вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" квітня 2026 р. Справа№ 911/1920/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Коротун О.М.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання: Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Пікульська К.В.;
від відповідача: Круторогова С.І,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 (повне судове рішення складено 06.02.2026)
у справі №911/1920/25 (судді - Ейвазова А.Р.)
за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артеміда Трейд»
про стягнення 586 863, 22 грн, -
Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артеміда Трейд» та просить стягнути з відповідача 586 863, 22 грн штрафних санкцій, з яких: 436 934, 66 грн - пеня за період з 24.09.2024 по 16.04.2025 та 149 928,56 грн - штраф.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки (графік поставки) від 26.01.2024 №УГВ47/30-24 в частині поставки товару в установлений договором строк.
Рішенням Господарського суду Київської області від 07.11.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артеміда Трейд» на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» 87 386, 93 грн пені, 29 985, 71 грн штрафу, а також 7 042, 36 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором. Відмовлено у задоволені позову в частині стягнення 349 547, 73 грн пені, 119 942, 85 грн штрафу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, ст.ст. 550, 551, ч. 1 ст. 624 ЦК України та недоведеністю обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Скаржник зазначає, що відповідачем не надано доказів наявності підстав для зменшення стягуваних з нього штрафних санкцій. У зв'язку із тим, що разом з позовними вимогами про стягнення штрафних санкцій позивачем не заявлялась вимога про стягнення збитків, то обов'язок доказування відсутності у позивача збитків покладений на відповідача, оскільки саме відповідач заявив клопотання про зменшення штрафних санкцій.
На позивача не покладається обов'язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань. Тобто при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання, презюмуються і компенсується за рахунок неустойки. За встановлених судом першої інстанції обставин, які призвели до порушення відповідачем зобов'язання вбачається, що вони не є винятковими (виключними), сплата ТОВ «Артеміда Трейд» неустойки відповідає комерційним ризикам здійснення ним підприємницької діяльності, а тому відсутні підстави для зменшення штрафних санкцій.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та призначено до розгляду на 08.04.2026.
11.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач зазначив, що безпідставна незгода позивача із застосуванням судом своїх дискреційних повноважень протирічить усталеній практиці Верховного Суду. Відповідачем надано належні докази (фінансова звітність, посвідчення УБД, штатний розклад, принтскрін з електронного кабінету, як платника податків), які доводять наявність підстав для зменшення судом розміру нарахованих позивачем штрафу та пені.
Представник позивача у судовому засіданні 08.04.2026 підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в цій частині прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 08.04.2026 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 26.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Артеміда Трейд» (далі - постачальник) та Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (далі - покупець) укладено договір поставки (графік поставки) №УГВ47/30-24, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності (автошина для вантажних транспортних засобів) (далі - товар), зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до договору і є його невід'ємною/-ими частиною/-ами), а покупець - прийняти і оплатити такий товар; під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем; найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації/-ях, яка/і є додатком/ми №2 до договору та є його невід'ємною частиною; строк поставки товару визначається графіком/ми поставки товару, який/і є додатком/ми №3 до договору та є його невід'ємною частиною/ами (п.п. 1.1, 1.2 договору).
Згідно п.2.1 договору постачальник повинен поставити покупцю товар, передбачений цим договором, (невідповідність товару умовам договору для цілей застосування розділу VII; відповідальність сторін прирівнюється до неналежної якості товару), якість якого відповідає сертифікатам якості/відповідності та/або паспорту/-ам виробника, Держстандартам, (при необхідності), технічним або іншим вимогам/умовам, які пред'являються до товару даного виду та підтверджується відповідними документами.
В силу п.2.3 договору у разі виникнення сумніву щодо якості товару або конструктивних недоліків чи невідповідності нормативним документам України, постачальник зобов'язаний усунути такі недоліки в строк, визначений покупцем або, в разі неможливості: повернути кошти, отримані від покупця за цим договором, чи пропорційно знизити вартість товару, що містить недоліки (на вибір покупця), якщо це не суперечить чинному законодавству України.
Ціна товару, як визначено п.3.1 договору, вказується в специфікації/-ях в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо постачальник є резидентом України, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом відповідно до чинного законодавства України - далі нерезидент в Україні).
Загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації/-ях до цього договору, та становить 2 299 996,56грн (п.3.2 договору).
Відповідно до п.п.4.1,4.2 договору: розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати покупцем вартості прийнятого товару з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної на відповідний обсяг товару, та пред'явлення постачальником рахунку (інвойсу) на оплату товару, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника, на умовах, зазначених у специфікації/-ях; до рахунка додаються: підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару або видаткова накладна; покупець не здійснює оплату за прийнятий товар, та така несплата не є порушенням строку оплати зі сторони покупця у випадку ненадання постачальником рахунку на оплату (інвойсу) чи його неналежного оформлення.
Як закріплено сторонами в п.п.5.1, 5.2 договору: строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації/-ях та графіку поставки до цього договору; здійснення поставки товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені договором; датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №4 до цього договору, який є невід'ємною частиною (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної; датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товарно-транспортному документі або дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття; право власності на товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).
Пунктом 5.17 договору визначено, що: постачальник зобов'язаний направити на e-mail покупця скановану копію технічного опису на товар на фірмовому бланку постачальника та скріплений підписом та печаткою (за наявності) постачальника, а також копію сертифікату якості/технічного паспорту на товар (якщо такий сертифікат якості /технічний паспорт на товар передбачені п.5.4 договору); такий технічний опис має містити технічні характеристики товару, фото, опис принципу роботи та сфери застосування, матеріалу виготовлення, країну виробництва та найменування компанії-виробника; технічний опис надається на українській або російській мові (застосовується, якщо постачальник не є резидентом України).
Постачальник, в силу пп.6.3.2 п.6.3 договору, зобов'язаний забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом ІІ договору.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов'язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п.10.2 договору, і діє до 31.12.2024 року (включно) (п.10.1 договору).
Додатком №1 до договору - специфікацією від 26.01.2024 №1 (далі - специфікація №1) сторони визначили найменування, асортимент, кількість та ціну товару, що постачається за договором, а саме:
- шина всесезонна ведуча FRIDERIC FD728 295/80R22,5 152/149L 18PR у кількості 20шт загальною вартістю 158 160 грн;
- шина всесезонна рульова SAFECESS LH398/SFC77 315/70R22.5 154/150L у кількості 8шт загальною вартістю 61 652,16 грн;
- шина всесезонна рульова SAFECESS LH399/SFC66 315/80R22.5 157/154L 20PR у кількості 276шт загальною вартістю 2 080 184, 40 грн.
Пунктами 3,4 специфікації №1 визначено, що строк поставки товару визначається графіком, який є додатком №3 до договору, а оплата за товар здійснюється по факту поставки товару протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару, або видаткової накладної.
Відповідно до графіку поставки сторонами узгоджено, що весь товар має бути поставлений протягом 240 календарних днів з дати укладання договору (а.с.21).
Додатком №5 сторони визначили технічні характеристики товару, зокрема, визначили індекс навантаження на шину: всесезонна ведуча FRIDERIC FD728 295/80R22,5 - 152/149; всесезонна рульова SAFECESS LH398/SFC77 - 154/150; всесезонна рульова SAFECESS LH399/SFC66 - 157/154 (а.с.23).
13.06.2024 сторонами укладено додаткову угоду №1, якою додатки №№1,3,5 викладені у новій редакції.
Зокрема, до специфікації №1 сторонами внесені зміни, а саме замінені поставки шин всесезонних ведучих FRIDERIC FD728 295/80R22,5 152/149L 18PR на шини всесезонні ведучі Roadshine RS612 295/80 R22.5 154/151M 18 PR. При цьому, умови щодо кількості та загальної вартості нових шин порівняно з попередніми, а також строк поставки та порядок оплати не змінено (а.с.31-32).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач передав, а позивач прийняв товар на загальну суму 158 160 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, а саме від:
- 19.06.2024 №975 на суму 94 896 грн щодо поставки шин всесезонна ведуча Roadshine RS612 295/80 R22.5 154/151M 18 PR у кількості 12шт;
- 19.06.2024 №976 на суму 31 632 грн щодо поставки шин всесезонна ведуча Roadshine RS612 295/80 R22.5 154/151M 18 PR у кількості 4шт;
- 19.06.2024 №977 на суму 31 632 грн щодо поставки шин всесезонна ведуча Roadshine RS612 295/80 R22.5 154/151M 18 PR у кількості 4шт.
15.09.2024 відповідач з електронної адреси «artemida.zakupky@point-s.ua» на електронні адреси «viktoriia.oreshniak@ugv.com.ua» та «andrii.klimchuk@ugv.com.ua» направив лист від 05.09.2024 вих.№3 та повідомив про готовність 17 вересня відвантажити: шини всесезонні рульові SAFECESS LH398/SFC77 315/70R22.5 154/150L у кількості 2шт; шини всесезонні рульові SAFECESS LH399/SFC66 315/80R22.5 157/154L 20PR у кількості 184 шт.
17.09.2024 на електронну адресу відповідача «artemida.zakupky@point-s.ua» з електронної адреси «viktoriia.oreshniak@ugv.com.ua» надійшов лист, у якому повідомлено, що під час проведення процедури вхідного контролю виявлені невідповідності поставленого товару - на автошинах SAFECESS LH399/SFC66 315/80R22.5 157/154L 20PR в значеннях індексів навантаження і розшифрування значень індексів, а також повідомлено про необхідність забезпечити явку представника ТОВ «Артеміда Трейд» до 19.09.2024 для продовження огляду та складання документів про приймання/неприймання ТМЦ. Аналогічного змісту листи направлені на електронну адресу відповідача «artemida.zakupky@point-s.ua» 18.09.2024 та 19.09.2024, з визначенням інших дат забезпечення явки представника ТОВ «Артеміда Трейд» для продовження огляду та складання документів про приймання/неприймання ТМЦ - 20.09.2024 та 21.09.2024.
На підтвердження замовлення перевезень товару - автошин, з метою його передачі позивачу, відповідач надав заявки №№10/09-2024, 16/09-2024, 10/12-2024, 17/09-2024 та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що складені ФОП Ушаковим О.В. як виконавцем та ТОВ «Артеміда Трейд» як замовником, від: 11.09.2024 №69, 17.09.2024 №74, 18.09.2024 №75, 11.12.2024 №119.
Як вбачається з акту невідповідності ТМЦ по якості від 20.09.2024 №2, що складений комісією у складі позивача в особі працівників ГПУ «Полтавагазвидобування» та в присутності представника відповідача - керівника Литвина А.Д., у якому вказано: «В ході проведення сумісного огляду (вхідного контролю) з представниками ТОВ «Артеміда Трейд» виявлено наступні недоліки: - шина всесезонна рульова SAFECESS LH398/SFC77 315/70R22.5 154/150L; - шина всесезонна рульова SAFECESS LH399/SFC66 315/80R22.5 157/154L 20PR. Стосовно додатку №5 до договору постачання УГВ47/30-24 від 26.01.2024 найменування продукції за порядком №2,3 було виявлено невідповідність маркування в значеннях індексу навантаження на вантажопідйомність шини в (кг) де індекс навантаження шини (154/150L та 157/154L) не дорівнює чисельному значенню вантажопідйомністю в кг (3750/3450кг та 4000/3650кг). Повинно бути відповідно до табличних значень 154/150(3750/3350), 157/154 (4125кг/3750кг). Присутні зовнішні сліди втручання в значеннях індексу навантаження».
Представник відповідача у акті зазначив, що виробник повідомив, що шини відповідають технічним вимогам до шин 157/154 (4125кг/3750кг) та запропонував відкласти питання про підписання акту до 30.09.2024 у зв'язку із необхідністю отримання письмових пояснень виробника.
25.09.2024 відповідач звернувся до позивача з листом від 25.09.2024 вих.№01, який направлено на електронну адресу «viktoriia.oreshniak@ugv.com.ua», в якому просив повідомити: процедури приймання ТМЦ на філіях АТ «Укргазвидобування» з урахуванням наданих відповідачем зауважень; причин відмови у прийнятті вантажу, який прибував у визначені місця. Крім того, у такому листі відповідач просив надати завірені копії актів вхідного контролю ТМЦ.
Листом від 30.09.2024 компанія QINGDAO MAXPLUS INTERNATIONAL TRADE CO., LIMITED повідомила, що: «покупцем проінформовано виробника про розбіжності у значеннях індексу навантаження та розшифровці значень індексу на всесезонних шинах SAFECESS LH399/SFC66 315/80R22.5 157/154L 20PR для кермової осі, а саме: фактичний індекс навантаження на шини становить 157/154 (4000кг/3650кг) - він має відповідати табличним значенням 157/154 (4125кг/3750кг). Через технічну несправність обладнання на виробничому майданчику під час нанесення індексної інформації безпосередньо на шини, розшифровка індексів навантаження в кілограмах на шині є некоректною». У вказаному листі компанія підтвердила, що всесезонні рульові шини SAFECESS LH399/SFC66 315/80R22.5 157/154L 20PR повністю відповідають технічним вимогам для індексу 157/154 (4125 кг/3750 кг).
20.12.2024 позивач направив на адресу відповідача вимогу за вих.№302.1-022-9972, відповідно до якої вимагав від відповідача сплатити штрафні санкції у розмірі 336 268, 34 грн через прострочення строку поставки товару на суму 2 141 836, 56 грн.
В якості доказів направлення вимоги позивач надав накладну №2270224 кур'єрської служби «Grandex».
07.02.2025 позивач повторно направив відповідачу вимогу вих.№302.1-022-1177 АТ «Укргазвидобування», відпвоідно до якої вимагало від ТОВ «Артеміда Трейд» сплатити штрафні санкції у розмірі 441 218,33грн за несвоєчасну поставку товару.
На підтвердження направлення вказаної вимоги позивач надав список згрупованих поштових відправлень та фіскальний чек від 10.02.2025 щодо оплати послуг з пересилання відправлення. Відправлення №06011106214562, яким відповідачу направлено вимогу, повернуто за зворотною адресою без вручення з довідкою відділенням поштового зв'язку, у якій причиною повернення вказано: «за закінченням терміну зберігання.
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з вимогою від 08.04.2025 вих.№302.1-022-3401, у якій вимагав сплатити штрафні санкції у розмірі 561 161,18 грн, мотивуючи її порушенням відповідачем строків поставки товару.
В якості доказів направлення зазначеної вимоги надано: список згрупованих поштових відправлень №4974 та фіскальний чек від 10.04.2025 щодо оплати послуг з пересилання відправлення.
Відповідач штрафна санкції за порушення строкі поставки товару не сплатив, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення із відповідача 436 934, 66 грн пені та 149 928, 56 грн штрафу.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи зміст зобов'язань сторін за відповідним договором, визначення додатком до договору асортименту, кількості та ціни товару, яка поставляється, періодичність поставок, суб'єктний склад, укладений сторонами договір є договором поставки.
Згідно із ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 ЦК України визначено, що: продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Положеннями ч.1 ст.664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару; договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до положень ч.ч.1, 5 ст.268 ГК України: якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів; у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами (у разі наявності) чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ч.1 ст.675 ЦК України).
Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що умова договору щодо якості товару характеризує предмет купівлі-продажу з точки зору придатності до використання за цільовим призначенням. Якість товару - це сукупність властивостей і характеристик, які відображають рівень новизни, надійність, довговічність, економічність продукції (товарів) і зумовлюють її здатність задовольнити відповідно до свого призначення потреби споживача. Предметом договору купівлі-продажу може бути річ тільки належної якості, що обумовлена договором (висновки містяться в постановах Верховного Суду від 10.06.2025 по справі №925/585/24 та від 27.03.2025 №922/1529/24).
У даній справі відповідач заперечує заявлені вимоги, вказуючи, що товар ним поставлено відповідачу належної якості, що підтверджено листом виробника, а позивач відмовився його приймати безпідставно.
Водночас, наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 №549 затверджені Правил технічної експлуатації коліс та пневматичних шин колісних транспортних засобів категорій L, M, N, O та спеціальних машин, виконаних на їх шасі (далі - Правила).
Пунктом 2 роздл.І Правил передбачено, що дія цих Правил поширюється на юридичних і фізичних осіб, які виготовляють, транспортують, мають намір придбати чи замовити, продають, придбавають, експлуатують, ремонтують, передають на утилізацію пневматичні шини (далі - шини) та колеса колісних транспортних засобів категорій L, M, N, O та спеціальних машин, виконаних на їх шасі.
В силу п.1 гл.3 розд.ІІ Правил: ідентифікаційні дані шини та її складників визначаються за їх маркуванням; марковання шин виконується згідно з чинним законодавством, у тому числі стандартами, технічними умовами та цими Правилами.
Частиною марковання шини є індекс несівної здатності, що визначається числом, яке характеризує контрольну масу, на вагову дію якої під час експлуатації розрахована шина відповідно до вимог щодо застосування, установлених виробником (п.5 розд.І Правил).
Маркування, призначене для споживачів, яке виконується на боковинах шини, повинно залишатися доступним для огляду після установки шини на ободі, що визначене п.2 гл.3 розд. ІІ Правил. Отже, індекс навантаження вантажних шин, що є частиною маркування, має бути доступним для огляду після встановлення, у т.ч. шини КТЗ категорії L, поставка яких передбачена договором, що вбачається з малюнку №3 таблиці 5 додатку 4 Правил.
Згідно п.14 розд.ІІ додатку №4 до Правил: індекс несівної здатності шин, які відповідають Правилам ЄЕК ООН №54, складається з одного числа або з двох чисел, розділених між собою знаком дробу "/", наприклад 154 або 154/150 означає величину допустимої навантаги відповідно на одинарну або одинарну і здвоєні шини за номінальної швидкості, яку зазначають відповідною категорією швидкості; на шині може бути зазначено декілька груп індексів навантаги з відповідними символами категорій швидкості; таке марковання інформує про можливе збільшення максимально допустимої навантаги на шину у разі відповідного зменшення швидкості руху; індекси несівної здатності і відповідні величини навантаг наведено в таблиці 5 цього додатка.
Відповідно до таблиці 5 додатку №4 Правил «Індекси несівної здатності (ІНЗ) і відповідні їм величини навантаги» ІНЗ 154/150 відповідає 3750/3350кг, а 157/154 -4125/3750кг.
Як встановлено правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідачем позивачу поставлено шини всесезонні рульові SAFECESS LH398/SFC77 315/70R22.5 154/150L з нанесенням марковання індексу маси навантаження 3750/3450кг замість маркування 3750/3350кг та шини всесезонні рульові SAFECESS LH399/SFC66 315/80R22.5 157/154L 20PR з нанесенням маркування індексу маси навантаження 4000/3650кг замість 4125/3750кг, отже, маркування шин не відповідало встановленим законом вимогам.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначений Правилами дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила №1306).
Відповідно до п.31.1 Правил №1306 технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Пунктом 31.4 Правил №1306 визнано заборону експлуатацію транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема: шини за розміром або допустимим навантаженням не відповідають моделі транспортного засобу (пп. "а" п.31.4.5).
Таким чином, використання шин, які не відповідають встановленим законодавством вимогам (включаючи вимоги до маркування), може бути підставою для притягнення до відповідальності у встановленому порядку.
Посилання відповідача на лист виробника щодо фактичної відповідності шин встановленим вимогам для індексів 157/154 з посиланням на технічний збій обладнання на виробництві під час нанесення інформації про індекс безпосередньо на шини ніяким чином не позбавляє позивача права вимагати передачі шин, маркування яких відповідає їх фактичним властивостям, у т.ч. щодо навантаження, оскільки експлуатація шин з відповідним маркуванням може мати негативні для нього наслідки. При цьому, відповідач, який замовляв відповідні шини у виробника для подальшої їх поставки позивачу мав можливість вимагати від виробника передачі шин, маркування яких відповідає їх фактичним властивостям, встановленим вимогам щодо їх якості, а у випадку недотримання таких вимог - вимагати заміни.
Отже, оскільки відповідачем поставлено позивачу шини всесезонні рульові SAFECESS LH398/SFC77 315/70R22.5 154/150L та шини всесезонні рульові SAFECESS LH399/SFC66 315/80R22.5 157/154L 20PR з порушенням вимог щодо їх маркування, що не відповідає встановленим вимогам та положенням договору, дії позивача щодо відмови у прийняті такого товару ґрунтуються на положеннях ст.268 ГК України та є правомірними.
Враховуючи положення наведених норм та умови укладеного договору, відповідач, з урахуванням додатку №3 до договору, мав поставити шини всесезонні ведучі Roadshine RS612 295/80 R22.5 154/151M 18 PR у кількості 20шт, всесезонні рульові SAFECESS LH398/SFC77 315/70R22.5 154/150L у кількості 8шт, всесезонні рульові SAFECESS LH399/SFC66 315/80R22.5 157/154L 20PR у кількості 276шт протягом 240 календарних днів з моменту підписання договору, тобто до 23.09.2024 включно.
Між тим, під час розгляду справи відповідач не надав доказів у спростування тверджень позивача про те, що відповідні зобов'язання з поставки виконані лише частково; доказів поставки іншої частини товару - шин всесезонних рульових SAFECESS LH398/SFC77 315/70R22.5 154/150L у кількості 8 шт та всесезонних рульових SAFECESS LH399/SFC66 315/80R22.5 157/154L 20PR у кількості 276 шт на суму 2 141 836, 56 грн відповідач не надав.
В силу ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару у кількості, яка передбачена договором, протягом встановленого договором строку, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
В силу п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.ч.2, 3 ст.549 ЦК України: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Хоч пеня за загальним правилом встановлюється за невиконання грошового зобов'язання, однак, ч.2 ст.546 ЦК України, визначає, що, зокрема, договором можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Отже, встановлення відповідальності у вигляді пені за порушення негрошового зобов'язання не суперечить чинному законодавству.
Відповідно до п. 7.8. договору, у разі прострочення постачальником виконання зобов'язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості; сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов'язання.
Враховуючи, що колегією суддів встановлено факт порушення відповідачем зобов'язання з поставки визначеної договором кількості товару у встановлений договором строк, а також встановлення відповідальності за таке порушення п.7.8 договору, вимоги позивача про стягнення пені та штрафу за відповідне порушення, у розмірі, передбаченому договором, є обґрунтованими.
Перевіривши розрахунок пені та штрафу за недопоставку товару здійсненого позивачем, колегія суддів зазначає, що він є арифметично вірним, здійсненим з урахуванням вартості та кількості недопоставленого товару, періоду прострочення, встановленого договором розміру пені та штрафу, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 436 934,66грн пені за період з 24.09.2024 по 16.04.2025 та 149 928, 56 грн штрафу за порушення понад 30днів є мотивованими.
Разом з тим, в суді першої інстанції, відповідачем було подане клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 80%.
Вказане клопотання обгрунтоване тим, що позивач отримав весь обсяг товару від відповідача згідно договору, проте безпідставно та необгрунтовано відмовився прийняти його. Позивач не довів наявність збитків у зв'язку із простроченням поставки товару. Крім того, відповідач є малим підприємством. Згідно даних фінансової звітності відповідача за 2024 рік: у відповідача короткострокові кредити банків - 2 180 400,00 грн. (рядок 1600), поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги - 1 470 000,00 грн. (рядок 1615), на рахунках в банку - 323 000,00 грн. (рядок 1165), інші поточні зобов'язання (борг по фінансовим допомогам, рядок 1690) - 13 541 800,00 грн. тощо. Відповідач має в своєму штаті 2 працівників, за яких сплачує податки, забезпечує робочими місцями.
До того ж засновник та директор відповідача, являється учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_1 .
Частиною 3 ст.551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Неустойка є способом забезпечення виконання зобов'язання; завданням неустойки є сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником, після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).
Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У наведених висновках колегія суддів апеляційної інстанції враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
Поряд з викладеним колегія суддів зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Крім цього категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Так, колегія суддів апеляційної інстанції, як і господарський суд першої інстанції, врахував те, що на час розгляду даного спору відповідач зобов'язання за договором виконав, як і те, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для господарської діяльності останнього.
Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши обставини справи, дійшла висновку про добросовісність дій (поведінки) відповідача.
Судом враховано, що із матеріалів справи вбачається, що листом від 22.10.2024 за вих.№2 відповідач звернувся до позивача, долучивши до листа відповідь виробника шин, про збій, що став причиною некоректного маркування, та просив позивача повідомити про подальші кроки для вирішення ситуації. При цьому, хоча доказів направлення такого листа відповідач не надав, позивач підтвердив факт його отримання, долучивши копію такого листа до відповіді на відзив.
Водночас, незважаючи на отримання позивачем такого листа, у якому відповідач намагався врегулювати спірну ситуацію, позивач не вчинив ніяких дій щодо повідомлення відповідача про свою волю щодо поставки товару, частина якої прострочена, в саме позивач не надав строку на усунення недоліків товару з некоректним маркуванням виробника, не відмовився від товару, поставка якого прострочена, що зумовило подальше нарахування штрафних санкцій. Натомість, позивач лише продовжував надсилати на адресу відповідача ідентичні вимоги сплати штрафних санкцій, протягом майже року з дня порушення, у той же час не замовив відповідний товар у інших постачальників.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про врахування тієї обставини, що позивачем не надано доказів на підтвердження завдання останньому збитків порушенням відповідачем умов вказаного договору в частині своєчасного поставки товару.
Оцінивши надані відповідачем копію фінансової звітності ТОВ «Артеміда Трейд» за 2024, копію штатного розкладу ТОВ «Артеміда Трейд» та довідку про відсутність заборгованості по сплаті податків від 08.07.2025, враховуючи обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер, а матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, спричинених простроченням виконання відповідачем зобов'язань, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача до розміру 87 386, 93 грн пені та 29 985, 71 грн штрафу відповідно.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судовий збір, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 у справі № 911/1920/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 у справі № 911/1920/25 залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 911/1920/25 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Коротун
А.Г. Майданевич
Дата підписання 09.04.2026