ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.04.2026Справа № 910/6815/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Карабань Я.А., за участі секретаря судового засідання Дубини Т.М., розглянувши
заяву Державного підприємства «Гарантований покупець»
про відстрочення виконання судового рішення
у справі №910/6815/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юзефо-Миколаївська біогазова компанія»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про стягнення 3 908 297, 77 грн
Представники сторін:
від позивача: Гелемей Ю.М. (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Фартушна В.Л.;
від третьої особи: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юзефо-Миколаївська біогазова компанія» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Гарантований покупець» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 3 908 297, 77 грн, з яких: 3 326 082,45 грн основний борг, 478 955,87 грн інфляційні втрати та 103 259,45 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 позов задоволено та стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юзефо-Миколаївська біогазова компанія» 3 326 082, 45 грн основного боргу, 478 955, 87 грн інфляційних втрат, 103 259, 45 грн 3% річних, а усього 3 908 297, 77 грн та 46 900, 00 грн судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 залишено без змін.
09.03.2026 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 видано наказ.
10.03.2026 від представника відповідача надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення строком на один рік.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 призначено розгляд заяви Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочення виконання рішення в справі №910/6815/25 на 17.03.2026.
16.03.2026 від представника позивача надійшло заперечення на заяву позивача про відстрочення виконання судового рішення.
У зв'язку з технічним збоєм в роботі підсистеми відеоконференцзв'язку, судове засідання призначене на 17.03.2026 не відбулось, що підтверджується актом Господарського суду міста Києва від 17.03.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 призначено судове засідання в справі на 24.03.2026.
Судове засідання, призначене на 24.03.2026 не відбулось, у зв'язку з оголошеною в місті Києві повітряною тривогою, яка тривала з 12:35 год до 17:16 год.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 судове засідання в справі призначено на 08.04.2026.
У судове засідання 08.04.2026 з'явились представники сторін, представник третьої особи в засідання не з'явився. У судовому засіданні представник відповідача (заявника) просив суд задовольнити заяву про відстрочення виконання рішення, представник позивача заперечував проти задоволення заяви відповідача.
Розглянувши заяву відстрочення виконання судового рішення, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про таке.
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Так, в обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що станом на сьогодні, в зв'язку із здійсненням збройної агресії російською федерацією проти України запроваджено воєнний стан.
Здійснена ворогом збройна агресія спричинила тяжкі наслідки для підприємств енергетичного сектору країни, в т.ч. для відповідача.
У зв'язку з окупацією державою-агресором найбільшого об'єкту генеруючого електричну енергію в Україні - Запорізької АЕС, знищенням великої кількості об'єктів генерації електричної енергії, в т.ч. з альтернативних джерел енергії та зменшенням виробництва електричної енергії, істотно зменшилось надходження коштів у електроенергетичну галузь.
З урахуванням зазначеного, відповідач вказує, що на даний момент недоотримує значні суми коштів від НЕК «Укренерго» в якості оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, в результаті чого Відповідач не може в повному обсязі виконувати свої поточні зобов'язання перед постачальниками універсальних послуг та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Крім того, зазначає, що станом на час звернення позивача до суду з позовом заборгованість виробників електричної енергії перед ДП «Гарантований покупець» на виконання покладених спеціальних обов'язків складала 22,3 млрд грн, про що наявна інформація на офіційному сайті відповідача у відкритому доступі - https://www.gpee.com.ua/news_item/1057. При такому рівні заборгованості між учасниками ПСО за поточними зобов'язаннями стягнення штрафних санкцій чи компенсаційних платежів, передбачених ст. 625 ЦК України істотно ускладнить і без того критичну ситуацію з розрахунками між виробниками електричної енергії (ДП «НАЕК «Енергоатом»), Гарантованим покупцем та постачальниками універсальних послуг.
Відповідач при розгляді заяви про відстрочення виконання рішення, просить суд врахувати сукупність таких обставин як:
- ступінь оплати відповідачем вартості послуг за спірний період позивачу;
- відсутність в Положенні джерела для покриття витрат на оплату 3% річних та інфляційних втрат за договорами, укладеними на виконання ПСО на ринку електричної енергії;
- необхідність підтримання фіксованої ціни на електричну енергію для побутових споживачів на рівні, визначеному Положенням ПСО;
- фінансування діяльності гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису затвердженого Регулятором (ст. 65 Закону);
- відсутність вини щодо несвоєчасної оплати послуг та складний фінансовий стан ДП «Гарантований покупець»;
- участь Гарантованого покупця у функціонуванні критичної сфери інфраструктури;
- складний фінансовий стан відповідача, доводять наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду у відповідності з положеннями статті 331 ГПК України.
Так, статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Суд зазначає, що ДП «Гарантований покупець» хоч і є суб'єктом господарювання, однак договірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі вказівки закону, і майнова самостійність ДП «Гарантований покупець» обмежена обсягом прав, закріплених за ним власником.
Також при прийнятті рішення, суд враховує часткову оплату відповідачем вартості послуг за спірний період позивачу, та те, що фінансування діяльності Гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису затвердженого Регулятором (ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»), відсутність вини щодо несвоєчасної оплати послуг та складний фінансовий стан ДП «Гарантований покупець», участь Гарантованого покупця в функціонуванні критичної сфери інфраструктури.
У той же час, суд враховує, що за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява №60858/00).
З огляду на викладене вище, визначений судом строк відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі № 910/6815/25 до 18.07.2026, в тому числі зважаючи на необхідність таких дій задля забезпечення балансу інтересів всіх учасників відносин у сфері виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, жодним чином не зумовить порушення гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції позивачу права на суд.
Отже, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви Державного підприємства «Гарантований покупець» та відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі № 910/6815/25 до 18.07.2026.
Згідно з ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Керуючись ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочення виконання судового рішення в справі №910/6815/25 задовольнити частково.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі № 910/6815/25 до 18.07.2026.
3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в порядку та строк встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Повна ухвала складена та підписана 09.04.2026.
Суддя Я.А.Карабань