Справа № 206/544/26
Провадження № 1-в/206/13/26
08 квітня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого суді ОСОБА_1 ,
при секретареві ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні заяву адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про встановлення факту звільнення після відбування покарання в установах виконання покарань,
за участю:
представника заявника адвоката ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),
прокурора - ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
представника МВС України - ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ),
представникаДепартаменту з питань виконання кримінальних
покарань МЮ України - ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ),
19 лютого 2026 року до Самарського районного суду міста Дніпранадійшла заява адвоката ОСОБА_8 який діє в інтересах ОСОБА_4 про встановлення факту звільнення після відбування покарання в установах виконання покарань.
Заява обґрунтована тим що, ОСОБА_4 раніше був судимий 11.04.2006 року Апеляційним судом Донецької області за ст. 115 ч. 1, ст. 185 ч. 1 КК України та відбував покарання на території Харцизького району Донецької області. З 2014 року вказаний район окупований російською федерацією. Тобто ОСОБА_4 , який на момент захоплення та тимчасової окупації Донецької області відбував на її території покарання в установі відбування покарання - поза своєю волею залишився там та продовжував відбувати покарання у вигляді позбавлення волі за вищевказаним вироком. Об'єктивної можливості бути переведеним для подальшого відбування покарання на підконтрольну Україні територію ОСОБА_4 не мав, що виключає будь-які ознаки ухилення від відбування покарання. Під вартою ОСОБА_4 знаходився з 17.10.2005 року, відповідно строк покарання за вироком Апеляційного суду Донецької області спливав ще 17.10.2020 року. 04.12.2015 року ОСОБА_4 був умовно-достроково звільнений з Державної установи Торезька виправна колонія (№28), яка знаходилася на тимчасово окупованій території, що підтверджується «Справкой об освобождении» (копія додається). З наданої «Справки об освобождении» вбачається, що 4 грудня 2015 року ОСОБА_4 був умовно-достроково звільнений, внаслідок чого фактичне відбування ним покарання було припинено. Водночас заявник усвідомлює, що з огляду на умови тимчасової окупації та відсутність контролю України над відповідною територією, у суду можуть виникати сумніви щодо належності такого звільнення з позиції національного законодавства. Однак навіть за умови критичної оцінки правового статусу умовно-дострокового звільнення, наведені обставини не впливають на кінцевий правовий висновок щодо погашення судимості. Одразу після звільнення ОСОБА_4 виїхав на не окуповану територію Донецької області та 10.12.2015 року став на облік у Волновахському ОП ГУНП та регулярно там відмічався як особа, яка звільнилася з місць відбування покарання, що підтверджується відповідним записом на вказаній «Справке об освобождении». У відповідь на адвокатський запит МВС надало лист від 27.10.2025 р., згідно якого Міністерство внутрішніх справ, як розпорядник інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» повідомило наступне : «Станом на 24.10.2025 відомості про звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з Державної установи «Торезька виправна колонія (№ 28)» за вироком Апеляційного суду Донецької області від 11.04.2006 до Департаменту інформатизації МВС не надходили. Оскільки Державна установа «Торезька виправна колонія (№ 28)» перебуває на території, яку внесено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (із змінами), здійснити відповідну перевірку та підтвердити факт Вашого звільнення на сьогодні неможливо, у зв'язку з чим представник заявника адвокат ОСОБА_3 , просить суд встановити юридичний факт звільнення 04.12.2015 року громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Донецька, Україна, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 після відбування покарання в установах виконання покарань, що перебувають на тимчасово окупованих територіях, а саме з Державної установи «Торезька виправна колонія (№ 28)» призначеного 11.04.2006 року за вироком Апеляційного суду Донецької області від 11.04.2006 року.
Рішенням Вищої Ради Правосуддя №2584/0/15-24 від 29 серпня 2024 року з 02 вересня 2024 року змінено територіальну підсудність судових справ Дзержинського міського суду Донецької області шляхом її передачі до Самарського районного суду міста Дніпропетровська.
ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він звільнився після відбуття покарання з Державної установи «Торезька виправна колонія (№ 28)» призначеного 11.04.2006 року за вироком Апеляційного суду Донецької області від 11.04.2006 року. Місцем його реєстрації є м. Донецьк, вулиця Казанська, 28. Він також має статус внутрішньо переміщено особи з реєстрацією його фактичного місця проживання у АДРЕСА_1 . На теперішній час він проживає в Чехії у місті Прага, куди виїхав по візі. У зв'язку з відбуттям покарання, просив суд задовольнити заяву, щоб розпочати нове життя, а на рахунок довідки про звільнення, повідомив, що оригіналу її не збереглося.
Представник заявника адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подану ним заяву, та прохав її задовольнити з наведених в ній підстав. .
Представник МВС України - ОСОБА_6 06 березня 2026 року до суду подала письмові пояснення на заяву, в яких просила суд відмовити у задоволенні заяви про встановлення такого юридичного факту, а подальшому при вирішення вказаного питання покладалась на розсуд суду.
Представник Департаменту з питань виконання кримінальних покарань МЮ України - ОСОБА_7 при вирішення вказаного питання покладався на розсуд суду.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення вказаної заяви.
Вислухавши учасників процесу, ознайомившись з матеріалами вказаного клопотання, суд приходить до висновку про відмову в його задоволенні виходячи з наступного.
Процесуальний порядок вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку, визначений статтями 537 та 539 КПК України та передбачає участь засудженого, його захисника, прокурора та представників установ виконання покарань як рівноправних сторін провадження. Зазначені норми надають засудженому право звертатися до суду з клопотаннями про звільнення від покарання або зміну його умов (у тому числі за станом здоров'я чи в порядку умовно-дострокового звільнення), гарантуючи при цьому змагальність процесу та право на надання доказів.
З отриманої інформації з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу № 2421148 від 05 березня 2026 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 з 17 грудня 2015 року.
Заявником на підтвердження відбуття покарання в Державній установі «Торезька виправна колонія (№ 28)» була надана копія «справки об освобождении», видана начальником виправної колонії ДНР, в якій зазначено, що він був звільнений за постановою Харцизського міськрайонного суду від 26.11.2015 року на підставі ст. 79 УК ДНР, що на переконання суду є не належним доказом, оскільки за змістом ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану, а оригінал цієї довідки суду надано не було взагалі, бо він не зберігся.
Крім того, надаючи оцінку вказаній копії «справки об освобождении», суд враховує ту обставину, що з відповіді ГУНП в Донецькій області Управління превентивної діяльності від 12.03.2026 року на запит адвоката ОСОБА_3 вбачається, що громадянин ОСОБА_4 пербував на обліку у Волноваському районному ВП ГУНП в Донецькій області як особа, яка звільнилась з міць відбування покарання, поставлений на облік 10.12.2015 року на підставі довідки про звільнення № 4815 від 04.12.2015 року, що не відповідає номеру та дати наданої копії «справки об освобождении», виданої начальником виправної колонії ДНР, а порівняти та перевірити вказані відомості та усунути ці розбіжності, за умов відсутності її оригіналу, суд позбавлений такої можливості.
Крім того, з відповіді ГУНП в Донецькій області Управління превентивної діяльності від 28.03.2026 року на запит адвоката ОСОБА_3 вбачається, що надати копію або фотозображення довідки про звільнення відносно ОСОБА_4 не надається можливим, оскільки облікові справи відносно осіб, які перебували (перебувають) на обліку у Волноваському районному ВП ГУНП в Донецькій області були знищені вогнем під час ведення активних бойових дій.
Наведені обставини у своїй сукупності викликають у суду обґрунтовані сумніви щодо наданих заявником відомостей, а звертаючись до суду з вказаною заявою, заявником не було вжито заходів щодо звернення або отримання відповідної інформації безпосередньо від Державної установи «Торезька виправна колонія (№ 28)», яка згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 05.03.2026 року перебуває у статусі діючої юридичної особи, не ліквідована та не знаходиться у процесі припинення.
Крім того, відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, з якою адвокат звернувся до суду в порядку ст. 537-539 КПК України, суд виходив з того, що з аналізу положень ст. 537 КПК України, вбачається, що встановлення юридичного факту звільнення особи після відбування покарання в установах виконання покарань, не визначено у переліку питань, які вирішуються судом під час виконання вироків.
За загальним правилом, встановлення факту звільнення особи після відбування покарання здійснюється в судовому порядку у цивільному судочинстві і суди підтверджують цей факт для реалізації соціальних прав (пенсія, працевлаштування) на підставі довідок установ виконання покарань, архівних даних або показань свідків.
Так, згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Заявник просить суд встановити юридичний факт його звільнення 04.12.2015 року після відбування покарання в установах виконання покарань, що перебувають на тимчасово окупованих територіях, а саме з Державної установи «Торезька виправна колонія (№ 28)» призначеного 11.04.2006 року за вироком Апеляційного суду Донецької області від 11.04.2006 року, при цьому, посилається на норми Кримінального процесуального кодексу України, як на правове обґрунтування своїх вимог.
Законом визначено порядок встановлення юридичних фактів, що впливають на обсяг особистих чи майнових прав фізичних осіб, включаючи факти, які є підставою для виникнення таких прав.
Таким чином, суд погоджується з доводами представника МВС України - ОСОБА_6 , що процедура встановлення юридичних фактів належить до сфери цивільного судочинства, що виключає можливість вирішення відповідних вимог у порядку, передбаченому нормами КПК України, а тому посилання представника заявника на ухвалу Самарського районного суду міста Дніпра від 09 лютого 2026 року, якою було відмовлено у відкритті провадження за заявою адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , заінтересовані особи: Міністерство внутрішніх справ України, Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення, не позбавляла процесуальних прав останнього оскаржити її в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_8 який діє в інтересах ОСОБА_4 про встановлення факту звільнення після відбування покарання в установах виконання покарань.
Керуючись ст. ст. 334, 372, 537 - 539 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про встановлення факту звільнення після відбування покарання в установах виконання покарань - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 9 квітня 2026 року. .
Головуючий суддя: ОСОБА_1