вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" квітня 2026 р. Справа№ 911/2888/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
секретар
судового засідання Рибчич А.В.
за участю
представників:
від позивача - Кислощук Я.С.
від відповідача - не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Броварський завод залізобетонних конструкцій"
на рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2024 р. (повний текст складено 29.12.2025 р.)
у справі № 911/2888/23 (суддя - Саванчук С.О.)
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз"
до Приватного акціонерного товариства "Броварський завод залізобетонних конструкцій"
про стягнення заборгованості,
У вересні 2023 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" звергнулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Броварський завод залізобетонних конструкцій" про стягнення 156960,55 грн заборгованості за розподіл природного газу, 93210,40 грн пені, 5680,11 грн 3% річних та 22478,64 інфляційних втрат.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем відповідно до заяви-приєднання № 0942017LJRBP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.01.2018 р. та актів надання послуг.
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.04.2024 р. у справі № 911/2888/23 позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Броварський завод залізобетонних конструкцій" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" заборгованість за розподіл природного газу у розмірі 156960,55 грн, пеню у розмірі 81521,12 грн, 3% річних у розмірі 5680,11 грн, інфляційні витрати у розмірі 22478,64 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням, Приватне акціонерне товариство "Броварський завод залізобетонних конструкцій" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що він звертався до позивача із заявою про уточнення величини замовленої річної потужності обсягів розподілу природного газу в поточному році споживання. У відповідь, позивач вказав, що не приймає подану заяву про корегування обсягів споживання послуги з розподілу у бік зменшення її обсягів та відмовляє у проведенні корегування величини замовленої річної потужності обсягів розподілу природного газу на 2022 рік. Відповідач вказує, що корегування обсягів розподілу природного газу у бік зменшення на фактичне приведення заявлених у вищевказаний період щомісячних обсягів розподілу газу до фактичного стану споживання у 2022 та 2023 роках виключило б наявність заборгованості за послугу з розподілу природного газу на підставі укладеного договору, що, у свою чергу, знівелювало би всі підстави для пред'явлення даного позову.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2026 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Броварський завод залізобетонних конструкцій" у справі № 911/2888/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Броварський завод залізобетонних конструкцій" залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2888/23 та призначено до розгляду на 03.03.2026 р.
До суду 03.03.2026 р. від представника Приватного акціонерного товариства "Броварський завод залізобетонних конструкцій" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 р. розгляд справи № 911/2888/23 відкладено до 17.03.2026 р.
У судовому засіданні 17.03.2026 р. представник позивача надав усні пояснення стосовно апеляційної скарги, після чого у судовому засіданні оголошено перерву до 24.03.2026 р.
24.03.2026 р. розгляд справи № 911/2888/23 не відбувся у зв'язку із сповіщенням Державної служби України з надзвичайних ситуацій про повітряну тривогу у м. Києві, яка тривала з 12:35 до 17:16.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 р. справу № 911/2888/23 призначено до розгляду на 07.04.2026 р.
У судовому засіданні 07.04.2026 р. представник позивача у судових дебатах підтримав пояснення стосовно апеляційної скарги, представник відповідача вкотре не з'явився, хоча повідомлявся належним чином про час і місце розгляду скарги шляхом направлення до його електронного кабінету процесуальних документів у справі.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Копію ухвали про відкриття провадження від 02.02.2025 р. у справі № 911/2888/23 сторонам доставлено до електронних кабінетів 02.02.2026 р., доказом чого є довідки про доставку електронних документів від 05.02.2026 р., що містяться в матеріалах справи.
Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала від 02.02.2026 р. у справі № 911/2888/23 оприлюднена у реєстрі 04.02.2026 р.
Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
01.01.2018 р. між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (далі - оператор газорозподільної системи, оператор ГРМ) оператор ГРМ) та Приватним акціонерним товариством "Броварський завод залізобетоних конструкцій" (далі - споживач) укладено типовий договір розподілу природного газу № 0942017LJRBPO16 (далі - договір), шляхом підписання заяви - приєднання № 0942017LJRBPO16 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).
Відповідно до п. 1.1 договору типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта відповідача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки позивачем обсягів природного газу до об'єктів відповідача, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3 договору).
Як передбачено 2.1 договору, оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Згідно з п. 5.1 договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
За п. 6.1 договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
У відповідності до п. 6.2 договору тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта відповідача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими регулятором для позивача, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
Згідно з п. 6.3 договору величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Як передбачено п. 6.4 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до п. 6.6 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка позивача. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно з п. 6.8 договору надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 договору).
На виконання умов укладеного договору Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" надало Приватному акціонерному товариству "Броварський завод залізобетонних конструкцій" послуги з розподілу природного газу за період з січня 2022 року по серпень 2023 року на загальну суму 380281,32 грн, що підтверджується актами наданих послуг, а саме:
акт № ОГЯ82002106 від 31.01.2022 р. на суму 31392,11 грн;
акт № ОГЯ82007371 від 28.02.2022 р. на суму 31392,11 грн;
акт № ОГЯ82009836 від 31.03.2022 р. на суму 31392,11 грн;
акт № ОГЯ82013817 від 30.04.2022 р. на суму 31392,11 грн;
акт № ОГЯ82017767 від 31.05.2022 р. на суму 31392,11 грн;
акт № ОГЯ82021533 від 30.06.2022 р. на суму 31392,11 грн;
акт № ОГЯ82024913 від 31.07.2022 р. на суму 31392,11 грн;
акт № ОГЯ82029012 від 31.08.2022 р. на суму 31392,11 грн;
акт № ОГЯ82032995 від 30.09.2022 р. на суму 31392,11 грн;
акт № ОГЯ82037014 від 31.10.2022 р. на суму 31392,11 грн;
акт № ОГЯ82041144 від 30.11.2022 р. на суму 31392,11 грн;
акт № ОГЯ82044727 від 31.12.2022 р. на суму 31392,11 грн;
акт № ОГЯ83003059 від 31.01.2023 р. на суму 447,00 грн;
акт № ОГЯ83006725 від 28.02.2023 р. на суму 447,00 грн;
акт № ОГЯ83010845 від 31.03.2023 р. на суму 447,00 грн;
акт № ОГЯ83015019 від 30.04.2023 р. на суму 447,00 грн;
акт № ОГЯ83018962 від 31.05.2023 р. на суму 447,00 грн;
акт № ОГЯ83023156 від 30.06.2023 р. на суму 447,00 грн;
акт № ОГЯ83025846 від 31.07.2023 р. на суму 447,00 грн;
акт № ОГЯ83030129 від 31.08.2023 р. на суму 447,00 грн.
Відповідач вказані акти за надані послуги з розподілу природного газу за період з липня 2022 року по серпень 2023 року не підписав, мотивованої відмови від підписання зазначених актів не надав, однак частково розрахувався на надані послуги на загальну суму 223320,77 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору не виконав зобов'язання щодо вчасної та повної оплати за надані послуги з розподілу природного газу, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 156960,55 грн (380281,32 - 223320,77).
За змістом ст. 193 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Відповідно до п. 4 гл. 1 розд. І Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ) договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі - побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи. Доступ до газорозподільної системи - право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи. Оператор газорозподільної системи (далі - оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. Споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Згідно з п. 5 гл. 3 розд. І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу.
Як передбачено п. 6 гл. 3 розд. І Кодексу ГРМ, на підставі укладеного договору розподілу природного газу оператор ГРМ присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний EIC-код суб'єкта ринку природного газу та передає його оператору газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) для ідентифікації споживача в інформаційній платформі оператора ГТС, у тому числі - для цілей закріплення споживача в реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника; надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об'єкта для можливості споживання ним відповідних об'ємів природного газу, виділених постачальником природного газу; забезпечує формування та передачу даних прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом.
Згідно з п. 2 гл. 1 розділу VI Кодексу ГРМ суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу. Доступ споживачів, у тому числі - побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 р. № 2498, в порядку, визначеному цим розділом.
У відповідності до п. 1 гл. 3 розд. VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Згідно з п. п. 3, 4 гл. 3 розд. VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, за формою типового договору розподілу природного газу. Оператор ГРМ зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
За п. п. 1, 2, 3 гл. 5 розд. VI Кодексу ГРМ споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та оператором ГРМ здійснюється за умови включення споживача до реєстру споживачів будь-якого постачальника на відповідний розрахунковий період, забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Порядок включення споживача до реєстру споживачів постачальника визначається відповідно до вимог Кодексу ГТС. Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача.
Як було встановлено вище, на виконання умов укладеного договору позивачем було надано послуги з розподілу природного газу за період з січня 2022 року по серпень 2023 року на загальну суму 380281,32 грн, що підтверджується актами наданих послуг.
Вказані акти були направлені позивачем на адресу відповідача, що підтверджується супровідними листами № 810-Сл-13619-0822 від 10.08.2022 р., № 810-Сл-20834-1122 від 10.11.2022 р., № 810-Сл-22438-1222 від 05.12.2022 р. та № 810-Сл-80-0123 від 02.01.2023 р.
Відповіді на вказані лист відповідач не надав, мотивованої відмови від підписання актів на адресу позивача не надіслав, однак здійснив лише часткову оплату у загальному розмірі 223320,77 грн.
Згідно з п. 2 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРМ споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг, розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому чинним законодавством.
Стосовно доводів скаржника про те, що 28.07.2022 р. він звернувся до позивача із заявою про уточнення величини замовленої річної потужності обсягів розподілу природного газу в поточному році споживання, у задоволенні якої позивачем було відмовлено, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що річна замовлена потужність визначена позивачем: на 2021 рік складає 240000,00 м куб., на 2022 рік складає 210685,33 м куб., на 2023 рік складає 3000,00 м куб., про що було зазначено в актах розподілу природного газу, направлених на адресу відповідача.
Відповідно до абз. 10 п. 2 гл. 6 Кодексу ГРМ, до яких було внесено зміни постановою НКРЕКП від 07.10.2019 р. № 2080, оператор ГРМ зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу об'єктом (об'єктами споживача) за попередній газовий рік, величину планованої місячної плати за послуги розподілу із зазначенням її складових (визначається оператором ГРМ відповідно до абзацу першого цього пункту). Така інформація може бути надана споживачеві шляхом розміщення її в особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими), платіжних документах тощо.
Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об'єктах у газорозподільній зоні відповідного оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, величина перевищення має бути сплачена споживачем за двократною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що Кодекс ГРМ не ставить у пряму залежність подання споживачем уточненої заявки на величину річної замовленої потужності на наступний газовий рік від повідомлення споживача оператором ГРМ про фактичний обсяг споживання природного газу за попередній газовий рік.
Водночас, подання уточненої заявки є правом споживача, яке може бути реалізоване споживачем по закінченні попереднього газового року (30 вересня 2021 року) в будь-який момент, незалежно від поведінки оператора ГРМ, у строк до 20 жовтня поточного року, оскільки обсяги споживання за попередній газовий рік є відомими самому споживачу, в тому числі і з актів приймання-передачі природного газу, які містять інформацію про щомісячний обсяг (об'єм) спожитого природного газу.
Покладання Кодексом ГРМ на оператора ГРМ обов'язку проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу у строк до 12 жовтня щорічно не змінює порядку визначення розміру річної замовленої потужності, що свідчить про те, що за умови відсутності уточненої заявки споживача на величину річної замовленої потужності на розрахунковий календарний рік станом на 20.10.2021 р. позивач був зобов'язаний визначити річну замовлену потужність об'єкта відповідача на розрахунковий календарний рік виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, згідно з вимогами абзацу першого пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2021 р. у справі № 903/719/20.
Отже, відповідач мав право до 20.10.2021 р. подати позивачу уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх об'єктах на 2022 рік та у такому випадку мав право подати оператору ГРМ заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини річної замовленої потужності. При цьому, положеннями Кодексу ГРМ не передбачено можливості уточнення величини річної замовленої потужності, яка визначена оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу об'єктом споживача за попередній газовий рік, у разі нездійснення споживачем замовлення річної потужності у строк не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, постановою № 2080 від 07.10.2019 р., були внесені зміни до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р. та Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 р., відповідно до яких з 01.01.2020 р. запроваджено новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об'ємів споживання об'єктів споживачів за попередній газовий рік.
Так, відповідно до п. п. 1, 2 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРМ, в редакції постанови НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019 р., розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного ператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи із річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача відповідно до цього Кодексу, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими регулятором для оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
Річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року.
У випадку якщо річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, нарахування оператором ГРМ вартості перевищення замовленої потужності не здійснюється.
При цьому, відповідно до абз. 5 п. 3 гл. 6 розд. VІ Кодексу ГРМ уточнена зменшена замовлена величина річної потужності не може бути меншою за фактичний обсяг розподілу природного газу за звітний рік (станом на 1 число місяця уточнення).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач до 20 жовтня 2021 року не подав оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності на розрахунковий календарний рік, річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначена оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу об'єктом споживача за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року.
Також відповідачем не була оскаржена відмова оператора ГРМ у корегуванні величини річної замовленої потужності на 2022 рік.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 156960,55 грн заборгованості за розподіл природного газу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 93210,40 грн пені за період з 11.05.2022 р. по 31.08.2023 р.
Пунктом 8.1 типового договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.
У відповідності до п. 8.2 типового договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Під час розгляду справи місцевим судом відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Як передбачено ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Враховуючи те, що позов подано до Господарського суду Київської області 18.09.2023 р., а пеня нарахована позивачем за період з 11.05.2022 р. по 31.08.2023 р., тому позивачем було пропущено чотири місяці річного строку позовної давності для звернення з вимогою про стягнення з відповідача пені.
Крім цього, відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 258 (спеціальна позовна давність) цього Кодексу були продовжені на строк дії такого карантину, зокрема до 30.06.2023 р.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з перерахунком, здійсненим місцевим судом, відповідно до якого вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 81521,12 грн.
Також за неналежне виконання умов договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 5680,11 грн 3% річних та 22478,64 інфляційних втрат за період з 11.05.2022 р. по 31.08.2023 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, відповідно до якого вимоги позивача про стягнення з відповідача 5680,11 грн 3% річних та 22478,64 інфляційних втрат є обґрунтованими, їх розмір є арифметично правильним.
Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Як передбачено ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2024 р. у справі № 911/2888/23 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Броварський завод залізобетонних конструкцій" задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Броварський завод залізобетонних конструкцій" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2024 р. у справі № 911/2888/23 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Броварський завод залізобетонних конструкцій".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09.04.2026 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран