07 квітня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/33360/24
Провадження № 22-ц/820/268/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
з участю представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2025 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 4 листопада 2025 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (далі - ПАТ «СГ «ТАС»), про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
ОСОБА_3 зазначив, що 12 січня 2024 року ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Renault Trafic» реєстраційний номер НОМЕР_1 по автодорозі М-30 Стрий - Ізварине, 276 км, на порушення пунктів 10.1 Правил дорожнього руху при зміні напрямку руху не переконався в безпеці та скоїв зіткнення з автомобілем «Honda M-NV» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який під його керуванням рухався в попутному напрямку.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2024 року у справі 686/2272/24 ОСОБА_4 визнано винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В результаті зіткнення автомобіль «Honda M-NV» реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження та потребував відновлювального ремонту. Згідно з висновком експерта від 23 липня 2025 року №195/25 вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля становить 316 831 грн 46 коп., а вартість завданого позивачу матеріального збитку - 352 529 грн 97 коп., у тому числі втрата товарної вартості - 35 698 грн 51 коп.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у ПАТ «СГ «ТАС» (поліс №АТ3945914 від 23 серпня 2023 року), яке виплатило позивачу 160 000 грн страхового відшкодування. Таким чином, різниця між матеріальною шкодою і страховою виплатою склала 192 529 грн. Також позивач двічі поніс витрати на послуги евакуатора відповідно у розмірі 4 600 грн і 4 800 грн (загальні витрати - 9 400 грн).
Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдана моральна шкода, оскільки в салоні автомобіля знаходилися його дружина та дитина, які зазнали значного стресу та нервових хвилювань, а він зазнав душевних страждань у зв'язку з пошкодженням автомобіля. Розмір завданої позивачу моральної шкоди склав 30 000 грн.
За таких обставин ОСОБА_3 просив суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь матеріальну та моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 231 929 грн, із яких 201 929 грн - матеріальна шкода та 30 000 грн - моральна шкода.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 201 929 грн майнової шкоди та 5 000 грн моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а всього - 206 929 грн.
В решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2 069 грн 29 коп. витрат зі сплати судового збору та 4 014 грн 94 коп. витрат на проведення експертизи.
Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 4 листопада 2025 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 9 672 грн 79 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Суд керувався тим, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_4 , який застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ПАТ «СГ «ТАС». Згідно з висновком експерта вартість завданого позивачу матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля становить 352 529 грн 97 коп. (складається з вартості відновлювального ремонту та втрати товарної вартості). Крім того, ОСОБА_3 поніс витрати на евакуацію автомобіля у розмірі 9 400 грн. Оскільки ПАТ «СГ «ТАС» виплатило ОСОБА_3 160 000 грн страхового відшкодування, то з ОСОБА_4 на користь позивача слід стягнути різницю між майновою шкодою і страховою виплатою у розмірі 201 929 грн (352529,97+9400,00-160000,00). В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 завдано моральну шкоду, розмір якої з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань потерпілого, вимог розумності та справедливості становить 5 000 грн. У зв'язку з розглядом справи ОСОБА_3 поніс обґрунтовані витрати зі сплати судового збору, на проведення експертизи та на професійну правничу допомогу, які слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати основне та додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ПАТ «СГ «ТАС» і ОСОБА_3 погодили загальний розмір завданого позивачу матеріального збитку без проведення експертизи (оцінки) пошкодженого майна в сумі 160 000 грн. Оскільки на виконання цього договору ПАТ «СГ «ТАС» виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування в указаному розмірі, то підстави для стягнення з ОСОБА_4 201 929 грн матеріальної шкоди відсутні. Висновок експерта від 23 липня 2025 року №195/25 не відповідає вимогам чинного законодавства та оціночній методиці, є неналежним і недопустимим доказом, а суд неправомірно взяв його до уваги при визначенні розміру майнової шкоди та відмовив у допиті експерта. Також суд безпідставно повернув без розгляду відзив ОСОБА_4 на позовну заяву та необґрунтовано поклав на відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на їх законність та обґрунтованість.
ПАТ «СГ «ТАС» не висловило своєї позиції щодо апеляційної скарги.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
Апеляційна скарга ОСОБА_4 не містить доводів щодо неправильності рішення суду в частині вимоги про стягнення моральної шкоди, а тому згідно з частиною першою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
Автомобіль «Honda M-NV» реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_3 .
ОСОБА_4 є володільцем автомобіля «Renault Trafic» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
23 серпня 2023 року ПАТ «СГ «ТАС» і ОСОБА_4 уклали договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АТ3945914), за умовами якого ПАТ «СГ «ТАС» застрахувало відповідальність володільця автомобіля «Renault Trafic» реєстраційний номер НОМЕР_1 на випадок заподіяння ним шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди за участю даного транспортного засобу строком на один рік. Цим договором визначено ліміти відповідальності страховика на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, - 320 000 грн; за шкоду, заподіяну майну, - 160 000 грн (франшиза - 0 грн).
12 січня 2024 року ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Renault Trafic» реєстраційний номер НОМЕР_1 по автодорозі М-30 Стрий - Ізварине, 276 км, на порушення пунктів 10.1 Правил дорожнього руху при зміні напрямку руху не переконався в безпеці та допустив зіткнення з автомобілем «Honda M-NV» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який під керуванням ОСОБА_3 рухався в попутному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2024 року у справі 686/2272/24 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.
12 січня 2024 року та 15 березня 2024 року ОСОБА_3 поніс витрати на перевезення пошкодженого автомобіля «Honda M-NV» реєстраційний номер НОМЕР_2 в сумі 9 400 грн.
9 лютого 2024 року ПАТ «СГ «ТАС» виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 160 000 грн.
Згідно з висновком експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 23 липня 2025 року №195/25: вартість відновлювального ремонту автомобіля «Honda M-NV» реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 12 січня 2024 року, враховуючи пошкодження, зазначені в протоколі огляду транспортного засобу від 30 січня 2024 року, складає 316 831 грн 46 коп.; вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Honda M-NV» реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 12 січня 2024 року, враховуючи пошкодження, зазначені в протоколі огляду транспортного засобу від 30 січня 2024 року, по середній вартості нормо годин за даними Хмельницького регіонального цетру Союзу експертів України, складає 352 529 грн 97 коп., у тому числі втрата товарної вартості - 35 698 грн 51 коп.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
а) щодо вирішення спору по суті заявлених вимог
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Стаття 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов'язану з використанням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В силу пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України).
Згідно зі статтею 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов'язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов'язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.
Закон України від 1 липня 2004 року №1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-ІV), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, регулював відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 3 Закону №1961-ІV унормовано, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 6 Закону №1961-ІV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, - це шкода, що заподіяна майну потерпілого (стаття 28 Закону №1961-ІV).
Із положень статті 29 Закону №1961-ІV слідує, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Як передбачено пунктом 36.2 статті 36 Закону №1961-ІV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема внаслідок правопорушень (деліктів), у зв'язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов'язок відшкодувати ці збитки.
В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
За загальним правилом шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела. У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини.
З метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників особи, діяльність яких пов'язана з використанням транспортних засобів, зобов'язані застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед іншими особами на випадок завдання шкоди.
Якщо деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик повинен виплатити потерпілому страхове відшкодування в порядку, передбаченому законом.
Особа має право на відшкодування майнової шкоди у разі понесення нею втрат, пов'язаних із знищенням або пошкодженням майна.
У разі пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди потерпілому відшкодовуються витрати, пов'язані з його відновлювальним ремонтом з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати потерпілого на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди та поміщення його на стоянку з поважних причин.
Майнова шкода потерпілому відшкодовується у розмірі реальної вартості втраченого майна та грошових витрат на час розгляду справи, а страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямих збитків, яких зазнав потерпілий.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно з цим договором або законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Водночас, страховик і потерпілий можуть досягти згоди про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування без проведення оцінки, експертизи пошкодженого майна. Ця домовленість є визначальною при вирішенні питання щодо розміру завданої шкоди та розміру належної страхової виплати.
Близькі за змістом висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року (справа №205/2450/16-ц) і постанові від 6 червня 2018 року (справа №357/3729/17).
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 жовтня 2021 року (справа №362/3043/18) зазначив, що потерпіла особа та страховик мають право визначити розмір страхового відшкодування шляхом укладення двостороннього договору про врегулювання страхового випадку без проведення експертизи (оцінки).
Такі дії потерпілої особи та страховика відповідають положенням пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-ІV, в силу якої, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Оскільки рacta non obligant nisi gentes inte quas inita (договори не зобов'язують нікого, крім осіб, які в них беруть участь), тому домовленістю між двома сторонами не може бути збільшено обсяг відповідальності третьої особи, не сторони такого договору.
Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він менше страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов'язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону №1961-ІV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону №1961-ІV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
Укладаючи договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, особа розраховує на те, що у разі настання страхового випадку її майнові інтереси будуть захищені шляхом здійснення страховою організацією виплати на користь потерпілої особи у межах страхових сум (ліміту відповідальності) , визначених таким договором.
Таким чином, якщо розмір страхового відшкодування визначений без проведення експертизи за згодою страховика та потерпілого, і такий розмір страхового відшкодування не перевищує ліміту відповідальності страховика, то при вирішені спору, за позовом потерпілого у ДТП до винуватця про відшкодування шкоди, на підставі статті 1194 ЦК України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, підлягає встановленню:
- загальний розмір заподіяної шкоди внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи;
- розмір оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, яка підлягала відшкодуванню страховиком відповідно до вимог Закону №1961-ІV;
- чи покриває ліміт відповідальності, встановлений договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону №1961-ІV.
Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону №1961-ІV, тобто розміром оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, а не визначеної за домовленістю між потерпілим та страховиком.
Зібрані докази вказують на те, що дорожньо-транспортна пригода, під час якої було пошкоджено належний ОСОБА_3 автомобіль «Honda M-NV» реєстраційний номер НОМЕР_2 , сталася з вини ОСОБА_4 .
Факт настання даного страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, а відповідач як особа, що винна в дорожньо-транспортній пригоді, притягнутий до адміністративної відповідальності.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 як володільця автомобіля «Renault Trafic» реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована ПАТ «СГ «ТАС», яке визнало дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком.
ПАТ «СГ «ТАС» і ОСОБА_3 досягли згоди про розмір і спосіб відшкодування завданої майнової шкоди без проведення оцінки, експертизи пошкодженого автомобіля у межах ліміту відповідальності страховика (160 000 грн), після чого ПАТ «СГ «ТАС» виплатило ОСОБА_3 узгоджену суму страхового відшкодування в указаному розмірі.
Встановивши, що сума страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до закону - 160 000 грн, не покриває загальний розмір заподіяної ОСОБА_3 матеріальної шкоди - 361 929 грн 97 коп. (352529,97+9400,00), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_4 як винуватця дорожньо-транспортної пригоди на користь позивача 291 929 грн матеріальної шкоди, яка є різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
При цьому суд дотримався принципу диспозитивності цивільного судочинства при визначенні суми стягнення.
Доводи ОСОБА_4 про відсутність підстав для стягнення з нього на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди не відповідають чинним нормам закону та фактичним обставинам справи.
Твердження ОСОБА_4 про те, що висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 23 липня 2025 року №195/25, який складений Дочірнім підприємством «Експерт - Сервіс Авто» Товариства з обмеженою відповідальністю «Український експертний центр» (експерт ОСОБА_5 ) на замовлення позивача ОСОБА_3 , є неналежним і недопустимим доказом, не заслуговують на увагу.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі висновками експертів.
Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За змістом статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Із положень статті 106 ЦПК України слідує, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Висновок експерта є одним із доказів, на підставі якого суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Процесуальний закон передбачає можливість проведення експертизи як на підставі ухвали суду, так і на замовлення учасника справи.
Висновок, який склав експерт за зверненням учасника справи, має силу доказу у справі як і висновок експерта, призначеного судом.
Водночас у висновку експерта, складеного на замовлення учасника справи, має бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Незазначення експертом у висновку цих відомостей тягне за собою визнання судом такого висновку неналежним і недопустимим доказом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18).
ОСОБА_3 обґрунтував свої вимоги про відшкодування збитків висновком експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 23 липня 2025 року №195/25, в якому зазначено, що цей висновок підготовлено для подання до суду, а експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Указаний висновок експерта відповідає Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395), а ОСОБА_4 не навів достатніх аргументів про невідповідність висновку експерта вимогам національних стандартів з оцінки майна та наявність у ньому недостовірних вихідних даних.
Суд першої інстанції правомірно розцінив поданий ОСОБА_3 висновок експерта як належний та допустимий доказ у справі.
Інші процесуальні дії суду не вплинули на правильність вирішення спору.
Суд першої інстанції з'ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права є безпідставними.
б) щодо витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції
Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу. Якщо позов задоволено частково, то судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
На підставі договорів про надання правової (правничої) допомоги від 13 липня 2023 року та 30 квітня 2025 року (т. 1 а.с. 31-32, 186-187) адвокат Пасічник Я.С. надавав позивачу ОСОБА_3 професійну правничу допомогу у справі. За умовами цих договорів на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правничої (правової) допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару (пункт 4.1). Оплата праці адвоката за договором є комерційною таємницею і може бути оформлена окремим додатковим договором (пункт 4.2).
За змістом додаткового договору №1 від 21 жовтня 2025 року (т. 1 а.с. 188) адвокат Пасічник Я.С. і позивач ОСОБА_3 визначили гонорар адвоката у фіксованому розмірі 10 000 грн.
Згідно з платіжною інструкцією від 21 жовтня 2025 року (т. 1 а.с. 190) позивач ОСОБА_3 сплатив адвокату Пасічнику Я.С. 10 000 грн плати за юридичні послуги.
Визначений адвокатом Пасічником Я.С. і позивачем ОСОБА_3 розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатом послуг.
Врахувавши розмір задоволених позовних вимог, суд першої інстанції правомірно присудив з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 9 672 грн 79 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Доводи ОСОБА_4 про необґрунтованість указаних витрат суперечать фактичним обставинам справи.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
Рішення суду першої інстанції ґрунтуються на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі договору про надання правової допомоги від 30 квітня 2025 року (т. 2 а.с. 39) адвокат Пасічник Я.С. надавав позивачу ОСОБА_3 професійну правничу допомогу в апеляційному суді.
Відповідно до додаткового договору №1 від 22 грудня 2025 року (т. 2 а.с. 53) адвокат Пасічник Я.С. і позивач ОСОБА_3 визначили гонорар адвоката у фіксованому розмірі 7 000 грн.
Із акта приймання-передачі наданих послуг (т. 2 а.с. 54) адвокат Пасічник Я.С. надав позивачу ОСОБА_3 правничу допомогу у виді вивчення апеляційної скарги, підготовки правової позиції з урахуванням судової практики Верховного Суду у подібних правовідносинах - 2 000 грн; підготовки та подання процесуальних документів у справі - 3 000 грн; підготовки та представництва інтересів клієнта в судовому засіданні - 2 000 грн.
Згідно з квитанцією від 12 січня 2026 року (т. 2 а.с. 50) позивач ОСОБА_3 сплатив адвокату Пасічнику Я.С. 7 000 грн за надання правової допомоги.
В апеляційному суді ОСОБА_4 не заявив клопотання про зменшення розміру понесених ОСОБА_3 судових витрат у зв'язку з їх невідповідністю критеріям співмірності.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_4 залишена без задоволення, то з нього на користь ОСОБА_3 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді у розмірі 7 000 грн.
Керуючись статтями 141, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2025 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 4 листопада 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 (місце проживання - АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) 7 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 9 квітня 2026 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Головуючий у першій інстанції - Колієв С.А.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 30