуть слугувати підставами для збільшення ціни за одиницю товару, у вказаному пункті договору міститься лише посилання на можливість зміни ціни з підстав, визначених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідачем не доведено, що підставою для укладення додаткової угоди № 1 від 01.09.2021 стала саме істотна зміна обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Докази наявності обставин, які б відповідали визначенню, наведеному в ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, надані відповідачем не були.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.
Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21, від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.
Суд погоджується з доводами прокурора про те, що в Ціновій довідці Полтавської торгово-промислової палати «Про динаміку коливання (зростання) середньоринкових цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», (торгова зона ОЕС) в порівнянні цін за І декаду серпня 2021 р. та І декаду липня 2021 р.». зазначена інформація про ціни на електричну енергію за межами зазначеного періоду дії додаткової угоди № 1.
За таких обставин, внесення змін до істотних умов Договору щодо збільшення ціни за одиницю товару на підставі додаткової угоди № 1 від 01.09.2021 є документально непідтвердженим та необґрунтованим.
Додаткову угоду від 04.11.2021 № 2 укладено Сторонами на підставі Цінової довідки Полтавської торгово-промислової палати від 08.10.2021 № 24.14-05/629 «Про динаміку коливання (зростання) середньоринкових цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», (торгова зона ОЕС) в порівнянні цін за ІІІ декаду серпня 2021 р. та, ІІІ декаду липня 2021 р.».
Судом встановлено, що вказана цінова довідка не підтверджує коливання ціни такого товару на ринку у період з початку дії додаткової угоди №1 (01.09.2021) до дати початку дії додаткової угоди №2 (04.11.2021), оскільки відображають коливання за ІІІ декаду серпня 2021 року та ІІІ декаду вересня 2021 року у розмірі 11,15%.
Додаткову угоду від 20.12.2021 №3 укладено Сторонами на підставі Цінової довідки Полтавської торгово-промислової палати від 17.11.2021 № 24.14-05/774 «Про динаміку коливання (зростання) середньоринкових цін на електроенергію на ринку «на добу наперед» в якій надано інформацію про середньозважені ціни на електроенергію за І декаду жовтня 2021 року та І декаду листопада 2021 року, на ринку «на добу наперед» (торгова зона ОЕС).
Судом встановлено, що вказана цінова довідка не підтверджує коливання ціни такого товару на ринку у період з початку дії додаткової угоди №2 (04.11.2021) до дати початку дії додаткової угоди №3 (20.12.2021), оскільки відображають коливання за І декаду жовтня 2021 року та І декаду листопада 2021року у розмірі 31,42 %.
Отже, суд прийшов до висновку, що внесення змін до істотних умов Договору щодо збільшення ціни за одиницю товару на підставі додаткової угоди № 2, № 3 є документально непідтвердженим та необґрунтованим.
Окрім цього, додаткові угоди № 2, 3 укладені з порушенням пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922 щодо збільшення 10% ціни.
Всього за додатковими угодами № 1, 2, 3 було здійснено збільшення ціни за електроенергію в загальному на 33%, а отже, допущено перевищення максимального ліміту щодо збільшення ціни.
За встановлених судом обставин та наведених вище правових висновків, суд вважає, що додаткові угоди № 1 від 01.09.2021, №2 від 04.11.2021, № 3 від 20.12.2021 до договору, укладеного між Відділом освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради та ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» про постачання електричної енергії споживачу №35 від 24.03.2021 року, суперечать наведеним вище нормам ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі», тому підлягають визнанню недійсними.
Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві суд зазначає наступне.
Велика Палата у постанові від 21.11.2025 №920/19/24 (п. 182-187) чітко роз'яснила, що листи Міністерства економіки мають лише інформаційний характер, а правова визначеність забезпечується саме судовою практикою Верховного Суду, яка є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень. ВП ВС прямо вказала, що тлумачення норми, яке дозволяло б «каскадне» підвищення ціни щоразу на 10% (понад загальний ліміт), суперечить меті Закону, оскільки призводить до спотворення результатів тендеру та неефективного використання бюджетних коштів.
Твердження відповідача у додаткових поясненнях про те, що сума надмірно сплачених коштів становить 44858,37 грн, з посиланням на Акт ревізії Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 22.08.2025, якою встановлено законність укладення Додаткової угоди №1, та підстави для розрахунку ціни товару виходячи з суми договору, зазначеної в додатковій угоді № 1 - на рівні 2,7086 грн кВт*год, суд відхиляє з таких підстав.
Судом встановлено, що цінова довідка Торгово-промислової палати від 12.08.2021 № 24.14-05/493, яка покладена в основу укладення додаткової угоди № 1 від 01.09.2021 відображає інформацію про ціни на електричну енергію за межами періоду дії додаткової угоди №1, а вказана додаткова угода визнана судом недійсною, тому оплата за поставлену період з вересня по грудень 2021 електричну енергію має розраховуватись за ціною, визначеною в Договорі - 2,4625 грн кВт/год з ПДВ.
За таких обставин, контррозрахунок суми позову відповідача відхиляється судом як необґрунтований.
Інші доводи відповідача є безпідставними та спростовуються, з врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у вищенаведених постановах Верховного Суду.
Також прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 80894,64 грн.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
За розрахунком прокурора, відповідно актів купівлі-продажу електричної енергії за період з березня 2021 до серпня 2021 позивачем була спожита та сплачена електроенергія в межах граничного розміру тарифу, визначеного Договором.
У зв'язку із збільшенням ціни на електричну енергію за додатковими угодами № 1,2,3 відповідач за період з вересня 2021 по грудень 2021 поставив товару менше за збільшеним тарифом. Оплата за поставлену в період з вересня по грудень 2021 року електроенергію має розраховуватись за ціною, визначеною у договорі 2,0521 грн кВт/год без ПДВ (2,4625грн кВт/год з ПДВ).
Відповідно, за поставлену електричну енергію (146 436 кВт/год) позивач мав сплатити кошти у сумі 360 598,65 грн із розрахунку 2,4625 х 146 436 кВт*год. Згідно з платіжними дорученнями, на виконання Договору № 35 про постачання електричної енергії споживачу від 24.03.2021 та додаткових угод, сплачено кошти у сумі 441 497,29 грн.
Таким чином, решта сплаченої суми в розмірі 80 898,64 грн є такими, що були безпідставно одержані Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 9689,60 грн ( за одну майнову та три немайнові вимоги з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8, в зв'язку з поданням позовної заяви в електронному вигляді через систему «Електронний суд»: 4 * 3028,00 грн *0,8) покладається на відповідача.
Питання про повернення надлишково сплаченої суми судового збору (2312,40 грн) буде вирішено судом після звернення прокурора з відповідним клопотанням, в порядку приписів ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 01.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.03.2021 № 35, укладену між Відділом освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради ( ЄДРПОУ 43907042) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» (ЄДРПОУ 42223804).
3. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 04.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.03.2021 №35, укладену між Відділом освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради ( ЄДРПОУ 43907042) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» (ЄДРПОУ 42223804).
4. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 20.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.03.2021 №35, укладену між Відділом освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради (ЄДРПОУ 43907042) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» (ЄДРПОУ 42223804).
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" (адреса вул. Панянка, буд. 65Б, м. Полтава, Полтавський район, Полтавська область, 36022, ЄДРПОУ 42223804) на користь Відділу освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради (адреса: вул. Центральна, 24, сел. Оржиця, Лубенський район, Полтавська область, 37700, ЄДРПОУ 43907042) грошові кошти в сумі 80894,64 грн.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" (адреса вул. Панянка, буд. 65Б, м. Полтава, Полтавський район, Полтавська область, 36022, ЄДРПОУ 42223804) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100- річчя Полтави, 7. м. Полтава) р/р UA118201720343130001000006160, ДКСУ м. Київ 820172 код ЄДРПОУ 02910060) 9689,60 грн судового збору.
7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І. Пушко