Іменем України
01 квітня 2026 року м. Кропивницький
справа № 396/2108/25
провадження № 22-ц/4809/632/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді - Дуковський О. Л., Єгорова С. М.,
за участю секретаря судового засідання Соловйової І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання невиплаченої пенсії спадковим майном та її стягнення, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2025 року (суддя Русіна А. А.).
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2025р представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Єльнікова Н.О. звернулася до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання невиплаченої пенсії спадковим майном та її стягнення.
Позовні вимоги обгрунтовані наступним. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.03.2022 року у справі № 340/230/22 зобов'язано Управління ПФУ в Кіровоградській області здійснити чоловіку позивачки ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії з 01 грудня 2019 року відповідно до довідки ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Кіровоградській області» № 7518 від 07.05.2021. На виконання зазначеного рішення Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, відповідно до рішення суду в справі № N/А 7518 здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_2 і сума доплати встановила 163 763,33 грн, проте виплату коштів за життя пенсіонера не проведено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки помер.
За зверненням позивача ОСОБА_1 заведена спадкова справа і 20.07.2023 року приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 .
У січні 2024 року позивачка звернулася до відповідача з вимогою про виплату їй нарахованої на виконання рішення суду суми боргу, як дружині померлого та єдиному спадкоємцю.
Листом від 02.02.2024 року за № 1433-1128/Г-03/8-1100/24 відповідач відмовив позивачці у виплаті, мотивуючи тим, що вона не є стороною по справі №340\230/22, у якій було зобов'язано УПФУ в Кіровоградській області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок пенсії за вислугу років, призначеної ОСОБА_2 . Також, приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Українською Н.М. їй було відмовлено у видачі свідоцтва на право спадкування недоотриманої пенсії на тій підставі, що управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області листом від 09.04.2024 року повідомило приватного нотаріуса про те, що відповідно до ст.61 Закону суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Сторона позивача, вважає відмову незаконною, оскільки відповідно до діючого законодавства нарахована за життя спадкодавця пенсія входить до складу спадщини.
Тому, сторона просила визнати нараховану, але не виплачену ОСОБА_2 пенсію у сумі 163763,33 грн спадковим майном померлого.
Відзив на позовну заяву
17.10.2025 представник відповідача ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву, за якою вимоги позову не визнаютьс, так як законом передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12.09.2024 серія НОМЕР_1 виданого Новоукраїнським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області, а із заявою до Головного управління позивач звернувся лише у 2024 році, що перевищило 6 місяців, тому права на виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_1 не має.
Звертаючись до суду із позовною заявою позивачка не надала жодного доказу набуття нею права на спадщину на суму 163 763,33 грн. Отже, не надано доказів того, що в порядку спадкування набуто право на отримання грошових виплат (пенсійних виплат), нарахованих але не виплачених за життя ОСОБА_2 .
Судове рішення
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання невиплаченої пенсії спадковим майном та її стягнення, задоволені.
Визнана нарахована, але не виплачену ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсія в сумі 163 763,33 гривень, спадковим майном померлого.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої пенсії у розмірі 163 763,33 грн.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2 279 грн 06 коп.
Суд виснував, що положення частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, якщо особа протягом 6 місяців після смерті пенсіонера не зверталася до Пенсійного фонду для отримання відповідних сум пенсії, у такому разі, сума пенсії, що належала пенсіонеру і залишилася недоотриманою, у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини. Тому нарахована, але невиплачена пенсія ОСОБА_2 у сумі 163763,33 грн входить до складу спадщини, у зв'язку із цим, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Кіровоградській області просить скасувати рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 18 грудня 2025 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Кіровоградській області.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки спірні правовідносини регулюються спеціальним законом - ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема, статтею 61 цього Закону, яка визначає особливий порядок виплати сум пенсії, не одержаних у зв'язку зі смертю пенсіонера.
Такі суми не входять до складу спадщини та виплачуються виключно членам сім'ї, визначеним законом, за умови звернення до органу пенсійного фонду протягом шести місяців з дня смерті пенсіонера.
Позивач не зверталася до відповідача із заявою у встановлений шестимісячний строк та не надала належних доказів набуття права на отримання спірної суми, а тому підстав для її стягнення в порядку спадкування, немає.
Крім того, відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 380/9537/21, суми пенсії, що підлягали виплаті військовому пенсіонерові та залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини та виплачуються за спеціальною процедурою, визначеною ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не в порядку спадкового правонаступництва.
У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції безпідставно застосував норми цивільного законодавства щодо спадкування та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відзив на апеляційну скаргу
Представником позивачки, адвокатом Єльніковою Н.О. поданий відзив на апеляційну скаргу, якою просить апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, залишити без задоволення. Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 18.12.2025 року у справі № 396/2108/25, залишити без змін.
Просить аАпеляційний розгляд справи провести без участі позивача та її представника.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подана 05.01.2026р.
У цей же день ухвалою витребувані матеріали цивільної справ из місцевого суду.
Відповідно до ухвали апеляційного суду від 20 січня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишено без руху; запропоновано у встановлений строк усунути недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 03 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2025 року; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою від 16.02.2026р справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2025 року призначити до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 01 квітня 2026 року о 14 годині 00 хвилин.
Позиція сторін
Учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних документів.
Позивачка у суді підтримала висновки суду просила про незмінність рішення та відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Апелянт у судове засідання не з'явився, за ст. 372 ЦПК неявка сторони не перешкоджає розгляду.
Норми права застосовані судом
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, в органах цивільного захисту є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до частин першої, третьої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією уразі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і втому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією уразі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Зміст статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України.
Так, статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із статтею 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2)право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3)право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4)права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців чи осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
У разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право на отримання пенсійних виплат спадкоємці (правонаступники) мають у випадку, якщо така виплата була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, однак померлим не отримана. Водночас суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.
У постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі № 200/10269/19-а сформульований висновок про те, що у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09 червня 2022 року в справі № 200/12094/18-а, такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсія у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону № 1058-IV та частиною першою статті 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання. Якщо особа протягом 6 місяців після смерті пенсіонера не зверталася до Пенсійного фонду для отримання відповідних сум пенсії, у такому разі, сума пенсії, що належала пенсіонеру і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини, та орган Пенсійного фонду не здійснює виплату неодержаної пенсії у порядку частини першої статті 52 Закону № 1058-IV, частини першої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Вказане також узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 січня 2024 року в справі № 420/8604/21 та інших, в яких, зокрема, зазначається, що лише у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ) членів сім'ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім'ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини пов'язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.
Обставини справи встановлені судом
Судом встановлено, що 28.10.1978 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюбу. Після реєстрації шлюбу прізвище позивачки « ОСОБА_5 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 (а.с.8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 12.09.2022 (а.с.9).
05.10.2022 приватним нотаріусом Українською Н.М. було заведено спадкову справу номер у спадковому реєстрі 69767601 до майна померлого ОСОБА_2 , що видно з витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 70245237 від 05.10.2022 (а.с.10).
ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_2 житловий будинок, що видно з копій свідоцтва про право на спадщину від 20.07.2023, зареєстрованого в реєстрі за № 1128 (а.с.11).
Вказане також вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав (а.с.11 зворот).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.03.2022 року у справі № 340/230/22 було зобов'язано Управління ПФУ в Кіровоградській області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок пенсії за вислугу років, призначеної ОСОБА_2 за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на підставі довідки державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Кіровоградській області" №7518 від 07.05.2021 року та виплатити йому заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком (а.с.13-18).
На виконання рішення Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, відповідно до рішення суду в справі № N/А 7518 здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_2 і сума доплати встановила 163763,33 грн (а.с.19 зворот).
Листом від 02.02.2024 року за № 1433-1128/Г-03/8-1100/24 відповідач відмовив позивачці у виплаті, мотивуючи тим, що вона не є стороною по справі №340\230/22, у якій було зобов'язано УПФУ в Кіровоградській області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок пенсії за вислугу років, призначеної ОСОБА_2 за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на підставі довідки державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Кіровоградській області" №7518 від 07.05.2021 року (а.с.19).
Як вбачається з листа приватного нотаріуса Української Н.М. № 274 від 23.09.2025 та ГУПФУ в Кіровоградській області від 09.04.2024 позивачці відмовлено у видачі свідоцтва на право спадкування недоотриманої пенсії на тій підставі, що управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області листом від 09.04.2024 року повідомило приватного нотаріуса про те, що відповідно до ст.61 Закону суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника (а.с.20,12).
Згідно копії спадкової справи № 167/2022 заведена після смерті гр. ОСОБА_2 , спадкоємцем померлого є його дружина ОСОБА_1 . Даних про наявність інших спадкоємців немає.
Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 набула права власності на частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 .
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В порядку ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, в порядку ст. 375 ЦПК не підлягає скасуванню.
Мотиви апеляційного суду
За життя ОСОБА_2 не одержав перераховану, але невиплачену пенсію у розмірі 163 763,33 грн.
Позивач, як спадкоємець померлого ОСОБА_2 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з метою отримання цих коштів, однак отримала відмову.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі -Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами другою та третьою статті 61 Закону № 2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 березня 2022р у справі 340/230/22, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений.
Визнана протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не проведення перерахунку пенсії призначеної ОСОБА_2 за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на підставі довідки державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Кіровоградській області" №7518 від 07.05.2021 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок пенсії за вислугу років, призначеної ОСОБА_2 за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на підставі довідки державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Кіровоградській області" №7518 від 07.05.2021 року та виплатити йому заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком. Стягнуто на користь ОСОБА_2 судові витрати на сплату судового збору в сумі 992, 40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 .
Після смерті ОСОБА_2 , позивачка ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на майно померлого як спадкоємець першої черги від 20.07.2023р, успадкувала житловий будинок (а.с.11). Приватним нотаріусом у відповіді позивачці як спадкоємиці від 23.09.2025р № 274/01-16, вказано про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію, що належала ОСОБА_6 , так як за відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України на запит від 09.04.2024р роз'яснено, що недоотримана пенсія не включається до складу спадщини і виплачуються членам тім членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, при умові своєчасного звернення протягом шести місяців після смерті пенсіонера.
У відповіді ГУ ПФУ в Кіровоградській області на адвокатський запит зазначено, що ОСОБА_6 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області з та отримував пенсію.
У вказаній відповіді відповідач зазначив, що на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 проте, законних підстав для виплати позивачці, дружині померлого, суми, нарахованої на виконання вказаного рішення суду, немає.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що враховуючи, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду 12 березня 2022р у справі 340/230/22 зобов'язано ГУ ПФУ у Кіровоградській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії, однак суми пенсії, що належали спадкодавцю залишилися недоодержаними, у зв'язку з його смертю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 успадкувала належні її спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав.
До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2025 року у справі № 671/931/24 (провадження № 61-15815св24).
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача права на спадкування є безпідставним, оскільки спірні суми були нараховані спадкодавцю на виконання судового рішення та належали йому на момент відкриття спадщини, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України підлягають передачі членам сім'ї, а у разі їх неотримання - входять до складу спадщини.
Помилковими є доводи апеляційної скарги про виключне застосування статті 61 Закону № 2262-ХІІ, оскільки наведена норма регулює порядок виплати недоодержаних сум членам сім'ї у шестимісячний строк, однак не містить заборони на спадкування таких сум у разі їх невиплати та незвернення визначених осіб.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки у них підтверджено спеціальний порядок виплати, але не заперечується можливість переходу права на одержання нарахованих і невиплачених сум у порядку спадкування.
Спір виник з приводу захисту майнового права фізичної особи на отримання грошових коштів, що підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 398/6222/24.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 07.04.2026р.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О. Л. Дуковський
С. М. Єгорова