09.04.2026 Справа № 908/785/26
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №908/785/26
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА “СМАК ЖИТТЯ» (70401, Запорізька обл., Запорізький р-н, село Миколай Поле, вулиця Центральна, будинок, 97-Б; ідентифікаційний код юридичної особи 33111414)
про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, визнання протиправною та скасування реєстраційної дії щодо припинення юридичної особи, зобов'язання суб'єкта державної реєстрації внести запис про скасування реєстраційної дії,
30.03.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА «СМАК ЖИТТЯ» (скорочене найменування - СТ «СМАК ЖИТТЯ») про:
- визнання недійсними рішення загальних зборів СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА «СМАК ЖИТТЯ», ЄДРПОУ 33111414, місцезнаходження: 70401, Україна, Запорізька обл., Запорізький р-н, село Миколай-Поле, вулиця Центральна, будинок, 97-б, які відбулись 16 березня 2026р. та оформлені протоколом загальних зборів членів №1/2026 СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА «СМАК ЖИТТЯ» від 16 березня 2026р.;
- визнання протиправною та скасувати реєстраційну дію, зроблену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою Оленою Володимирівною щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу СПОЖИВЧЕ ТОВАРИСТВО «СМАК ЖИТТЯ», ЄДРПОУ 33111414, а саме щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дата реєстраційної дії: 17.03.2026 о 14:01:06, номер реєстраційної дії: 1000851270009000019;
- зобов'язання суб'єкта державної реєстрації внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про скасування реєстраційної дії 1000851270009000019 від 17.03.2026 о 14:01:06.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026 справу №908/785/26 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 02.01.2026 відкрито провадження у справі №908/785/26; присвоєно справі номер провадження 3/42/26; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 05.05.2026 о/об 12:30 год. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
08.04.2026 від позивача - ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява про забезпечення позову (вх.№7790/08-08/26 від 08.04.2026).
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.04.2026 заяву про забезпечення позову передано розгляд судді Педоричу С.І.
З підстав, викладених у заяві, позивач просить вжити заходи забезпечення позову у вигляді:
- заборони державним реєстраторам, у тому числі державним та приватним нотаріусам, іншим акредитованим та посадовим особам, вчинення будь-яких реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА «СМАК ЖИТТЯ», ЄДРПОУ 33111414, місцезнаходження: 70401, Україна, Запорізька обл., Запорізький р-н, село Миколай-Поле, вулиця Центральна, будинок, 97-б, а саме: заборонити проводити державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації або реорганізації;
- заборони державним реєстраторам, у тому числі державним та приватним нотаріусам, іншим акредитованим та посадовим особам, вчинення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно нерухомого майна СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА «СМАК ЖИТТЯ», ЄДРПОУ 33111414, - ковбасного цеху літ. А загальною 910,1 кв.м, який знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кольорова;
- заборони ліквідатору (голові комісії з реорганізації) СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА «СМАК ЖИТТЯ», ЄДРПОУ 33111414, ОСОБА_2 здійснювати відчуження рухомого майна споживчого товариства, зокрема, обладнання, що використовується у господарській діяльності, науково-технічну документацію на виробництва продукції, технічні умови, торгову марку та інші нематеріальні актив до розгляду цієї справи по суті.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення позову створює реальну загрозу втрати позивачем контролю над товариством, позбавлення можливості здійснювати корпоративні права та доступу до його активів, у тому числі нерухомого майна, яке може бути відчужене третім особам. Такі наслідки матимуть незворотний характер, а відновлення порушених прав буде істотно ускладненим або неможливим, що фактично унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Розглянувши заяву, суд вважає, що заява підлягає частиковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами частини п'ятої статті 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:
1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;
2) Центральному депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів;
3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;
4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору (ч. 10 ст. 137 ГПК України).
При цьому, відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 18.05.2023 у справі №910/14989/22, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка ефективності заходу забезпечення позову здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник і майнових наслідків заборони відповідачеві та/або іншими особам вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.
Так, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Європейський суд з прав людини у справі Горнсбі проти Греції наголошує, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
В пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 Конституційний Суд України також наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Суд акцентує, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог.
До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Предметом позовних вимог у даній справі є вимога позивача про визнання недійсними рішення загальних зборів СТ «СМАК ЖИТТЯ» від 16 березня 2026р.; визнання протиправною та скасування реєстраційної дії щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації та зобов'язання суб'єкта державної реєстрації внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про скасування реєстраційної дії.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначає, що вказує, що невжиття заходів забезпечення позову створює реальну загрозу втрати позивачем контролю над товариством, позбавлення можливості здійснювати корпоративні права та доступу до його активів, у тому числі нерухомого майна, яке може бути відчужене третім особам. Такі наслідки матимуть незворотний характер, а відновлення порушених прав буде істотно ускладненим або неможливим, що фактично унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.
З огляду на те, що у цій справі подано позовну заяву немайнового характеру, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Має також досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Подібна позиція наведена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
Відповідно до п.4 ч.5 ст.137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з п.2 ч.4 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п'ятою цієї статті, подаються такі документи: примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, іншого визначеного законом суб'єкта (особи) про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв'язку з юридичною особою.
Відповідно до ч 14 ст. 17 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі рішення про припинення юридичної особи, прийнятого учасниками юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідних державних органів, або судового рішення про припинення юридичної особи, не пов'язаного з її банкрутством, після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи:
1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;
2) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.
Відповідно до ч. 15 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її реорганізації після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи, зокрема: заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її реорганізації; примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) розподільчого балансу - у разі припинення юридичної особи в результаті поділу; примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта - у разі припинення юридичної особи в результаті перетворення, злиття або приєднання; довідка юридичної особи - правонаступника про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню, - у разі припинення юридичної особи в результаті приєднання; документи для державної реєстрації створення юридичної особи, визначені частиною першою цієї статті, - у разі припинення юридичної особи в результаті перетворення; документи для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, визначені частиною четвертою цієї статті, - у разі припинення юридичної особи в результаті приєднання.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов'язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію.
Враховуючи те, що документи, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, у разі оскарження рішення загальних зборів акціонерів товариства, необхідним, з метою саме ефективного захисту прав позивача, є застосування, в тому числі заходу забезпечення позову у виді заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити реєстраційні дії відносно такого Товариства на підставі оскаржуваного відповідного рішення. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 15.04.2024 у справі №918/1012/23.
Приписами п.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що однією з підстав для відмови у державній реєстрації є наявність у Єдиному державному реєстрі відомостей про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії, крім випадків, встановлених законом.
Відтак, вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
У разі його вжиття державні реєстратори, нотаріуси та інші особи, уповноважені на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, не зможуть змінити відомості, зокрема, щодо припинення товариства.
Одним із заходів забезпечення позову у даній справі позивач просить застосувати заборону державним реєстраторам, у тому числі державним та приватним нотаріусам, іншим акредитованим та посадовим особам, вчинення будь-яких реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА «СМАК ЖИТТЯ», ЄДРПОУ 33111414, місцезнаходження: 70401, Україна, Запорізька обл., Запорізький р-н, село Миколай-Поле, вулиця Центральна, будинок, 97-б, а саме: заборонити проводити державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації або реорганізації.
Враховуючи предмет позову та розпочату відповідачем процедуру реорганізації СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА «СМАК ЖИТТЯ» з наступною його ліквідацією, суд вважає, що наведені заходи забезпечення позову щодо заборони проводити державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації або реорганізації безпосередньо стосуються предмету спору, дозволять забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача в разі задоволення позову.
Заява про забезпечення позову в цій частині є обґрунтованою. Між запропонованими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог наявний зв'язок. Запропоновані заходи до забезпечення позову є адекватними, оскільки, відповідають вимогам, на забезпечення яких вони вживаються. Заходи до забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами. Невжиття цих заходів, на переконання суду, може призвести до неефективності захисту порушених прав у разі задоволення позовних вимог та може спричинити нові звернення до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заяву про забезпечення позову в частині заборони проводити державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації або реорганізації обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо інших вимог заяви про забезпечення позову (заборони державним реєстраторам, у тому числі державним та приватним нотаріусам, іншим акредитованим та посадовим особам, вчинення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно нерухомого майна СТ «СМАК ЖИТТЯ», та заборони ліквідатору (голові комісії з реорганізації) СТ «СМАК ЖИТТЯ» здійснювати відчуження рухомого майна споживчого товариства до розгляду цієї справи по суті
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Адекватність (співмірність) заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 09.09.2019 у справі № 924/433/19.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Заборона вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно нерухомого майна товариства та заборона ліквідатору здійснювати відчуження рухомого майна товариства не є адекватним заходом у межах заявлених немайнових вимог, оскільки порушує баланс інтересів сторін, виходить за межі забезпечення саме позовних вимог, що стосуються спірного рішення загальних зборів товариства.
Суд вважає відсутнім зв'язок між обраним заходом забезпечення і предметом позову, оскільки заявником не доведено, а судом не встановлено, що вчинення вказаних дій прямо порушить чи унеможливить захист прав позивача в рамках даного судового процесу.
Тож в частині заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно нерухомого майна товариства та заборони ліквідатору здійснювати відчуження рухомого майна товариства заява не підлягає задоволенню як необґрунтована.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення в частині заборони на вчинення реєстраційних дій щодо припинення юридичної особи є обґрунтованою та задовольняється судом саме в цій частині.
Відповідно до положень ч. 6, ч. 8 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суд, враховуючи положення статті 141 ГПК України, констатує відсутність на час прийняття цієї ухвали відомостей, достатніх для припущення про ймовірність виникнення збитків осіб щодо яких вживаються заходи або будь-яких третіх осіб, та не вбачає необхідності щодо вжиття зустрічного забезпечення.
Відповідно до статті 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч.1).
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів (ч.2). Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч.4).
Керуючись ст.ст. 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №908/785/26 (вх.№7790/08-08/26 від 08.04.2026) задовольнити частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову, заборонити державним реєстраторам, у тому числі державним та приватним нотаріусам, іншим акредитованим та посадовим особам на вчинення реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації або реорганізації щодо СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА «СМАК ЖИТТЯ», ідентифікаційний код юридичної особи 33111414, місцезнаходження: 70401, Україна, Запорізька обл., Запорізький р-н, село Миколай-Поле, вулиця Центральна, будинок, 97-б.
Стягувачем за ухвалою є: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Боржником за ухвалою є: СПОЖИВЧЕ ТОВАРИСТВО «СМАК ЖИТТЯ» (70401, Запорізька обл., Запорізький р-н, село Миколай Поле, вулиця Центральна, будинок, 97-Б; ідентифікаційний код юридичної особи 33111414).
В іншій частині заяви відмовити.
Дана ухвала, відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», є виконавчим документом, який набирає чинності з моменту його прийняття, тобто з 09.04.2026, і підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років, тобто до 09.04.2029.
Ухвала набирає законної сили з 09.04.2026, та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255-257 ГПК України, протягом десяти днів з дня її підписання.
Оригінал даної ухвали з підписом судді та гербовою печаткою суду видати заявникові.
Повний текст ухвали складено та підписано 09.04.2026.
Суддя Станіслав Іванович Педорич