79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
08.04.2026 Справа № 914/3842/25
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Анни - Сніжани Дудяк розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс - Агрозахід», с. Великі Гаї, Тернопільська область,
до відповідача: Фермерського господарства «Марі Голд», с. Шегині, Яворівський район, Львівська область,
предмет позову: стягнення 1 217 912,20 грн,
підстава позову: порушення зобов'язань по договору поставки від 18.06.2025,
за участю представників:
позивача: Божок - Плачінта Ганна Григорівна (в режимі відеоконференції),
відповідача: Сонько Валерій Вікторович (в режимі відеоконференції).
1. ПРОЦЕС
1.1. До Господарського суду Львівської області 16.12.2025 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс - Агрозахід» до Фермерського господарства «Марі Голд» про стягнення 1 217 912,20 грн.
1.2. Ухвалою від 22.12.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 21.01.2026.
1.3. Відводів суду сторонами не заявлено.
1.4. Хід судових засідань відображено в попередніх ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема, 04.03.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 01.04.2026, а в судовому засіданні 01.04.2026 за участю представників учасників справи розглянув справу по суті та оголосив перерву для ухвалення та проголошення рішення до 08.04.2026.
1.5. В судовому засіданні 08.04.2026 суд проголосив скорочене рішення.
2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН
2.1. Спір виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, зобов'язань по договору поставки, а саме зобов'язань з оплати вартості поставленого товару на загальну суму 808 306, 66 грн. Позивач стверджує, що на момент звернення до суду загальний розмір боргу відповідача становить 1 217 912, 20 грн, з яких: 808 306, 66 грн основний борг; 49 703, 10 грн - пеня; 62 529, 72 грн - відсотки річних; 1 617, 09 грн - інфляційні нарахування; 242 492, 00 грн - штраф; 39 014, 27 грн - відсотки за користування товарним кредитом; 14 249, 36 грн - курсова різниця.
2.2. Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, у судовому засіданні з розгляду справи по суті 01.04.2026 визнав основну суму боргу та просив суд відмовити в задоволенні вимог про стягнення пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань штрафу, відсотків за користування товарним кредитом, курсової різниці.
3. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс - Агрозахід» (постачальник згідно з договором) та Фермерським господарством «Марі Голд» (покупець згідно з договором) 18.06.2025 укладено договір поставки № ТВ - 89 (надалі - договір).
3.2. Додатком № 1 до договору є додаткова угода (специфікація) № 1 від 18.06.2025, в якій визначено загальну вартість товару, що має бути поставлено - 727 634, 26 грн.
3.3. Крім того, погоджено строк поставки (за умови оплати) - 20.06.2025, строк оплати: 20 % до 15.07.2025, 80 % до 15.10.2025.
3.4. Додатком № 2 до договору є додаткова угода (специфікація) № 2 від 20.06.2025, в якій визначено загальну вартість товару, що має бути поставлено - 80 672, 40 грн.
3.5. Крім того, погоджено строк поставки (за умови оплати) - 20.06.2025, строк оплати: 20 % до 15.07.2025, 80 % до 15.10.2025.
3.6. Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 808 306, 66 грн відповідно до видаткових накладних:
- №1723 від 19.06.2025 на суму 310 978, 90 грн;
- №1724 від 19.06.2025 на суму 416 655, 36 грн;
- №1827 від 27.06.2025 на суму 80 672, 40 грн.
3.7. Тобто відповідач мав здійснити оплату вартості поставленого позивачем товару на суму 161 661, 33 грн до 15.07.2025, що становить 20% вартості товару відповідно до специфікації № 1 до договору (145 526, 85 грн) та відповідно до специфікації № 2 до договору (16 134, 48 грн).
3.8. Решта 80 % вартості товару в розмірі 646 645, 33 грн підлягала оплаті до 15.10.2025.
3.9. Натомість доказів здійснення відповідачем вартості поставленого товару у справі немає.
4. ВИСНОВКИ СУДУ
4.1. Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.
4.2. Спір у справі виник у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань з оплати вартості одержаного товару на підставі договору поставки.
4.3. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
4.4. Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
4.5. Як встановив суд, позивач у червні 2025 року поставив відповідачу товар на загальну суму 808 306, 66 грн.
4.6. Відповідно до погоджених позивачем та відповідачем у специфікаціях № 1, 2 до договору поставки умов оплати вартості поставленого товару відповідач мав оплатити 20% вартості товару (161 661, 33 грн) до 15.07.2025 та решту 80 % вартості товару (646 645, 33 грн) до 15.10.2025.
4.7. Натомість доказів здійснення відповідачем вартості поставленого товару у справі немає.
4.8. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов
4.9. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 610 Цивільного кодексу України).
4.10. Встановивши обставину прострочення відповідачем виконання обов'язку з оплати вартості поставленого товару, за відсутності заперечень відповідача щодо розміру основного боргу, суд доходить висновку про обґрунтованість заявленої вимоги про стягнення 808 306, 66 грн основного боргу.
4.11. Щодо нарахувань інфляційних втрат, 3 % річних, відсотків за користування товарним кредитом, штрафу та пені суд зазначає таке.
4.12. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
4.13. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).
4.14. Відповідно до п. 8.3 договору поставки сторони погодили, що покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості товару, сплачуючи пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діятиме на відповідний момент, від суми простроченого платежу, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 39,00% річних від простроченої суми.
4.15. Згідно з п. 8.4 договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань щодо оплати ціни товару покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 30,00% від суми боргу.
4.16. Позивач правильно визначив періоди існування боргу 16.07.2025 - 08.12.2025 в розмірі 161 661, 33 грн та 16.10.2025 - 08.12.2025 в сумі 646 645, 33 грн.
4.17. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що у період 16.07.2025 - 08.12.2025 на суму боргу 161 661, 33 грн розмір інфляційних втрат склав 2 270, 20 грн, а в період 16.10.2025 - 08.12.2025 на суму боргу 646 645, 33 грн - 2 586, 58 грн.
4.18. Оскільки позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат в меншому розмірі, аніж суд, зокрема в загальному розмірі 1 617, 09 грн, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат у заявленому розмірі.
4.19. Водночас розрахунок 39% річних, розмір яких визначено сторонами договору, пені та штрафу позивач здійснив правильно.
4.20. Щодо нарахувань відсотків за користування товарним кредитом суд зазначає таке.
4.21. У п. 4.3.1. договору сторони визначили, що у разі прострочення покупцем кінцевого терміну розрахунку (повної оплати) за товар, передбаченого відповідною додатковою угодою (специфікацією) до цього договору, покупець сплачує на користь постачальника 2,00% за користування товарним кредитом за кожен місяць, в якому допущено прострочення.
4.22. Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
4.23. Відповідно до ч. 5 ст.694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
4.24. Відповідно до пп. 14.1.245 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент.Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.
4.25. Суд зазначає, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.
4.26. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі за користування товарним кредитом (частина п'ята статті 694 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Саме тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
4.27. При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду щодо правомірності одночасного стягнення відсотків за користування товарним кредитом, штрафу, інфляційних втрат і 3% річних, викладену в постановах від 10.09.2018 у справі №908/24/18, від 18.12.2018 у справі №908/639/18 та від 03.12.2019 у справі №902/235/19.
4.28. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суд доходить висновок про обґрунтованість заявленої до стягнення суми відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 39 014, 27 грн.
4.29. Щодо нарахувань курсової різниці суд зазначає таке.
4.30. У п. 4.4. договору поставки сторони визначили, що протягом строку дії договору грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у національній валюті Україні - гривні. Суми у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додаткових угодах (Специфікаціях) до договору на курс продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними Інтернет - сторінки http://minfin.com.ua/ на день, що передує дню фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини), але не менше курсу іноземної валюти зазначеної в додаткових угодах (специфікаціях) до даного договору.
4.31. Суд зауважує, що заявлена до стягнення сума курсової різниці не є штрафною санкцією, оскільки п. 4.4. договору поставки сторони погодили умови формування остаточної вартості товару, що підлягає сплаті.
4.32. Для здійснення розрахунку, згідно з погодженими у п. 4.4. договору умовами, необхідними є такі елементи: ціна договору (її неоплачена частина) в іноземній валюті, вказана в додаткових угодах (Специфікаціях) до договору; курс продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними Інтернет - сторінки http://minfin.com.ua/ на день, що передує дню фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини).
4.33. Оскільки відповідач не здійснив оплату вартості поставленого товару у визначений у специфікації строк, позивач здійснив перерахунок ціни товару відповідно до курсу продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку, актуального станом на переддень звернення із позовом до суду.
4.34. З огляду на погоджену сторонами у п. 4.4. договору умову щодо формування ціни, визначення у додаткових угодах до договору (специфікаціях) № 1, 2 валюти еквівалента вартості товару у іноземній валюті (євро), суд доходить висновку, що позивач обґрунтовано здійснив нарахування курсової різниці в сумі 14 249, 36 грн.
4.35. Підсумовуючи, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
4.36. Здійснюючи розподіл понесених судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 14 614, 95 грн покладається на відповідача.
4.37. Суд також роз'яснює позивачу право на повернення 3 653, 73 грн зайво сплаченого судового збору без врахування коефіцієнта 0, 8 для пониження ставки судового збору при поданні до суду документів в електронній формі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 231, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Фермерського господарства «Марі Голд» (81321, Львівська обл., Яворівський р-н, село Шегині, вул.Дружби, будинок 46 Г, ідентифікаційний код юридичної особи 41657798) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс - Агрозахід» (47722, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, село Великі Гаї, вулиця Підлісна, будинок 27, ідентифікаційний код юридичної особи 38038313) 808 306, 66 грн основного боргу, 49 703, 10 грн пені, 62 529, 72 грн відсотків річних, 1 617, 09 грн інфляційних нарахувань, 242 492, 00 грн штрафу, 39 014, 27 грн відсотків за користування товарним кредитом, 14 249, 36 грн курсової різниці та 14 614, 95 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 08.04.2026.
Суддя Матвіїв Р.І.