Справа № 636/5184/25 Провадження 2/636/1701/26
06.04.2026
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді Буніна Є.О.,
за участю секретаря судового засідання Бруславської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 200320143 від 18.01.2021 у розмірі 60719,02 гривень та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.01.2021 року між акціонерним товариством «БАНК ФОРВАРД» та ОСОБА_1 було підписано кредитний договір (оферту) №200320143. 25.07.2024 року АТ «БАНК ФОРВАРД» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» уклали Договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, у відповідності до умов якого, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками АТ «БАНК ФОРВАРД», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №200320143 від 18.01.2021 року. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість Відповідача перед Позивачем за кредитним договором №200320143 від 18.01.2021 року становить 60719,02 гривень, а саме: заборгованість за тілом кредиту 38350,03 гривень; заборгованість за відсотками 1,19 гривень; заборгованість за комісією 22367,80 гривень. Відповідач не виконав свого обов'язку та не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором.
Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сікорської І.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказала, що проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі. Позивачем на підтвердження своїх вимог не надано належних та допустимих доказів перерахування грошових коштів на користь відповідача, які б відповідали вимогам процесуального закону та положенням Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів України». Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 7000,00 гривень, представник відповідача вважає їх неспівмірними зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову. Справу просила проводити без участі сторони відповідача.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
18.01.2021 року між АТ «БАНК ФОРВАРД» та ОСОБА_1 підписано кредитний договір (оферту) №200320143, що не оспорюється відповідачем.
Відповідно до умов Договору, відповідачу було відкрито рахунок для надання, повернення та обліку кредитних коштів та заборгованості за Кредитним договором та надано кредит в сумі 56374,50 гривень строком на 43 місяці, а Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору.
Видача АТ «Банк Форвард» коштів на виконання умов кредитного договору шляхом перерахування в безготівковому порядку на рахунок відповідача, нарахування процентів за користування кредитними коштами підтверджується випискою по особовим рахункам з 11.01.2017 по 10.06.2023 року та з 11.06.2023 по 24.07.2024.
25.07.2024 року АТ «БАНК ФОРВАРД» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» уклали Договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги. Згідно Договору, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги відносно осіб, які були боржниками АТ «БАНК ФОРВАРД», та які зазначені у Додатку № 1, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №200320143 від 18.01.2021 року.
Відповідно до Додатку №1 до Договору №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги від 25.07.2024, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 60719,02 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 38350,03 гривень; заборгованість за відсотками 1,19 гривня; заборгованість за комісією 22367,80 гривень.
Встановлено, що в період дії кредитного договору відповідач не дотримувався умов кредитного договору, внаслідок чого в нього виникла заборгованість.
Відповідачу було направлено Досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості за вих. № 23727313 від 09.06.2025 року.
Зазначені цивільно-правові відносини регулюються наступними законодавчими актами.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження існування істотних обставин у відповідача, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов'язань, суду не надано.
Вирішуючи позов в частині стягнення заборгованості за комісією у сумі 22367,80 гривень, суд зазначає наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Закон «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19) відступила від висновків, викладених у постановах ВС від 1 квітня 2020 року в справі № 583/3343/19 та від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20, та прийшла до висновку, що боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тому банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.
Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Врахувавши те, що в оспореному договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача передбачених умовами договору комісій за обслуговування кредиту, оскільки з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні стягнення комісій з відповідача на користь позивача.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №200320143 від 18.01.2021 року - 38351,22 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 38350,03 гривень; заборгованість за відсотками 1,19 гривня.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені банком судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 1530,03 гривень (38351,22 х 2422,40 / 60719,02).
Керуючись ст.ст. 4-5, 13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 200320143 від 18.01.2021 у розмірі 38351,22 (тридцять вісім тисяч триста п'ятдесят одна) гривня 22 (двадцять дві) копійки, що складається із заборгованості за тілом кредиту 38350,03 гривень; заборгованості за відсотками 1,19 гривня, а також судовий збір у розмірі 1530,03 (одна тисяча п'ятсот тридцять) гривень 03 (три) копійки.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Бунін Є.О.