вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"31" березня 2026 р. Cправа № 902/1715/25
за позовом: Фізичної особи-підприємця Хавалджи Катерина Ігорівна ( АДРЕСА_1 )
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Груп УА" (пр. Перемоги, буд. 11Б, приміщення 7, м. Київ, 01135)
про стягнення 475233,45 грн
Головуючий суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Надтока Т.О.
Представники сторін не з'явились
16.12.2025 Фізична особа-підприємець Хавалджи Катерина Ігорівна звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Груп УА" про стягнення 475 233,45 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.12.2025 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 19.12.2025 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Хавалджи Катерина Ігорівна звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Груп УА" про стягнення 475 233,45 грн - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
22.12.2025 до суду від Фізичної особи-підприємця Хавалджи Катерини Ігорівни надійшла заява (вх. № канц. 01-34/13685/25 від 22.12.2025) про усунення недоліків до позовної заяви, яка визначена судом як така, що подана в строк встановлений ухвалою суду від 19.12.2025.
Ухвалою суду від 24.12.2025 відкрито провадження у справі № 902/1715/25. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 03.02.2026.
На визначену дату судом в судове засідання представники позивача та відповідача не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 24.12.2025.
При цьому, суд зазначає, що від представника позивача надійшло клопотання (вх. № канц. 01-34/1092/26 від 03.02.2026) про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 03.02.2026 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 24.02.2026.
На визначену дату судом в судове засідання представники позивача та відповідача не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 03.02.2026.
При цьому, судом враховано клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи по суті з огляду на необхідність витребування у позивача доказів.
Ухвалою суду від 24.02.2026 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 31.03.2026.
На визначену дату судом в судове засідання представники позивача та відповідача не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 24.02.2026.
При цьому, судом враховано клопотання представника позивача (вх. № канц. 01-34/1092/26 від 03.02.2026) про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином шляхом надсилання ухвали суду від 24.02.2026 до його електронного кабінету в системі "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 37 Положення про ЄСІТС внормовано, що підсистема “Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Згідно з пунктом 42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.
Відповідно до п.2 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно абз.2 ч.6 ст.242 ГПК України, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вищевикладене, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст.2, ч.1, 2 ст.3, ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень", суд зазначає, що сторони мали доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитись з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце засідання суду в справі №902/1715/25.
Згідно з п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, суд вважає, що його відсутність не перешкоджатиме розгляду справи.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, тому справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.
В судовому засіданні 31.03.2026 судом оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.
10.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Континент Груп УА» та Фізичною особою-підприємцем Хавалджи Катериною Ігорівною був укладений договір-заявка на перевезення вантажу №01-1002 від 10.02.2025.
Між сторонами було погоджено наступні умови: Замовник надає вантаж для перевезення, здійснює організацію завантаження/розвантаження, а Експедитор приймає на себе зобов'язання по перевезенню вантажу, надає для цього відповідний рухомий склад, придатний для заявленого вантажу.
Експедитор несе повну матеріальну відповідальність за цілісність і збереження вантажу протягом перевезення по дійсному договору, у відповідності з діючим законодавством України.
Нормативний простій при завантаженні/розвантаженні - 48 години. За понаднормативний простій винна сторона виплачує штраф в розмірі 100 доларів за кожну добу простою. У випадку відмови від підтвердженої Заявки, з Замовника/Експедитора утримується штраф в розмірі 20% від вартості перевезення п.п.1.1.-1.3. договору).
Умови перевезення: Маршрут: с.Полузір'я, Україна-м.Поті, Грузія (по суші); Дата і час завантаження: 10.02.2025 подача авто на ранок; Найменування вантажу, вага Посівна кукурудза, до 22т; Адреса завантаження:Полтавська обл., Новосанжарський р-н., с.Полузір'я, вул. Свободи, 12А, ППСВЦ «ЯРОВІТ»; Контактна особа на завантаженні: Микола; Дата розвантаження: 24-26.02.2025; Адреса розвантаження:Грузія, м. Поті згідно ЦМР; Перехід: Порубне, подальший маршрут виключно сушою; Контактна особа Замовника: Сергій Володимирович; Вартість перевезення: 3800,00 доларів США по курсу НБУ на день замитнення (включаючи додаткові витрати) за кожне авто; Умови та форма розрахунку: 30% аванс протягом 4-5 діб після замитнення, 70% по перерахунку 7 днів після вивантаження; Марка, номер автотранспортного засобу, П.І.Б., контактний телефон: DAF ВХ 4717 НН. н/п НОМЕР_1 Грицак Денис Леонідович; DAF НОМЕР_2 , н/п НОМЕР_3 ОСОБА_1 ; DAF НОМЕР_4 , н/п НОМЕР_5 ОСОБА_2 .
Матеріалами справи стверджується, що на виконання умов договору №01-1002 від 10.02.2025 позивач здійснив міжнародне автомобільне перевезення вантажу за маршрутом: с. Полузір'я, Україна - м. Поті, Грузія, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) №00007, №00008, №00009 від 10.02.2025.
Вантаж був доставлений відповідачу без зауважень, що підтверджується підписами та відбитками печаток у відповідних CMR-документах.
Загальна вартість наданих послуг за договором №01-1002 від 10.02.2025 становить 472 795,62 грн, що підтверджується рахунком №69-1 від 07.03.2025.
Натомість відповідач здійснив лише часткову оплату на загальну суму 257 598,54 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 1635 від 09.07.2025 на суму 100 000, 00 грн, № 1273 від 06.05.2025 на суму 50 000,00 грн, № 1347 від 20.05.2025 на суму 107 598,54 грн.
Позивачем вказується, що станом на 01.12.2025 заборгованість за вказаним договором складає 218 197,08 грн, яка станом на день подання позову до суду залишена не сплаченою.
02.09.2025 між тими ж сторонами був укладений договір-заявка на перевезення вантажу №01-0209 від 02.09.2025.
Відповідно до погоджений умов Замовник надає вантаж для перевезення, здійснює організацію завантаження, розвантаження, а Експедитор приймає на себе зобов'язання по перевезенню вантажу, надає для цього відповідний рухомий склад, придатний для заявленого вантажу.
Експедитор несе повну матеріальну відповідальність та цілісність і збереженим вантажу протягом перевезення по дійсному Договору, у відповідності діючим законодавством України.
Нормативний простій при завантаженні/розвантаженні 48 години. За понаднормовий простій вина сторона виплачує штраф у розмірі 100 доларів за кожну добу простою. У випадку відмови від підтвердженої заявки, а Замовника/Експедитора утримується штраф в розмірі 20 % від вартості перевезення (п.п. 1.1.-1.3. договору).
Умови перевезення: Маршрут: м. Ічня, Україна - м Поті, Грузія; Дата і час завантаження 01-02.09.2025 подача авто на 08:00; Найменування вантажу: Сгущене молоко а коробках, до 22т; Адреса завантаження: Чернігівська обл., м Ічня, вул. Бунівка 168, Ічнянський молочно-консервний комбінат; Контактна на особа на завантаженні: Тетяна; Дата розвантаження 15-16.09.2025; Адреса розмитнення: Грузія, м Поті згідно ТТН, 995591105010 Давід; Перехід: Порубне, подальший маршрут виключно сушою; Контактна особа Замовника ОСОБА_3 ; Вартість перевезення: 4050 доларів сума по курсу НБУ на день розмитнення (включаючи додаткові витрати) за кожне авто.
Умови та форма розрахунку: 30% аванс протягом 3 діб після замитнення; 70% по перерахунку 7 днів після вивантажених; Марка, номер автотранспортного засобу: RENAULT НОМЕР_6 , н/п НОМЕР_7 . водій ОСОБА_4 ; RENAULT ВС87І5ТК, н/п НОМЕР_8 , водій Ігнатів Тарас; MAN НОМЕР_9 , водій ОСОБА_5 .
Матеріалами справи стверджується, що на виконання умов цього договору позивач здійснив перевезення вантажу за маршрутом: м. Ічня, Україна - м. Поті, Грузія, що підтверджується CMR №65186, №65213, №772387 від 02.09.2025. Вантаж був прийнятий відповідачем без зауважень.
Вартість послуг за договором №01-0209 становить 502 672,23 грн.
Крім того, як слідує з матеріалів справи позивачем відповідачу було виставлено рахунок за понаднормовий простій транспортного засобу у сумі 12 364,14 грн, що за доводами позивача підтверджується рахунком №11/09 від 11.09.2025 та Актом надання послуг №11/09 від 11.09.2025.
Відповідач здійснив часткову оплату за даним договором на загальну суму 257 999,86 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1810 від 05.09.2025 на суму 151 000,00 грн, платіжною інструкцією № 206 від 29.09.2025 на суму 7 000,00 грн, платіжна інструкція № 1841 від 22.09.2025 на суму 50 000,00 грн, платіжна інструкція № 201 від 23.09.2025 на суму 20 000,00 грн.
Станом на день подання позову до суду основна заборгованість за другим договором складає 244 672,23 грн.
Так, за доводами позивача загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 462 869,31 грн та 12 364,14 грн понаднормовий простій транспортного засобу.
Позивач, з метою досудового врегулювання спору 01.12.2025 направив на адресу відповідача Претензію №1 та Претензію №2 щодо погашення поточної заборгованості, які відповідачем отримані та, які залишені без задоволення.
Предметом доказування є обставини, пов'язані з виконанням сторонами своїх зобов'язань за заявками на перевезення вантажу в міжнародному і внутрішньому сполучення.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі- ЦК України) передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 929 ЦК України та ст. 9 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Статтею 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Закон України "Про автомобільний транспорт" визначає, що вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату (ст. 1 Закону).
Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за N128/2568 (далі - Правила) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.
Згідно з ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/546/21 зазначила, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Отже, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг, як зі сторони замовника, так і виконавця, суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, оскільки відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України саме договір є підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.
Однак, господарський суд зазначає, що в даному випадку договори - заявки не містять умови що оплата за надані послуги буде здійснена з підписанням відповідних актів приймання тому основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність, а наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою, в даному випадку належним чином оформлені
Неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема не підписання замовником надання послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг).
Таким чином, під час розгляду спору між сторонами, який стосується виконання умов договорів щодо надання послуг (перевезення), до предмета доказування, серед іншого, входить не лише встановлення обставин щодо обсягу та вартості послуг, що є предметом відповідного договору, строків їх надання (виконання) та порядку прийняття, а й аналіз у сукупності інших обставин та доказів, які можуть свідчити про реальне надання/ненадання послуг. Встановленню підлягає також відповідність визначеної в договорі вартості послуг фактично наданим послугам.
Визначаючи наявність/відсутність підстав для оплати наданих послуг у випадку не підписання замовником відповідних актів наданих послуг, суд повинен виходити з доведення/недоведення сторонами факту реального надання послуг. Адже не підписання актів наданих послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання може свідчити про недобросовісність поведінки замовника, який таким чином намагається уникнути оплати цих послуг, оскільки фактично у всіх договірних відносинах факт оплати ставиться у залежність від підписання актів наданих послуг, що має на меті настання узгодження сторонами обсягу послуг та виникнення зобов'язання з оплати. Ігнорування замовником підписання актів та/або безпідставне ухилення від прийняття наданих послуг не може бути підставою, яка звільняє його від обов'язку оплатити надані послуги.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, належне виконання однією стороною зобов'язання за договором, зокрема в частині надання послуг з перевезення вантажу, породжує зустрічний обов'язок іншої сторони - здійснити оплату наданих послуг у визначений договором строк.
Судом встановлено, що договори-заявки містить всі істотні умови щодо договору такого виду, та внаслідок їх підписання між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, що врегульовані главою 64 Цивільного кодексу України, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до положень якої Україна приєдналась 01.08.2006 (далі Конвенція).
Тобто, відповідно до викладених обставин справи та наведених норм законодавства суд вбачає, що договори заявки № 01-1002 від 10.02.2025, № 01-0209 від 02.09.2025 укладені сторонами з дотриманням норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, ними виконувалися. За заявками відповідача: позивачем надано послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні за погодженими у них маршрутами та ставками по перевезенню, згідно даних міжнародних товарно-транспортних накладних: CMR.
Главою 64 ЦК України врегульовано відносини перевезення: за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ст. 909); у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920); позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами) (ст. 926).
До договорів міжнародного дорожнього перевезення вантажів за винагороду транспортними засобами, за умови коли місце завантаження та місце розвантаження, вказані в контракті, знаходяться на території двох різних країн, застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вчинена в м.Женеві 19 травня 1956 року (надалі Конвенція КДПВ) до якої, згідно з Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів», Україна приєдналась 1 серпня 2006 року.
Так, статтею 32 Конвенції встановлено, що подача позовів, які можуть виникнути в результаті перевезень, виконаних відповідно до Конвенції, може відбуватись впродовж одного року. Разом з тим, у випадку наявності у однієї із сторін навмисних дій чи вини, строк встановлюється в три роки.
Статтею 1 Конвенції передбачено, що її положення застосовуються до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачено для доставки, знаходяться в двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Згідно із частинами 1 - 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про транзит вантажів" транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.
Враховуючи норми статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 3 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.
Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
У спірних правовідносинах позивач є перевізником, відповідач - замовником перевезення і вантажовідправником, наявність укладеного між ними договору транспортного експедирування підтверджено.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (CMR), який відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Щодо заявленої вимоги позивача в розмірі 12 364,14 грн за поноднормовий простій транспортного засобу, суд зазначає наступне: як вбачається з відмітки в CMR-накладних про понаднормативний простій автотранспортного засобу відсутні, відтак сама подія порушення договірних зобов'язань у виді допущення понаднормативного простою автотранспортного засобу належними і допустимими доказами не підтверджена.
В матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивачем відповідача про початок простою і належного документального оформлення зазначеного факту в CMR-накладній, акт надання послуг та рахунок щодо простою складені позивачем в односторонньому порядку.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Документ, який надано позивачем і який на його переконання підтверджує факт простою, а саме: рахунок № 11/09 від 11.09.2025 та акт надання послуг від 11.09.2025 №345 є доказами, що складені позивачем в односторонньому порядку, в матеріалах справи відсутні докази надсилання в претензійному порядку для відповідача звіту стоянок.
Розмір фактично наданих позивачем послуг за заявками відповідача становить 975 467, 85 грн, які останнім сплачені частково, тому вимога позивача у сумі 462 869,31 грн підлягає задоволенню. В задоволенні стягнення суми в розмірі 12 364,14 грн за поноднормовий простій транспортного засобу слід відмовити.
В цьому контексті встановленого слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Зважаючи на обставини, встановлені судом у даній справі, враховуючи досліджені судом докази, що містяться у матеріалах справи, суд при вирішенні зазначеної справи вважає за доцільне застосувати такий стандарт доказування, як «вірогідність доказів», у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, оскільки встановлені судом обставини на підставі наданих позивачем доказів в їх сукупності та кожен окремо, щодо надання позивачем відповідачу транспортних послуг та обов'язок відповідача оплатити їх вартість, є більш вірогідними, аніж протилежні, на які покликався відповідач протягом розгляду спору.
Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, з мотивів викладених вище.
Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 124, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Груп УА" (пр. Перемоги, буд. 11Б, приміщення 7, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 44088351) на користь Фізичної особи-підприємця Хавалджи Катерина Ігорівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 ) суму основного боргу в розмірі 462 869,31 грн та 5 554,43 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. В решті позову слід відмовити.
5. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник копії рішення надіслати до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 09 квітня 2026 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи