65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"08" квітня 2026 р. Справа № 916/3495/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
розглянувши зареєстровану 07.04.2026 р. за вх. № 2-661/26
заяву Ковіта Ірини Сергіївни
про відвід судді від розгляду справи № 916/3495/25
за заявою: Ковіта Ірини Сергіївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
до боржника: товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка" (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 46; код ЄДРПОУ 03377395)
про визнання банкрутом
Ковіта Ірина Сергіївна звернулась до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка".
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2025р. відкрито провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначеного арбітражного керуючого Гордієнко Альону Геннадіївну.
08.10.2025р. було опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка" від № 77362.
05.11.2025р. з заявою про визнання кредитором до боржника звернулась Іноземна компанія (Антаре ЛТД) "Antare LTD" з вимогами в сумі 33 733 654,09 грн.
07.11.2025р. з заявою про визнання кредитором до боржника звернулась фізична особа ОСОБА_2 з вимогами в сумі 2 559 417,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.11.2025р. прийнято заяву фізичної особи ОСОБА_2 про визнання кредиторських вимог у справі № 916/3495/25 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка" в сумі 2 559 417,00 грн. та призначено до розгляду в попередньому засіданні.
Ухвалою суду від 13.11.2025 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 27.11.2025 року о 12:10.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.11.2025р. прийнято заяву Іноземної компанії (Антаре ЛТД) "Antare LTD" про визнання кредиторських вимог у справі № 916/3495/25 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка" в сумі 2 559 417,00 грн. та призначено до розгляду в попередньому засіданні.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2026р. визнано вимоги ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка" в сумі 2 559 417,00 грн. та 6 056,00 грн. судового збору.
07 квітня 2026 року до господарського суду надійшла заява (зареєстрована за вх. № 2-661/26) Ковіта Ірини Сергіївни про відвід судді в порядку пункту 5 частини 1 статті 35 ГПК України з підстав невизначеності судді, його непослідовності, суперечливості своєму ж рішенню яке викликає недовіру до судді та створює враження особистої зацікавленості судді у розгляді справи на користь ОСОБА_2 .
У представленій до суду заяві заявник посилається наступне:
18.03.2026 надійшла заява від ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 іпн НОМЕР_2 ) про закриття провадження у справі , через те що вона не подавала ніяких заяв та документів , з адвокатами Цинда Л.Г. та Осколков І.Л. не знайома.
19.03.2026 надійшла заява від ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 іпн НОМЕР_2 ) про розгляд справи за її участю.
Заяви надійшли поштою , з зазначенням адреси місця реєстрацій ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 іпн НОМЕР_2 ) а саме АДРЕСА_2 .
20.03.2026 до електронного суду через представника ОСОБА_2 адвоката Осколкова І.Л. надходить «АФІДЕВІТ» в якому начебто ОСОБА_2 зазначає протилежну інформацію ніж викладена нею у письмових заявах.
Окрім того у відповіді на адвокатський запит , наданій директором ТОВ «БУД ХІТ» Ольгою Ващак вказано що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 іпн НОМЕР_2 ) хворіє на психічне захворювання та не усвідомлює значення своїх дій , перебуває на лікуванні у закритому закладі.
Враховуючи надходження суперечливих заяв з боку ОСОБА_2 , наявність відповіді на адвокатський запит в якому зазначено про психічну хворобу останньої та не виконану вимогу ухвали про обов'язкову явку ОСОБА_4 вважаємо за необхідне клопотати перед судом про особисту явку ОСОБА_2 для надання пояснень з приводу вищевикладених обставин.
В судовому засіданні 31.03.2026р. адвокатом Мацкевичем Д.А. було заявлено клопотання про повторний виклик ОСОБА_2 з оглядну на вище вказані обставини, з одночасним повідомленням суду про те що зроблено запит до приватного нотаріуса Карайкоза Ганна Ігорівна з вимогою надання копій документа на підставі якого нотаріус встановлював особу ОСОБА_2 , надання відеозаписів на яких зафіксоване відвідування ОСОБА_2 нотаріуса.
Судом було повідомлено що питання особистої явки ОСОБА_2 буде вирішуватися після надходження відповіді на адвокатський запит .
02.04.2026р. раптово з'являється ухвала, якою судом задоволено клопотання представника ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режими ВКЗ у приміщенні Уманського міськрайонного суду.
З огляду на те що ОСОБА_2 не має зареєстрованого електронного кабінету, та відповідно не пройшла ідентифікацію у відповідності до Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відтак суддя ГУТ С.Ф. розуміючи що ОСОБА_2 не може бути ідентифікована, задовольняючи клопотання про участь у режимі відеоконференцій, надав недобросовісної стороні можливість залучити іншу особу не ОСОБА_2 яка буде видавати себе за неї, у режимі відеоконференцій у приміщенні Уманського міськрайонного суду.
Відповідно до частини 3 ст. 39 ГПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Враховуючи те що ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.02026р. відкладено розгляд справи у попередньому засіданні на "09" квітня 2026 р., а заява про відвід судді Гута С.Ф. надійшла до суду 07.04.2026р. тобто пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання то вона вирішується судом, що розглядає справу.
Згідно з частинами 7 та 11 статті 39 ГПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
У відповідності до частини 3 статті 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Приписи статті 35 ГПК України встановлюють, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді (частина 1). Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу (частина 2). До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина 3). Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина 4).
З цього питання Європейський суд з прав людини зазначив, що у контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
У контексті об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення Суду у справі Газета Україна-Центр проти України, no. 16695/04, від 15.07.2010).
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Стаття 6 Конвенції вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає змісту нормативної конструкції "неупередженість (безсторонність) судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці ЄСПЛ.
За усталеною практикою ЄСПЛ, обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції слід встановлювати згідно з:
а) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що наявність упередженості суду (суддів) повинна визначатися окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
б) "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можна поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості заявник повинен довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних складових неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про особисте переконання та поведінку конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Як указано в Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Практика ЄСПЛ свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) потрібно визначити окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікаллеф проти Мальти").
У рішенні ЄСПЛ від 09.11.2009 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Аналогічне наведено в ухвалі Верховного Суду від 19.07.2023 по справі № 990/53/23.
Отже, підставою для задоволення заяви про відвід судді є наявність встановлених законом підстав або інших вмотивованих обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, а також дотримання строків, протягом яких такий відвід може бути подано.
У заяві про відвід судді Гута С.Ф. від розгляду справи №916/3495/25 у якості підстави для відводу Ковіта І.С. посилається на те, що судом у попередніх засіданнях визнавалась явка ОСОБА_2. обов'язковою та в подальшому задоволено участь ОСОБА_2. в режимі відеоконференції у приміщенні Уманського міськрайонного суду, що на думку заявника не дасть змоги суду ідентифікувати її у даній установі, що в свою чергу свідчить про упередженість судді.
Отже, відповідач не згоден із процесуальними рішеннями суду, незгода з якими не може бути підставою для відводу.
Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 6 ст. 6. ГПК України в якій зазначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
В частині 1 Постанови Верховної ради України «Про затвердження Положення про паспорт громадянина України» від 26 червня 1992 року № 2503-XII зазначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Отже в даному випадку посилання Ковіта І.С. в своїй заяві про відвід на те, що ОСОБА_2 не зареєструвала себе в електронному кабінеті, а отже буде неможливо її ідентифікувати у приміщенні Уманського міськрайонного суду на підставі паспорту громадянина України є необґрунтованими.
Також відповідно до ч. 1 ст. 197 ГПК України передбачено, що учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
Таким чином враховуючи наявність в матеріалах справи клопотання ОСОБА_2. про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду (від 02.04.2026р. вх. №11386/26), що подано відповідно до вимог ст. 197 ГПК України та яке було задоволено судом є незгодою сторони із процесуальними рішеннями суду, незгода з якими не може бути підставою для відводу.
Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою, суд має право, а не обов'язок.
За змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.
Аналогічна позиція міститься у рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії".
Господарський суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 04.02.2020р. у справі №908/137/18 звернула увагу на помилковість аргументу заявника про те, що відповідно до висновків ЄСПЛ щонайменші сумніви щодо упередженості судді є підставою для його виходу з процесу. Так у рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж Межнаріч проти Хорватії ЄСПЛ звернув увагу на те, що слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).
У рішення ЄСПЛ від 9 листопада 2006 року "Білуха проти України" виснувано, що сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Отже, для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Разом з тим, заява про відвід не містить вмотивувань будь-якої залежності чи взаємозв'язку, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість чи необ'єктивність судді Гут С.Ф.
За таких обставин, розглянувши наведені у заяві Фізичної особи-підприємця Ковіта Ірини Сергіївни (вх.№ 07.04.2026 р. за вх. № 2-661/26) про відвід судді Гут С.Ф. від розгляду справи №916/3495/25 підстави відводу, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та безпідставність, у зв'язку з чим відповідно до положень ст.ст.35,38 Господарського процесуального кодексу України заява Фізичної особи-підприємця Ковіта Ірини Сергіївни задоволенню не підлягає.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що відповідно до положень п.1 ч.2 ст.43 ГПК України заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами, що суперечать завданню господарського судочинства.
Відповідно до положень ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 35,39,234,235 Господарського процесуального кодексу України,
суд -
1 У задоволенні заяви Ковіта Ірини Сергіївни (від 07.04.2026 р. за вх. № 2-661/26) про відвід судді Гут С.Ф. від розгляду справи №916/3495/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та оскарженню не підлягає.
Суддя С.Ф. Гут