07 квітня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 676/968/26
Провадження № 11-кп/820/321/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Хмельницького апеляційного суду
в складі: судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції з Кам'янець-Подільським міськрайонним судом кримінальне провадження № 12025242060000012, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 січня 2025 року за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 289 КК України, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 квітня 2026 року,
Цією ухвалою клопотання прокурора задоволено. Змінено
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Залісся Друге Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, українцю, громадянину України, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає по АДРЕСА_2 , неодруженому, водію ПП «Євробуд-10»,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 289 КК України,
запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 31 травня 2026 року включно.
Змінюючи ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які, відповідно до положень ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких; ризики, які були враховані під час обрання запобіжного заходу, продовжують існувати, а також існує й новий ризик, а саме вчинення іншого кримінального правопорушення; обвинувачений порушував умови цілодобового домашнього арешту, тому такий запобіжний захід не може запобігти існуючим ризикам та не забезпечує його належної процесуальної поведінки.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про зміну обраного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Стверджує, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення стороною обвинувачення не доведено.
Посилається на те, що повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК України, не може бути доказом існування вищевказаного ризику, з огляду на презумпцію невинуватості.
Також, сторона обвинувачення не довела належних і допустимих доказів відсутності обвинуваченого за місцем його проживання 10 березня 2026 року.
Факт його відсутності вдома 20 березня 2026 року безпідставно враховано місцевим судом, оскільки про такий не було зазначено у клопотанні.
Крім того, ОСОБА_6 з'являється у кожне судове засідання, визнає вину, відшкодував завдані збитки, нових кримінальних правопорушень не вчинив.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, адвоката ОСОБА_7 , на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти її задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому ст. 184 КПК України, до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, чи про зміну способу їх виконання.
Згідно із ч. 2 ст. 200 КПК України у клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які: виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
Тобто із вказаних норм випливає, що зміна запобіжного заходу щодо обвинуваченого допускається за наявності на те підстав для його зміни, а саме наявності нових обставин. Обов'язковою умовою зміни запобіжного заходу на більш тяжкий є доведеність того, що раніше застосований запобіжний захід не забезпечує належну процесуальну поведінку підозрюваного/обвинуваченого і наявна об'єктивна необхідність в застосуванні більш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду відповідає зазначеним критеріям.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Як убачається із матеріалів судового провадження, на розгляді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження № 12025242060000012, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 січня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 289 КК України.
13 лютого 2026 року ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 12 квітня 2026 року включно.
Обвинувачений, достовірно знаючи, що щодо нього застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, будучи належним чином ознайомленим із умовами його виконання та покладеними на нього обов'язками, умисно порушив такі.
У зв'язку із цим, прокурор заявив клопотання про зміну обраного обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Подане до суду першої інстанції клопотання прокурора про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу відповідає вимогам ст.ст. 184, 200 КПК України. В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до положень ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких, існують ризики, передбачені ст. 177 КК України. Крім того, обвинувачений умисно порушив умови домашнього арешту, що доводить, що раніше застосований запобіжний захід не забезпечує його належну процесуальну поведінку.
Наведені у клопотанні прокурора підстави для зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою належним чином перевірялись суддею. При цьому, був допитаний ОСОБА_6 , вислухана думка прокурора, захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо зміни запобіжного заходу.
При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_6 систематично порушує умови домашнього арешту.
Зокрема, 24 лютого 2025 року після 21 год ОСОБА_6 був затриманий працівниками поліції у кафе «ШоТаке», що знаходиться по вул. Івана Мазепи, 36а; 01 березня 2026 року після 21 год обвинувачений знаходився поблизу кафе «Погрібець», що по проспекту Грушевського, 50, згідно з оголошеною йому підозрою за ч. 1 ст. 125 КК України; 10 березня 2026 року ОСОБА_6 був відсутній за місцем проживання, що підтверджується даними повідомлення про порушення домашнього арешту; 20 березня 2026 року о 21 год обвинувачений ОСОБА_6 також був відсутній за місцем проживання на момент перевірки працівниками поліції.
Як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду кримінального провадження прокурор довів, що застосування щодо ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на увагу апеляційного суду не заслуговують, враховуючи наступне.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення обвинуваченим зазначених дій.
Так, наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення ґрунтується на реальних фактичних даних, наведених прокурором у поданому клопотанні та доведених як у судовому засіданні суду першої інстанції, так і в апеляційному суді.
Зокрема, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення та особливо тяжкого кримінального правопорушення, за скоєння яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.
Письмові докази, наявні в матеріалах справи, підтверджують систематичне порушення умов домашнього арешту обвинуваченим, а поведінка ОСОБА_6 свідчить про схильність до вчинення інших кримінальних правопорушень та високу ймовірність продовження обвинуваченим злочинної діяльності.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені трьох епізодів кримінальних правопорушень, зокрема вчинені ним кримінальні правопорушення передбачені ч. 4 ст. 185 КК України, є тяжкими, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 289 КК України, є особливо тяжким злочином.
Із матеріалів, доданих до клопотання прокурора, вбачається, що обвинувачений систематично порушує запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. ОСОБА_6 4 рази залишав місце свого проживання, крім того, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП.
Отже, це свідчить про схильність обвинуваченого до протиправної поведінки та високу ймовірність вчинення нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків вчинення нових кримінальних правопорушень, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Посилання адвоката ОСОБА_7 на те, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК України, не може бути доказом існування ризику, вчинення нового кримінального правопорушення також на увагу апеляційного суду не заслуговують з огляду на наступне.
Так, із даних повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, від 17 березня 2026 року вбачається, що останній 01 березня 2026 року, близько 21 год 00 хв, перебував неподалік магазину «Погрібець».
Отже, даними повідомлення про підозру підтверджується, що 01 березня 2026 року ОСОБА_6 не перебував за місцем проживання, вказаними діями обвинувачений вкотре порушив умови домашнього арешту.
За таких обставин, місцевий суд обґрунтовано взяв до уваги дані повідомлення про підозру, які свідчать про порушення обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Твердження ж апеляційної скарги про відсутність належних і допустимих доказів відсутності обвинуваченого за місцем його проживання 10 березня 2026 року спростовуються наступним.
Згідно з даними повідомлення про порушення домашнього арешту, екіпаж патрульної поліції встановив, що 10 березня 2026 року о 14 год 58 хв обвинувачений ОСОБА_6 був відсутній за місцем проживання. Під час спілкування з батьком обвинуваченого, останній повідомив, що ОСОБА_6 немає за місцем проживання. Надалі, 11 березня 2026 року обвинуваченого було встановлено поблизу будинку за місцем проживання, і у нього було відібрано письмові пояснення.
У своїх поясненнях ОСОБА_6 зазначив, що 10 березня 2026 року близько 13 год він перебував у гаражному приміщенні поруч зі своїм будинком. До працівників поліції, які прибули для перевірки виконання ним застосованого запобіжного заходу, він вийти не встиг, лише побачив, як вони поїхали.
Отже, останній фактично підтвердив, що на момент перевірки 10 березня 2026 року він не перебував за місцем свого проживання.
Твердження про безпідставне врахування місцевим судом факту відсутності ОСОБА_6 за місцем проживання 20 березня 2026 року, оскільки про таке не було зазначено у клопотанні, апеляційний суд до уваги не бере з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, письмове клопотання прокурора, дійсно, не містить посилань на порушення ОСОБА_6 умов домашнього арешту 20 березня 2026 року, оскільки прокурор звернувся з ним до суду ще 19 березня 2026 року, тобто до порушення ОСОБА_6 20 березня 2026 року умов домашнього арешту.
Однак, під час розгляду в судовому зсіданні клопотання доповнив його та повідомив, що 20 березня 2026 року о 21 год на момент перевірки ОСОБА_6 також був відсутній за місцем проживання.
Вказані дані були дослідженні в присутності обвинуваченого ОСОБА_6 та його адвоката ОСОБА_7 , які не заперечували факту відсутності обвинуваченого за місцем проживання 20 березня 2026 року.
Що ж стосується посилань адвоката ОСОБА_7 на те, що ОСОБА_6 повністю визнає вину, нових кримінальних правопорушень не вчинив, відшкодував завдані збитки, з'являється у кожне судове засідання, то такі на увагу суду не заслуговують, з огляду на те, що вказані обставини були в повній мірі враховано судом під час зміни обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, наведені обставини не є беззаперечною підставою, відповідно до вимог КПК України, для незастосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки такі враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, зокрема: тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, фактичними обставинами кримінального провадження, суворістю можливого покарання, які й стали підставою для задоволення клопотання прокурора.
Інші доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою та вмотивованою, порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування чи зміни судового рішення, не встановлено.
Отже, потреба в обмеженні права на особисту свободу обвинуваченого шляхом продовження останньому запобіжного заходу є виправданою.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 407, 418, 422, 4221 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 квітня 2026 року про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді цілодобового арешту та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 31 травня 2026 року включно залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника, адвоката ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3