Справа № 308/4805/26
08 квітня 2026 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Іванов А.П., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, командира прикордонного загону в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 про відшкодування завданої шкоди,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області до відповідачів Міністерства оборони України (відповідач 1), командира прикордонного загону в/ч НОМЕР_1 (відповідач 2), в якому просить:
1.Стягнути з відповідача 1 Міністерства оборони України на мою користь 160000 гривень як заборгованість по заробітній платі.
2. Стягнути солідарно з відповідачів 50000 гривень на його користь, як витрати на юриста та правову допомогу.
3.Стягнути солідарно з відповідачів 400000 гривень на його користь, як завданої моральної шкоди.
4.Зобов'язати відповідача НОМЕР_2 командира прикордонного загону вч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 на підставі рапорту від 04.12.2025 по вхідному №2751 звільнити його з роботи та дати можливість пройти лікарську комісію МСЕК та поновити йому групу інвалідності.
5.Звільнити його від оплати судового збору та держмита, так як він є інвалідом 1-ї групи та ОСОБА_3 .
Щодо позовної вимоги один та чотири, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Способи захисту цивільних прав передбачені у ст. 16 ЦК України, яка регулює приватноправові відносини. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини другої цієї статті.
Згідно з роз'яснень п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Водночас за приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Статтею 5 КАС передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни врегульовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Питання, пов'язані з проходженням військової служби у Збройних Силах України, визначено також у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153), та Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10 квітня 2009 року №170 (далі - Інструкція №170).
Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
При цьому питання матеріального та грошового забезпечення військовослужбовців регулюється Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 5 ст. 186 ЦПК України ).
Отже, з огляду на предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що спір про стягнення з відповідача 1 Міністерства оборони України на користь позивача 160000 гривень як заборгованість по заробітній платі та зобов'язання відповідача НОМЕР_2 командира прикордонного загону вч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 на підставі рапорту від 04.12.2025 по вхідному №2751 звільнити позивача з роботи та дати можливість пройти лікарську комісію МСЕК та поновити позивачу групу інвалідності, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а віднесено до юрисдикції адміністративних судів, а тому у відкритті провадженні в цій частині слід відмовити.
Враховуючи наведене та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186, 353 ЦПК України, суд
постановив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, командира прикордонного загону в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 про відшкодування завданої шкоди в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1 Міністерства оборони України на користь позивача 160000 гривень як заборгованість по заробітній платі та про зобов'язання відповідача НОМЕР_2 командира прикордонного загону вч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 на підставі рапорту від 04.12.2025 по вхідному №2751 звільнити позивача з роботи та дати можливість пройти лікарську комісію МСЕК та поновити позивачу групу інвалідності.
Роз'яснити позивачу, що розгляд вимог за предметом даного позову в цій частині відноситься до юрисдикції адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом та може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов