08 квітня 2026 року м. Харків Справа № 922/4312/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючий суддя Плахов О.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В.,
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
за участю:
прокурора - Ногіної О.М. - на підставі службового посвідчення від 01.03.2023 №072833;
1-го відповідача - не з'явився;
2-го відповідача - не з'явився;
3-го відповідача - Павлуненко К.Л. - на підставі ордеру серії АХ №1313185 від 17.12.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, м.Харків, (вх.№495 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2026 (суддя Чистякова І.О., ухвалене в м. Харків, дата складення повного тексту - 19.02.2026) та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2026 (суддя Чистякова І.О., ухвалене в м. Харків, дата складення повного тексту - 02.03.2026) у справі №922/4312/25
за позовом: керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків,
до 1-го відповідача: Харківської міської ради, м. Харків,
до 2-го відповідача: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,
до 3-го відповідача: Панченко Олени Олександрівни, м. Харків,
про визнання недійсним договору та повернення майна,
Керівник Київської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Панченко Олени Олександрівни, в якому просив суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.06.2013 № 4991-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Панченко Оленою Олександрівною (код НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємельяновою І.Г. і зареєстрований в реєстрі за № 6060.
- зобов'язати Панченко Олену Олександрівну (код НОМЕР_1 ) повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 77265863101 - нежитлові приміщення цокольного поверху № 15, IX, Х, загальною площею 22,3 кв.м в житловому будинку літ. "А-4" за адресою: м. Харків, вул. Чорноглазівська, 14, а Харківську міську раду - прийняти у власність зазначені приміщення.
Крім того, прокурор просив суд визнати поважною причину пропуску строку на звернення до суду та поновити його.
Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного нерухомого майна шляхом його викупу орендарем без здійснення невід'ємних поліпшень, що б надавало останньому переважне право на викуп нежитлових приміщень без проведення конкурсної процедури, тому договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та має бути визнаний недійсним, а об'єкт нерухомого майна - повернутий Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради.
Також, до позовної заяви було надано заяву про забезпечення позову, в якій керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень цокольного поверху № 15, IХ, X у житловому будинку літ. "А-4", загальною площею 22,3 кв.м (реєстраційний номер 77265863101), які розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Чорноглазівська, 14.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2025 задоволено заяву Київської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх.№29283 від 15.12.2025); вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень цокольного поверху № 15, ІХ, Х у житловому будинку літ. "А-4", загальною площею 22,3 кв.м (реєстраційний номер 77265863101), які розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Чорноглазівська, 14.
29.12.2025 3-го відповідачем - Панченко О.О. подано до господарського суду Харківської області відзив на позовну заяву (вх.№30460), в якому просив суд застосувати строки позовної давності у справі, відмовити в задоволенні позовних вимог.
05.01.2026 прокурором подано подано до господарського суду Харківської області відповідь на відзив (вх.№220), в якому просив суд відхилити доводи 3-го відповідача та задовольнити позов прокурора в повному обсязі.
Прокурор також зазначав, що доводи 3-го відповідача щодо можливості прокурора бути обізнаним про наявність рішення Харківської міської ради у день його публікації на офіційному веб-порталі Харківської міської ради не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку досліджується питання про обізнаність прокурора з наявністю порушень при проведенні процедури приватизації об'єкту комунального майна, про які можливо було дізнатися лише з відповідної погоджувальної документації, а не з самого рішення про його відчуження.
Більш того, у постанові від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що “з урахуванням встановлених судами обставин, досліджених і оцінених судами доказів сам по собі факт присутності представника органів прокуратури на пленарному засіданні ради під час прийняття нею оскаржених рішень не є доказом обізнаності уповноважених органів держави про порушення її прав» (пункт 105 постанови).
Прокурор дізнався про порушення 1-им та 2-им відповідачами законодавства про приватизацію після вилучення на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.07.2023 приватизаційної справи щодо приватизації спірних нежитлових приміщень. До вилучення та вивчення вказаної приватизаційної справи прокурор не міг довідатись про відсутність у 3-го відповідача - ФОП Панченко О.О., права на викуп спірного майна поза конкурентною процедурою. Проте сам по собі факт реєстрації певних відомостей у ЄРДР не свідчить про обізнаність прокурора із протиправним характером вибуття спірного майна, розташованого саме за цією адресою, з власності територіальної громади міста Харкова, а лише свідчить про виконання прокурором вимог ст. 214 КПК України щодо невідкладного внесення відомостей до ЄРДР після надходження повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.02.2026 у справі №922/4312/25 відмовлено в задоволенні позову повністю; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2025 по справі №922/4312/25; заходи забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2025 по справі №922/4312/25 зберігають свою дію до набрання рішенням законної сили.
Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 13, 19 Конституції України, статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 9, 10, 28 Закону України "Про архітектурну діяльність", статі 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини", статей 1 ,3, 5-1,16-2, 29 Закону України “Про приватизацію державного майна», статей 3, 4, 8, 9, 11, 18-2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, положення Порядку продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 02.04.2012 № 439, та Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377, мотивовані тим, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем, а не шляхом аукціону чи конкурсу, адже матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що орендарем здійснювались які-небудь невід'ємні поліпшення орендованого ним майна. За висновками суду, обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади, що свідчить про наявність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.06.2013 № 4991-В-С.
Вимоги про зобов'язання Панченко Олени Олександрівни повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 77265863101 - нежитлові приміщення цокольного поверху № 15, IX, Х, загальною площею 22,3 кв.м в житловому будинку літ. "А-4" за адресою: АДРЕСА_1 , також підлягають задоволенню, оскільки належним способом захисту права власності територіальної громади міста у цьому разі є застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину (реституції).
Разом з тим, враховуючи заяву 3-го відповідача про застосування позовної давності, зважаючи на недоведеність прокурором поважності причин пропуску строку для звернення до суду з цим позовом, суд відмовив в задоволенні позовних вимог через сплив строку позовної давності.
20.02.2026 представником 3-го відповідача - Панченко О.О. подано до господарського суду Харківської області заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№4362), у якій просив суд ухвалити у справі № 922/4312/25 додаткове рішення, яким стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь Панченко Олени Олександрівни судові витрати на правову (правничу) допомогу адвоката у розмірі 45000,00грн.
Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 02.03.2026 у справі №922/4312/25 частково задоволено заяву Панченко Олени Олександрівни про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу; стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь Панченко Олени Олександрівни судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36000,00грн.; решту суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00грн. ухвалено покласти на Панченко Олену Олександрівну.
Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з рішенням та додатковим рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2026 у справі №922/4312/25 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю; скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2026 у справі №922/4312/25 та відмовити у задоволенні заяви Панченко О.О. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Харківської обласної прокуратури у розмірі 36000,00грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно застосовано інститут наслідків спливу позовної давності у даній справі, з огляду на те, що саме по собі здійснення прокурором процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42023222060000064 від 22.03.2023 не підтверджує факт обізнаності прокурора про порушення інтересів держави.
Прокурор також посилається на те, що у даній справі є самостійним позивачем, і строк звернення до суду за захистом інтересів держави необхідно обраховувати з дати, коли саме прокурору стало відомо про порушення інтересів держави. Отже, строк позовної давності у справі №922/4312/25 слід обраховувати з 20.03.2023, адже саме з зазначеної дати прокурором здобуто докази на підтвердження своєї правової позиції у спорі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2026 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2026 у справі №922/4312/25; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 08.04.2026 о 13:45год.
31.03.2026 3-им відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№3609), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури, на рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2026 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2026 у справі №922/4312/25 залишити без змін.
06.04.2026 прокурором подано до апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення (вх.№3877).
Під час підготовки справи до розгляду судовою колегією встановлено, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2025 передано на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №922/1414/20 за позовом виконувача обов'язків керівника Харківської місцевої прокуратури №1 до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і ТОВ "Грань-Кор" про визнання недійсним договору, скасування рішення та повернення майна.
Передаючи справу №922/1414/20 на розгляд палати, колегія суддів виходила з того, що наразі існує чисельна судова практика суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (при розгляді аналогічних справ № 922/801/21, № 922/4250/19, № 922/2008/21, № 922/979/21, № 922/4361/19 тощо) за позовами прокурора до Управління комунального майна, Харківської міської ради та різних юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, придбаного орендарями цього майна в процесі приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, та повернення цього майна територіальній громаді м. Харкова.
За наслідками аналізу змісту постанов, ухвалених у вищенаведених справах, вбачається, що Верховним Судом здебільшого підтримується позиція щодо того, що до позовів прокурора, поданих до суду після 07.03.2018, щодо договорів, укладених до 07.03.2018 підлягає застосуванню загальна, а не спеціальна позовна давність, передбачена частиною другою статті 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", незалежно від дня, визначеного початком перебігу позовної давності.
Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.10.2024 у справі 922/4250/19, від 04.12.2024 у справі № 922/801/21, від 13.11.2024 у справі №922/2008/21, від 16.10.2024 у справі № 922/979/21, від 09.10.2024 у справі № 922/4361/19 тощо.
Проте, колегія суддів не погоджується з такою позицією, вважаючи, що до позовів прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладених в процесі його приватизації до 07.03.2018, що подані до суду після 07.03.2018 (включно) та перебіг позовної давності по яким розпочався (за встановленими судами обставинами) після 07.03.2018 (включно), є неможливим застосування загальної позовної давності, а підлягає застосуванню скорочена позовна давність у три місяці, передбачена частиною другою статті 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Інакше застосування приписів законодавства призводить до висновку, що прокурор може вимагати застосування у спірних правовідносинах загальної позовної давності, а не спеціальної, у будь-який час.
Окрім викладеного, Верховний Суд в ухвалі від 30.07.2025 у справі №922/1414/20 звернув увагу на існування великої кількості господарських спорів у провадженні місцевих господарських судів у подібних спорах з аналогічно сформованими позовними вимогами. При цьому подібні справи перебувають на розгляді також у судах різних інстанцій та можуть виникнути і в майбутньому.
Тому судове рішення палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду необхідне також для подальшого розвитку права та забезпечення єдності судової практики.
В свою чергу про наявність якісного критерію свідчить відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Ухвалою судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.09.2025 у справі №922/1414/20 прийнято до розгляду справу №922/1414/20 за касаційними скаргами Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ТОВ "Грань-Кор" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 і рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2020 у справі №922/1414/20.
В подальшому, ухвалами Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.10.2025, від 20.11.2025, від 22.01.2026 розгляд справи №922/1414/20 неодноразово відкладався.
Ухвалою Верховного Суду від 19.03.2026 повідомлено учасників справи, що судове засідання із розгляду касаційних скарг Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ТОВ "Грань-Кор" відбудеться 09.04.2026 о 10:30 год.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 08.04.2026 головуючий суддя оголосив присутнім у судовому засіданні прокурору та представнику 3-го відповідача про встановлені судом обставини.
Прокурор пояснив, що вважає відсутніми підстави для зупинення провадження у справі.
Представник 3-го відповідача - Панченко Олени Олександрівни зазначив, що залишає вирішення вказаного питання на розсуд суду.
Пунктом 4 частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
Згідно з частиною 1 пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
В силу приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав'язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).
Крім того, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що одним із елементів передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прв людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі "Бентем проти Нідерландів" від 23.10.1985), при цьому очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики виступають причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини").
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників господарських відносин, об'єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору), а за необхідності також суб'єктний і об'єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт.
Зупинення провадження у справі це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий (зазначений в законі), за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд.
Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Судова колегія зазначає, що в обґрунтування позовних вимог у даній справі прокурор посилався, в тому числі на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 13.11.2024 у справі №922/2008/21 (щодо застосування загальної позовної давності), від якого Верховний Суд вважає за необхідне відступити у справі №922/1414/20.
Враховуючи підстави та вимоги даного позову, судова колегія вважає, судова колегія вважає, що правовідносини у справах №922/4312/25 та №922/1414/20 за сферою правового регулювання є подібними, а правовий висновок судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/1414/20 щодо питання строку позовної давності, який має застосовуватися до поданого після 07.03.2018 (дати набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" №2269-VIII від 18.01.2018) позову прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного до 07.03.2018 в процесі його приватизації, має суттєве значення для правильного вирішення спору у даній справі №922/489/22,
З метою сприяння забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, а також з огляду на те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2026 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2026 у справі №922/4312/25 до закінчення перегляду у касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №922/1414/20 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.
Зазначений висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності зупинення провадження у справі до отримання правового висновку судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування загального або спеціального строку позовної давності до позовів прокурора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених до 07.03.2018 в процесі приватизації, повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у низці ухвал про зупинення касаційного провадження, зокрема, від 09.02.2026 у справі №916/697/21 та від 20.01.2026 у справі №922/36/22 та інших.
Водночас колегія суддів наголошує на тому, що зупинення провадження у даній справі, беручи до уваги існування об'єктивної необхідності у такому зупиненні внаслідок перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, жодним чином не порушує права учасників справи на її розгляд протягом розумного строку, натомість сприяє дотриманню судом повноти і всебічності встановлення обставин справи з одночасним збереженням єдності судової практики, що спрямовано саме на дотримання ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Зупинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2026 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2026 у справі №922/4312/25 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/1414/20 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.
Зобов'язати сторін повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями. Порядок та строки оскарження ухвали передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя С.Ч. Жельне
Суддя П.В. Тихий