Справа № 308/5252/26
09 квітня 2026 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо В.І. розглянувши заяву представника заявника Кривки Вікторії Іванівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу стосовно стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за надані послуги з розподілу природного газу,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Кривки В.І. звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 2249,51 грн.
Перевіривши заяву про видачу судового наказу та дослідивши додані до неї матеріали, приходжу до висновку про необхідність відмовити у видачі судового наказу виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
За правилами п. 2 ч. 2 ст. 163 ЦПК України, у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Відповідно до ч. 4 ст.163 ЦПКУкраїни якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має електронний кабінет, заявник надалі повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов'язані з розглядом його заяви, виключно в електронній формі.
Згідно до ч. ч. 1,2 ст.169 ЦПКУкраїни після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.
Таким чином, ст.163 ЦПК України передбачено, що лише у разі, якщо боржник має електронний кабінет, заява про видачу судового наказу може бути подана в електронній формі.
Згідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Відтак, оскільки нормами ЦПК України не передбачено порядок подання через підсистему «Електронний суд» заяви про видачу судового наказу до боржника, який не має зареєстрованої офіційної електронної адреси, у даному випадку підлягають застосуванню за аналогією положення ЦПК України щодо подання до суду в електронній формі позовної заяви та документів, що додаються до неї.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Положеннями ч. 7 ст.43ЦПКУкраїни визначено, що у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Отже, у разі подання до суду заяви про видачу судового наказу та документів, що додаються до неї, в електронній формі, заявник зобов'язаний додати до заяви доказ надсилання таких матеріалів боржнику, а саме квитанцію про їх направлення, сформовану у ЄСІТС, у разі наявності електронного кабінету у боржника, або лист з описом вкладення у разі відсутності у боржника електронного кабінету.
Разом з тим, дана заява про видачу судового наказу вказаним вимогам закону не відповідає, оскільки доказів надсилання боржнику копії поданої заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за розподіл природного газу з доданими до неї додатками як за допомогою ЄСІТС, так і листом з описом вкладення не додано.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додається: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (у тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно до ч. ч. 1,2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.
Враховуючи вищевикладене, слід відмовити у видачі судового наказу.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 160, 163, 165, 166, 353 ЦПК України, суд,-
Відмовити у видачі судового наказу за заявою представника заявника Кривки Вікторії Іванівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу стосовно стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за надані послуги з розподілу природного газу.
Ухвала суду може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк апеляційної скарги.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закрпатської області Бедьо В.І.