Справа № 726/371/26
Провадження №2/726/252/26
Категорія 40
(заочне)
06.04.2026 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Мілінчук С. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник позивача звернувся до суду із позовом, в якому вказує, що між ТзОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , 01.05.2025 року було укладено кредитний договір № 8914027 відповідно до умов якого, останній отримав кредитні кошти у розмірі 10000,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у межах строку кредитування.
13.11.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 13112025 відповідно до якого товариство відступило на користь позивача право вимоги за кредитним договором № 8914027, стороною якого є ОСОБА_1 .
Таким чином ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами.
Крім того зазначає, що між ТзОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 , 31.03.2025 року було укладено кредитний договір № 2537312 відповідно до умов якого, останній отримав кредитні кошти у розмірі 4000,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у межах строку кредитування.
25.07.2025 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 25072025 відповідно до якого товариство відступило на користь позивача право вимоги за кредитним договором № 2537312, стороною якого є ОСОБА_1 .
Таким чином ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами.
Крім того зазначає, що між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , 31.03.2025 року було укладено кредитний договір № 5630279 відповідно до умов якого, останній отримав кредитні кошти у розмірі 3000,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у межах строку кредитування.
28.07.2025 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 28072025 відповідно до якого товариство відступило на користь позивача право вимоги за кредитним договором № 5630279, стороною якого є ОСОБА_1 .
Таким чином ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами.
Зазначає, що відповідач неналежним чином виконував свої обов'язки за вищевказаними кредитними договорами, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 53950,00 гривень.
Враховуючи викладене, просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на їхню користь заборгованість за договорами кредиту в сумі 53950,00 гривень.
Представник позивача у судове засідання не зявився, однак надіслав до суду заяву з проханням справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
За наявності умов для проведення заочного розгляду справи, суд, на підставі ст. ст.280-283 ЦПК України, ухвалює заочне рішення.
Суд, дослідивши письмові докази по справі вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що між ТзОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , 01.05.2025 року було укладено кредитний договір № 8914027 відповідно до умов якого, останній отримав кредитні кошти у розмірі 10000,00 гривень на строк 365 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % на день. У випадку неналежного виконання зобовязання за договором, боржник зобовязаний сплатити штраф у розмірі 900,00 гривень на 4-й день такого невиконання та у розмірі 200,00 гривень за кожен день неналежного виконання зобовязання.
Як вбачається із розрахунку, сформованого ТОВ «Адвентус Україна» за договором 8914027 від 01.05.2025 року, ОСОБА_1 дійсно порушив умови договору, кредитні кошти у встановлені строки не повернув, внаслідок чого, станом на 13.11.2025 року, наявна заборгованість заборгованість у розмірі:
- 10000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту;
- 10500,00 гривень - заборгованість зі сплати відсотків;
- 5000,00 гривень - штраф;
Таким чином, загальний розмір заборгованості, на думку позивача, становить 25500,00 гривень.
Крім того встановлено, що 13.11.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 13112025 відповідно до якого товариство відступило на користь позивача право вимоги за кредитним договором № 8914027, стороною якого є ОСОБА_1 , відтак саме позивач є особою, яка набула право вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами.
Встановлено також, що між ТзОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 , 31.03.2025 року було укладено кредитний договір № 2537312 відповідно до умов якого, останній отримав кредитні кошти у розмірі 4000,00 гривень на строк 341 день зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,96 % на день. Комісія за надання кредиту складає 840,00 гривень, а комісія за обслуговування кредиту складає 14% від суми кредиту. У випадку неналежного виконання зобовязання за договором, боржник зобовязаний сплатити штраф у розмірі 1000,00 гривень за кожен випадок порушення (невиконання або неналежного виконання зі сплати чергового платежу, згідно з графіком платежів).
Як вбачається із розрахунку, сформованого ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» за договором 2537312 від 31.03.2025 року, ОСОБА_1 дійсно порушив умови договору, кредитні кошти у встановлені строки не повернув, внаслідок чого, станом на 25.07.2025 року, наявна заборгованість заборгованість у розмірі:
- 4000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту;
- 840,00 гривень - заборгованість зі сплати комісії за надання кредиту;
- 3920,00 гривень - заборгованість зі сплати комісії за обслуговування кредиту;
- 7000,00 гривень - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня);
Таким чином, загальний розмір заборгованості, на думку позивача, становить 15760,00 гривень.
Крім того встановлено, що 25.07.2025 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 25072025 відповідно до якого товариство відступило на користь позивача право вимоги за кредитним договором № 2537312, стороною якого є ОСОБА_1 відтак саме позивач є особою, яка набула право вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами.
Встановлено також, що між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , 31.03.2025 року було укладено кредитний договір № 5630279 відповідно до умов якого, останній отримав кредитні кошти у розмірі 3000,00 гривень на строк 345 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,97 % на день. Комісія за надання кредиту складає 750,00 гривень, а комісія за обслуговування кредиту складає 14% від суми кредиту. У випадку неналежного виконання зобовязання за договором, боржник зобовязаний сплатити штраф у розмірі 1000,00 гривень за кожен випадок порушення (невиконання або неналежного виконання зі сплати чергового платежу, згідно з графіком платежів).
Як вбачається із розрахунку, сформованого ТОВ «Мілоан» за договором 5630279 від 31.03.2025 року, ОСОБА_1 дійсно порушив умови договору, кредитні кошти у встановлені строки не повернув, внаслідок чого, станом на 28.07.2025 року, наявна заборгованість заборгованість у розмірі:
- 3000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту;
- 750,00 гривень - заборгованість зі сплати комісії за надання кредиту;
- 2940,00 гривень - заборгованість зі сплати комісії за обслуговування кредиту;
- 6000,00 гривень - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня);
Таким чином, загальний розмір заборгованості, на думку позивача, становить 12690,00 гривень.
Крім того встановлено, що 28.07.2025 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 28072025 відповідно до якого товариство відступило на користь позивача право вимоги за кредитним договором № 5630279, стороною якого є ОСОБА_1 , відтак саме позивач є особою, яка набула право вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1046 ЦК України та ч.1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до Постанови Верховного Суду у справі № 127/33824/19 від 07.10.2020 р., електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Враховуючи досліджені докази, судом може бути констатовано, що відповідач у повній мірі ознайомлений з умовами договору кредиту, адже на відповідному веб-сайті ознайомився із інформацією про розмір кредитного ліміту, Тарифи та Паспорт кредиту, Умов та правил з відповідними прикладами та поясненнями, що дозволяють всебічного та повно зрозуміти права та обов'язки Позичальника. Окрім того, з метою укладання договору, ним були надані свої особисті дані. Анкета-заява містить електронний підпис з одноразовим ідентифікатором Вказані умови та правила містять в собі інформацію щодо умов кредитування (надання кредитної лінії), термін повернення кредитних коштів, тощо.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором ( «ЕПОІ») по суті є видом вдосконаленого цифрового підпису. Його суть полягає у використанні одноразових повідомлень (паролів, кодів, підтверджень) шляхом телекомунікаційних засобів, в якості підтвердження волі підписанта. При підтвердженні такої волі, зокрема погодження із умовами нового договору (додаткової угоди), кожного разу комбінація цифр чи літер є новою та унікальною, такою, яка відрізняється від попередньої, у чому і полягає суть одноразовості ідентифікатора, тобто виявлення дійсного волевиявлення особи для кожного факту прийняття нових умов.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 1077 ЦПК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Таким чином встановлено, що відповідачем дійсно було укладено три договори. Перший, споживчого кредитування, із ТОВ «Авентус Україна». Оцінивши досліджені докази судом може бути констатовано, що відповідач дійсно отримав кредитні кошти, ознайомившись при цьому із умовами кредитування. Будь-яких обставин, які могли б свідчити про неукладеність договору або про порушення вимог при його укладенні судом не встановлено. При цьому, грошові кошти у встановлений договором строк не повернув. У період прострочення боржнику було нараховано відсотки за користування кредитом. При цьому кредитор не вийшов за межі строку кредитування. Разом із тим, внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобовязань за договором, товариством було нараховано неустойку у розмірі 5000,00 гривень. У подальшому кредитор відступив своє право вимоги та в даний час таке право належить позивачу.
Другий - споживчий кредит із ТОВ «ФК «Незалежні фінанси». Оцінивши досліджені докази судом може бути констатовано, що відповідач дійсно отримав грошові кошти у оплатну позику, ознайомившись при цьому із її умовами. Будь-яких обставин, які могли б свідчити про неукладеність договору або про порушення вимог при його укладенні судом не встановлено. При цьому, грошові кошти у встановлений договором строк не повернув. У період прострочення позичальнику було нараховано відсотки за користування позикою. При цьому позикодавець не вийшов за межі строку позики. Разом із тим, внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобовязань за договором, товариством було нараховано неустойку у розмірі 7000,00 гривень та заборгованість зі сплати комісії за надання кредиту і обслуговування кредиту у загальному 4760,00 гривень. У подальшому кредитор відступив своє право вимоги та в даний час таке право належить позивачу.
Третій - споживчий кредит із ТОВ «ФК «Мілоан». Оцінивши досліджені докази судом може бути констатовано, що відповідач дійсно отримав грошові кошти у оплатну позику, ознайомившись при цьому із її умовами. Будь-яких обставин, які могли б свідчити про неукладеність договору або про порушення вимог при його укладенні судом не встановлено. При цьому, грошові кошти у встановлений договором строк не повернув. У період прострочення позичальнику було нараховано відсотки за користування позикою. При цьому позикодавець не вийшов за межі строку позики. Разом із тим, внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобовязань за договором, товариством було нараховано неустойку у розмірі 6000,00 гривень та заборгованість зі сплати комісії за надання кредиту і обслуговування кредиту у загальному 3690,00 гривень. У подальшому кредитор відступив своє право вимоги та в даний час таке право належить позивачу.
Таким чином встановлено, що відповідачем дійсно порушені умови взятих на себе зобовязань за договорами, грошові кошти не повернуто. В даному випадку право позивача як кредитора/позикодавця було порушено та підлягає захисту шляхом задоволення позовних вимог та стягнення визначеної заборгованості за тілами кредиту, а також заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом у межах строку кредитування, що у сукупності складає 27500,00 гривень.
Що ж стосується стягнення із відповідача неустойки та комісії, суд вважає за необхідне вказати таке.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно- правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту - позичальнику.
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним Фактично не замовлялись і які банком Фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Оскільки сплата позичальником винагороди за надання Фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, шо супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є безпідставними, а вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.
Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).
З поданої до суду позовної заяви вбачається, що за кредитними договорами № 8914027 та 5630279 із відповідача необхідно стягнути комісії у загальному розмірі 8450, 00 гривень, які було визначено як плату за надання кредиту та плату за надання кредиту та обслуговування кредиту. Водночас, як вже зазначалось, оскільки надання кредиту це обов'язок за кредитним договором і не є самостійною послугою, вона не підлягає окремій оплаті. Що стосується такої послуги як обслуговування кредиту, у долучених до позовної заяви документах відсутній перелік банківських послуг, які пов'язані із обслуговуванням кредиту, які повинні надаватись банком, відтак не може бути встановлена правомірність стягнення таких сум.
Крім того, у звязку із неналежним виконанням відповідачем його зобовязань за вищевказаними договорами, кредиторами було нараховано неустойку за прострочення виконання зобовязання у загальному розмірі 18000,00 гривень. Разом із тим, варто зауважити, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
- в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
- в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
- у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, враховуючи, що всі три договори були укладені у 2025 році, тобто в період дії воєнного стану на території України, на правовідносини сторін поширюється дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Отже, нарахована відповідачу неустойка у розмірі 18 000,00 грн повинна бути списана кредитором. Відтак, неустойка не може бути стягнута судом незалежно від умов укладених договорів чи факту прострочення виконання зобов'язання.
З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що відповідач дійсно уклав три кредитні договори, отримав грошові кошти та належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо їх повернення, у зв'язку з чим утворилась заборгованість. Право вимоги за вказаними договорами правомірно перейшло до позивача на підставі договорів факторингу.
Разом із тим, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача лише в частині стягнення основної суми боргу та відсотків за користування кредитом у межах строку кредитування, оскільки такі нарахування відповідають умовам договорів та вимогам чинного законодавства.
Водночас вимоги про стягнення комісій не підлягають задоволенню, оскільки вони фактично є платою за дії кредитодавця, що входять до його обов'язків за кредитним договором, та не становлять самостійної послуги, яка може бути оплачена позичальником.
Крім того, вимоги про стягнення неустойки також є безпідставними, оскільки на спірні правовідносини поширюється дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким передбачено звільнення позичальника від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань у період дії воєнного стану та обов'язок кредитодавця здійснити списання нарахованої неустойки.
Враховуючи часткове задоволення позову, суд, на підставі ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 257, 509, 526, 551, 626, 625, 628, 1046, 1048, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 141, 274, 279, 280-282, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстровано по АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, 07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вул Лісова, 2, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк» заборгованість за кредитними договорами № 8914027 від 01.04.2025 року, № 2537312 від 31.03.2025 року та 5630279 від 31.03.2025 року у розмірі 27500,00 гривень.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстровано по АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, 07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вул Лісова, 2, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк» судовий збір у розмірі 1697,28
Рішення може бути оскаржено до Чернівецького Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Головуючий суддя С. В. Мілінчук