65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"30" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4590/25
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглянувши справу за позовом Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради; (просп. Незалежності, 37,м. Херсон,Херсонський р-н, Херсонська обл.,73003) до відповідача: Корнутяк Світлани Іванівни ( АДРЕСА_1 ) про розірвання договору
за участю представників:
від позивача: Миронюк В.О.
від відповідача: не з'явився
Департамент розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Корнутяк Світлани Іванівни про розірвання договору оренди комунального майна міської територіальної громади № 2124/1 від 01.10.2019 року, укладений між управлінням комунальної власності Херсонської міської ради, правонаступником якого є департамент розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Корнутяк Світланою Іванівною.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.11.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання
Відповідач в судове засідання не з'явився про причини свого нез'явлення суд не повідомив.
Ухвали по справі були надіслані в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на адресу реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи, надіслані судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвали по справі були повернуті поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою"
Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Отже, оскільки ухвали у справі направлені судом за належною адресою відповідача і повернуті поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
30.03.2026 судом в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив:
Як зазначає позивач, 01 жовтня 2019 року між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради (правонаступником якого є департамент розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради) та фізичною особою підприємцем Корнутяк Світланою Іванівною укладено договір оренди комунального майна міської територіальної громади № 2124/1 (далі - Договір № 2124/1). Строк дії Договору № 2124/1 був визначений до 30.09.2022 року. Проте, строк дії Договору № 2124/1 вважається продовженим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» (в редакції станом на 30.09.2022), на весь період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців після його припинення або скасування. Таке продовження договору здійснюється автоматично і не потребує заяви орендаря та окремого рішення орендодавця. Таким чином, на момент подання цієї позовної заяви Договір № 2124/1 є чинним.
Позивач стверджує, що 01.10.2019 сторонами Договору підписано Акт прийняття-передачі об'єкта комунальної власності міської територіальної громади від балансоутримувача суб'єкту підприємницької діяльності та відповідно до умов вказаного Договору Орендарю передано у строкове платне користування нежитлову будівлю, загальною площею 21,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Херсон, вул. Михайлівська б/н. Тому згідно із пунктом 2.1 Договору орендар вступив у користування майном.
Розділ 5 Договору визначає перелік обов'язків Орендаря, покладених на нього у зв'язку із підписанням договору та передачею об'єкта оренди у користування. Зокрема, на Відповідача було покладено обов'язок: п. 5.1 «Використовувати орендоване майно за цільовим призначенням та відповідно до умов цього договору», п. 5.2 «Своєчасно й у повному обсязі вносити до бюджету (Орендодавцю) орендну плату», п. 5.5 «Протягом місяця застрахувати орендоване майно в порядку, визначеному чинним законодавством. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застраховане».
Позивач зазначає, що Орендарем порушено істотні умови Договору № 2124/1, а саме: за період з 01.08.2021 по 31.12.2023 року орендна плата до бюджету (на рахунки Орендодавця) не надходила. При цьому, Позивачем не здійснювалось нарахування орендної плати за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634.
Отже, у Відповідача існує заборгованість перед Позивачем, щодо сплати орендної плати, нарахованої відповідно до умов Договору № 2124/1 в розмірі 1 255,96 грн. Вказаний факт підтверджується розрахунком орендної плати.
Також, позивач вважає, що Відповідач не виконав зобов'язання згідно п.п. 5.5 п. 5 Договору щодо страхування об'єкту оренди. Таким чином Відповідачем порушено істотні умови Договору, а саме: не виконано зобов'язання щодо внесення орендної плати (п. 5.2 Договору), не забезпечено страхування та належне утримання орендованого комунального майна (п. 5.1, 5.5 Договору).
Враховуючи вищезазначене, Департамент розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Корнутяк Світлани Іванівни про розірвання договору оренди комунального майна міської територіальної громади № 2124/1 від 01.10.2019 року, укладений між управлінням комунальної власності Херсонської міської ради, правонаступником якого є департамент розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Корнутяк Світланою Іванівною.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
Згідно зі ст. 20 ГПК України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, віднесено до юрисдикції господарських судів.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, а також з інших юридичних фактів, з якими закон пов'язує настання правових наслідків.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення . Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного між ними договору оренди комунального майна міської територіальної громади № 2124/1 від 01.10.2019 року.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.Враховуючи викладені вище норми чинного законодавства суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У випадках, визначених законом або договором, зміна чи розірвання договору може бути здійсненою і за рішенням суду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Вказаний обов'язок Відповідача передбачено й умовами Договору № 2124/1 - п. 5.2 «Своєчасно й у повному обсязі вносити до бюджету (Орендодавцю) орендну плату».
Суд звертає увагу, що порушення строків внесення орендної плати з боку Відповідача носить системний та довготривалий характер та триває більше трьох місяців поспіль, що є істотним порушенням договору.
Зокрема, Відповідачем не виконано зобов'язання щодо внесення орендної плати за період з 01.08.2021 по 23.02.2022 у розмірі 377,82 грн та за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 у розмірі 878,14 грн, що призвело до формування заборгованості у загальному розмірі 1 255,96 грн.
А в свою чергу, частиною 1 статті 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Окрім того, підпунктом 5.5 пункту 5 Договору № 2124/1 визначено обов'язок Відповідача «Протягом місяця застрахувати орендоване майно в порядку, визначеному чинним законодавством. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застраховане».
Зазначені умови договору кореспондуються з положеннями чинного законодавства України, яке встановлює обов'язковість страхування орендованого майна орендарем
Зокрема, згідно з частиною другою статті 771 ЦК України договором або законом може бути встановлений обов'язок наймача укласти договір страхування речі, що передана в найм (оренду).
Відповідно до частини шостої статті 20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний застрахувати орендоване нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно на користь балансоутримувача, а єдиний майновий комплекс - на користь орендодавця згідно з Порядком передачі майна в оренду. передачі Обов'язок зі страхування майна орендарем також передбачений і пунктами 175, 176 Порядку в оренду державного та комунального затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 N 483 майна, , а саме орендар протягом десяти календарних днів з дати укладення договору оренди зобов'язаний застрахувати орендоване нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно на користь балансоутримувача, а єдиний майновий комплекс - на користь орендодавця майна на період строку дії договору оренди на суму: вартості майна відповідно до висновку про ринкову вартість (акта оцінки), визначеного відповідно до законодавства про оцінку майна, під час передачі такого майна в оренду - якщо така оцінка майна здійснювалася; або балансової вартості майна, але не менше ніж добуток місячної орендної плати за орендоване майно за договором оренди, помножений на 100, - якщо оцінка ринкової вартості такого майна не здійснювалася. Орендар зобов'язаний постійно поновлювати договір страхування так, щоб протягом строку дії договору оренди майно було застрахованим. Якщо договір страхування орендованого майна укладений балансоутримувачем (орендодавцем) до моменту передачі такого майна в оренду, то орендар може бути звільнений від обов'язку страхувати таке майно.
Орендар протягом десяти календарних днів з дати укладення договору страхування надає балансоутримувачу та орендодавцю завірені належним чином копії договору страхування (договорів страхування) і платіжного доручення (платіжних доручень) про сплату страхового платежу (страхових платежів).
Таким чином, у даному випадку страхування орендованого майна не відноситься до добровільного страхування, так як є обов'язком орендаря та однією з істотних умов Договору, оскільки чинне законодавство, яким врегульовані спірні відносини та умовами Договору, прямо передбачений обов'язок Орендаря застрахувати орендоване нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно на користь балансоутримувача на період строку дії договору оренди.
Втім Відповідач вказаний обов'язок не виконав, та не надавав Позивачу підтвердження його належного виконання.
Невиконання Відповідачем обов'язку щодо страхування орендованого майна створює істотні ризики для Орендодавця, що діє в інтересах територіальної громади як власника комунального майна. Договір страхування є важливим механізмом захисту майнових інтересів територіальної громади у випадку настання непередбачуваних подій - пожежі, затоплення, протиправних дій третіх осіб або стихійного лиха, які можуть призвести до пошкодження чи знищення об'єкта оренди.
Відсутність чинного договору страхування позбавляє Орендодавця гарантій отримання страхового відшкодування у разі настання таких обставин, що, у свою чергу, може спричинити значні матеріальні збитки бюджету громади. Саме тому обов'язок орендаря застрахувати майно передбачений як законом, так і умовами договору, є істотною умовою орендних правовідносин і спрямований на забезпечення належного збереження орендованого майна. Порушення Відповідачем цього обов'язку свідчить про недобросовісне виконання ним договірних зобов'язань та створює загрозу безповоротної втрати комунального майна без компенсації його вартості.
Разом з тим, відповідно до пункту 10.4 Договору № 2124/1 підставами для дострокового розірвання договору на вимогу Орендодавця є:- - - Орендар використовує об'єкт не за призначенням; передачі орендованого майна в суборенду; Орендар не приступив до проведення капітального ремонту в строки, встановлені договором оренди;- - Орендар порушив умови, передбачені підпунктом 5.5 пункту 5 Договору; невнесення орендної плати у повному обсязі протягом 3-х місяців поспіль.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Так, розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання іншою стороною договору у відповідності до п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. При цьому істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Зважаючи на невнесення орендної плати Відповідачем більш ніж за три місяці поспіль та невиконання Відповідачем умов підпункту 5.5 пункту 5 Договору щодо страхування об'єкту оренди, незабезпечення схоронності об'єкту оренди, суд вважає правомірною та такою, що підлягає задоволенню вимогу про розірвання Договору оренди комунального майна міської територіальної громади № 2124/1 від 01.10.2019.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 р. “Віктор Назаренко проти України» (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції “справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають “справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі “Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1.Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір оренди комунального майна міської територіальної громади № 2124/1 від 01.10.2019 року, укладений між управлінням комунальної власності Херсонської міської ради, правонаступником якого є департамент розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (адреса: 73003, м. Херсон, просп. Незалежності, 37, код ЄДРПОУ:44279728) та Фізичною особою-підприємцем Корнутяк Світланою Іванівною (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) щодо об'єкту оренди: нежитлової будівлі, що розташована за адресою: м. Херсон, вул. Михайлівська, б/н, загальною площею 21,8 кв.м.
3. Стягнути з Корнутяк Світлани Іванівни (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (адреса: 73003, м. Херсон, просп. Незалежності, 37, код ЄДРПОУ: 44279728) сплачений судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Наказ видати після набрання рішення законної сили.
Повний текст рішення складено 09 квітня 2026 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов