вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" квітня 2026 р. м. Київ Справа № 911/696/23
За заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/696/23
За позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Водполімер»
про стягнення 193 077,97 грн.
Суддя Карпечкін Т.П.
Без виклику сторін.
Обставини справи:
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Водполімер» про стягнення 193 077,97 грн. ринкової вартості майна в розмірі належної позивачу частки у статутному капіталі з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.03.2023 відкрито провадження у справі № 911/696/23 за правилами загального позовного провадження.
В ході підготовчого провадження у справі № 911/696/23 судові засідання неодноразово відкладались у зв'язку з необхідністю з'ясування усіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.09.2024 зупинено провадження у справі № 911/696/23 та призначено судову комплексну економічну та товарознавчу експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських, 6). Для виконання ухвали від 25.09.2024 матеріали справи надіслано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України з додатково поданими учасниками справи документами.
11.02.2026 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшов супровідний лист від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1109/7674-4-25/72 від 22.01.2026 з доданими до нього матеріалами справи № 911/696/23 про закриття експертного провадження та залишення ухвали від 25.09.2024 без виконання у зв'язку з невиконанням попередньої оплати за проведення експертизи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.02.2026 поновлено провадження у справі для з'ясування питань щодо оплати експертизи, підготовче засідання призначено на 11.03.2026.
У судовому засіданні 11.03.2026 підготовче засідання відкладалось за клопотанням позивача на 25.03.2026.
25.03.2026 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову у справі № 911/696/23, у якій позивач просить застосувати заходи забезпечення позову а саме: накласти арешт на наступні об'єкти нерухомого майна:
- корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, будинок 14-в (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 946285632000);
- адміністративна будівля № 9 за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, будинок 8-в (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 621338632105; номер об'єкта в РПВН: 896184);
- адміністративно-виробничий корпус з підсобно-господарськими спорудами за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, будинок 14-а (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 693199132105; номер об'єкта в РПВН: 8092788);
- заборонити вчиняти з указаним майном будь-які юридично значимі дії, направлені на його відчуження, іншим способом зміну власника, передачу в іпотеку, обтяження, перереєстрацію, зміну ідентифікуючих даних (адреси, реєстраційного номера, технічних характеристик тощо), поділ.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що предметом спору у справі є стягнення вартості частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Водполімер», належної позивачу у зв'язку з його виключенням зі складу учасників Товариства станом на 12.07.2017.
Між сторонами існує спір майнового характеру щодо стягнення вартості частки у статутному капіталі, в межах якого відповідач заперечує проти сплати на користь позивача вартості належної йому на час виключення частки, посилаючись на відсутність активів на момент виключення позивача зі складу учасників Товариства. Позивач же стверджує, що фактично активи у відповідача були, після виключення позивача зі складу учасників вони були оплатно відчужені відповідачем, а грошові кошти від такого відчуження не були направлені на розрахунок з позивачем.
Позивач у заяві про вжиття заходів забезпечення позову зазначає, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на даний час за відповідачем зареєстровано право власності на наступні об'єкти нерухомого майна:
- корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, будинок 14-в (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 946285632000);
- адміністративна будівля № 9 за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, будинок 8-в (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 621338632105; номер об'єкта в РПВН: 896184);
- адміністративно-виробничий корпус з підсобно-господарськими спорудами за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, будинок 14-а (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 693199132105; номер об'єкта в РПВН: 8092788).
При цьому, згідно з відомостями, розміщеними на різних електронних платформах в мережі Інтернет (за наведеними у заяві посиланнями) відповідач вже розпочав продаж вказаних об'єктів нерухомого майна (розміщено на кількох платформах оголошення про продаж двох з вищевказаних об'єктів: за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, будинок 8-в та вулиця Запорізька, будинок 14-а).
Позивач зазначає, що з огляду на поведінку відповідача, який відчужує активи, однак не виплачує належну позивачу частку, у відповідача відсутні інші активи, за рахунок яких можливо виконати судове рішення про стягнення з відповідача вартості частки у статутному капіталі у разі задоволення позову, позивач зазначає, що існують достатні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане нерухоме майно із забороною вчиняти з указаним нерухомим майном будь-які юридично значимі дії, направлені на його відчуження, іншим способом зміну власника, передачу в іпотеку, обтяження, перереєстрацію, зміну ідентифікуючих даних (адреси, реєстраційних номерів, технічних характеристик тощо), поділ, оскільки невжиття таких заходів за умови відчуження відповідачем зазначеного майна призведе до значного ускладнення або взагалі до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову про стягнення на користь позивача вартості частки у статутному капіталі відповідача.
Відповідачем подано заперечення на заяву про вжиття заходів забезпечення позову, у якій відповідач наголошує на неспівмірності накладення арешту та встановлення заборон на всі три об'єкти нерухомості в порівнянні з заявленою у позові сумою. До того ж вимога про встановлення заборон щодо об'єктів нерухомості без врахування коштів на рахунках, свідчить про переслідування позивачем, який вже давно не є учасником товариства, іншої мети ніж забезпечення заявленого позову, і спрямована безпосередньо на обмеження відповідача у праві розпоряджатись належним йому майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Правила застосування заходів забезпечення позову наведені у ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 якої визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
При цьому, ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову та реальність загрози утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Однак, позивач у заяві про забезпечення позову не наводить обґрунтувань пов'язаності відповідного майна з наведеними у позові вимогами та періодом виникнення зобов'язання. Зокрема, заявлені у позові вимоги стосуються зобов'язань щодо виплати частки, які виникли з 2017 року, позов подано у 2023 році, а оголошення про продаж об'єктів нерухомості датовані 2025 роком, що жодним чином не свідчить про пов'язаність відповідних подій з метою саме ухилення від виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Крім того, спір у справі має грошовий характер, тому співмірним заходом забезпечення даного позову може бути в першу чергу накладення арешту на кошти на рахунках, відомостей про які позивач не наводить.
До того ж, заявлена у позові сума не є значною і не потребує накладення арешту одночасно на три об'єкти нерухомості, вартість яких значно перевищує позовні вимоги. Крім того, кошти від реалізації майна неминуче надійдуть на рахунки відповідача, що корелює саме зі способом забезпечення у вигляді встановлення заборон на розпорядження коштами в межах суми позову.
З огляду на зміст заяви про забезпечення позову, метою позивача є не забезпечення наявності у відповідача достатніх коштів для виконання рішення суду у разі задоволення позову, а блокування можливості розпорядження позивачем майном, вартість якого значно перевищує суму позову. В будь-якому випадку, оскільки спір є грошовим, тому співмірним заходом забезпечення позову може бути в першу чергу саме встановлення обмежень на розпорядження коштами в межах позовних вимог (з наведенням відповідних обґрунтувань та доведенням відповідних фактів щодо спроб приховати кошти), яке з достатньою вірогідністю забезпечить позов навіть у разі продажу майна та надходження на рахунки коштів від такого продажу.
Щодо посилання заявника на постанову Верховного Суду від 29.03.2021 у справі № 910/16800/20, суд зазначає, що предметом розгляду у такій справі було право на частку у статутному капіталі і вжиті заходи забезпечення позову стосувались накладення арешту та встановлення заборон щодо спірної частки.
Таким чином, заявлені заходи забезпечення є неспівмірними з позовними вимогами, надмірними і дійсна необхідність у вжитті саме наведених заходів позову відсутня, натомість, такі заходи спрямовані на блокування діяльності відповідача, яка безпосередньо не пов'язана з обставинами спору.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, зокрема і для попередження потенційних труднощів при подальшому виконанні такого рішення.
За відсутності достатніх підстав вважати, що відповідачем можуть бути приховані кошти з метою ухилення від виконання рішення суду у разі задоволення позову, накладення арешту на кошти та майно відповідача у межах суми позову може призвести до невиправданого обмеження майнових прав відповідача. Тому, необґрунтоване накладення арешту на рахунки та майно відповідача до вирішення спору по суті містить ризики перетворення заходу забезпечення у захід спонукання (тиску) відповідача, що чинним законодавством не передбачено.
Потенційна можливість фактично є припущенням, яке може бути віднесено до будь-кого, в той час, як для вжиття обмежувальних заходів забезпечення позову необхідно встановлення ознак, які вказують на реальність наміру та потенційну загрозу виникнення ускладнень виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Тому суд при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову досліджує відповідне питання на відповідність визначеним процесуальним законом критеріям на основі поданих заявником доказів, які підтверджують саме реальність потенційної загрози, а не припущення.
Заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, заявник не навів обставин, з якими законодавство пов'язує необхідність їх вжиття та не підтвердив їх належними доказами, доводи заявника ґрунтуються виключно на припущеннях та суперечать правовій природі такого процесуального механізму, як забезпечення позову, перетворюючи його з реально упереджувального заходу у засіб тиску/спонукання чи досягнення іншої мети.
З огляду на норму ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. При цьому, відповідна норма не містить імперативного припису, питання про вжиття заходів забезпечення позову є правом, а не обов'язком суду.
Оцінивши доводи заявника та надані ним докази щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв'язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/696/23.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/696/23.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Т.П. Карпечкін