вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
06.04.2026м. ДніпроСправа № 904/2774/23
За заявою: Державного виконавця Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно міжрегіонального у правління Міністерства юстиції (м. Одеса) Суліми Ганни Сергіївни, смт. Солоне Дніпропетровської області
про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України (ВП №76854745)
У справі:
за позовом позивача-1: ОСОБА_1 , м. Дніпро
позивача-2: ОСОБА_2 , м. Дніпро
до Садівничого товариства "Елуа", с. Василівка Дніпропетровської області
про визнання недійсними рішень, скасування запису в державному реєстрі
Суддя Євстигнеєва Н.М.
За участю секретаря судового засідання Большакова А.О.
Представники:
Від позивача-1 (стягувача): не з'явився
Від позивача-2: не з'явився
Від відповідача (боржника): ОСОБА_3 , самопредставництво
Від ВДВС: не з'явився
У травні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 звернулися до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просять:
- визнати недійсним рішення Загальних зборів членів Садівничого товариства "Елуа", оформлене протоколом Загальних зборів №2 від 16.10.2021, посвідченого 26.11.2021 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 4923-4924;
- визнати недійсним рішення Правління Садівничого товариства "Елуа", оформлене протоколом Правління №3 від 16.10.2021, посвідченого 26.11.2021 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 4926-4932;
- скасувати запис №1002151070006000902 від 29.11.2021 (зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023 позовні вимоги позивача-1: ОСОБА_1 , позивача-2: ОСОБА_2 до Садівничого товариства "Елуа" про визнання недійсними рішень, скасування запису в державному реєстрі задоволено.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2023 задоволено заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат.
16.11.2023 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023, яке набрало законної сили 16.11.2023 видано наказ №904/2774/23 про стягнення з Садівничого товариства "Елуа" на користь ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору у розмірі 8052,00грн.
28.11.2023 на виконання додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2023, яке набрало законної сили 28.11.2023 видано наказ №904/2774/23 про стягнення з Садівничого товариства "Елуа" на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00грн.
30 березня 2026 року від Державного виконавця Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно міжрегіонального у правління Міністерства юстиції (м. Одеса) Суліми Ганни Сергіївни до господарського суду надійшло подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівнику Садівничого товариства "Елуа" - ОСОБА_3 , до виконання зобов'язань за наказом господарського суду від 16.11.2023 №904/2774/23.
Ухвалою суду від 31.03.2026 прийнято заяву до розгляду та призначено її розгляд у засіданні на 06.04.2026.
Стягувач та державний виконавець у судове засідання не з'явилися, явку повноважних представників не забезпечили.
При цьому, суд враховує, що явка учасників справи в судове засідання господарським судом обов'язковою не визнавалась.
Розглянувши подану заяву, дослідивши наявні у справі матеріали господарський суд зазначає про наступне.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтями 6, 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, в тому числі виконавчої, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Аналогічне положення закріплено в частині першій ст. 1 Закону України "Про органи та особи, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження").
Частиною першою ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Приписами статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначені права та обов'язки виконавців, закріплена обов'язковість вимог виконавців.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження).
Відповідно до частини третьої ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (п. 1); накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п. 6); накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7); здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням (п. 8); у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19)
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження").
Таким чином, виконавчі дії здійснюються виконавцем саме в межах виконавчого провадження, яке розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконанні в Солонянському відділі державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно міжрегіонального у правління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023 №904/2774/23.
21.01.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76854745 (а.с. 140). У пункті 2 постанови зобов'язано боржника, протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
21.01.2025 державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №76854745.
Згідно відповіді від 25.01.2025 на запит №246155051 від 21.01.2025 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, в МВС відсутні данні про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
Згідно відповіді від 25.01.2025 на запит №246155052 від 21.01.2025 до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, інформація про номери рахунків до ДФС не надходила.
27.01.2025 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №76854745.
В подальшому 07.02.2025, 17.02.2025, 21.02.2025, 26.02.2025, 17.07.2025 головним державним виконавцем скеровані запити на отримання інформації, що становить банківську таємницю.
Згідно відповіді від 26.02.2025 на запит №253873181 від 26.02.2025до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, в МВС відсутні данні про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
Згідно викликів державного/приватного виконавця від 07.02.2025, від 12.06.2025, від 06.08.2025 керівника Садівничого товариство "Елуа" зобов'язано з'явитись до державного виконавця 25.02.2025, 26.06.2025, 14.08.2025 щодо сплати боргу за виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.
30.07.2025 державним виконавцем винесено постанову про проведення виконавчих дій ВП №76854745.
06.08.2025 державним виконавцем складено Акт, проведено фотозйомку трансформаторної підстанції, яка належить боржнику (а.с. 141).
29.01.2026 державним виконавцем скеровано запит про надання інформації щодо транформаторної підстанції (ТП), що зареєстрована за боржником.
Однак, не дивлячись на вищенаведені заходи, вжиті у межах виконавчого провадження №76854775, заходів щодо примусового виконання наказу суду від 16.11.2023 №904/2774/23, судове рішення боржником так і не було виконано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання, не здійснено.
Статтею 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Положеннями ст. 313 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до частини третьої статті 269 Цивільного кодексу України особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.
Водночас за п. 19 частини третьої ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №331/8536/17-ц).
Відповідно до п. 5 частини першої ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
За приписами ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Із наведених норм випливає, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Слід відзначити, що поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Разом з цим, ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
При цьому відсутність майна та коштів у боржника не свідчить про ухилення останнього від виконання рішення суду, і що саме такий захід як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України буде ефективним заходом для виконання судового рішення і не порушить визначене статті 33 Конституції України право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За загальним правилом доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на особу, яка ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Сама відсутність грошових коштів для погашення існуючої заборгованості не є доказом ухилення боржника від виконання рішення суду та від своїх зобов'язань за судовим рішенням; неявка керівника боржника на виклики приватного виконавця та ненадання витребуваних відомостей не може вважатися безумовною підставою для обмеження права особи на виїзд за межі України; інші докази, які б могли свідчити про ухилення боржника від виконання боргових зобов'язань юридичною особою державним виконавцем не надано.
Виконавцем у поданні не наведено обґрунтувань того, яким саме чином тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника забезпечить фактичне виконання рішення суду у даній справі, а також не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між застосуванням такого заходу та досягненням мети виконавчого провадження.
Суд враховує, що на всій території України діє правовий режим воєнного стану, запроваджений у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, що супроводжується систематичними ракетними та безпілотними ударами по об'єктах цивільної інфраструктури, створюючи постійну та реальну загрозу життю і здоров'ю цивільного населення; у таких умовах право особи на виїзд за межі України набуває особливого значення як складова права на особисту безпеку та право на життя, гарантованих статтями 3 та 27 Конституції України; втручання держави у реалізацію цього права шляхом застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України повинно відповідати принципам необхідності, обґрунтованості та пропорційності; суд зазначає, що застосування такого заходу забезпечення виконання судового рішення в умовах воєнного стану можливе лише за наявності виключних обставин та беззаперечних доказів того, що саме обмеження права на виїзд є єдиним ефективним способом забезпечення виконання рішення суду та що менш обтяжливі заходи є неефективними або неможливими.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні подання державного виконавця Суліми Ганни Сергіївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника (Садівничого товариства "Елуа") у справі 904/2774/23, Заболотної Алли Григорівни
Керуючись статтями 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні подання Державного виконавця Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно міжрегіонального у правління Міністерства юстиції (м. Одеса) Суліми Ганни Сергіївни про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили - 06.04.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтями 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена - 09.04.2026.
Суддя Н.М. Євстигнеєва