вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" квітня 2026 р. Справа №910/2155/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники учасників справи:
ОСОБА_1 (особисто)
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло": Крилевець Є.С.
від ОСОБА_2 : Романюк І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" та ОСОБА_2
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2026
у справі №910/2155/26 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло"
про зобов'язання надати документи
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" (далі - ТОВ "НВП "Світло") приймати на позачергових загальних зборах учасників, які відбудуться 04.03.2026 о 10 год 00 хв, за адресою: 03058, м. Київ, вул. Казимира Малевича (Боженка), 86, офіс №314, літера "Б", рішення з другого питання порядку денного, а саме про надання згоди та повноважень директору товариства на підписання додаткової угоди №1 до договору управління майном від 05.03.2021.
Заявник вважає, що з метою уникнення вірогідного порушення в майбутньому своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а також забезпечення можливості реального виконання судового рішення та уникнення будь-яких труднощів у процесі його виконання в разі задоволення позову, існує потреба застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій відповідачу.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/2155/26 задоволено заяву ОСОБА_1 .
Заборонено ТОВ "НВП "Світло" приймати на позачергових загальних зборах учасників, які відбудуться 04.03.2026 о 10 год 00 хв, адресою: 03058, м. Київ, вул. Казимира Малевича (Боженка), 86, офіс №314, літера "Б", рішення з другого питання порядку денного, а саме про надання згоди та повноважень директору товариства на підписання додаткової угоди №1 до договору управління майном від 05.03.2021.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що припущення позивача про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, є достатньо обґрунтованим. Такі заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами. Негативні наслідки не розгляду питання не унеможливлюють його повторний розгляд. Натомість негативні наслідки ухвалення рішення, у випадку порушення прав позивача, фактично є неусуваними.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "НВП "Світло" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/2155/26 та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Так, на переконання скаржника, як станом на дату пред'явлення позову у справі, так і станом на дату оскаржуваної ухвали, порушене право позивача взагалі було та залишається відсутнім, що свідчить про відсутність підстав для наявності будь-якого спору між ТОВ "НВП "Світло" та позивачем, а отже і для забезпечення позову. Вказаного суд першої інстанції не врахував, що призвело до помилкового висновку щодо необхідності забезпечення позову.
Також, апелянт стверджує, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, фактично вжив заходів забезпечення позову, які є тотожними задоволенню позовних вимог, оскільки заборона ТОВ "НВП "Світло" приймати рішення з другого питання порядку денного позачергових загальних зборів учасників фактично призводить до досягнення того результату, на який спрямовані позовні вимоги позивача, ще до вирішення спору по суті. Суд першої інстанції не надав жодної оцінки відсутності доказів порушення прав позивача та непропорційності заходів забезпечення, що призвело до блокування діяльності органів управління ТОВ "НВП "Світло" та обмеження корпоративних прав мажоритарного учасника, який взагалі не є стороною справи.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/2155/26 та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, без належного та всебічного дослідження обставин справи, є необґрунтованою та такою, що порушує законні права та інтереси ОСОБА_2 , у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Так, скаржник вважає, що застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають принципам співмірності, обґрунтованості та зв'язку з предметом спору, що свідчить про їх безпідставність та незаконність. Фактично застосований захід забезпечення позову використано як інструмент блокування діяльності органів управління ТОВ "НВП "Світло" та перешкоджання реалізації корпоративних прав його учасників, що суперечить призначенню інституту забезпечення позову та не відповідає завданням господарського судочинства.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026 апеляційну скаргу ТОВ "НВП "Світло" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/2155/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 17.03.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_2 у справі №910/2155/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "НВП "Світло" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/2155/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 08.04.2026. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2155/26. Учасникам справи встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 07.04.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
23.03.2026, через систему "Електронний суд", ОСОБА_2 подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північно апеляційного господарського суду від 24.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/2155/26. Об'єднано апеляційні скарги ОСОБА_2 та ТОВ "НВП "Світло" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/2155/26 в одне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 08.04.2026. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2155/26. Учасникам справи встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 07.04.2026.
30.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/2155/26.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
30.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу апеляційну скаргу ПрАТ "УКРАГРО НПК" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/2155/26 залишити без змін.
Так, ОСОБА_1 вважає доводи скаржника про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову фактично виходять за межі предмета спору та не перебувають у безпосередньому зв'язку з заявленими позовними вимогами є безпідставними. Жодного порушення прав та інтересів апелянта внаслідок вжиття заходів забезпечення позову не відбулось. Вжиття заходів забезпечення позову не призвело до вирішення справи по суті, тобто наданню позивачу необхідних документів та інформації, а лише тимчасово заборонило відповідачу приймати рішення з другого питання порядку денного до їх надання, що і було в подальшому зроблено.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 08.04.2026 з'явилися позивач та представники ТОВ "НВП "Світло" і ОСОБА_2 .
Представники ТОВ "НВП "Світло" та ОСОБА_2 у судовому засіданні 08.04.2026 підтримали вимоги та доводи апеляційних скарг, просили суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/2155/26 та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Позивач у судовому засіданні 08.04.2026 заперечив проти задоволення апеляційних скарг та просив суд апеляційної інстанції відмовити у їх задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/2155/26 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "НВП "Світло" про зобов'язання надати акт виконання договору управління майном від 05.03.2021 та фінансові розрахунки до нього, проект додаткової угоди №1 до договору управління майном від 05.03.2021, а також інші документи та інформацію, необхідні для розгляду на позачергових загальних зборах учасників, які відбудуться 04.03.2026 о 10 год 00 хв, за адресою: 03058, м. Київ, вул. Казимира Малевича (Боженка), 86, офіс №314, літера "Б", другого питання порядку денного - про надання згоди та повноважень директору товариства на підписання додаткової угоди №1 до договору управління майном від 05.03.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником відповідача з часткою у розмірі 36% його статутного капіталу. Листом-повідомленням від 22.01.2026 №22/2026р. директор відповідача повідомив про скликання позачергових загальних зборів на підставі вимоги учасника, який володіє не менше ніж 10% статутного капіталу відповідача, із таким порядком денним:
1. Про обрання голови позачергових загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Світло".
2. Про надання згоди та повноважень директору товариства на підписання додаткової угоди №1 до договору управління майном від 05.03.2021.
З метою реалізації свого права на ознайомлення, позивач через адвоката звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 16.02.2026 №16-02/2026-01 про надання документів та інформації, необхідних для розгляду другого питання порядку денного на загальних зборах учасників, а саме: акта виконання договору управління майном від 05.03.2021 та фінансових розрахунків до нього, а також проекту додаткової угоди №1 до договору управління майном від 05.03.2021. Оскільки документи не надані, позивач вважає поведінку відповідача протиправною та недобросовісною, що зумовило звернення його з даним позовом до суду.
Також, ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "НВП "Світло" приймати на позачергових загальних зборах учасників, які відбудуться 04.03.2026 о 10 год 00 хв, за адресою: 03058, м. Київ, вул. Казимира Малевича (Боженка), 86, офіс №314, літера "Б", рішення з другого питання порядку денного, а саме про надання згоди та повноважень директору товариства на підписання додаткової угоди №1 до договору управління майном від 05.03.2021.
Обґрунтування заяви наведено вище за текстом цієї постанови.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Пунктом 3 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову.
Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення позивача та представників ОСОБА_2 та ТОВ "НВП "Світло", перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
За приписами частин 1, 2 статті 136 ГПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації у майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №910/20007/20, від 10.12.2019 у справі №910/18739/16).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. Обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Необхідно зазначити, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення, у разі задоволення якої, не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2019 у справі №927/432/19.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення, в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17 та від 12.05.2020 у справі №910/14149/19.
За приписами частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Таким чином, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Предмет позову у даній справі стосується зобов'язання надати документи та інформацію, необхідні для розгляду на позачергових загальних зборах учасників. Метою вжиття заявленого заходу забезпечення позову є унеможливлення відповідача приймати рішення з другого питання порядку денного на цих же загальних зборах.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Чинним законодавством передбачено та в судовій практиці сформована стала позиція щодо видів заходів забезпечення позову, якщо у спірних правовідносинах між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза унеможливлення чи суттєвого утруднення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
За приписами статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається виключно у випадку наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи роблять його неможливим без вжиття заходів забезпечення та відповідно ухвала про вжиття заходів забезпечення позову повинна бути мотивована наявністю таких обставин, підтверджених відповідними доказами.
Згідно з частиною 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №902/483/18.
Позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом (постанова Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №904/618/19).
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21, господарський суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Колегія суддів погоджується з доводами скаржників, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, фактично вжив заходів забезпечення позову, які є тотожними задоволенню позовних вимог, оскільки заборона ТОВ "НВП "Світло" приймати рішення з другого питання порядку денного позачергових загальних зборів учасників фактично призводить до досягнення того результату, на який спрямовані позовні вимоги позивача, ще до вирішення спору по суті.
Фактично застосований захід забезпечення позову унеможливлює розгляд та прийняття рішення з відповідного питання порядку денного загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Світло", що прямо втручається у діяльність органу управління відповідача та перешкоджає реалізації корпоративних прав інших учасників останнього, зокрема мажоритарного учасника.
Таким чином, застосований захід забезпечення позову не лише є неспівмірним заявленим вимогам, але й фактично призводить до блокування діяльності органів управління ТОВ "НВП "Світло", що суперечить положенням статті 137 ГПК України та правовій позиції Верховного Суду.
Крім того, застосування такого заходу забезпечення позову фактично призвело до обмеження корпоративних прав мажоритарного учасника відповідача - ОСОБА_2 , який володіє 64% статутного капіталу ТОВ "НВП "Світло" та має право брати участь в управлінні товариством і реалізовувати своє право голосу при прийнятті рішень загальними зборами учасників. При цьому, ОСОБА_2 взагалі не є стороною у даній справі, однак застосовані заходи забезпечення позову фактично обмежують реалізацію його корпоративних прав та впливають на можливість участі в управлінні товариством.
У той же час, суд першої інстанції не звернув належної уваги, що запропонований заявником спосіб забезпечення позову, виходячи з предмета та підстав позову, має ознаки часткового вирішення спору по суті.
При цьому, суд першої інстанції не врахував ступінь доведеності позивачем зв'язку змісту порушеного права та інтересу із способом та наслідками забезпечення позову.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постановах від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 20.07.2021 у справі №904/1933/21, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20.
У постанові Верховного Суду від 02.08.2021 у справі №922/3274/20 суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що місцевий господарський суд жодним чином не обґрунтував, яким чином невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заявником не обґрунтовано існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
З огляду на викладене, позивачем у справі не наведено, а судом першої інстанції не встановлено, чим не вжиття зазначеного заходу до забезпечення позову у випадку задоволення позову, забезпечить можливість виконання судового рішення, а також у чому полягає відновлення порушених прав позивача.
Отже, колегією суддів встановлено недоведеність та необґрунтованість доводів заявника щодо наявності підстав для вжиття обраних останнім заходів забезпечення позову.
У постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №904/5876/19 викладено правовий висновок, що вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
У зв'язку з наведеними обставинами, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та відмову у застосуванні заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянтів, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги ТОВ "НВП "Світло" та ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/2155/26 підлягають задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Розподіл судових витрат
У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду, розподіл сум судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним спору, згідно з загальними правилами статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" та ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/2155/26 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/2155/26 скасувати.
3. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/2155/26 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 09.04.2026.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов