вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" березня 2026 р. Справа№ 910/4239/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бестаченко О.Л.
суддів: Скрипки І.М.
Шаратова Ю.А.
секретар судового засідання - Васильченко А.І.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 31.03.2026,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Верховного Суду
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 15.12.2025
у справі № 910/4239/22 (суддя - Лиськов М.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 145 222 000, 00 грн,
Короткий зміст позовних вимог, судових рішень та оскаржуваної ухвали
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Філії "Рефрижераторна вагонна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про солідарне стягнення доходів за комерційне використання 1000 напіввагонів у розмірі 145 222 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 у справі № 910/4239/25 провадження у справі в частині заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" до Філії "Рефрижераторна вагонна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" закрито. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" 145 222 000,00 грн шкоди.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 у справі № 910/4239/22.
Постановою Верховного Суду від 29.06.2023 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 у справі № 910/4239/22 скасовано в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" та направлено справу № 910/4239/22 на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 залишено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна вагонна компанія Акціонерного Товариства "Укрзалізниці" суму сплаченого судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у справі № 910/4239/22 у розмірі 1 302 525, 00 грн та 1 736 700, 00 грн відповідно.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІСОН ГРУП" задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі № 910/4239/22 скасовано в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна вагонна компанія Акціонерного Товариства "Укрзалізниці" суми сплаченого судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у справі № 910/4239/22 у розмірі 1 302 525,00 грн та 1 736 700,00 грн відповідно; прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" судових витрат, понесених під час розгляду справи № 910/4239/22, а саме: сплаченого судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги.
27.11.2025 від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Господарського суду міста Києва надійшла заява про повернення судового збору, в якій заявник просить суд повернути Акціонерному товариству "Українська залізниця" з Державного бюджету України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у справі № 910/4239/22 у розмірі 1 302 525,00 грн та сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у справі № 910/4239/22 у розмірі 1 736 700,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/4239/22 повернуто Акціонерному товариству "Українська залізниця" з Державного бюджету України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у справі № 910/4239/22 у розмірі 1 302 525,00 грн та сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у справі № 910/4239/22 у розмірі 1 736 700, 00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Верховний Суд, як особа, яка не брала участі у цій справі, проте представляє боржника (державу) у виконавчому провадженні з виконання рішення суду про повернення з Державного бюджету України судового збору за подання касаційної скарги, звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2025 року про повернення судового збору в частині вирішення питання повернення Акціонерному товариству "Українська залізниця" з Державного бюджету України сплаченого за подання касаційної скарги у справі № 910/4239/22 судового збору у розмірі 1 736 700,00 грн (платіжне доручення №163793 від 24.03.2023) та у поверненні відповідачу судового збору за подання касаційної скарги відмовити.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано пункт 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", безпідставно поширивши його дію на повернення судового збору за апеляційну та касаційну скаргу, які були розглянуті судами відповідних інстанцій, і відповідно, не залишені без розгляду.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2026 апеляційну скаргу Верховного Суду передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Бестаченко О.Л., суддів: Скрипки І.М., Шаратова Ю.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Верховного Суду на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/4239/22 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4239/22.
26.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/4239/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Верховного Суду на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/4239/22; призначено її до розгляду на 31.03.2026.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
12.03.2026 через підсистему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Верховного Суду на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/4239/22.
Так, у відзиві Акціонерне товариство "Українська залізниця" зазначає, що подання апеляційної скарги Верховним Судом відбулося поза межами його процесуальної компетенції, що саме по собі виключає можливість розгляду такої апеляційної скарги.
Звертає увагу суду, що Верховний Суд не є органом виконавчої влади та не наділений функцією представництва інтересів держави згідно зі статтями 53, 56 Господарського процесуального кодексу України, він є неналежним суб'єктом оскарження, що є самостійною підставою для закриття провадження.
Також відповідач вказує, що серед переліку ухвал, наведеного у частині 1 статті 255 ГПК України, відсутня ухвала про повернення судового збору, що свідчить про відсутність передбаченого законом права на її апеляційне оскарження.
Додатково зауважує, що серед долучених до апеляційної скарги додатків, відсутні докази сплати Верховним Судом судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2025, разом з тим відповідно до положень Закону України "Про судовий збір" Верховний Суд не звільнений від такої сплати, а отже судовий збір підлягав сплаті на загальних підставах.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" у порядку статті 263 ГПК України своїм правом не скористалося, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу Верховного Суду на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/4239/22 не подало.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 31.03.2026 з'явилися представники Верховного Суду та Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Представник Верховного Суду підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/4239/22 в частині питання повернення Акціонерному товариству "Українська залізниця" з Державного бюджету України сплаченого судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 736 700,00 грн та у поверненні відповідачу судового збору за подання касаційної скарги відмовити.
Представник Акціонерного товариства "Українська залізниця" у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив закрити апеляційне провадження.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Матеріали справи № 910/4239/22 містять платіжне доручення № 355509 від 28.12.2022 на суму 1 302 525,00 грн та платіжне доручення № 163793 від 24.03.2023 на суму 1 736 700,00 грн, чим підтверджується сплата Акціонерним товариством "Українська залізниця" судового збору за розгляд апеляційної та касаційної скарг.
Окрім того, до заяви про повернення судового збору від 27.11.2025 Акціонерного товариства "Українська залізниця" з метою підтвердження зарахування судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги до спеціального фонду Державного бюджету України у справі № 910/4239/22, до суду надано: - лист Державної казначейської служби України від 19.11.2025; - лист Верховного Суду від 25.11.2025 № 1010/0/108-25; - лист Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 № 04-09/382/25.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників апелянта і відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Предметом апеляційної скарги Верховного Суду є правомірність повернення судового збору за подання касаційної скарги з Державного бюджету України. Акціонерне товариство "Українська залізниця" вважає, що Верховний Суд звернувся з апеляційною скаргою поза межами його процесуальної компетенції.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скардо суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про судовий збір").
За нормами частини 3 статті 9 Закону України "Про судовий збір" кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (ст. 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України та пункту 1 частини 3 статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення його діяльності.
Згідно з пунктами 7, 9 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів: здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.
Абзацом першим пункту 5 розділу I Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, встановлено, що повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
При цьому, органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, - органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів, інших надходжень бюджету (пункт 39 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Після постановлення оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося у до Верховного Суду із заявою від 29.01.2026 про повернення судового збору для виконання ухвали в частині повернення судового збору за подання касаційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Статтею 254 ГПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, Верховний Суд не брав участі у даній справі, однак є органом, що контролює справляння надходжень бюджету, та головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення його діяльності, а тому суд в оскаржуваній ухвалі вирішив питання про його права та обов'язки. Відповідно апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що Верховний Суд має право на оскарження ухвали місцевого господарського суду в даній справі в частині повернення з Державного бюджету судового збору за подання касаційної скарги, тому відсутні підстави для закриття апеляційного провадження у справі.
Щодо відсутності передбаченого законом права на апеляційне оскарження ухвали про повернення судового збору, яка не вказана в переліку ухвал, наведеному в частині 1 статті 255 ГПК України, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Згідно з частиною 3 статті 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Однак, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 у справі №757/47946/19-ц, досліджуючи питання щодо апеляційного оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції, які не зазначені в переліку, викладеному в ч.1 статті 255 ГПК України, погодилась зі сформованим при застосуванні норм процесуального права підходом щодо права на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції, в основу якого покладена ідея неодмінності дотримання конституційного права особи на судовий захист.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц також зазначила, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.
Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України) перелік судових рішень не є вичерпним: ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб).
Тлумачення частини другої статті 352 ЦПК України (статті 254 ГПК України), за яким ухвали підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду лише в разі їх зазначення в переліку, наведеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), є звужувальним; таким, що не враховує випадки, за яких ухвали постановлені вже після ухвалення рішення суду по суті спору або особа з інших причин не має можливості відновити свої права без оскарження ухвали місцевого суду в апеляційному порядку.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/4239/22 постановлена після залишення позову без розгляду, тому у особи, яка звернулася з апеляційною скаргою відсутня можливість поновити свої права в інший спосіб.
Крім того, судовий збір не слід сплачувати при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання судового рішення, тобто вирішення тих питань, які не пов'язані з вимогами позову, але в обов'язковому порядку мають бути вирішені судом.
Згідно з ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
В той же час, апеляційна та касаційна скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" розглянуті судами по суті, за результатами розгляду ухвалені постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 та Верховного Суду від 29.06.2023 відповідно.
Господарський суд міста Києва не дослідив обставини справи, не врахував наведеного вище та всупереч нормам п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" постановив ухвалу від 15.12.2025 у справі № 910/4239/22, якою повернуто Акціонерному товариству "Українська залізниця" з Державного бюджету України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у справі № 910/4239/22 у розмірі 1 302 525,00 грн та сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у справі № 910/4239/22 у розмірі 1 736 700, 00 грн.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
Інші доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
За змістом статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Ухвала Господарський суд міста Києва від 15.12.2025 постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки суд апеляційної інстанції встановив порушення Господарським судом міста Києва п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", то апеляційну скаргу Верховного Суду слід задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/4239/22 скасувати повністю та у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" про повернення з Державного бюджету України сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 910/4239/22 у розмірі 1 302 525,00 грн та сплаченого судового збору за подання касаційної скарги у справі № 910/4239/22 у розмірі 1 736 700, 00 грн - відмовити.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Верховного Суду на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/4239/22 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/4239/22 скасувати.
3. У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" про повернення з Державного бюджету України сплаченого судового збору у справі №910/4239/22 відмовити.
Матеріали справи № 910/4239/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 09.04.2026.
Головуючий суддя О.Л. Бестаченко
Судді І.М. Скрипка
Ю.А. Шаратов