30 березня 2026 року м. Харків Справа № 913/375/23(913/211/23)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю представника Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід»
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вх. №307 Л/1) на рішення Господарського суду Луганської області від 26.01.2026 у справі № 913/375/23(913/211/23)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» (площа Базарна, буд. 32 А, м. Старобільськ Луганської області, 92702)
про стягнення 3 581 392,74 грн,-
26.06.2023 Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «НЕК «Укренерго») звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» (далі - ТОВ «Енера Схід») про стягнення 3 581 392 грн 74 коп., з яких 2 193 829 грн 64 коп. пені, 705 502 грн 53 коп. - штраф, 176 015 грн 98 коп. - 3 % річних, 506 044 грн 59 коп. - збитки від інфляції за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 15.05.2019 №0155-02024.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 13.10.2023 у справі №913/211/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 рішення Господарського суду Луганської області від 13.10.2023 у справі №913/211/23 залишено без змін.
Постановою Верховного Суді від 10.04.2024 у справі №913/211/23 касаційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 і рішення Господарського суду Луганської області від 13.10.2023 у справі №913/211/23 скасовано; справу №913/211/23 направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.07.2024 у справі №913/375/23(913/211/23) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 рішення Господарського суду Луганської області від 10.07.2024 у справі № 913/375/23(913/211/23) скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» 3% річних у сумі 176 015 грн 98 коп., збитків від інфляції в сумі 506 044 грн 59 коп.; ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким задоволено вказані позовні вимоги; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних у сумі 176 015 грн 98 коп., збитки від інфляції в сумі 506 044 грн 59 коп.; в іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 10.07.2024 у справі № 913/375/23(913/211/23) залишено без змін; здійснено розподіл судових витрат; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» судові витрати за подання позовної заяви в сумі 8 184 грн 73 коп. та за подання апеляційної скарги в сумі 12 277 грн 09 коп.
Постановою Верховного Суду від 28.08.2025 касаційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 та рішення Господарського суду Луганської області від 10.07.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 994 710 грн 41 коп. пені та 705 502 грн 53 коп. штрафу у справі №913/375/23(913/211/23) скасовано; справу № 913/375/23(913/211/23) у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 26.01.2026 позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» пеню в сумі 263 204 грн 32 коп., штраф у сумі 211 650 грн 76 коп., судовий збір за подання позовної заяви в сумі 18 994 грн 20 коп., за подання апеляційних скарг у сумі 56 982 грн 60 коп., за подання касаційних скарг у сумі 73 367 грн 86 коп. У решті позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами існували договірні правовідносини з надання послуг з передачі електричної енергії, в межах яких відповідач, як користувач послуг, був зобов'язаний здійснювати оплату як планових обсягів послуги на умовах попередньої оплати, так і остаточний розрахунок за фактичний обсяг на підставі актів приймання-передачі. Суд виходив з того, що такі платежі є складовими одного грошового зобов'язання, розподіленого у часі, а тому прострочення будь-якого з них свідчить про порушення грошового зобов'язання в розумінні статей 611, 625 Цивільного кодексу України.
Суд врахував обов'язкові вказівки Верховного Суду, відповідно до яких нарахування пені та штрафу за порушення, що виникли до запровадження воєнного стану, є правомірним, а норми нормативних актів НКРЕКП щодо зупинення нарахування штрафних санкцій не мають зворотної дії та не застосовуються до спірних правовідносин. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення пені та штрафу, скориставшись наданими йому законом дискреційними повноваженнями. Оцінивши обставини справи у їх сукупності, суд врахував, що на момент розгляду спору основна заборгованість за договором відсутня, позивачем не доведено наявності збитків, спричинених простроченням, а також те, що діяльність відповідача зазнала істотного негативного впливу внаслідок карантинних обмежень та подальшої військової агресії рф проти України, зокрема через знаходження на тимчасово окупованій території та втрату можливості повноцінного ведення господарської діяльності. За таких обставин суд дійшов висновку, що стягнення неустойки у повному заявленому розмірі призвело б до невиправдано надмірного фінансового навантаження на відповідача та порушення балансу інтересів сторін, у зв'язку з чим зменшив розмір пені та штрафу орієнтовно на 70%, визначивши до стягнення конкретні суми, які, на переконання суду, є адекватною мірою відповідальності за допущене порушення.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд оскаржуване рішення Господарського суду Луганської області скасувати в частині відмови у стягненні 614 143,42 грн пені та 493 851,77 грн штрафу та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення 614 143,42 грн пені та 493 851,77 грн штрафу.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що суд безпідставно застосував положення про зменшення неустойки та фактично зменшив розмір пені і штрафу на 70%, хоча для цього не було належних правових підстав, адже відповідач не довів наявності виняткових обставин, які б виправдовували таке зменшення. Щодо підстав звернення зі скаргою, скаржник зазначив, що суд: неповно з'ясував обставини справи; порушив норми процесуального права; неправильно застосував норми матеріального права; залишив поза увагою практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, що у відповідності до ст.277 ГПК України є самосійною підставою для скасування рішення.
17.03.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Обґрунтовує свій відзив тим, що:
- апеляційна скарга не містить конкретних посилань на те, які саме норми матеріального чи процесуального права були порушені судом першої інстанції, а також не обґрунтовує, у чому саме полягає неправильність їх застосування. Скаржник, за твердженням відповідача, фактично обмежився загальними посиланнями на неповне з'ясування обставин справи та неврахування практики Верховного Суду, однак не навів жодної конкретної правової позиції чи доказу, який би спростовував висновки суду першої інстанції. Таким чином, на думку відповідача, апелянт не довів наявності жодної із підстав, передбачених статтею 277 Господарського процесуального кодексу України;
- судом першої інстанції встановлено відсутність основної заборгованості за спірним договором станом на жовтень 2021 року, що підтверджується як розрахунками позивача, так і актами звірення. Крім того, позивач не надав доказів понесення будь-яких збитків у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язань, а отже, розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій не співвідноситься з реальними наслідками порушення. В період дії карантинних обмежень було законодавчо заборонено припинення електропостачання споживачам за несплату, що призвело до суттєвого погіршення платіжної дисципліни та зростання дебіторської заборгованості. Крім того, відповідач неодноразово звертався до НКРЕКП із повідомленням про кризову ситуацію на ринку електричної енергії, однак відповідні заходи державним регулятором вжиті не були.
Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.
У судове засідання від 30.03.2026 з'явився представник Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід».
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.
Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р Про погодження перетворення державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго у приватне акціонерне товариство.
ПАТ НЕК Укренерго є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, та п. 3.2. статуту ПАТ НЕК Укренерго.
ПАТ НЕК Укренерго виконує функції оператора системи передачі юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Схід», здійснює діяльність з постачання електричної енергії споживачу на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови НКРЕКП від 14.06.2018 № 429, а також виконує спеціальну функцію постачальника універсальної послуги на території Луганської області відповідно до постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268;
Між сторонами укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 15.05.2019 № 0155-02024 (далі Договір), згідно з п. 1.1 якого Позивач - ПАТ НЕК Укренерго (Оператор системи передачі, ОСП) зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі Послуга) відповідно до умов цього Договору, а Відповідач - ТОВ ЕНЕРА СХІД (Користувач) зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.
Додатковою угодою від 15.05.2019 б/н Договір викладено у новій редакції, Оператором системи передачі (ОСП) вже вказано ПАТ НЕК Укренерго (правонаступника ДП НЕК Укренерго).
Згідно з п. 4.1 Договору для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяг Послуги:
- плановий обсяг Послуги визначається на основі наданих Користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;
- визначення фактичного обсягу Послуги у розрахунковому місяці здійснюється на підставі даних щодо погодинних обсягів передачі електроенергії по точках комерційного обліку, які зареєстровані за відповідним користувачем. З цією метою застосовується дані обліку Адміністратора комерційного обліку.
Згідно п. 5.1. Договору планова та фактична вартість Послуги за цим Договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу (Мвт*год) за розрахунковий період на тариф на Послугу, затверджений Регулятором (грн/МВт*год)
Пунктом 10.1 Договору сторони погодили, що планові обсяги передачі електроенергії Користувач зобов'язаний подавати ОСП до 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. ОСП протягом 5 (п'яти) робочих днів погоджує планові обсяги передачі і повертає їх Користувачу.
Згідно п. 10.4 Договору будь-які повідомлення за цим Договором повинні направлятися однією Стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов'язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням або доставлені кур'єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому Договорі або отриманої з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Пунктом 6.2. Договору встановлено, що користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином:
1 платіж до 17.00 години другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього Договору.
Подальша оплата може здійснюватися щоденно, або шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5 Договору, у кожен з наступних періодів;
2 платіж з 06 до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж з 11 до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж з 16 до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не менше планової вартості Послуг, яка визначена згідно з умовами розділу 5 цього Договору.
Пунктом 6.5 Договору встановлено, що Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акту приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих Виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою Системи управління ринком (Сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством;
Пунктом 6.7. Договору встановлено, що у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нараховувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення; за прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
В абзаці 4 пункту 6.7. Договору визначено, що за наявності заборгованості, кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення.
У період з липня 2019 по вересень 2021, щомісячно позивач надавав відповідачу Послугу за яку позивач щомісячно сплачував:
- шляхом внесення попередньої оплати планової вартості Послуги, відповідно до етапів, вказаних у Договорі (передоплатою);
- шляхом розрахунку за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акту приймання-передачі Послуги (платою після одержання Послуги);
- у деяких випадках (липень 2019, березень, жовтень 2020 та інш.) відповідачем порушувалися терміни внесення попередньої оплати Послуги, відповідно до етапів, вказаних у Договорі.
Заборгованість перед Позивачем за надану Послугу, що надавалася щомісячно у період з липня 2019 року по вересень 2021 року, у Відповідача відсутня.
Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просив стягнути відповідача кошти за несвоєчасне виконання умов договору про передачу електричної енергії 15.05.2019 № 0155-02024 в загальній сумі заборгованості зі сплати штрафних санкцій у розмірі 3 581 392,74 грн, з яких 2 193 829,64 грн пені, 705 502,53 грн - штраф, 176 015,98 грн - 3 відсотки річних, 506 044,59 грн - збитки від інфляції.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 13.10.2023 у справі №913/211/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 рішення Господарського суду Луганської області від 13.10.2023 у справі №913/211/23 залишено без змін.
Постановою Верховного Суді від 10.04.2024 у справі №913/211/23 касаційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 і рішення Господарського суду Луганської області від 13.10.2023 у справі №913/211/23 скасовано; справу №913/211/23 направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.07.2024 у справі №913/375/23(913/211/23) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 рішення Господарського суду Луганської області від 10.07.2024 у справі №913/375/23(913/211/23) скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» 3% річних у сумі 176 015 грн 98 коп., збитків від інфляції в сумі 506 044 грн 59 коп.; ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким задоволено вказані позовні вимоги; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних у сумі 176 015 грн 98 коп., збитки від інфляції в сумі 506 044 грн 59 коп.; в іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 10.07.2024 у справі №913/375/23(913/211/23) залишено без змін; здійснено розподіл судових витрат; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» судові витрати за подання позовної заяви в сумі 8 184 грн 73 коп. та за подання апеляційної скарги в сумі 12 277 грн 09 коп.
Постановою Верховного Суду від 28.08.2025 касаційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 та рішення Господарського суду Луганської області від 10.07.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 994 710 грн 41 коп. пені та 705 502 грн 53 коп. штрафу у справі №913/375/23(913/211/23) скасовано; справу №913/375/23(913/211/23) у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.
06.10.2025 матеріали справи №913/375/23(913/911/23) надійшли до Господарського суду Луганської області.
17.10.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення №02-4-1/832, у яких він зазначив, що ним правомірно нарахована пеня та штраф за період порушення відповідачем зобов'язань та послався на постанову Верховного Суду від 24.11.2022 справі №927/713/21. Указав, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі №913/375/23(913/211/23) рішення Господарського суду Луганської області від 10.07.2024 у справі скасоване в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ «Енера Схід» 3% річних у сумі 176 015 грн 98 коп., збитків від інфляції в сумі 506 044 грн 59 коп. та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Отже, докази і правильність розрахунку позивача вже були перевірені судом апеляційної інстанції.
17.10.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким він позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що у відповідності до умов п.п.6.1 - 6.3, 6.5 договору позивач не надав доказів отримання ТОВ «Енера Схід» відповідних рахунків, тому не довів факт настання строку виконання зобов'язань за договором. Зазначив, що позивач невірно здійснив зарахування коштів, оплачених відповідачем за послугу з передачі електричної енергії з урахуванням вимог п.6.7 договору, а тому заборгованість за липень 2019 року взагалі відсутня. Крім того, відповідач просив зменшити розмір заявлених до стягнення пені та штрафу на 100%.
Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, що стало підставою для звернення позивача до апеляційного суду зі скаргою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.
Предметом розгляду у даній справі є вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» про застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а саме - стягнення пені, штрафу, 3 % річних, збитків від інфляції за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 15.05.2019 №0155-02024.
Натомість предметом апеляційного розгляду є перевірка законності та обґрунтованості рішення господарського суду першої інстанції від 26.01.2026 виключно в частині визначення розміру пені і штрафу.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в межах даного апеляційного провадження не підлягають перевірці питання щодо правомірності нарахування пені та штрафу як виду відповідальності за порушення грошового зобов'язання, оскільки відповідні обставини не є предметом апеляційного оскарження. Так само апеляційний суд не здійснює перегляд рішення суду першої інстанції в інших його частинах, які не оскаржені сторонами та не охоплюються доводами апеляційної скарги. Відтак перевірка здійснюється виключно в межах заявлених апеляційних вимог, що стосуються питання зменшення розміру штрафних санкцій, з дотриманням приписів статті 269 ГПК України.
Як вбачається із оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, враховуючи вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.08.2025 у даній справі, зазначив, що пеня та штраф підлягають нарахуванню та стягненню, оскільки вони заявлені за порушення грошового зобов'язання, яке виникло та мало місце до введення воєнного стану в Україні. При цьому суд виходив з того, що положення нормативно-правових актів НКРЕКП щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій застосовуються виключно на період дії воєнного стану та не мають зворотної дії в часі, а відтак не поширюються на правовідносини, що виникли до 24.02.2022.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 03.07.2019 по 09.09.2021 у сумі 877 347 грн 74 коп та штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу у сумі 705 502 грн 53 коп.
Разом з тим, місцевий суд вирішив зменшити розмір пені і штрафу на 70% у зв'язку з тим, що у ТОВ «Енера Схід» відсутні основна заборгованість за спірним договором та докази понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов'язання. Крім того, суд вказав, що місцезнаходженням відповідача є тимчасово окупована територія, що також впливає на фінансовий стан підприємства.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції та зазначає таке.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
При цьому, суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 (п. 137) зазначила, що «для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч. 1 ст. 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем у ст.3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (ст. 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (ч.3 ст.551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.08.2021 у справі №911/378/17(911/2223/20).
При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду також належить брати до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов'язання (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №910/11733/18, від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).
Також суду необхідно зважати на співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 звертав увагу, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч.3 ст.551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Категорії «значно» та «надмірно», які використовуються у ст.551 ЦК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - ст.616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
У питаннях визначення підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями ч.3 ст.551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст.ст.86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22)».
У постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №916/2266/22 зазначено, що «як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі №918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 05.04.2023 у справі №910/18718/21 тощо).
Суд зауважує, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
Отже, чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду».
Як вбачається із матеріалів справи, ПрАТ «НЕК «Укренерго» у цій справі заявлено до стягнення 3% річних, інфляційні втрати, пеню та штраф.
При цьому, як слушно зауважено судом першої інстанції, заборгованість позивачем не заявлялась і станом на жовтень 2021 року за спірним договором взагалі відсутня, що вбачається як із наданого ПрАТ «НЕК «Укренерго» розрахунку, так і з наданих відповідачем актів звірення розрахунків.
Позивачем доказів понесення додаткових збитків, спричинених внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором суду не надано і такі збитки не заявлялись.
Як зазначив відповідач, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №530-ІХ, встановлено, що на території регіонів України (областей, м. Києва, м. Севастополя), на яких установлений «червоний» рівень епідемічної небезпеки поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), на період дії «червоного» рівня епідемічної небезпеки та протягом 30 днів з дня його скасування забороняється припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
Отже, з огляду на законодавчу заборону відключення неплатників від електропостачання рівень фінансової дисципліни стрімко погіршився, спостерігався приріст дебіторського заборгованості.
У свою чергу, ТОВ «Енера Схід» неодноразово зверталось до НКРЕКП (листи від 13.01.2021 №01-40_2_10, від 25.01.2021 №01-40_2_23, від 23.02.2021 №01-40_2_45) та повідомляло про ситуацію, яка склалась на ринку електричної енергії, а також просило втрутитися в ситуацію, проте відповідних змін, які б поліпшили розрахунки, НКРЕКП внесено не було, відповідні заходи не вжиті.
Крім того, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, який триває й до теперішнього часу.
Відповідні обставини в силу приписів ч.3 ст.75 ГПК України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача - ТОВ «Енера Схід» є: пл. Базарна, буд. 32 А, м. Старобільськ Луганської області, 92702.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затверджується Міністерством розвитку громад та територій.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, відповідно до якого територія Старобільська міської територіальної громади Старобільського району Луганської області з 28.02.2022 і по теперішній час належить до тимчасово окупованих рф територій України.
Безсумнівним є те, що місцезнаходження майна відповідача та персоналу, а також здійснення господарської діяльності на території Луганської області, внаслідок військової агресії рф проти України фактично призвело до втрати ТОВ «Енера Схід» своїх активів та персоналу, що негативно вплинуло на його фінансовий стан.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені та штрафу, з огляду на відсутність основної заборгованості за спірним договором, недоведеність позивачем понесення збитків, співвідношення розміру заявлених санкцій із наслідками порушення, характер і тривалість прострочення, поведінку відповідача, вплив об'єктивних факторів на можливість належного виконання зобов'язання, зокрема дію карантинних обмежень, погіршення платіжної дисципліни на ринку електричної енергії, а також наслідки військової агресії та здійснення діяльності відповідачем на тимчасово окупованій території, що істотно вплинуло на його фінансовий стан .
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із таким висновком, оскільки застосування судом першої інстанції положень ч.3 ст. 551 ЦК України є правомірним та відповідає усталеній судовій практиці, яка виходить із необхідності забезпечення балансу інтересів сторін, недопущення перетворення неустойки на каральну санкцію та визначення її розміру з урахуванням конкретних обставин справи, принципів справедливості, розумності та пропорційності.
З огляду на це, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції правомірно вирішив стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 263 204 грн 32 коп. та штраф у розмірі 211 650 грн 76 коп.
Разом з тим, скаржник у своїй апеляційній скарзі посилається на неврахування судом першої інстанції практики Верховного Суду, зокрема на постанови у справах №917/1068/17 від 04.05.2018, №908/868/18 від 22.01.2019, №904/4071/18 від 13.05.2019, №914/891/16 від 18.06.2019, які за своїм правовим змістом не підтверджують доводів апелянта щодо неправомірності зменшення неустойки.
Колегія суддів зазначає, що навпаки, із зазначених правових позицій вбачається, що питання зменшення розміру пені та штрафу належить до дискреційних повноважень суду та вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, ступеня виконання зобов'язання, співмірності відповідальності наслідкам порушення, а також принципів справедливості, добросовісності та розумності.
Крім того, у вказаних постановах Верховний Суд наголошує на необхідності недопущення перетворення неустойки на каральну санкцію та забезпечення балансу інтересів сторін, що, у свою чергу, узгоджується з висновками суду першої інстанції у даній справі.
Отже, наведена скаржником судова практика не спростовує висновків місцевого господарського суду, а навпаки підтверджує правомірність застосування ним положень ст. 551 ЦК України, щодо зменшення розміру неустойки.
Аналогічно, твердження скаржника про неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права є узагальненими та не підтверджені конкретними посиланнями на обставини, які судом не досліджені, норми права, які були застосовані неправильно або не застосовані взагалі, а також не підкріплені належними та допустимими доказами.
Відповідно до приписів статей 74, 76, 77 ГПК України саме на сторону покладено обов'язок доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак скаржник не довів наявності підстав, передбачених статтею 277 ГПК України, для скасування судового рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, що саме по собі не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.
У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Луганської області від 26.01.2026 у справі № 913/375/23(913/211/23) має бути залишене без змін.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Луганської області від 26.01.2026 у справі № 913/375/23(913/211/23) залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 09.04.2026.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян