ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.04.2026Справа № 910/13119/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 24, ідентифікаційний код 374055111)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМБЛЕР" (03190, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 84, ідентифікаційний код 24920878)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Київська міська рада (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) 2) Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1, ідентифікаційний код 34966254)
3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд 2020" (Україна, 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград(з), вул. Світличної Ганни, буд. 81, кв. 112, ідентифікаційний код 43938589)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Денис Михайлович (м Київ, вул. Кирилівська, 31Б, оф. 13)
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.С.В.П. Едженсі" (03186, м. Київ, пр. Повітряних Сил, 38, оф. 12, ідентифікаційний код 37331752)
про скасування рішення державного реєстратора,
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Сторожук А.І., Органюк Ю.Ю.
Від відповідача: Іорданов К.І.
Від Київської міської ради: Юрченко Ю.В.
Від КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва": Васьковська Г.М.
Від ТОВ "Інтер Фуд 2020": Світлицький А.В.
Від Державниого реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича: не з'явився
Від ТОВ "Р.С.В.П. Едженсі": Тарасенко О.В.
Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМБЛЕР", в якому просить:
- скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57296753 від 25 березня 2021 року, на підставі якого здійснено державну реєстрацію набуття Товариством з обмеженою власністю "ЕМБЛЕР", код ЄДРПОУ: 2492078, речових прав (права власності) на 29/100 часток будівлі, розташованої за адресою: місто Київ, проспект Берестейський, будинок 84, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2321673580000.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13119/25, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача: Київську міську раду та Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва", залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача: Державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича та Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.С.В.П. Едженсі"; підготовче засідання призначено на 26.11.2025.
11.11.2025 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.С.В.П. Едженсі" надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.
У засідання суду 26.11.2025 з'явилися представники позивача, Київської міської ради та КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва".
Відповідач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача участь своїх представників у засідання суду 26.11.2025 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 відкладено підготовче засідання на 17.12.2025.
17.12.2025 від через підсистему "Електронний суд" від представника Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд 2020" надійшла заява, в якій останній просить суд, постановити ухвалу, якою залучити до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд 2020" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
У засіданні суду 17.12.2025 представник позивача був не готовий висловити свою позицію щодо даної заяви.
Представники Київської міської ради та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" підтримали дану заяву про залучення до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд 2020" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, просили задовольнити дану заяву.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.С.В.П. Едженсі" заперечив щодо задоволення вказаної заяви.
Обґрунтовуючи заяву про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд 2020", представник заявника посилається на те, що останнє є переможцем електронного аукціону № LLE001-UA_20250721-99559 з передачі в оренду частини нежитлової будівлі першого, другого та підвального поверхів загальною площею 1 873,19 кв.м, яка розташована за адресою: просп. Берестейський, 84, літ. А, м. Київ, 03190, оформлених протоколом від 31.07.2025 про результати електронного аукціону, та з яким 28.08.2025 за результатами аукціону укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва № 1156.
Розглянувши заяву про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд 2020", з огляду на предмет та підстави позовних вимог, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити заяву представника заявника та залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд 2020", оскільки рішення у даній справі може вплинути на його права та обов'язки.
Разом з тим, 17.12.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просив відкласти розгляд справи та надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМБЛЕР" можливість ознайомитися з матеріалами справи № 910/13119/25 (шляхом надання доступу до електронної справи в підсистемі "Електронний суд") та встановити розумний строк для підготовки та подання відзиву на позовну заяву.
Розглянувши клопотання представника відповідача, суд визнав його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідач та Державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Денис Михайлович участь своїх представників у засідання суду 17.12.2025 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд 2020" та відкладено підготовче засідання на 28.01.2026.
18.12.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів направлення копії позовної заяви з додатками на адресу третьої особи. Дані документи залучено до матеріалів справи.
27.01.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕМБЛЕР» строк для подання відзиву на позовну заяву у справі № 910/13119/25.
У засіданні суду 28.01.2026 представники позивача та присутні представники третіх осіб, окрім, представника ТОВ "Р.С.В.П. Едженсі" заперечили щодо клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву.
Розглянувши дане клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про його не обґрунтованість та відсутність підстав для його задоволення.
Більше того, відповідачем вже було заявлено клопотання про встановлення розумного строку для підготовки та подання відзиву на позовну заяву, яке судом розглянуто та задоволено, встановлено відповідачу строк для подання відзиву до 25.12.2025 включно. Проте, відповідач наданим йому правом не скористався та не подав у встановлений судом строк відзив на позовну заяву. Натомість відповідачем подано відзив на позовну заяву 27.01.2026 (за декілька годин до судового засідання), тобто більше, ніж через один місяць після закінчення встановленого судом строку.
У засіданні суду 28.01.2026 присутніми представниками учасників судового процесу надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.
Відповідач та Державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Денис Михайлович участь своїх представників у засідання суду 28.01.2026 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 відкладено судове засідання на 01.04.2026.
Представники позивача у судовому засіданні 01.04.2026 підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Відповідач у засіданні суду 01.04.2026 проти задоволення позовних вимог заперечив та просив відмовити у їх задоволенні.
Представники Київської міської ради, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд 2020" підтримали позовні вимоги.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.С.В.П. Едженсі" у засіданні суду 01.04.2026 проти задоволення позовних вимог заперечив.
01.04.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва», розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 №1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» майно комунальної власності територіальної громади м. Києва передане до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.
Згідно з пунктом 45 таблиці 2 додатку 10 до рішення Київської міської ради від 02.10.2010 № 284/5096 до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації віднесено будівлю КТЗ «Юність», площею 2 638,30 кв.м, розташовану за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 84.
Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.09.2019 № 678 «Про закріплення майна за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» за останнім на праві господарського відання закріплені нежитлові будівлі (споруди) у Парку «Нивки» за адресою: проспект Перемоги, 82, 84, згідно з додатком 1.
Рішенням Київської міської ради від 09.02.2023 № 5955/5996 «Про повернення історичної назви проспекту Перемоги в Шевченківському, Святошинському та Солом'янському районах міста Києва» проспект Перемоги перейменовано на проспект Берестейський.
Позивач у позовній заяві зазначає, що до 2019 року будівля КТЗ «Юність» по проспекту Перемоги, 84 перебувала в орендному користуванні юридичних осіб. Суборендарем будівлі виступала юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМБЛЕР» (строк суборенди закінчився 30.06.2019). В подальшому договори оренди вказаного комунального майна не укладались. Рішень про приватизацію, продаж, відчуження в іншому порядку вказаної будівлі в цілому або її частки уповноваженими органами не приймалось. Зазначена будівля з комунальної власності у встановленому законом порядку не передавалась, форма власності з комунальної на будь-яку іншу, в тому числі приватну, не змінювалась.
Разом з тим, позивач зазначає, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на сьогодні 29/100 часток будівлі по проспекту Берестейському (Перемоги), 84 у місті Києві зареєстровано на праві власності за ТОВ «Р.С.В.П. Едженсі».
Право власності ТОВ «Р.С.В.П. Едженсі» на вказану частку зареєстроване державним рєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бояринцевою О.В. 22.12.2022. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно раніше право власності на вказану частку будівлі було зареєстроване за ОСОБА_1 , державну реєстрацію здійснено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. 26.03.2021.
Також позивач зазначає, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа № 761/17805/24 за позовом Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування рішень державних реєстраторів Щелкова Д.М. від 26.03.2021 та Бояринцевої О.В. від 22.12.2022 про державну реєстрацію права власності на 29/100 часток будівлі по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ТОВ «Р.С.В.П. Едженсі», відповідно, а також про витребування на користь Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації 29/100 часток вказаної будівлі.
Отже, Шевченківською РДА окремо оскаржуються рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію права власності на спірні 29/100 частки будівлі за ТОВ «Р.С.В.П. Едженсі» та попереднім власником ОСОБА_1 , а також заявлено віндикаційний позов - про витребування частки на користь власника.
Проте, первісна реєстрація права власності, з відкриттям розділу, на 29/100 часток будівлі була здійснена в Державному реєстрі речових прав на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Щелкова Дениса Михайловича 25.03.2021 за відповідачем ТОВ «ЕМБЛЕР» - рішення № 57296753 від 25.03.2021 (додається).
Згідно з вказаним рішенням, керуючись частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктом 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, державний реєстратор приватний нотаріус Щелков Д.М. вирішив: провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на громадський будинок, Спортивно-розважальний клуб, літера «А», що розташований АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки не зазначено, за суб'єктом: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМБЛЕР», ідентифікаційний код 24920878; відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна.
Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманими в порядку доступу адвоката, державна реєстрація права власності (з відкриттям розділу) на 29/100 часток будівлі здійснена державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. 25.03.2021, номер відомостей про речове право: 41178183; тип речового права: право власності. Власник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМБЛЕР», код ЄДРПОУ: 24920878.
В інформаційній довідці з ДРРП зазначено перелік документів, які подані заявником (ТОВ «ЕМБЛЕР») для державної реєстрації, а саме:
- декларація про початок будівельних робот, серія та номер: КВ083133110938, виданий 07.11.2013, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, Документ отримано з ЄРД;
- декларація про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: КВ143140640490, виданий 07.11.2013, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, Документ отримано з ЄРД.
Водночас, згідно з даними Єдиної державної електронної системи у будівництві (ЄДЕСББ) реєстрацію декларації про початок будівельних робот, серія та номер: КВ083133110938 від "11.2013 скасовано рішенням Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві № 17 від 21.10.2015, а реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: КВ 143140640490 від 07.11.2013 скасовано рішенням Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві № 18 від 21.10.2015.
Отже, за твердженнями позивача, рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Щелкова Дениса Михайловича № 57296753 від 25.03.2021 про державну реєстрацію права власності на 29/100 часток будівлі по просп. Перемоги, 84 за ТОВ «ЕМБЛЕР» порушує право комунальної власності, є незаконним та підлягає скасуванню.
З огляду на вищевикладене, Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація звернулася до суду з зданим позовом та просить суд скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57296753 від 25 березня 2021 року, на підставі якого здійснено державну реєстрацію набуття Товариством з обмеженою власністю "ЕМБЛЕР", код ЄДРПОУ: 2492078, речових прав (права власності) на 29/100 часток будівлі, розташованої за адресою: місто Київ, проспект Берестейський, будинок 84, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2321673580000.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Стаття 321 Цивільного кодексу України також передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
З аналізу вказаних норм вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, окрім випадків спеціально передбачених законом.
Статтею 327 ЦК України передбачено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно з частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто, рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такий запис вноситься тільки у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18).
Судом встановлено, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа № 761/17805/24 за позовом Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування рішень державних реєстраторів Щелкова Д.М. від 26.03.2021 та Бояринцевої О.В. від 22.12.2022 про державну реєстрацію права власності на 29/100 часток будівлі по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ТОВ «Р.С.В.П. Едженсі», відповідно, а також про витребування на користь Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації 29/100 часток вказаної будівлі.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, серед іншого, стверджує, що в даному випадку ним обрано належний і ефективний, передбачений законом спосіб захисту порушеного права комунальної власності, застосування якого призведе до поновлення порушеного права комунальної власності, матиме наслідком (у разі задоволення позову) припинення права відповідача на частку в майні комунальної власності, що було незаконно зареєстровано на підставі оскаржуваного рішення державного реєстратора.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала також увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.
У певних випадках спосіб захисту імперативно "прив'язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.
Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Суд не погоджується з доводами позивача та зазначає, що вимога про скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57296753 від 25 березня 2021 року, на підставі якого здійснено державну реєстрацію набуття Товариством з обмеженою власністю "ЕМБЛЕР", код ЄДРПОУ: 2492078, речових прав (права власності) на 29/100 часток будівлі, розташованої за адресою: місто Київ, проспект Берестейський, будинок 84, не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призведе до відновлення володіння відповідним нерухомим майном.
Подібні за змістом правові висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс 19).
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (частина перша статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов'язані зобов'язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли сторони не перебували у договірних відносинах один з одним, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18.
Як зазначалось вище, особа може витребувати належне їй майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, визнання недійсними записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право, оскільки їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном.
Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас, вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права. Зазначене підтверджується позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14- ц та від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц.
Натомість задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57296753 від 25 березня 2021 року, на підставі якого здійснено державну реєстрацію набуття Товариством з обмеженою власністю "ЕМБЛЕР", код ЄДРПОУ: 2492078, речових прав (права власності) на 29/100 часток будівлі, розташованої за адресою: місто Київ, проспект Берестейський, будинок 84, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2321673580000, не може привести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності) (аналогічний за змістом висновок викладений Верховним Судом у постанові від 26.04.2023 у справі №727/2415/22).
Більше того, ТОВ «ЕМБЛЕР» не є власником спірного майна, а задоволення позовної вимоги про скасування реєстраційної дії від 25.03.2021 року жодним чином не вплине на права поточного власника та не поверне майно позивачу.
Також пунктом 5 частини першої ст. 14 Закону про державну реєстрацію встановлено, що розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ.
Таким чином, позивач стверджує, що без скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) останній не зможе закрити розділ, оскільки відповідно до практики Верховного Суду, скасування рішення про державну реєстрацію (із закриттям розділу) є необхідним способом захисту, якщо потрібно припинити незаконно відкритий розділ та зареєстроване право.
Разом з тим, суд зазначає, що оскільки ТОВ «ЕМБЛЕР» вже не є власником спірного нерухомого майна та власником 29/100 часток нежилого будинку за адресою: м. Київ, проспект Берестейський, 84, наразі є інша юридична особа - ТОВ «Р.С.В.П. ЕДЖЕНСІ», тобто, вже були вчинені реєстраційні дії, задоволення позовної вимоги Шевченківської РДА про скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора не призведе до відновлення становища, що існувало до порушення права.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (такий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
Тому з огляду на те, що позивач у справі обрав неналежний спосіб захисту, у задоволенні позову Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації слід відмовити.
За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У позові Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації відмовити повністю.
Позивач - Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 24, ідентифікаційний код 374055111)
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМБЛЕР" (03190, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 84, ідентифікаційний код 24920878)
Треті особи - Київська міська рада (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141), Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1, ідентифікаційний код 34966254), Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд 2020" (Україна, 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград(з), вул. Світличної Ганни, буд. 81, кв. 112, ідентифікаційний код 43938589), Державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Денис Михайлович (м. Київ, вул. Кирилівська, 31Б, оф. 13), Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.С.В.П. Едженсі" (03186, м. Київ, пр. Повітряних Сил, 38, оф. 12, ідентифікаційний код 37331752)
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 09.04.2026
Суддя І.О. Андреїшина