Справа № 302/76/26
Провадження № 2/302/158/26
09 квітня 2026 року селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., за участю секретаря судового засідання Царь О. В., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні матеріали цивільної справи за позовомОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, до Пилипецької сільської Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міжгірська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
У січні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Гренджа В. Ю., звернулася до суду з позовом до Пилипецької сільської Хустського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міжгірська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
Позов обґрунтувала тим, що в місті Холм Новгородської області росія ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_1 . Померлий ОСОБА_3 доводився їй батьком, про що свідчить актовий запис про її народження.
За життя її батько ОСОБА_3 заповітного розпорядження не залишав та останні п'ять років перед смертю фактично проживав в росії, де співмешкав з іншою жінкою. На час смерті ОСОБА_3 був розлучений з її матір'ю ОСОБА_4 , що підтверджується актовим записом про шлюб № 13, який був укладений 24.10.1987 між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , та цей шлюб був розірваний 12.02.2005 за актовим записом № 12.
Спадкоємцями першої черги за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 є вона та її сестра ОСОБА_6 , 1988 р. н. Інших спадкоємців першої черги за законом до майна померлого її батька немає.
Вона, як спадкоємиця першої черги за законом, спадщину до майна померлого батька ОСОБА_3 прийняла шляхом подання заяви про прийняття спадщини за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_3 до Міжгірської державної нотаріальної контори та відразу ж уповноважила свою матір ОСОБА_4 бути її представником із питань оформлення спадщини батька, про що нею було складено 21.01.2011 нотаріально посвідчену довіреність, копія якої наявна в матеріалах цивільної справи № 302/1158/13-ц. Ці обставини підтверджені в судовому засіданні під час розгляду справи № 302/1158/13-ц завідувачкою державної нотаріальної контори Шкелебей Л. В.
Зазначала, що її сестра ОСОБА_2 , як спадкоємиця першої черги за законом відмовилися від прийняття спадщини до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_3 на її користь під час розгляду справи в суді № 302/1158/13-ц, про що нею було подано до суду заяву про відмову від спадщини на користь іншого спадкоємця, яка прийнята судом, що підтверджується змістом рішення суду від 29.10.2013 у справі № 302/1158/13-ц, яке набрало законної сили.
До спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 входить: житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою з погосподарської книги від 30.10.2025 за № 291; земельні ділянки загальною площею 0,6027 га, виділені та передані ОСОБА_3 на підставі рішення Річківської сільської ради 10-ї сесії 22-го скликання № 16 від 12.02.1997 для будівництва й обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІУ-ЗК № 010630, виданого 25.10.1999 і зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 189.
Згідно з рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29.10.2013, що набрало 09.11.2013 законної сили, у справі за позовом ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , до Річківської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки загальною площею 0,6027 га, у тому числі 0,0884 га для будівництва й обслуговування житлового будинку в урочищі «Біля хати»; 0,3038 га в урочищі «За нестеровець», 0,1105 га в урочищі «Дільниці» для ведення особистого підсобного господарства на території Річківської сільської ради Міжгірського району, згідно з Державним актом на право приватної власності від 25.10.1999 серії ІV-ЗК № 010630, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 189, виданого ОСОБА_3 .
Указувала, що на підставі цього рішення суду вона оформила на себе право власності на вказані вище земельні ділянки, про що свідчать витяги з Державного реєстру речових прав та з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,0884 га, кадастровий номер 2122486400:01:008:0033, вид цільового призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Спадковий житловий будинок АДРЕСА_2 належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , який був побудований орієнтовно в 1984 році :на земельній ділянці площею 0,0884 га, кадастровий номер 2122486400:01:008:0033 у с.Річка, що підтверджується випискою з погосподарської книги від 30.10.2025 за № 291.
Стверджувала, що спадкове майно померлого ОСОБА_3 не є спірним. Однак у зв'язку з відсутністю реєстрації речового права на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я спадкодавця, вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину за майном померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_3 на цей житловий будинок з господарськими будівлями, оскільки відсутні правоустановчі документи на нього та відсутня інформація в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо зазначеного будинку.
Ці обставини і змушують її звернутися до суд з позовом про визнання права власності на спадкове майно за законом.
Посилаючись на наведені вище обставини просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21 січня 2026 року відкрито провадження у справі за цим позовом ОСОБА_1 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с.42,43).
Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12 березня 2026 року залучено до участі в цій справі в якості співвідповідачки ОСОБА_2 (а.с.65,66).
Своїм правом подати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідачі Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області та ОСОБА_2 не скористалися.
У підготовче засідання позивачка ОСОБА_1 та її представниця - адвокатка Гренджа В. Ю. не з'явилися повторно, хоча про дату, час та місце його проведення були належним чином повідомлені. Водночас представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокатка Гренджа В. Ю. подала до суду 07.04.2026 заяву, в якій просила розглянути цю справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити (а.с.48,78).
Представник відповідача Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області та відповідачка ОСОБА_2 у підготовче засідання теж не з'явилися повторно, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином. Однак представником цієї сільської ради подано до суду 17.02.2026 заяву про розгляд даної справи без участі представника даної сільської ради за наявними у справі матеріалами та про визнання позову (а.с.51). Також відповідачкою ОСОБА_2 подано до суду 07.04.2026 заяву, в якій вона позовні вимоги ОСОБА_1 визнає повністю та просила розглянути дану справу за її відсутності (а.с.79).
Представниця третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міжгірської державної нотаріальної контори Дунаєва О. І. у судове засідання теж не з'явилася повторно, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялася належним чином, однак подала до суду 12.03.2026 заяву, в якій просила розглянути цю справу без її участі (а.с.57).
За положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності сторін за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Як кореспондує ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини у даній справі та об'єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 /батько позивачки/, що стверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_1 , виданим відділом ЗАГС Холмського району Новгородської області рф від 27.05.2010 за актовим записом № 77 (а.с.8,49,50).
Із довідки, виданої Міжгірським РВ УМВС України в Закарпатській області від 13.04.2011 за №706 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Річка Міжгірського району Закарпатської області, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_3 помер (а.с.9).
Як видно із запиту на цифрові копії документів через застосунок «ДІЯ» про актовий запис про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за № 20, то її батьком був ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а матір'ю - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 (а.с.10).
Як убачається із запиту на цифрові копії документів через застосунок «ДІЯ» про актовий запис про шлюб, то 24.10.1987 між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб за актовим записом № 13, унаслідок чого дружина змінила своє дошлюбне прізвище з « ОСОБА_8 » на прізвище « ОСОБА_9 », свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 . Даний шлюб було розірвано 12.02.2005 за актовим записом № 12 (а.с.11).
Відповідно до заповіту від 11.02.1997, посвідченого секретарем виконкому Ізківської сільської ради Закарпатської області, то на випадок своєї смерті ОСОБА_10 /матір батька позивачки/ зробила заповітне розпорядження, а саме усе своє майно, де б воно не знаходилося і з чого воно б не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, а також присадибну земельну ділянку площею 0,60 га заповіла своєму сину ОСОБА_3 /батьку позивачки/ (а.с.12).
Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-3К № 010630 від 25.10.1999, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 189, ОСОБА_3 передано у приватну власність земельна ділянка загальною площею 0,6027 га, яка розташована на території Річківської сільської ради, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства (а.с.13).
Згідно з рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29.10.2013 року у справі № 302/1158/13-ц за позовом ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , до Річківської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, позов ОСОБА_1 задоволено та визнано за нею право власності на земельні ділянки загальною площею 0,6027 га, в тому числі: 0,0884 га для будівництва і обслуговування житлового будинку в ур. «Біля хати»; 0,3038 га в ур. «За нестеровець», 0,1105 га в ур. «Дільниці» для ведення особистого підсобного господарства на території Річківської сільської ради Міжгірського району, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-3К № 010630 від 25.10.1999, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 189, виданого ОСОБА_3 . Це рішення суду набрало законної сили 09.11.2013 (а.с.14).
Згідно із витягами з Державного реєстру речових прав, то є наявною інформація про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на такі земельні ділянки: з кадастровим номером 2122486400:01:008:0033, площею 0,0884 га; з кадастровим номером 2122486400:01:008:0032, площею 0,2105 га; з кадастровим номером 2122486400:01:008:0031, площею 0,3038 га. Підставою для виникнення і посвідчення права власності на ці земельні ділянки є рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29.10.2013 у справі № 302/1158/13-ц (а.с.17-19).
Із довідки КП «Міжгірське бюро технічної інвентаризації» за № 286 від 06.11.2025 видно, що станом на 31.12.2012 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.26).
Із виписки з погосподарської книги, виданою Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області від 30.10.2025 за № 291, вбачається, що житловий будинок в АДРЕСА_1 належав померлому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розташований на земельній ділянці площею 0,0884 га, кадастровий номер 2122486400:008:0033, згідно витягу із державного реєстру речових прав № 436941306 від 25.07.2025 та який побудований орієнтовно в 1984 році (а.с.27).
Відповідно до технічного паспорту від 27.10.2025 на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , то цей будинок має загальну площу 50,87 кв. м (а.с.28-32).
Як видно зі Звіту про оцінку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,87 кв. м, складеного ПП «Експерт-Сервіс», то станом на дату оцінки 22.11.2025 вартість указаного об'єкту нерухомого майна становить 152 609 гривень (а.с.33-37).
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Положеннями ст. 1217 ЦК Україна передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до приписів ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).
Частиною першою ст. 1221 ЦК України регламентовано, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Як кореспондує ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частини 1, 5 ст. 1268 ЦК України).
Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Положеннями ч. 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Відповідно до підпунктів 4.14, 4.16, 4.17, 4.18, 4.21 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальний дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відмова нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини та його право в такому випадку підлягає судовому захисту.
Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом у погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.
Також, на переконання суду, вимоги позивачки заявлені до неналежного відповідача Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, оскільки у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування /наприклад, див. постанова КЦС ВС від 19 січня 2022 року у справі № 280/4/18/.
За таких обставин у цій справі за наявності спадкоємиці ОСОБА_2 , Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області не є належним відповідачем, а тому вимоги до неї задоволені бути не можуть.
Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як кореспондують частини перші ст. 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).
Отже, з огляду на наведене вище, суд доходить висновку, що позивачка частково довела поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв'язку між собою достатніми доказами свої вимоги, а відтак позов підлягає до часткового задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись статтями 76-81, 89, 142, 200, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, до Пилипецької сільської Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міжгірська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволені решти вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 09.04.2026.
Учасники справи:
Позивачка ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
Відповідач-1 Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, місце знаходження: с. Пилипець, 75 Хустського району Закарпатської області, ЄДРПОУ 04350843;
Відповідач-2 ОСОБА_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міжгірська державна нотаріальна контора, місце знаходження: селище Міжгір'я вул. Шевченка, буд. 99 Хустського району Закарпатської області, ЄДРПОУ 02883953.
Суддя В. Ю. Готра