ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.03.2026Справа № 44/282-б (911/2307/23)
За позовом Фізичної особи - підприємця Радченко Юрія Васильовича ( АДРЕСА_1 )
до Громадської організації "Народна спілка "Добробут" (03065, м. Київ, пр-т. Космонавта Комарова, 42)
про витребування майна з чужого незаконного володіння
В межах справи № 44/282-б
За заявою Приватного підприємства "Агентство безпеки леопард"
до Громадської організації "Народна спілка "Добробут" (код ЄДРПОУ 21655871)
про банкрутство
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін:
Позивач Радченко Ю.В., Вегера А.А. - представник
Від відповідача Сергієнко Т.Г. - представник
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 44/282-б за заявою Приватного підприємства "Агентство безпеки леопард" про банкрутство Громадської організації "Народна спілка "Добробут" на стадії процедури ліквідації, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 08.10.2012.
27.07.2023 Фізична особа - підприємець Радченко Юрій Васильович звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Громадської організації "Народна спілка "Добробут" про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2023 матеріали справи № 911/2307/23 за позовом Фізичної особи - підприємця Радченко Юрія Васильовича до Громадської організації "Народна спілка "Добробут" про витребування майна з чужого незаконного володіння передано для розгляду в межах справи Господарського суду міста Києва № 44/282-б про банкрутство Громадської організації "Народна спілка "Добробут" .
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.09.2023 матеріали справи № 44/282-б (911/230723) передано на розгляд судді Чеберяку П.П.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.10.2023 прийнято справу №911/230723 за позовом Фізичної особи - підприємця Радченко Юрія Васильовича до Громадської організації "Народна спілка "Добробут" про витребування майна з чужого незаконного володіння до розгляду в межах справи № 44/282-б про банкрутство Громадської організації "Народна спілка "Добробут", позовну заяву постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд на 20.11.2023.
20.11.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.11.2023 розгляд справи призначено на 18.12.2023.
18.12.2023 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
У судовому засіданні 18.12.2023 було оголошено перерву до 07.02.2024.
У судовому засіданні 07.02.2024 було оголошено перерву до 18.03.2024.
Судове засідання 18.03.2024 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Чеберяка П.П. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.03.2024 розгляд справи відкладено на 13.05.2024.
У судовому засіданні 13.05.2024 було оголошено перерву до 08.07.2024.
08.07.2024 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ліквідатора Громадської організації "Народна спілка "Добробут" про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.07.2024 розгляд справи відкладено на 19.08.2024.
У судове засідання 19.08.2024 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.08.2024 розгляд справи відкладено на 30.09.2024.
Судове засідання 30.09.2024 не відбулось у зв'язку перебуванням судді Чеберяка П.П. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.10.2024 розгляд справи призначено на 25.11.2024.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.11.2024 розгляд справи відкладено на 13.01.2025.
У судовому засіданні 13.01.2025 було оголошено перерву до 24.03.2025.
24.03.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача про зміну предмета позову.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.03.2025 розгляд справи відкладено на 26.05.2025.
23.05.2025 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача про залишення без розгляду заяву про зміну предмета позову.
У судовому засіданні 26.05.2025 було оголошено перерву до 09.06.2025
09.06.2025 до Господарського суду м. Києва надійшло заперечення позивача щодо клопотання відповідача про залишення без розгляду заяву про зміну предмета позову.
Протокольною ухвалою від 09.06.2025 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову.
У судовому засіданні 09.06.2025 було оголошено перерву до 25.08.2025.
21.07.2025 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача на заяву про зміну предмета позову.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.08.2025 розгляд справи відкладено на 03.11.2025.
У судовому засіданні 03.11.2025 було оголошено перерву до 15.12.2025.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.12.2025 розгляд справи відкладено на 09.03.2026.
У судовому засіданні 09.03.2026 позивач та представник позивача надав пояснення по суті позову.
Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
Громадська організація "Народна спілка "Добробут" була власником нерухомого майна, а саме: нежилого приміщення площею 73,6 кв.м., розташоване за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського Михайла, буд. 15, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 877527 від 10.11.2003 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1950941 від 10.11.2003.
10.09.2004 між ВАТ «Броварський завод будівельних конструкцій» (забудовник), Громадською організацією «Народна кредитна спілка Добробут» (генеральний інвестор, відповідач) за участю Броварської філії громадської організації «Народна кредитна спілка «Добробут» (співінвестор) та фізичною особою - підприємцем Радченком Юрієм Васильовичем (пайовик, позивач) було укладено договір № 75 та угоду № 1 про пайову участь у будівництві нежитлового приміщення, за адресою: Київська область м. Бровари, вул. Шолом Алейхема. 93.
Пунктом 1.1. угоди від 10.09.2004, визначено, що предметом угоди була участь генерального інвестора, співінвестора та пайовика у фінансуванні будівництва нежитлового приміщення в порядку та на умовах, передбачених цією угодою, прийняття та оформлення у власність нежитлового приміщення.
Пунктом п.1.2 угоди від 10.09.2004 встановлено, що вказані особи приймали участь в будівництві нежитлового приміщення площею 60,88 кв.м. за адресою: Київська область м. Бровари, вул. Шолом Алейхема, 93.
Пунктами 2.6, 2.7 угоди було передбачено, що позивач відмовлявся на користь відповідача від нежилого приміщення за адресою: м. Бровари, вул. Шолом Алейхема, 93. Натомість, за згодою сторін, позивачу на суму участі в будівництві (в розмірі 150 000 грн.) передається нежиле приміщення за адресою: м. Бровари, вул. Грушевського, 15, загальною площею 73,6 кв.м., яке належить відповідачу згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.11.2003, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1950941 від 01.11.2003.
Відповідно до п. 3.2 угоди передача нежитлового приміщення здійснюється відповідачем позивачу шляхом підписання акту прийому-передачі, з комплектацією приміщення згідно домовленості.
Відповідно до укладеного між сторонами акту взаєморозрахунків від 22.02.2006 відповідач отримав від позивача 150 000,00 грн. на виконання до умов Договору.
Відповідно до акту прийому-передачі нежитлового офісного приміщення від 28.02.2006 відповідач та співінвестор передали, а позивач прийняв нежитлове приміщення за адресою: м. Бровари, вул. Грушевського. 15, реєстраційний номер 3387588. В підтвердження вказаних вище обставин позивачем надано наступні докази, зокрема копії: свідоцтва про державну реєстрацію ФОП, витягу з технічного паспорту на приміщення, свідоцтва про право на нерухоме майно від 10.11.2003, витягу про реєстрацію права власності, договору № 75 від 10.09.2004, угоди № 1 від 10.09.2004, платіжних доручень № 625 від 20.09.2004, № 639 від 21.10.2004, № 655 від 16.11.2004, № 676 від 20.12.2004, № 5 від 17.01.2005, № 47 від 09.03.2005, № 58 від 13.04.2005, № 76 від 23.05.2005, № 184 від 26.12.2005, № 32 від 26.02.2006, видаткових касових ордерів від 17.11.2005, від 26.12.2005, від 16.02.2006, акту взаєморозрахунків від 22.02.2006, актів прийому - передачі від 28.02.2006, від 09.03.2006, актів виконаних робіт за жовтень 2005 року, за грудень 2005 року, за лютий 2006 року, листа від 18.11.2005 № 638, листа відповідача від 25.12.2011, заяви свідка ОСОБА_1 .
Таким чином, як стверджує позивач, він з 28.02.2006 та по день звернення до суду з даним позовом, відкрито та безперервно володіє нерухомим майном, що на підставі ст.344 Цивільного кодексу України є підставою для визнання за ним права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, згідно заяви про зміну предмету позову.
Відповідач, в свою чергу, щодо задоволення позову заперечив з огляду на те, що позивачем не надано доказів набуття відповідачем права власності на нежитлове приміщення по вул. Шолом-Алейхема, 93, відповідно до укладеного договору № 15 та Генеральної угоди. Окрім того, відповідач також стверджує про відсутність правових підстав для переходу права власності до позивача на спірне нежитлове приміщення по вул. Грушевського, 15 за угодою № 1 та договором, адже вказані договори містять ознаки договору про спільну діяльність чи наміри, однак, не містять в собі елементів та істотних умов будь-якого з договорів відчуження, та не дотримана відповідна форма такого правочину. В спірних правовідносинах, за твердженнями відповідача, не відбулось юридично відступлення права вимоги за договором № 15 та Генеральною угодою від позивача до відповідача, та не відбулось відчуження спірного майна на користь позивача, тобто сторонами не виконано умови укладених правочинів, які не є договорами відчуження.
Окрім того, в письмових поясненнях відповідач також просив суд врахувати, що рішенням Господарського суду Київської області від 11.06.2012 по справі № 130/45-12 було відмовлено в задоволенні позову фізичної особи - підприємця Радченка Юрія Васильовича до Громадської організації "Народна спілка "Добробут" про визнання права власності.
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Згідно із частинами першою та другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю регулюється законом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Частинами 3,4 ст.344 ЦК України встановлено, якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.
Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі №910/17274/17 виснувала, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. 45. Проте не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, Велика Палата вказала, що слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
З матеріалів справи слідує, що позивач є суб'єктом здатним набути у власність нерухоме майно. Позивач на законних підставах володіє нерухомим майном, як є предметом цього позову. Позивач добросовісно заволодів вказаним майном, в тому числі і в результаті підписання з уповноваженими особами відповідача Акту приймання-передачі майна.
Позивач з 22.02.2006 тобто з дня підписання Акту приймання-передачі відкрито та безперервно володіє вказаним нерухомим майном, відповідно встановлений ч.1 ст.344 ЦК України п'ятнадцятирічний строк володіння позивачем нерухомим майном сплив 22.02.2021.
Норми діючого законодавства України не містять обмежень або заборон набуття позивачем права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Посилання відповідача щодо того, що Господарським судом Київської області у рішенні від 11.06.2012 по справі № 130/45-12 було встановлено, що фактично позивач не сплачував зазначені кошти в сумі 150 000,00 грн., суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме копіями платіжних доручень № 625 від 20.09.2004, № 639 від 21.10.2004, № 655 від 16.11.2004, № 676 від 20.12.2004, № 5 від 17.01.2005, № 47 від 09.03.2005, № 58 від 13.04.2005, № 76 від 23.05.2005, № 184 від 26.12.2005, № 32 від 26.02.2006, видаткових касових ордерів від 17.11.2005, від 26.12.2005, від 16.02.2006, згідно яких позивачем було перераховано відповідачу 150 000,00 грн. в якості інвестування на будівництво нежитлового приміщення згідно угоди № 1 від 10.09.2004.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За таких обставин, враховуючи встановлення судом усіх обставин, які є необхідними для визнання права власності на майно за набувальною давністю, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за фізичною особою-підприємцем Радченком Юрієм Васильовичем ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у порядку набувальної давності, право власності на нежиле приміщення площею 73,6 кв.м., розташоване за адресою Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського Михайла, буд. 15.
3. Стягнути з Громадської організації "Народна спілка "Добробут" (03065, м. Київ, пр-т. Космонавта Комарова, 42; ідентифікаційний код 21655871) на користь фізичної особи-підприємця Радченка Юрія Васильовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Копію рішення направити сторонам.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.03.2026.
Суддя П.П. Чеберяк