30 березня 2026 року м. Харків Справа № 922/3249/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю представника Харківської міської ради та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Опціон-Трейд"
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх. №286 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2026 (повний текст складено 22.01.2026) у справі № 922/3249/25
за позовом Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243; місцезнаходження: м-н Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Опціон-Трейд" (код ЄДРПОУ 36985897; місцезнаходження: шосе Салтівське, 43, м.Харків, 61038)
про стягнення 2 398 630,93 грн,-
Харківська міська рада 05.09.2025 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Опціон-Трейд" про стягнення з відповідача на свою користь безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 2 398 630,93 грн за використання земельної ділянки по шосе Салтівському, 43 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:02:036:0018 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.01.2026 у справі №922/3249/25 у позові Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Опціон-Трейд" про стягнення 2 398 630,93 грн - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при визначенні розміру заявлених до стягнення коштів було неправомірно застосовано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки (Кф) у значенні 3,0, тоді як наявні у матеріалах справи докази свідчать про існування у Державному земельному кадастрі відомостей щодо цільового призначення спірної земельної ділянки, зокрема коду КВЦПЗ 11.05, для якого відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів підлягає застосуванню значення Кф 0,5.
Суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для застосування підвищеного коефіцієнта Кф - 3,0, оскільки така умова допускається виключно у разі відсутності у відомостях Державного земельного кадастру коду цільового призначення земельної ділянки, що у даному випадку не підтверджено.
Крім того, судом встановлено, що розрахунок позивача ґрунтується на завищеній нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, сформованій саме внаслідок застосування неправильного коефіцієнта, тоді як належним доказом є витяг з технічної документації від 02.03.2021, відповідно до якого нормативна грошова оцінка є значно меншою.
З урахуванням цього суд зазначив, що відповідач фактично здійснював оплату за користування земельною ділянкою у розмірі, визначеному відповідно до законодавства, а тому відсутні підстави вважати, що ним безпідставно збережено грошові кошти за рахунок позивача.
Харківська міська рада з рішенням суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2026 у справі № 922/3249/25; ухвалити нове, яким позовні вимоги Харківської міської ради задовольнити в повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:
- суд безпідставно ототожнив категорію земель та код за УКЦВЗ із кодом Класифікації видів цільового призначення земельної ділянки, хоча це різні правові поняття, що мають різну правову природу та значення у системі земельного законодавства. При цьому Харківська міська рада наголошує, що у витягах з Державного земельного кадастру від 2013 року відсутні відомості про код КВЦПЗ, а наявний код 1.10.5 є кодом за Українським класифікатором цільового використання земель (УКЦВЗ), який не може вважатися тотожним або автоматично прирівнюватися до коду КВЦПЗ;
- витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 21.01.2022 прямо підтверджує відсутність у відомостях Державного земельного кадастру коду КВЦПЗ для спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим застосування коефіцієнта Кф у значенні 3,0 відповідає вимогам Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів. Водночас витяг від 02.03.2021, на який послався суд, не може бути належним доказом наявності коду КВЦПЗ, оскільки не підтверджує внесення відповідних відомостей саме до Державного земельного кадастру;
- суд першої інстанції фактично не надав оцінки доводам позивача, викладеним у відповіді на відзив, та безпідставно погодився з позицією відповідача, що є порушенням норм процесуального права;
- суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права у частині визначення правової природи спірних правовідносин, оскільки після припинення договору оренди у 2017 році відповідач користується земельною ділянкою без належної правової підстави, а тому до таких відносин підлягають застосуванню положення статті 1212 Цивільного кодексу України щодо стягнення безпідставно збережених коштів. При цьому суд, здійснюючи власний розрахунок, фактично керувався умовами вже припиненого договору оренди, що суперечить предмету та підставам позову.
11.02.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Опціон-Трейд" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Обґрунтовує свій відзив тим, що:
- розрахунок позивача є помилковим, оскільки базується виключно на неправомірному застосуванні коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки Кф у значенні 3,0, тоді як відповідно до чинного законодавства та фактичних даних щодо спірної земельної ділянки підлягає застосуванню коефіцієнт Кф у значенні 0,5;
- у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.03.2021 визначено цільове призначення земельної ділянки з кодом 11.05, для якого відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів передбачено застосування саме коефіцієнта 0,5. На думку відповідача, цей витяг підтверджує наявність відомостей про цільове призначення земельної ділянки та виключає можливість застосування підвищеного коефіцієнта;
- відомості про цільове призначення земельної ділянки підтверджуються не лише витягом 2021 року, а й іншими матеріалами справи, зокрема витягом з Державного земельного кадастру 2013 року та умовами договору оренди, у яких зазначено категорію земель та вид використання земельної ділянки як земель промисловості для експлуатації виробничої будівлі. З огляду на це відповідач стверджує, що цільове призначення земельної ділянки було визначено належним чином, відповідає класифікації та не змінювалося, а отже підстав для застосування Кф - 3,0 не існує;
- доводи апелянта щодо відсутності коду КВЦПЗ у Державному земельному кадастрі, зазначаючи, що код 11.05 фактично відповідає встановленому виду цільового призначення та узгоджується з Класифікацією, а тому не потребує додаткового внесення чи зміни. При цьому відповідач підкреслює, що застосування позивачем коефіцієнта 3,0 призвело до штучного та необґрунтованого збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки більш ніж у шість разів;
- нормативна грошова оцінка, використана позивачем для розрахунку, є неправильною. Зокрема, позивач застосував оцінку у розмірі понад 38 млн грн, тоді як відповідно до витягу 2021 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила близько 6,3 млн грн. При цьому відповідач звертає увагу, що базова вартість земель не змінювалась, а збільшення відбулося виключно за рахунок застосування неправильного коефіцієнта Кф;
- відповідач фактично здійснював оплату за користування земельною ділянкою. Відповідач зазначає, що протягом спірного періоду ним було сплачено орендну плату у відповідних розмірах, що підтверджується матеріалами справи, зокрема даними податкового органу. Розрахунок плати здійснювався відповідно до нормативної грошової оцінки та умов договору, з урахуванням індексації;
- за результатами правильного розрахунку не лише відсутня заборгованість, а й наявна переплата за спірний період, а також додатково здійснювались платежі у наступні роки, що підтверджує добросовісність його поведінки та дотримання вимог законодавства;
- відповідач вживав заходів для продовження договору оренди, однак позивач не надав відповіді на відповідні звернення, при цьому приймав платежі за користування земельною ділянкою, що також свідчить про відсутність підстав для висновку про безпідставне збагачення.
Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.
У судове засідання від 30.03.2026 з'явився представник Харківської міської ради та представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Опціон-Трейд".
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 02.09.2025 №441863640, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Опціон-Трейд" (відповідач) з 26.04.2013 на підставі Договору купівлі-продажу № 3729 від 01.09.2010, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н.О., зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. "В-3" загальною площею 4930,5 кв.м.
Вищевказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:02:036:0018.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.02.2013 № НВ-6300007442013, площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:02:036:0018 складає 0,4940 га, сформована земельна ділянка - 12.02.2013. Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "В-3" (виробнича будівля).
На підставі 15 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.04.2012 №704/12 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" 27.12.2012 між Харківською міською радою та ТОВ "Опціон-Трейд" укладено Договір оренди землі, дата державної реєстрації 25.02.2013, номер запису про інше речове право: 487768.
Відповідно до умов вищевказаного Договору, ТОВ "Опціон-Трейд" передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:02:036:0018, загальною площею 0,4940 га по шосе Салтівському, 43 у м. Харкові, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "В-3" (виробнича будівля), строком до 01.04.2017.
При цьому, як вказує позивач, відповідач з дати закінчення договору оренди землі - 01.04.2017 по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:02:036:0018 за адресою: M. Харків, шосе Салтівське, 43, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Згідно з листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 26.08.2025 № 18274/5/20-40-04-07-12 ТОВ "Опціон-Трейд" задекларовано до сплати та сплачено за земельну ділянку площею 0,4940 га: за 11 місяців 2020 року - 364 369,18 грн, за 2021 рік - 397 493,65 грн, за січень-лютий 2022 року - 72 873,84 грн орендної плати.
Отже позивач стверджує, що ТОВ "Опціон-Трейд" у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 не сплачувало у встановленому законодавчими актами розмірі плату за користування земельною ділянкою по шосе Салтівському, 43 у м. Харкові, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 2398 630,93 грн, що є підставою для стягнення з відповідача в судовому порядку вказаної суми, як безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності.
При цьому, розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснено Харківською міською радою на підставі витягу від 21.01. 2022 № 1860 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:02:036:0018 загальною площею 0,4940 га по шосе Салтівському, 43 у м. Харкові, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
Так, відповідно до наданого позивачем витягу від 21.01. 2022 № 1860, в розділі "Цільове призначення земельної ділянки" вказано: "У відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цивільного призначення земель", тому відповідно до вказаного витягу застосовано коефіцієнт Кф - 3,00.
Разом з тим, відповідач, як зазначено вище, виконуючи умови договору та вимоги законодавства, оплачував орендну плату, здійснюючи її самостійне обчислення з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, визначеної законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами (п. 10 Договору).
Відповідно до витягу від 02.03.2021 № 1376 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:02:036:0018 загальною площею 0,4940 га по шосе Салтівському, 43 у м.Харкові, виданого Відділом у м . Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, в розділі "Цільове призначення земельної ділянки" вказано: "11.05. Для цілей підрозділів 11.01-11.04 та для збереження і використання земель природнозаповідного фонду», відповідно до вказаного витягу застосовано коефіцієнт Кф - 0,50".
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 398 630,93 грн базуються саме на застосуванні до визначення розміру орендної плати коефіцієнта Кф - 3,00.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, що стало підставою для звернення Харківської міської ради до апеляційного суд зі скаргою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.
Предметом розгляду у даній справі є вимоги Харківської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Опціон-Трейд» грошових коштів у розмірі 2 398 630,93 грн як безпідставно збережених коштів у вигляді плати за користування земельною ділянкою комунальної власності у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 без належно оформленого речового права на неї.
Натомість предметом апеляційного розгляду у цій справі є перевірка законності та обґрунтованості рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2026, яким у задоволенні позову відмовлено.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про оцінку земель" №1378-ІV, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
У ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" від 23.07.2010 №548 передбачено класифікацію видів цільового призначення земель (КВЦПЗ). Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі (п. 1.2). КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів (п. 1.3).
При цьому код КВЦПЗ за цим наказом вміщує розділ 11 Землі промисловості (землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд) секції J - Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а також підрозділи: 11.01 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами; 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; 11.03 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, 11.04 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води); 11.05 Для цілей підрозділів 11.01-11.04 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за №1647/29777, затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі - Порядок № 489), у п.3 якого встановлено, що наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування і застосовується з 01.01.2017.
Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 489 передбачено, що в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.
Згідно з пунктами 3, 5 Розділу ІІ Порядку № 489 коефіцієнт Кф - це коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки та встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548.
Додатком 1 до Порядку, який має назву "Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф)" встановлено відповідні коефіцієнти в залежності від коду КВЦПЗ, а саме: секція J Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, розділу 11 Землі промисловості, підрозділи 11.01 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами; 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості встановлений Кф 1,2; підрозділи 11.03 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств встановлений Кф 1,2; підрозділ 11.04 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури встановлений Кф 0,65; підрозділ 11.05 Для цілей підрозділів 11.01-11.04 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду встановлений Кф 0,5.
Також у додатку 1 до Порядку визначено дві примітки наступного змісту:
1. Для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.
2. У разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.
17.07.2018 набув чинності наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 № 162, яким внесено зміни до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та передбачено, що у примітках до додатку 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за № 1647/29777, цифри "2,0" замінити цифрами "3,0".
Як вбачається із матеріалів справи, позивач надає витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1860 від 21.01.2022, в якому зазначено, про відсутність у відомостях Державного земельного кадастру коду класифікації видів цільового призначення земель, на підставі чого враховується коефіцієнт 3,0.
Разом з тим, у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.03.2021 № 1376, був зазначений код КВЦПЗ - 11.05, який вміщував інформації щодо підрозділу коду КВЦПЗ або 11.01, або 11.02, або 11.03, або 11.04.
Станом на 20.08.2021 постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 №821 до Порядку введення Державного земельного кадастру внесені зміни, зокрема, Порядок доповнено додатками 58, 59, 60, 61. Додатком № 58 до Порядку є Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила їх застосування, у п. 3 якого встановлено, що відповідність кодів цільового призначення земельних ділянок, присвоєних відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 (далі - КВЦПЗ), певним кодам Класифікатора наведено у додатку 59 до Порядку. У разі коли код КВЦПЗ відповідає коду виду цільового призначення, зазначеному у Класифікаторі зміни до відомостей про земельну ділянку щодо її цільового призначення не вносяться. У разі коли код КВЦПЗ не відповідає коду виду цільового призначення, зазначеному у Класифікаторі, внесення змін до відомостей про земельну ділянку щодо її цільового призначення здійснюється згідно із заявою і документами, зазначеними у абзацах чотирнадцятому - п'ятнадцятому цього пункту.
Введення в дію Класифікатора припиняє чинність КВЦПЗ та УКЦВЗ.
Відповідно до додатку 59 до Порядку (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051%D0%B1-2012-%D0%BF#Text) визначено, зокрема, наступні коди по категорії: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення
Код виду цільового призначення
Назва виду цільового призначення
Код згідно з УКЦВЗ
Код згідно з КВЦПЗ
розділ
підрозділ
11
Земельні ділянки промисловості (земельні ділянки, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд)
11.01
Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами
1.10.1; 3.1.1
11.01
11.02
Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком
1.10; 1.10.2; 1.10.5; 1.13.1; 1.13.4; 3.1; 3.1.2; 3.1.5
11.02
11.03
Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств
1.10.4; 1.13.4; 3.1.4
11.03
11.04
Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води)
1.10.5; 3.1.5
11.04
11.05
Для цілей підрозділів 11.01-11.04, 11.06-11.08 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду
11.05; 19.00.
Як убачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.02.2013 №НВ-6300007442013, для спірної земельної ділянки визначено категорію земель як землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, при цьому відомості щодо коду цільового призначення у цьому витягу відсутні.
Водночас у Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 27.10.2025, долученій до матеріалів справи, зазначено той самий вид категорії земель (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), а також визначено код цільового використання 1.10.5, що підтверджує незмінність функціонального призначення спірної земельної ділянки.
Аналогічні відомості щодо категорії земель, цільового призначення та виду використання земельної ділянки містяться як у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 02.03.2021 №1376, так і у договорі оренди цієї земельної ділянки, а також у витягу від 21.01.2022 №1860. У всіх зазначених документах земельна ділянка послідовно характеризується як така, що належить до земель промисловості та використовується для обслуговування відповідних об'єктів.
Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що цільове призначення спірної земельної ділянки є визначеним, сталим та підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, а також відповідає одній і тій самій категорії земель - землі промисловості.
Разом з тим, ключовим у цьому спорі є питання наявності у Державному земельному кадастрі відомостей про код класифікації видів цільового призначення земельної ділянки.
Як підтверджується наданим відповідачем витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.03.2021 №1376, при визначенні нормативної грошової оцінки було використано код цільового призначення 11.05, що відповідає категорії земель промисловості та передбачає застосування коефіцієнта функціонального використання у значенні 0,5. При цьому зазначений код повністю кореспондується із положеннями додатку 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, яким визначено відповідні коефіцієнти залежно від виду цільового призначення земель.
Водночас саме по собі відображення у витягу 2021 року коду 11.05 не може розцінюватися як безумовне підтвердження внесення такого коду до відомостей Державного земельного кадастру, оскільки цей документ є розрахунковим та формується на підставі наявних відомостей із застосуванням чинної класифікації.
Разом з тим, як убачається з положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 №821 та додатку 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, законодавцем прямо встановлено відповідність між кодами, визначеними за попередніми класифікаторами, та кодами нової класифікації. Зокрема, код 1.10.5, який міститься у відомостях Державного земельного кадастру щодо спірної земельної ділянки, відповідає кодам нової класифікації у межах розділу 11, у тому числі коду 11.05.
За таких обставин, навіть за відсутності у кадастрі окремого запису з кодом 11.05, цільове призначення земельної ділянки не може вважатися невизначеним, оскільки воно встановлене через відповідний код попередньої класифікації, який за законом кореспондується із кодами нової класифікації та не потребує додаткового внесення змін до кадастрових відомостей.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що сама по собі відсутність у кадастрі окремого запису з кодом за новою класифікацією не може свідчити про невизначеність цільового призначення земельної ділянки у випадку, коли такий вид призначення вже встановлений за попередньою класифікацією та між відповідними кодами існує нормативно закріплена відповідність.
Більше того, навіть за відсутності такої формальної відповідності, вирішальним для правильного застосування коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки є фактичне встановлення її цільового призначення, яке у даній справі є сталим, послідовним та підтвердженим усіма наявними доказами, а саме - як земельної ділянки промислового призначення.
Отже, у даній справі як наявність нормативно встановленої відповідності між кодами класифікацій, так і узгодженість усіх доказів щодо виду використання земельної ділянки свідчать про визначеність її цільового призначення - землі промисловості.
За таких обставин доводи апелянта щодо необхідності застосування коефіцієнта у значенні 3,0 з підстав відсутності коду за новою класифікацією у Державному земельному кадастрі є необґрунтованими та такими, що не відповідають змісту наведеного правового регулювання.
Як слушно зауважив місцевий господарський суд, із наданих позивачем розрахунків від 29.08.2025 вбачається, що за період з 01.01.2020 по 31.12.2021 останнім застосовано нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 38 259 793,00 грн із посиланням на витяг з технічної документації від 21.01.2022.
Водночас така величина нормативної грошової оцінки спростовується витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.03.2021 №1376, відповідно до якого її розмір становить 6 376 632,00 грн. Отже, саме цей показник підлягав застосуванню при визначенні розміру плати за землю у період з 01.01.2020 по 31.12.2021, а використання позивачем значення 38 259 793,00 грн є безпідставним та не відповідає фактичним даним.
При цьому за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 позивачем застосовано нормативну грошову оцінку у розмірі 42 085 772,00 грн відповідно до витягу від 21.01.2022. Однак, як обґрунтовано встановив суд першої інстанції, порівняння витягу від 02.03.2021 із витягом від 21.01.2022 свідчить, що середня (базова) вартість земель населеного пункту залишилась незмінною (639,78 грн/кв.м), а суттєве збільшення нормативної грошової оцінки зумовлено виключно застосуванням у витягу 2022 року коефіцієнта функціонального використання у значенні 3,0 замість 0,5, який було застосовано у витягу 2021 року. Таке застосування підвищеного коефіцієнта є необґрунтованим та суперечить вимогам законодавства.
Як також встановлено судами, відповідно до матеріалів позовної заяви та листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 26.08.2025, відповідачем фактично сплачено орендну плату за спірну земельну ділянку у таких розмірах: за 11 місяців 2020 року - 354 369,18 грн, за 2021 рік - 397 493,65 грн, за січень-лютий 2022 року - 72 873,84 грн.
Згідно з умовами договору оренди землі від 27.12.2012, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору становила 5 237 882 грн, а розмір орендної плати визначено на рівні 4% від нормативної грошової оцінки. Відповідно до умов договору, у разі зміни нормативної грошової оцінки підлягає перегляду і розмір орендної плати.
З урахуванням витягу від 02.03.2021 №1376, яким підтверджено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 6 376 632,00 грн, річний розмір орендної плати складав 255 065,28 грн (6 376 632,00 грн Ч 4%).
Як убачається з наведених доказів, зазначена сума була відповідачем фактично сплачена, причому із перевищенням належного розміру, що свідчить про відсутність заборгованості та наявність переплати за спірний період.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості є необґрунтованими, оскільки розрахунок позивача здійснено із застосуванням неправильного показника нормативної грошової оцінки та необґрунтовано завищеного коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки, що призвело до штучного збільшення розміру нарахувань.
Разом з тим, апелянт стверджує, що суд безпідставно ототожнив категорію земель та код за УКЦВЗ із кодом Класифікації видів цільового призначення земельної ділянки, хоча це різні правові поняття, що мають різну правову природу та значення у системі земельного законодавства. При цьому Харківська міська рада наголошує, що у витягах з Державного земельного кадастру від 2013 року відсутні відомості про код КВЦПЗ, а наявний код 1.10.5 є кодом за Українським класифікатором цільового використання земель (УКЦВЗ), який не може вважатися тотожним або автоматично прирівнюватися до коду КВЦПЗ.
Колегія суддів критично оцінює наведені доводи апелянта та вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Дійсно, категорія земель, код за Українським класифікатором цільового використання земель (УКЦВЗ) та код за Класифікацією видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) є різними за своїм нормативним змістом та правовою природою елементами правового режиму земельної ділянки. Водночас саме по собі таке розмежування не означає відсутності між ними нормативно встановленого зв'язку.
Як убачається з положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 №821 та додатку 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, законодавець передбачив механізм співвідношення (кореспондування) кодів, визначених за попередніми класифікаторами, з кодами нової класифікації. Зокрема, код 1.10.5, який застосовувався відповідно до УКЦВЗ, віднесено до кодів нової класифікації у межах розділу 11 «Землі промисловості», що включає, серед іншого, код 11.05.
Отже, суд першої інстанції не ототожнював різні правові категорії як такі, що є тотожними за своєю природою, а обґрунтовано врахував встановлену законодавством відповідність між ними, яка має правове значення для визначення виду цільового призначення земельної ділянки.
Більше того, як уже зазначалося, у даній справі вирішальним є не формальне співпадіння позначень кодів, а встановлення фактичного виду цільового призначення земельної ділянки, яке послідовно підтверджується усіма дослідженими доказами як таке, що належить до земель промисловості.
Таким чином, доводи апелянта про те, що код 1.10.5 не може враховуватися при визначенні цільового призначення земельної ділянки у зв'язку з відмінністю класифікацій, не ґрунтуються на правильному розумінні чинного правового регулювання та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Апелянт зазначає, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 21.01.2022 прямо підтверджує відсутність у відомостях Державного земельного кадастру коду КВЦПЗ для спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим застосування коефіцієнта Кф у значенні 3,0 відповідає вимогам Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів. Водночас витяг від 02.03.2021, на який послався суд, не може бути належним доказом наявності коду КВЦПЗ, оскільки не підтверджує внесення відповідних відомостей саме до Державного земельного кадастру.
Дійсно, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.01.2022 містить застереження про відсутність у відомостях Державного земельного кадастру коду класифікації видів цільового призначення земель. Водночас така обставина сама по собі не може розцінюватися як безумовна підстава для застосування коефіцієнта функціонального використання у значенні 3,0 без урахування інших встановлених у справі обставин та вимог чинного законодавства.
Як уже зазначалося, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 №821 та додатку 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру законодавець передбачив механізм відповідності між кодами, визначеними за попередніми класифікаціями, та кодами нової класифікації. При цьому у разі такої відповідності внесення змін до кадастрових відомостей не вимагається.
З урахуванням наведеного, відсутність у кадастрі окремого запису з кодом КВЦПЗ не означає відсутності визначеного цільового призначення земельної ділянки, якщо таке призначення встановлено за попередньою класифікацією та кореспондується із кодами нової класифікації.
Крім того, витяг з технічної документації від 02.03.2021 №1376, хоча і не є документом, що підтверджує внесення відповідних відомостей безпосередньо до Державного земельного кадастру, проте відображає результат застосування чинної класифікації до фактичних характеристик земельної ділянки та підтверджує, що за своїм цільовим призначенням вона відповідає коду 11.05, для якого передбачено коефіцієнт функціонального використання у значенні 0,5.
Більше того, як убачається з матеріалів справи, цільове призначення спірної земельної ділянки є сталим, послідовним та підтверджується сукупністю доказів, у тому числі даними Державного земельного кадастру, договором оренди та іншими документами, які однозначно свідчать про її належність до земель промисловості.
Отже, формальне посилання апелянта на відсутність у кадастрі коду КВЦПЗ як єдину підставу для застосування коефіцієнта 3,0 є таким, що не відповідає змісту правового регулювання та не враховує встановленого законодавством механізму співвідношення класифікацій, а також фактичних обставин справи.
На переконання скаржника, суд першої інстанції фактично не надав оцінки доводам позивача, викладеним у відповіді на відзив, та безпідставно погодився з позицією відповідача, що є порушенням норм процесуального права.
Колегія суддів не погоджується з наведеними доводами апелянта.
Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції надав належну правову оцінку усім доводам сторін, у тому числі викладеним позивачем у відповіді на відзив, дослідив надані докази у їх сукупності та виклав мотиви, з яких відхилив позицію позивача.
Сам по собі факт незгоди апелянта з висновками суду не свідчить про відсутність оцінки відповідних доводів або про порушення судом норм процесуального права. Суд першої інстанції не зобов'язаний надавати окрему, детальну відповідь на кожен аргумент сторони, якщо загальний зміст рішення дозволяє встановити, що такі доводи були враховані та оцінені при ухваленні рішення.
Відтак твердження скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно погодився з позицією відповідача та не дослідив доводи позивача, є оціночними та не підтверджуються матеріалами справи.
Отже, підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у цій частині відсутні.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права у частині визначення правової природи спірних правовідносин, оскільки після припинення договору оренди у 2017 році відповідач користується земельною ділянкою без належної правової підстави, а тому до таких відносин підлягають застосуванню положення статті 1212 Цивільного кодексу України щодо стягнення безпідставно збережених коштів. При цьому суд, здійснюючи власний розрахунок, фактично керувався умовами вже припиненого договору оренди, що суперечить предмету та підставам позову.
Безперечно, у зв'язку з припиненням договору оренди у 2017 році спірні правовідносини набули позадоговірного характеру, а відтак до них підлягають застосуванню положення статті 1212 Цивільного кодексу України. Водночас правова кваліфікація таких відносин як позадоговірних не виключає необхідності визначення розміру безпідставно збережених коштів виходячи з об'єктивної вартості користування відповідним майном.
У справах цієї категорії така вартість за своєю економічною природою відповідає платі, яку особа мала б сплачувати за користування земельною ділянкою за наявності належного правового титулу, тобто орендній платі. Саме тому визначення розміру безпідставно збережених коштів обґрунтовано здійснюється із урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та ставки, яка застосовувалась до таких правовідносин.
Застосування судом першої інстанції показника у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки не свідчить про поширення дії припиненого договору оренди на спірні правовідносини, а є лише використанням відповідного економічного критерію для визначення вартості користування земельною ділянкою.
Отже, суд першої інстанції, визначаючи розмір спірних нарахувань, діяв у межах предмета та підстав позову, правильно застосував норми матеріального права та не допустив їх неправильного тлумачення.
Підсумовуючи апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував нормативне регулювання порядку визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, правильно застосував положення щодо визначення коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки, а також правомірно виходив із фактичного та сталого цільового призначення спірної земельної ділянки, підтвердженого сукупністю доказів.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга Харківської міської ради не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2026 у справі № 922/3249/25 має бути залишене без змін.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.
Керуючись статтями 269, п.2 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2026 у справі №922/3249/25 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 09.04.2026.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян