07.04.2026 року м. Дніпро Справа № 908/318/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Дарміна М.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Концерну «Міські теплові мережі»
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Дроздова С.С.) від 09.06.2025р. та додаткове рішення від 23.06.2025р. у справі № 908/318/25
за позовом Концерну «Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» (вул. Перемоги, буд. 42, кв.11 м. Запоріжжя, 69001, ідентифікаційний код юридичної особи 30505735)
про стягнення 31 379 грн 05 коп., -
У лютому 2025 р. Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» заборгованості в сумі 31 379 грн 05 коп. за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 72219961 від 01.11.2021 за період з 01.11.2021 по 31.07.2024.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.06.2025 р. у справі № 908/318/25:
- позовні вимоги задоволено частково;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» (вул. Перемоги, буд. 42, кв. 11 м. Запоріжжя, 69001, ідентифікаційний код юридичної особи 30505735) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 72219961 від 01.11.2021 за період з 01.11.2021 по 31.07.2024 в сумі 7 855 грн 63 коп., судовий збір в сумі 606 грн 44 коп.;
- в іншій частині позову відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.06.2025 р. у справі № 908/318/25:
- заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/318/25 задоволено частково;
- стягнуто з Концерну «Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний код 32121458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» (вул. Перемоги, буд. 42, кв. 11, м. Запоріжжя, 69001, ідентифікаційний код 30505735) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 121,71 грн (сім тисяч сто двадцять одна грн. 71 коп.);
- в іншій частині заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/318/25 залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням господарського суду від 09.06.2025 р. у цій справі, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Концерн «Міські теплові мережі», в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 09.06.2025 р. у справі № 908/318/25 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.
Позиція апелянта викладена в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях у справі від 06.02.2026 р., в обґрунтування якої позивач, зокрема, зазначає наступне:
- вказує на те, що в першій редакції Методики № 315 було визначення: «неопалювальне приміщення - приміщення у будівлі, яка забезпечується тепловою енергією від централізованого або автономного джерела теплопостачання та у якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води». Наказом Міністерства розвитку громад та територій № 358 від 28.12.2021 внесені зміни до методики, додано визначення: «окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії». Як зазначає позивач, наявність трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у приміщенні не дозволяє визнати ці два визначення тотожними. Відповідно, на думку апелянта, підстави для проведення перерахунку за період листопад-грудень 2021 р. відсутні;
- вважає, що оскільки приміщення відповідача перебуває у нього в одноосібній приватній власності, воно не може вважатись місцем загального користування, або допоміжним. Методикою № 315 чітко регламентується, що загальнобудинкові потреби на опалення не включають у себе обсяг теплової енергії на окремі приміщення з транзитними мережами опалення. Отже, на переконання апелянта, відповідач у власних контррозрахунках використовує формулу методики, яка не може бути до нього застосована, водночас, задовольнивши надані відповідачем контррозрахунки, суд першої інстанції проігнорував нормативно-правову базу, якою керувався позивач у своїх процесуальних документах та під час судових засідань, а саме Методику розподілу обсягів спожитої у будівлі послуги та вимоги Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»;
- як стверджує апелянт, нежитлове приміщення відповідача вбудоване в житловий будинок, оснащене вузлом обліку теплової енергії та підключене до вузла комерційного обліку. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку як житлових, так і нежитлових. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається, отже вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення. Отже, на переконання апелянта, враховуючи знаходження належного відповідачу приміщення в багатоквартирному будинку, відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення (в порядку Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019 р.) вказане приміщення є опалювальним.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Дарміна М.О.
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку з відрядженням судді Мороза В.Ф. та відпусткою судді Дарміна М.О., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2025р. для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.06.2025р. у справі № 908/318/25 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
У зв'язку із усуненням обставин, що зумовили проведення зміни складу колегії суддів, протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 07.04.2026р. справу передано для розгляду раніше визначеній колегії суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Дарміна М.О.
Також, не погодившись з додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.06.2025р. у цій справі, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Концерн «Міські теплові мережі», в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2025 р. у справі № 908/318/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції апелянт зазначає, що ця справа є нескладною та розглядалась у порядку спрощеного провадження де участь адвоката є необов'язковою.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2025 р. у справі № 908/318/25 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи та приєднано її до спільного розгляду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.06.2025 р. у цій справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» подало до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу та письмові пояснення, у відповідності до яких відповідач просить залишити рішення Господарського суду Запорізької області від 09.06.2025 р. у справі № 908/318/25 без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апелянта відповідач, зокрема, зазначає, що у підвалі відповідача відсутні опалювальні прилади/радіатори, що підтверджується матеріалами справи, відповідно позивач має право виставити оплату виключно за обсяги теплових втрат, які надходять від ізольованих або без ізоляції трубопроводів опалення, через які проходить теплоносій позивача. Стверджує, що належне відповідачу приміщення не можна віднести до будь-якої іншої категорії приміщень, ніж «неопалювальне приміщення», відповідно до Методики № 315 та термінів Національних стандартів. У зв'язку з чим відповідач вважає, що у спірному періоді позивач невірно визначив тип приміщення та застосував хибні формули з Методики.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Запорізької області від 09.06.2025 р. у справі № 908/318/25 в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Концерн «Міські теплові мережі» (далі - позивач) діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут, та інше.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.
Правовідносини між позивачем та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.08.2019 № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018, № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.
Товариству з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» на праві власності належить нежитлове приміщення ХІ, підвалу (літ.А-3) площею 66,2 кв.м. за адресою вул. Перемоги, буд. 42, м. Запоріжжя.
01.10.2014 між позивачем та відповідачем підписано договір № 203826 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.
Згідно з додатком № 1 до вказаного договору, максимальними витратами теплоносія не більше G = 0,0093 т/годину. Обсяг Qрік = 0,9 Гкал. Приєднане (максимальне) теплове навантаження Q = 0,000467 Гкал/годину на підставі якого проводився розподіл теплової енергії по кварталам та місяцям в п.п. 1.4.: січень - 0,19, лютий -0,16, березень - 0,15, квітень - 0,03, жовтень - 0,01, листопада - 0,14, грудень - 0,16.
Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України «Про теплопостачання», теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії, а згідно з частиною 1 статті 25 цього Закону теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії зі споживачами.
Статтею 25 Закону України «Про теплопостачання» закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно з частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закон) до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
02.10.2021 на виконання вимог Закону Концерн «Міські теплові мережі» на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії. Вказаний договір є публічним договором приєднання та вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаного договору будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, а також співвласників в інших будівлях, приміщення в яких є самостійними об'єктами нерухомого майна у відповідності до ч. 8 ст. 14 Закону, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
Таким чином, з урахуванням вище наведених норм законодавства з 01.11.2021 Концерном «Міські теплові мережі» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» укладено типовий індивідуальний договір № 72219961 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 42.
Пунктом 4 Типового індивідуального договору № 72219961 встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Житловий будинок № 42 по вул. Перемоги оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії Pollustat EX № 80360371.
Вказаний прилад обліку прийнято в експлуатацію 15.12.2021, що підтверджується актом приймання до експлуатації приладу обліку теплової енергії після держповірки від 15.12.2021.
Відповідно до рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2021 № 382 «Про початок опалювального періоду 2021-2022 років у м. Запоріжжя», від 29.03.2022 № 126 «Про закінчення опалювального періоду 2021-2022 років у м. Запоріжжя» розпочато опалювальний період для житлових будинків з 01.11.2021 та закінчено 04.04.2022.
Відповідно до рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 31.10.2022 № 410 «Про початок опалювального періоду 2022 - 2023 років у м. Запоріжжя», від 27.03.2023 № 186 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.03.2023 № 184 «Про закінчення опалювального періоду 2022-2023 років у м. Запоріжжя» опалювальний період розпочато 25.11.2022 і закінчено 31.03.2023.
Відповідно до рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 09.11.2023 № 665 «Про початок опалювального періоду 2023 - 2024 років у м. Запоріжжя», від 27.03.2024 № 87 «Про закінчення опалювального періоду 2023-2024 років у м. Запоріжжя» опалювальний період розпочато 15.11.2023 і закінчено 29.03.2024.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Нежитлове приміщення відповідача знаходиться в житловому будинку та не оснащене розподільним приладом обліку теплової енергії.
Актами від 31.12.2021, 31.03.2022, 28.10.2022, 03.04.2023 зафіксовано зняття показань будинкового приладу обліку теплової енергії.
Відповідно до п. 5 Типового договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно з п. 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 33 Договору визначено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Згідно з п. 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до п. 36 Договору під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).
Пунктом 38 договору визначено, що споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.
Концерном «Міські теплові мережі» були сформовані та надіслані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги з постачання теплової енергії за період 01.11.2021 по 31.07.2024 на загальну суму 31 379,05 грн, а саме: за листопад 2021 року на суму 4 651,02 грн; за грудень 2021 року на суму 2 587,90 грн; за січень 2022 року на суму 5 357, 29 грн; за лютий 2022 року на суму 1 841,39 грн; за березень 2022 року на суму 7 521,85 грн; за квітень 2022 року на суму 460,16 грн; за травень 2022 року на суму 460,16 грн; за червень 2022 року на суму 460,16 грн; за липень 2022 року на суму 460,16 грн; за серпень 2022 року на суму 460,16 грн; за вересень 2022 року на суму 460,16 грн; за жовтень 2022 року на суму 466,16 грн; за листопад 2022 року на суму 2 213,41 грн; за грудень 2022 на суму 4 398,21 грн; за січень 2023 року на суму 3 602,36 грн; за лютий 2023 на суму 4 536,08 грн; за березень 2023 року на суму 3 081,52 грн; за квітень 2023 року на суму 466,16 грн; за травень 2023 року на суму 466,16 грн; за червень 2023 року на суму 466,16 грн; за липень 2023 року на суму 466,16 грн; за серпень 2023 року на суму 543,66 грн; за вересень 2023 року на суму 532,90 грн; за жовтень 2023 року на суму 1 698,38 грн; за листопад 2023 року на суму 5 665,85 грн; за грудень 2023 року на суму 12 632,94 грн; за січень 2023 року на суму 1 758,61 грн; за лютий 2024 року на суму 1 395,38 грн; за березень 2024 року на суму 1 299,46 грн; за квітень 2024 року на суму 390,86 грн; за травень 2024 року на суму 390,86 грн; за червень 2024 року на суму 390,86 грн; за липень 2024 року на суму 390,86 грн.
Як стверджує позивач, за відповідачем обліковується заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.07.2024 у сумі 31 379,05 грн.
Розрахунок позивачем здійснено за формулами 3 та 15 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Вирішуючи цей спір, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу підлягають частковому задоволенню.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини сторін є господарськими та регулюються типовим індивідуальним договором № 72219961, який укладено сторонами 01.11.2021 (далі - договір).
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач при здійсненні розрахунку вартості наданих послуг з теплопостачання посилається на те, що відповідно до пункту 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.
У пункті 2 розділу І «Загальні положення» Методики у першій редакції, яка діяла в період з 22.11.2018 по 27.01.2022, застосовувались такі визначення:
місця загального користування (далі - МЗК) - місця, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, крім допоміжних приміщень;
неопалюване приміщення - приміщення у будівлі, яка забезпечується тепловою енергією від централізованого або автономного джерела теплопостачання та у якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води;
опалювані МЗК та допоміжні приміщення - місця загального користування та допоміжні приміщення у будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж або обладнана системою автономного теплопостачання, для яких нормується температура внутрішнього повітря;
опалюване приміщення - приміщення у будівлі, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання та у якому забезпечується нормативна температура повітря;
приміщення з індивідуальним опаленням - приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від'єднане від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря;
приміщення з комбінованою системою опалення - опалюване приміщення, в якому забезпечення тепловою енергією здійснюється внутрішньобудинковою системою опалення та додатковим обладнанням, встановленим на законних підставах, наявність якого підтверджена звітом про обстеження інженерних систем у цьому приміщенні.
В редакції п. 2 розділу І «Загальні положення» Методики, яка розпочала свою дію з 28.01.2022, застосовуються такі визначення:
допоміжні приміщення - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);
місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень;
окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії;
опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря;
приміщення з індивідуальним опаленням - приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від'єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря;
приміщення з комбінованою системою опалення - опалюване приміщення, в якому забезпечення тепловою енергією здійснюється внутрішньобудинковою системою опалення для часткового обігрівання та періодично працюючою догріваючою системою, встановленою на законних підставах.
Таким чином, у першій редакції Методики не було передбачено категорії приміщення з транзитними мережами опалення, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку. Разом із тим, була наявна категорія неопалювального приміщення, в якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води.
У пункті 7.7.11 «Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж», затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71, зареєстрованого в Мінюсті України 05.03.2007 за № 197/13464, установлено, що усі теплопроводи й арматура в неопалюваних приміщеннях повинні бути ізольовані.
Недопущення неефективного використання та необґрунтованих втрат теплової енергії покладено на особи, які відповідальні за технічних стан теплових мереж - балансоутримувача та виконавця послуг (п. 5.2.7. Правил).
Згідно з п. 4.4.5. ДБН 3.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціювання» теплову ізоляцію необхідно передбачати для трубопроводів систем внутрішнього теплопостачання, що прокладені в неопалювальних приміщеннях для виключення замерзання.
Таким чином, в неопалювальному приміщенні не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь якого типу.
У пункті 6.6.13 ДБН В.2.5-67:2013 зазначено, що у неопалюваних приміщеннях з температурою повітря 5°С та нижче потрібно застосовувати обігрівачі, що автоматично вмикаються при температурі 5°С і забезпечують незамерзання трубопроводів.
Також, у пункті 7.7.11 «Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж», затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71, зареєстрованого в Мінюсті України 05.03.2007 за № 197/13464, визначено, що усі теплопроводи й арматура в неопалюваних приміщеннях повинні бути в ізоляції.
Матеріали справи містять акт обстеження системи теплоспоживання від 16.05.2013, а саме огляду системи теплоспоживання споживача - офісне приміщення ТОВ «Золоті сторінки Запоріжжя» за адресою вул. Перемоги, 42. Вказаним актом встановлено наступне, мовою оригіналу: Система отопления ж.дома однотрубная с верхней разводкой и присоединенной к тепловой сети через элеваторный узел. Офис ООО «Золотые страницы Запорожья» находится в подвальном помещении 3-х этажного ж.дома, общедомовые, транзитные трубопроводы и стойки отсутствуют. Назначение помещения с начала эксплуатации ж.дома котельная твердого топлива. По помещению под потолком проходят транзитом подающий и обратный трубопроводы отопления на ж.дом по Победе, 42 Ш - 89 м.м., l - 6 м. изолированы: минераловата, азбестцементная скорлупа и зашита пластиком. Централизованное ГВС - отсутствует врезка.
Згідно з актом обстеження від 10.11.2023 в приміщенні відповідача опалювальні прилади відсутні, наявні ізольовані та неізольовані трубопроводи, наявні огороджувальні/декоративні конструкції: (обшивка гіпсокартоном, дерев'яними елементами, інше), відсутні самовільно демонтовані радіатори або наявне відгалуження на радіатори, у зв'язку з чим приміщення відповідача визнано окремим приміщенням з транзитними мережами опалення.
Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 20.12.2023 № 765 «Про затвердження акту обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку за адресою вул. Перемоги, буд. 42, прим. № ХІ (площа 52,9 м2) у м. Запоріжжі від 10.11.2023», затверджено акт обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку за адресою вул. Перемоги, буд. 42, прим. № ХІ (площа 52,9 м2) у м. Запоріжжі від 10.11.2023, яким підвальне приміщення визнано окремим приміщенням з транзитними мережами опалення. Визначено Концерну «Міські теплові мережі» здійснити перерахунок спожитої послуги у межах багатоквартирного будинку за адресою вул. Перемоги, буд. 42 згідно комерційного приладу обліку з 01.01.2022.
Відповідно до абз. 9 п. 1 розділу ІІ Методики «Порядок визначеним та розподілу між споживачами обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень» в першій редакції для приміщень з індивідуальним опаленням та неопалюваних приміщень здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок неізольованих трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях відповідно до пункту 4 розділ V цієї Методики.
Відповідно до пункту 4 розділу V цієї Методики в першій редакції обсяг теплової енергії, який надходить від ділянки неізольованого транзитного трубопроводу до неопалюваного приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, в якому є ділянка такого трубопроводу, у тому числі частина стояка, або обладнання внутрішньобудинкової системи опалення (Qоп. інд.ф.с), визначається розрахунково або за результатом енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем цього приміщення.
В пункті 4 надана формула 19 по якій визначається обсяг теплової енергії тільки для неізольованих трубопроводів.
Q оп інд.ф.с = 0,86х10-6 х 14(t-t вн.норм) х 1 х d х г, Гкал, (19).
де 0,86 х 10 -6 - перевідний коефіцієнт одиниць вимірювання фізичних величин; 14 - загальний коефіцієнт тепловіддачі зовнішньої поверхні неізольованого трубопроводу, Вт/(м -2 х К); t - температура внутрішньої поверхні трубопроводу, °С; для будь-якого трубопроводу внутрішньобудинкової системи опалення за опалювальний період приймається - 45°С, для будь-якого трубопроводу внутрішньобудинкової системи ГВП - 52,5°С; t вн. норм - нормативна внутрішня температура для кімнати/приміщення, що приймається з урахуванням положень пункту 1 розділу VI цієї Методики для опалювального періоду, °С; 1 - довжина транзитного трубопроводу, м; d - зовнішній діаметр трубопроводу, м; г - кількість годин у розрахунковому періоді, год.
Як вже зазначалось, приміщення відповідача знаходиться у підвалі, та в пункті 2.1.1. «Акту обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку за адресою: вул. Перемоги, буд. 42 приміщення XI» від 10.11.2023 вказана довжина 2,7 неізольованого трубопроводу «Внутрішньобудинкової мережі теплопостачання з горизонтальною прокладкою (п. 2.1.) та ще в п. 2.2.3. - «неізольовано» - 1,2 м. Також, в п. 1 цього Акту вказано, що «опалювальні прилади» - відсутні.
Починаючи з 01.01.2022 нарахування необхідно проводити по формулі 23 Методики в другій редакції.
Так, згідно з термінами та формулами розділу IV «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби»:
Загально-будинкові потреби опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкової систем опалення будинку без врахування обсягу теплової енергії, що надходить від ділянок транзитних трубопроводів до окремих приміщень з транзитними мережами.
Тобто, з терміну випливає формула з наступними математичним діями:
1) загальний обсяг на МЗК (місця загального користування) - визначається по формулі 24;
2) обсяг теплових втрат по довжині трубопроводів у підвалі всього будинку - визначається по формулі 23, яка входить до складу формули 24;
3) обсяг теплових втрат у підвалі відповідача - розраховується також по формулі 23, оскільки транзитні труби - це невід'ємна частина загального трубопроводу у підвалі всього будинку;
4) «Без врахування обсягу» означає, що з загального обсягу на ЗБП (МЗК + на функц.) обов'язково віднімається обсяг теплових втрат, які розраховані по довжині труб у підвалі відповідача, а потім різниця розподіляється виключно на приміщення, які мають опалювану площу згідно з п. 10 розділу 1 Методики № 315.
Транзитні труби у підвалі Відповідача - це невід'ємна складова загального трубопроводу на забезпечення функціонування системи опалення будинку і в Методиці лише формула 23 призначена для розрахунку фактичних теплових втрат по довжині труб у підвалі.
Q опал функ.в.б.с = 0,86 * 10-6 * q втр.підв * l підв * опал.розр, Гкал, де: 0,86 * 10-6 - перевідний коефіцієнт одиниць вимірювання фізичних величин, Вт*год у Гкал; q втр.підв - питомі теплові втрати ізольованих трубопроводів, які прокладаються в підвалах, техпідпіллях, на горищі, Вт/м; питомі теплові втрати трубопроводів, ізоляція на ділянках яких відсутня або порушена, збільшується на 100 %; l підв - довжина трубопроводів внутрішньо будинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, м; m опал.розр - фактична кількість годин надання послуги з постачання теплової енергії у розрахунковому періоді, годин.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 10 загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Пунктом 10 розділу І Загальні положення Методики № 315 в другій редакції встановлено, що Базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, визначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії.
Опалювана площа є тільки в «опалюваних приміщеннях» - це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря (термін Методики 315).
Згідно терміну п. 2 Методики № 315 приміщення з індивідуальним опаленням - приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від'єднане від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура.
Натомість, у підвалах немає опалюваної площі згідно норм ДБН.
Так, у пунктах В4 та В5 додатку «В» ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки» встановлено, що загальну площу житлового будинку визначають як суму площ поверхів будинку, виміряних у межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін, а також площ балконів і лоджій. Площа сходових кліток, ліфтових та інших шахт включається до площі поверху з урахуванням їх площ на рівні даного поверху.
Площа горищ і технічних поверхів та підвалів до площі будинку не включається.
В таблиці № 4 «Розрахункові температури повітря» ДБН В 2.2-15-2005 «Житлові будинки» та аналогічної таблиці № 2 ДБН В 2,2-15:2019 «Житлові будинки» середня температура коливається в межах + 18°С до + 24°С визначена тільки для опалюваних приміщень та відсутня «розрахункова температура повітря» для підвалу.
Отже, згідно вищевказаних норм ДБН, площа підвалів не входить в загальну площу будинку і в таких приміщеннях лише за рахунок теплових втрат від трубопроводів на забезпечення функціонування системи опалення будинку, не можливо забезпечити нормативну температуру + 18°С, яка є головною ознакою опалюваного приміщення.
За таких підстав в підвалах не має опалюваної площі, яка є базою для розподілу загального обсягу теплової енергії (п. 10 Методики № 315 в другій редакції).
У розділі ІV «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/ будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення» в другій редакції Методики містяться чотири формули:
- по формулі 23 визначаються теплові втрати трубопроводів - 11 Вт/м (q втр.підв) по довжині труб L підв, які прокладаються у підвалах, техпідпіллях та на горищах;
- в формулі 24 зазначені показники де: S оп.буд. без підв. (в знаменнику, під рискою в формулі) - загальна опалювана площа будинку, окрім підвалів, техпідпіль та горищ; Q опал. функц.в.б.с., - обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування системи опалення будинку. Тобто в підвалах немає опалюваної площі, оскільки згідно норм ДБН вона не входить ані в загальну, ані в опалювану площу будинку і тому виключено з показника:
S оп.буд. без підв. - опалювана площа будинку без площі підвалів.
Також на таку площу не розподіляються обсяги на загальнобудинкові потреби, оскільки теплові втрати входять до складової формули 24 та знаходяться в показнику Q опал. функц.в.б.с., - обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування системи опалення будинку, який розраховується по формулі 23.
Отже у позивача відсутні підстави розподіляти обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби для підвалу відповідача.
У підвал відповідача надходять тільки теплові втрати від неізольованих трубопроводів з горизонтальною та вертикальною прокладкою.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що у листопаді та грудні 2021 року нарахування повинні проводитись по формулі 19 Методики в першій редакції, у відповідності до якої визначаються лише теплові втрати, якими неможливо нагріти приміщення та забезпечити нормативні + 18°С.
А з січня 2022 року по березень 2024 року нарахування необхідно проводити по формулі 23 Методики в другій редакції.
Щодо нарахування позивача по умовно-постійній частині тарифу «Навантаження на приміщення» - 0.00668647 Гкал, судом першої інстанції слушно зазначено, що взаємовідносини між сторонами виникли до 01.11.2021 р. на підставі Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203826 від 01.10.2014 р.
У відповідності до умов Додатку № 1 до договору в підпункті 1.1. визначено:
«Приєднане теплове навантаження» на опалення - 0,000467 ГКал на підставі якого проводився розподіл теплової енергії по кварталам та місяцям в п.п. 1.4.
Тобто позивач з 01.11.2021 р. безпідставно збільшив «теплове навантаження» у 14 разів (0,00668647: 0,000467).
Однак у другому та третьому абзаці арк. 2 відповіді Міністерства розвитку громад та територій (Мінрегіон) № 8/9.3.1/4117-19 від 24.10.2019 зазначено, що для планування потреб в теплоті та паливі на опалення, вентиляцію та гаряче водопостачання житлових та громадських споруд застосовуються «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько- побутові потреби в Україні» (КТМ 204).
Нормування витрат теплоти на потреби опалення житлових та громадських споруд здійснюється відповідно до пункту 2.2 КТМ204.
У пункті 2.2.2. розділу 2 встановлено, що погодинні витрати теплоти на опалення житлових та громадських споруд приймаються по показникам типових та індивідуальних проектів, за якими збудовані дані об'єкти.
При відсутності згаданих вище даних, витрати теплоти на опалення допускається приймати по аналогії з типовими або індивідуальними проектами, що найбільше відповідають характеристикам цих споруд.
Згідно з п. 2.2.10. КТМ 204 якщо частина житлового будинку зайнята громадськими організаціями (магазинами, аптеками та ін.), то розрахункове навантаження на опалення визначається для кожної частини будівлі окремо з урахуваннями об'єму, що займається і прийнятих розрахункових температур внутрішнього повітря для даних громадських організацій (табл. 2.2).
Також, згідно п. 55 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» № 869 від 01.06.2011, для формування двоставкових тарифів на теплову енергію теплове навантаження об'єктів теплоспоживання в розрізі категорій споживачів (із зазначенням величини теплового навантаження на систему опалення споживачів, які користуються централізованим опаленням, споживачів, які відмовилися від централізованого опалення та постачання гарячої води, систему опалення місць загального користування та теплового навантаження на постачання гарячої води) визначається за показниками типових та/або індивідуальних проектів, за якими збудовані такі об'єкти (у разі зміни вихідних даних проектів, зокрема під час переходу частини споживачів на автономне опалення, зміни призначення приміщень навантаження повинні бути підтверджені уповноваженою установою).
Тобто, відповідно до таких вимог законодавства та роз'яснення Міністерства, розрахунки по умовно-постійній частині повинні проводитись по індивідуальному тепловому навантаженню, що визначено до 01.11.2021 - 0,000467 Гкал.
Згідно з контррозрахунком відповідача вартість теплових втрат, розрахованих на підставі вказаних формул, складає по умовно-змінній частині тарифу - 9 582,92 грн, по умовно-постійній частині тарифу - 1 046,71 грн, абонентська плата - 726,00 грн.
У період з серпня 2024 р. по лютий 2025 р. відповідачем було сплачено Концерну «Міські теплові мережі» за послугу з постачання теплової енергії 3 500,00 грн (квитанції до платіжних інструкцій на переказ готівки № 5345-15-002/С від 15.11.2024 на суму 500,00 грн, № 5460-17-006/С від 17.09.2024 на суму 500,00 грн, від 20.12.2024 на суму 500,00 грн, № 5345-23-002/С від 23.10.2024 на суму 500,00 грн, № 5345-13-007/С від 13.08.2024 на суму 500,00 грн, № 5460-20-002/С від 20.01.2025 на суму 500,00 грн, № 5345-20-002/С від 20.02.2025 на суму 500,00 грн).
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що фактична заборгованість відповідача за спірний період становить 7 855,63 грн.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі «Руїс Торіха проти Іспанії», Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов'язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).
За таких обставин, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу - в сумі 7 855,63 грн, а в іншій частині позову слід відмовити.
Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2025 р. у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» заборгованості в сумі 31 379 грн 05 коп. за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 72219961 від 01.11.2021 за період з 01.11.2021 по 31.07.2024.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.06.2025 р. у справі № 908/318/25 позовні вимоги задоволено частково.
13.06.2025 відповідач звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 9 500,00 грн.
Позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з клопотанням про зменшення судових витрат відповідача, відповідно до якого позивач просив відмовити в задоволенні заяви відповідача.
За результатами розгляду заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/318/25 місцевий господарський суд ухвалив додаткове рішення про її часткове задоволення, з чим погоджується і судова колегія, з огляду на таке.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. ч. 2, 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з протоколу судового засідання від 09.06.2025, представник відповідача в цьому судовому засіданні заявив про намір подати заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в порядку ст. 129 ГПК України.
Заява відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу з доказами на їх понесення подана відповідачем до суду першої інстанції 13.06.2025, отже відповідач звернувся до суду із цією заявою у встановлений ГПК України строк.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідачем надано копію договору без номеру від 31.03.2025 про надання правничої допомоги (далі - договір), укладеного відповідачем із Адвокатським об'єднанням «ЛЕГЕС».
У додатку 1 до договору сторони домовились, що гонорар у фіксованому розмірі складається з вартості правничої допомоги та становить, зокрема:
- підготовка тексту письмових пояснень у справі № 908/318/25 - ціна 2 000,00 грн без ПДВ;
- участь в одному судовому засіданні в суді першої інстанції (Господарський суд Запорізької області) у справі № 908/318/25 - ціна 2 500,00 грн без ПДВ;
- підготовка запитів, заяв, клопотань, заперечень, письмових пояснень, інших процесуальних документів (у разі необхідності) - ціна 1 500,00 грн без ПДВ.
Відповідно до п. 2 додатку 1 до договору остаточний розмір та обсяг наданої правничої допомоги, а також остаточний розрахунок за надану правничу допомогу, а також розмір фактичних витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, визначаються та здійснюються на підставі акту приймання-передачі послуг.
Сторони погодили в п. 3 додатку 1 до договору, що виплата гонорару здійснюється шляхом сплати 100 % від вартості правничої допомоги, що визначена в п. 1 цього додатку, на підставі рахунку, виставленого Адвокатським об'єднанням.
Адвокатським об'єднанням «ЛЕГЕС» виставлено відповідачу рахунки:
- № 03/04 від 03.04.2025 на оплату підготовки та подання письмових пояснень до Господарського суду Запорізької області у справі № 908/318/25 за ціною 2 000,00 грн без ПДВ та участі в судовому засіданні 07.04.2025 у справі № 908/318/25 за ціною 2 500,00 грн без ПДВ, загалом 4 500,00 грн без ПДВ;
- № 08/06 від 10.06.2025 на оплату участі в судових засіданнях 02.06.2025 та 09.06.2025 у справі № 908/318/25 за ціною 2 500,00 грн без ПДВ кожне судове засідання, загалом на суму 5 000,00 грн без ПДВ.
Актами приймання-передачі послуг від 10.06.2025 засвідчено факт надання Адвокатським об'єднанням «ЛЕГЕС» відповідачу наступних послуг:
- підготовка та подання письмових пояснень до Господарського суду Запорізької області у справі № 908/318/25 за ціною 2 000,00 грн без ПДВ, а також участь адвоката в судовому засіданні 07.04.2025 у справі № 908/318/25 за ціною 2 500,00 грн без ПДВ, загалом на суму 4 500,00 грн без ПДВ;
- участь адвоката в судових засіданнях 02.06.2025 та 09.06.2025 у справі № 908/318/25 за ціною 2 500,00 грн без ПДВ кожне судове засідання, загалом на суму 5 000,00 грн без ПДВ.
Як вбачається з протоколів судових засідань у справі № 908/318/25, інтереси відповідача в у судовому засіданні 07.04.2025 представляла адвокат Сандак І.А. на підставі ордеру серії АР № 1232300 від 03.04.2025, а в судових засіданнях 02.06.2025 та 09.06.2025 - адвокат Плецька Ю.В. на підставі ордеру серії АР № 1242347 від 02.06.2025, виданого Адвокатським об'єднанням «ЛЕГЕС».
Таким чином, суд першої інстанції встановив, що розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 9 500,00 грн є підтвердженим.
Як вже було зазначено вище, позивач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення судових витрат відповідача, відповідно до якого позивач просив відмовити в задоволенні заяви відповідача, посилаючись на те, що справа є нескладною та типовою, відповідач частково визнав позовні вимоги, але навіть в частині визнаних позовних вимог не виконав свого обов'язку в частині сплати заборгованості. Вказував, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має врахувати поведінку відповідача під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, подання стороною явно необґрунтованих заяв та клопотань.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції врахував, що згідно з частиною 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Проаналізувавши обсяг та вартість виконаних адвокатом робіт (наданих) послуг, місцевий господарський суд дійшов висновку, що сума витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 9 500,00 грн не є завищеною, відповідає характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи, звичайному рівню цін на аналогічні послуги. У зв'язку з цим суд не встановив підстав для зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Водночас, суд першої інстанції врахував, що згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За результатами вирішення спору в цій справі позов задоволено частково, а саме: із заявленої до стягнення заборгованості в сумі 31 379,05 грн судом першої інстанції стягнуто з відповідача суму 7 855,63 грн та відмовлено у стягненні суми 23 523,42 грн.
З урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 500,00 грн, які визнані судом обґрунтованими, підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволених позовних вимог, а саме: з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в частині позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено, виходячи з такого розрахунку: 23 523,42 грн / 31 379,05 грн х 9 500,00 грн = 7 121,71 грн. На відповідача покладена решта витрат у сумі 2 378,29 грн (в частині задоволених позовних вимог).
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційних скарг є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржувані рішення відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 09.06.2025 р. та додаткового рішення від 23.06.2025 р. у цій справі відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6 096,56 грн слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.06.2025р. та додаткове рішення від 23.06.2025р. у справі № 908/318/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 09.06.2025р. та додаткове рішення від 23.06.2025р. у справі № 908/318/25 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Концерн «Міські теплові мережі».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя М.О. Дармін