вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" лютого 2026 р. м. Київ Справа № 911/3542/25
Господарський суд Київської області в складі
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Остапчук В.В.
розглянувши справу № 911/3542/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сол Юніон», м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАК «Олімп», м. Васильків
Київської області
про стягнення 171 715,00 грн
представники учасників справи:
від позивача: Магомедова З.Н., адвокат, ордер серії №АЕ № 1448647 від 26.11.2025
від відповідача: не з'явився
20.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “Сол Юніон» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАК «Олімп» (далі-відповідач) про стягнення 171 715,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Договору купівлі-продажу № КП2210-2 від 22.10.2024 ним в рахунок попередньої оплати перераховано відповідачу 171 715,00 грн, однак відповідач в порушення умов договору зобов'язання щодо поставки продукції у строки, визначені договором не виконав, на вимогу позивача суму попередньої оплати не повернув.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.11.2025 відкрито провадження у справі № 911/3542/25 та призначено її розгляд за привалами загального позовного провадження в підготовчому засіданні на 17.12.2025.
Ухвалою суду від 17.12.2025 підготовче засідання у справі № 911/3542/25 було відкладено на 28.01.2026.
Ухвалою суду від 28.01.2026 закрито підготовче провадження у справі № 911/3542/25 та призначено її до розгляду по суті на 11.02.2026.
Присутній в судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в засідання суду жодного разу не з'явився про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надав.
Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 11 статті 242 ГПК України встановлено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (надалі - ЄСІКС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 37 Положення про ЄСІКС унормовано, що підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Ухвали суду від 25.11.2025, 17.12.2025, 28.01.2026 у справі № 911/3542/25 були внесені до АСДС та автоматично направлені в електронний кабінет відповідача та доставлені до його електронного кабінету, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Отже, суд відзначає про належне повідомлення відповідача про розгляд справи за його участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області
22.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сол Юніон» (позивач/покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАК «Олімп» (відповідач/продавець) укладений Договір купівлі-продажу №КП2210-2, за умовами п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язується виготовити та поставити крупи в асортименті, кормові відходи (продукція), разом з усіма її належностями та документами, що стосуються продукції, та підлягають передачі разом з нею відповідно до вимог чинного законодавства, а покупець зобов'язується своєчасно та належним чином у порядку та на умовах, визначених договором, прийняти й оплатити таку продукцію.
Асортимент продукції визначається в видаткових накладних на кожну окрему партію продукції (п. 1.3 договору).
Ціна за одиницю продукції і загальна вартість кожної партії продукції за домовленістю сторін вказується у видаткових накладних та рахунках-фактурах. Загальна вартість продукції за цим договором визначається на підставі всіх видаткових накладних на продукцію протягом дії договору (п. 3.1 договору).
Умовами п.п. 4.1, 4.2 договору визначено, що продукція за даним договором поставляється на умовах DDP згідно правил Інкотермс-2020. Продукція за даним договором повинна бути поставлена в кількості, вказаній у видаткових накладних протягом 2 робочих днів після повної оплати продукції.
Датою поставки продукції вважається дата, зазначена в актах прийому-передачі продукції або в накладних на продукцію, підписаних уповноваженими представниками сторін (п. 4.4 договору).
Пунктом 5.1 договору визначено, що покупець здійснює передоплату в розмірі 100 % за продукцію у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням шляхом зарахування коштів на поточний рахунок продавця.
Умовами п. 6.4 договору визначено, що у разі прострочення продавцем поставки продукції більше, ніж на 10 календарних днів від встановлених строків, з 11 календарного дня покупець має право відмовитись від отримання продукції та вимагати повернення суми попередньої оплати за продукцію, яка не була поставлена відповідно до умов даного договору. Продавець протягом 3 банківських днів з дати отримання письмового повідомлення від покупця про відмову від отримання продукції, зобов'язаний повернути отримані суми попередньої оплати за продукцію, на рахунок покупця.
Так, для оплати вартості продукції, відповідачем був сформований та виставлений рахунок на оплату № 66 від 27.11.2024 на суму 171 715,00 грн.
Позивач зазначає, що ним належним чином та в повному обсязі були виконані взяті на себе зобов'язання за договором щодо перерахування 100 % попередньої оплати в сумі 171 715,00 грн. В доказ зазначеного, позивачем до матеріалів справи додана платіжна інструкція № 2673 від 28.11.2024, в якій призначення платежу вказано: «передплата зг.дог. №КП2210-2 від 22.10.2024 за крупи зг.рах. № 66 від 27.11.2024 у т.ч. ПДВ20%».
Натомість відповідач свої зобов'язання щодо поставки продукції, у строки визначені у договорі не виконав, поставку продукції не здійснив.
Позивач звертався до відповідача з претензією № 23/01/2025 від 23.01.2025, в якій повідомляв про те, що позивач відмовляється від отримання продукції та вимагав від відповідача повернути суму попередньої оплати в розмірі 171 715,00 грн.
Однак, відповідач відповіді на претензію позивача не надав, грошові кошти в сумі 171 715,00 грн. не повернув.
За твердженням позивача станом на день підготовки даної позовної заяви кошти в сумі 171 715,00 грн. лишаються не повернуті відповідачем, що стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 19.03.2024 року у справі № 910/3016/23 умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Отже, в розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлену продукцію.
Таким чином, у відповідача (постачальника) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, частини 2 статті 530 ЦК України.
Доказів повернення відповідачем позивачу сплачених грошових коштів в сумі 171 715,00 грн матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині повного та своєчасного виконання свого обов'язку щодо поставки продукції позивачу, тому позивач обґрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення попередньої оплати у розмірі 171 715,00 гривень.
Приймаючи до уваги, що розмір заявленої до стягнення суми боргу відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 171 715,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем при розгляді справи, суд зазначає наступне.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно із частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, судом встановлено, що 01.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сол Юніон» (клієнт) та Адвокатським бюро «Анастасії Дударенко» (виконавець) укладений Договір про надання правової (правничої) допомоги, за умовами п.п. 1.1, 2.1 якого виконавець приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу, види якої обумовленні у пунктах 1.1, 2.1 договору.
При цьому визначений цим договором об'єм правової допомоги може бути змінений (збільшений/зменшений) за згодою сторін, шляхом укладення додаткової письмової угоди.
Відповідно до п. 3.1 договору розмір гонорару, який клієнт сплачує виконавцю за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами з розрахунку 1 000,00 грн за кожну годину роботи.
14.11.2025 між ТОВ «Сол Юніон» та АБ «Анастасії Дударенко» був підписаний Акт № 1 приймання-передачі послуг з надання правничої допомоги за Договором від 01.11.2022, згідно з яким адвокатським бюро були надані, а клієнтом прийнятті юридичні послуги на підставі Договору від 14.11.2025, в загальній сумі 10 000,00 грн., зокрема щодо:
- написання тексту позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сол Юніон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАК «Олімп» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу.
Досліджуючи подані документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу в цій справі. Отже витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною четвертою статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно із частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду інститут компенсації витрат на правничу допомогу має дві основні мети: компенсаторну - відшкодування стороні, на користь якої ухвалено рішення, витрат, понесених у зв'язку із судовим процесом; превентивну - стримування іншої сторони від порушення прав та інтересів шляхом спонукання діяти добросовісно, без зловживань процесуальними правами.
Разом з тим суд наголошує, що вказані витрати не можуть виступати способом безпідставного або надмірного збагачення сторони, на користь якої їх присуджено. Витрати на правничу допомогу не повинні перетворюватися на додаткове джерело доходу або економічну вигоду, оскільки це суперечить суті та призначенню цього інституту.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 тощо).
Крім того Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Оцінюючи заявлену суму витрат на правничу допомогу, суд виходить із принципів розумності, співмірності та необхідності таких витрат для належного захисту прав сторони у конкретній справі.
Суд бере до уваги, що ця справа не відноситься до категорії складних, предметом спору є стягнення заборгованості за неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу, правова кваліфікація таких правовідносин не викликала складнощів, фактичні обставини підтверджувалися письмовими доказами, справа не містить великої кількості процесуальних документів, а судовий розгляд здійснювався у загальному позовному провадження без призначення експертиз або додаткового залучення обсягу доказової бази.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. не відповідає критеріям розумності, співмірності та необхідності, визначеним статтею 129 ГПК України, а тому підлягає зменшенню.
Натомість, суд враховує, що адвокатом позивача було вчинено певний обсяг дій, необхідних для належного представництва інтересів клієнта, що має істотне значення для забезпечення реалізації права позивача на ефективний захист та не можуть залишитися без компенсації.
Таким чином, беручи до уваги характер і складність справи, обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, підготовку процесуальних документів, суд вважає обґрунтованим покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, що є співмірним і справедливим у конкретних обставинах цієї справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАК «Олімп» (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Гончара, 75, код ЄДРПОУ 40173610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сол Юніон» (49089, м. Дніпро, вул. Будівельників, 34, код ЄДРПОУ 44195795) 171 715 (сто сімдесят одну тисячу сімсот п'ятнадцять) грн. 00 коп. заборгованості, 2 442 (дві тисячі чотириста сорок дві) грн. 40 коп. судового збору та 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 08.04.2026
Суддя О.О. Христенко