08.04.2026 м. Дніпро
Справа № 908/3753/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кошлі А.О. (доповідач),
суддів Кучеренко О.І., Стефанів Т.В.
розглянувши клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.02.2026 по справі № 908/3753/25 (суддя Зінченко Н.Г.)
за позовом Акціонерного товариства «Метабанк» (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 30)
до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 151 795,53 грн
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Метабанк», м. Запоріжжя до ОСОБА_1 , м. Запоріжжя про стягнення 42 989,12 грн 3 % річних та 108806,41 грн інфляційних нарахувань, що разом становить 151 795,53 грн, за невиконання зобов'язань за кредитним договором № 32-11-07/0148-К від 11.10.2007 та договором поруки № 32-11-07/0148-К/П від 11.10.2007.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.02.2026 позов Акціонерного товариства «Метабанк» до ОСОБА_1 задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 (Д.Н. 29.10.1972; АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Метабанк» (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи 20496061) 42 989 (сорок дві тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн 12 коп. 3 % річних, 108 806 (сто вісім тисяч вісімсот шість) грн 41 коп. інфляційних нарахувань, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
Не погодившись з вищевказаним рішенням, фізична особа-підприємець Хілько Віктор Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3753/25 від 09.02.2026 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі та здійснити розподіл судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 09.02.2026 не відповідає критеріям, визначеним ст. 236 ГПК України через порушення судом першої інстанції норм як процесуального так і матеріального права, а також через не врахування правових висновків, викладених в постанові Верховного суду.
Акціонерне товариство «Метабанк» звернулося до Господарського суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення 42 989,12 грн 3 % річних та 108 806,41 грн інфляційних нарахувань, що разом становить 151 795,53 грн, за невиконання зобов'язань за кредитним договором № 32-11-07/0148-К від 11.10.2007 та договором поруки № 32-11-07/0148-К/П від 11.10.2007.
В рішенні суду зазначено, що стягнення з ОСОБА_1 було здійснено заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя по справі № 2 2396/2009 від 30.10.2009.
13.05.2014 року до Єдиного реєстру підприємств, установ та організацій було внесено запис про припинення ПП «Полі-про», поручителем якого виступав ОСОБА_1 , на підставі судового рішення Господарського суду Запорізької області про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом від 14.04.2014 № 25/105/09.
Таким чином, розгляд питання про відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що виникла з рішення цивільного суду до боржника - фізичної особи повинно розглядатись у суді цивільної юрисдикції, а не господарської.
Крім цього, судом не враховано, що з 24.02.2022, тобто з моменту введення воєнного стану, в Україні Законом № 2120-ІХ від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» запроваджений захист для позичальників у кредитних і позикових відносинах через встановлення спеціального мораторію.
У п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором кредиту або позики позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати неустойки, штрафу чи пені за такий період прострочення.
Таким чином, на підставі вищевикладеного позову не підлягав задоволенню у повному обсязі.
До того ж, як зазначає апелянт, ОСОБА_1 не брав участі в засіданні у зв'язку з тим, що він особисто перебуває у Збройних силах України і, відповідно, за вказаною адресою не отримував жодних судових повідомлень.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Кошля А.О., судді: Стефанів Т.В., Кучеренко О.І.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.02.2026 року по справі № 908/3753/25, витребувано з Господарського суду Запорізької області справу № 908/3753/25 та ухвалено про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
12.03.2026 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від АТ «Метабанк», з якого вбачається, що з апеляційною скаргою АТ “МетаБанк» не погоджується, вважає її необґрунтованою та безпідставною, такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства.
Разом з тим статтею 20 ГПК України визначено предметну та суб'єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.
Крім того, відповідно висновків Великої Палати Верховного суду, що містяться у п. 63, 64 Постанови від 13.03.2018року у справі № 415/2542/15-Ц, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Відтак, з 15 грудня 2017року у випадку об'єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов'язання, спір має розглядатись за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов'язання. Сторонами основного зобов'язання (кредитного договору) є кредитор юридична особа АТ «МетаБанк» та позичальник - юридична особа ПП «Полі-Про». Тому, не дивлячись на те, що предметом спору є невиконання договорів поруки, укладених позивачем з відповідачем - фізичною особою ОСОБА_1 , спір є господарсько-правовим, що зумовлює розгляд спору в порядку господарського судочинства.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
В свою чергу Позивачем було пред'явлено позов до суду про стягнення заборгованості зі сплати інфляційних втрат та 3% річних за період з серпня 2017 року по січень 2022 року, тобто за період до введення воєнного стану на території України.
Враховуючи вищезазначене вважаємо, що під час розгляду позовної заяви АТ «Метабанк» судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, застосовано належні норми матеріального та процесуального права з дотриманням принципів господарського судочинства, тому Рішення Господарського суду Запорізької обл. від 09.02.2026 року відповідає нормам ГПК України, а ГПК України встановлює, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
На підставі вищевикладеного, АТ «Метабанк» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 у повному обсязі, а рішення Господарського суду Запорізької області залишити без змін.
30.03.2026 від представника апелянта надійшла заява про додаткові підстави апеляційного оскарження, в якій зазначено, що з огляду на висновки Великої Палата Верховного Суду, зроблені у Постанові від 11.02.2026 по справі 754/511/23, позивачем не доведено право на стягнення з ОСОБА_1 3% процентів та інфляції (застосування 625 ЦК України) до зобов'язання, що стало підставою для ухвалення заочного рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30.10.2009 по справі № 2 2396/2009.
В оскаржуваному судовому рішенні встановлено, що за результатами розгляду позовної заяви ВАТ «Мета Банк», заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30.10.2009 по справі № 2-2396/2009 задоволено позов позовні вимоги ВАТ «Метабанк» до Приватного підприємства «Полі-Про» та ОСОБА_1 , стягнуто солідарно з ПП «Полі-Про» та ОСОБА_1 на користь ВАТ «Метабанк» заборгованість по кредитному договору № 32-11-07/00148-К від 11.10.2007 у сумі 599039,81 грн., суму сплаченого державного мита в розмірі 1700 грн., суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 252 грн.
В матеріалах справи відсутні докази перебування виконавчих листів щодо ОСОБА_1 у вказаній справі на виконанні та не встановлений факт можливості примусового виконання судового рішення, станом на день звернення до суду 15.12.2025.
З огляду на дату судового рішення - 2009 рік - строки пред'явлення виконавчих документів хоч річний хоч трирічний, спливли, за будь-якою редакцією Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, вказане є додатковою підставою для скасування рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3753/25 від 09.02.2026.
30.03.2026 до апеляційного суду надійшло клопотання від представника апелянта, відповідно до якого він просить зупинити апеляційне провадження у справі 908/3753/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області у справі 908/3753/25 від 09.02.2026, оскільки ОСОБА_1 перебуває на військовий службі в військовій частині НОМЕР_2 Міністерства оборони України, що підтверджується довідкою № 1664/882 від 19.02.2026.
03.04.2026 від представника АТ «Метабанк» надійшли заперечення стосовно клопотання представника апелянта про зупинення провадження.
Вказане клопотання останній вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам процесуального закону та правовим висновкам Верховного Суду і не підлягає задоволенню, оскільки у постановах Верховного Суду від 27.02.2023 у справі № 380/7845/21, від 31.05.2023 у справі №160/1543/21 висловлено позицію про те, що для вирішення питання про зупинення провадження недостатньо самого факту введення воєнного стану і формального перебування сторони у складі ЗСУ, оскільки не кожен структурний елемент в складі ЗСУ переведений на воєнний стан, тобто виконує бойові завдання у зоні бойових дій, а у постановах Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №756/3462/20, від 14.02.2024 у справі № 466/8799/22 висловлено правову позицію про те, що згідно з п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 , встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
В свою чергу ані апелянтом, ані його представником не подано належних доказів, на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, тому відсутні підстави для призупинення розгляду справи 908/3753/25.
До того ж, позивач по справі просить врахувати, що в період перебування ОСОБА_1 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , в суді апеляційної інстанції його інтереси представляє адвокат Леліков С.О., зокрема, шляхом подання апеляційної скарги 02.03.2026, заяви про додаткові підстави апеляційного оскарження від 30.03.2026 та клопотання про зупинення розгляду справи від 30.03.2026.
03.04.2026 представник АТ «Метабанк» також надав заперечення на заяву про додаткові підстави апеляційного оскарження, в яких зазначено, що, по-перше, процесуальним законом не встановлено можливість змінювати (наводити нові) підстави для апеляційної скарги після строку на апеляційне оскарження і подання заяви по суті спору.
По-друге, наведені підстави не є такими, що відповідають реальним обставинам справи, а саме: у справі 908/3753/25 відсутні будь-які судові рішення про відмову у поновленні строку виконавчих документів.
Таким чином обставини справи не є подібними до обставин справи 754/511/23 і відповідно висновки Великої Палати не можуть бути застосовані.
Навіть у наведеному у заяві тексті з постанови Великої Палати зазначається, що саме у разі встановлення судовим рішенням факту втрати можливості виконання (тобто відсутність підстав для поновлення строку), є підстави для відмови у задоволенні вимог про стягнення за нормами ст. 625 ЦК України. Сам по собі факт давнього прийняття рішення по справі взагалі не про що не свідчить, враховуючи і можливість переривання строку пред'явлення виконавчого листа до виконання і т. ін., і саме для встановлення цих обставин Верховний Суд і посилається на наявність судового рішення про відмову у поновленні строків на пред'являння виконавчих документів (тобто на факти встановленні рішенням суду).
У справі 908/3753/25 жодними судовими рішеннями не встановлено втрату можливості примусового виконання, а тому доводи скаржника є повністю необґрунтованими.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження по справі у зв'язку з його перебуванням на військовій службі, колегія судів дійшла наступних висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст .227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Аналогічну норму закріплено у п. 2 ч. 1 ст. 251 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16.07.2025 прийнято до розгляду справу №754/947/22 у зв'язку з необхідністю формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у справах, в яких сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, перебуває у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань.
У постанові від 12.11.2025 у справі № 754/947/22 Велика Палата Верховного Суду виклала такі правові висновки (п. 117):
«Отже, під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:
1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;
2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;
3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
Апелянт додав до клопотання про зупинення провадження у справі Довідку Форми-5 від 19.02.2026 за № 1664/882, підписану командиром військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_2 , про те, що сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 24.02.2022 по теперішній час.
Відтак, враховуючи правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 754/947/22 щодо застосування п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України, зокрема, про те, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що переведені на воєнний стан, беручи до уваги те, що апелянт надав суду докази проходження військової служби у Збройних Силах України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для обов'язкового зупинення провадження у справі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 3 частини першої статті 227 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Керуючись ст. 234, 227 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд
Клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі - задовольнити.
Зупинити провадження у справі № 908/3753/25 з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.02.2026 по справі № 908/3753/25 до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зобов'язати ОСОБА_1 подати докази, у випадку усунення обставин, що викликали зупинення провадження у цій справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 286, 287 ГПК України.
Головуючий суддя Кошля А.О.
Суддя Кучеренко О.І.
Суддя Стефанів Т.В.