Номер провадження: 11-кп/819/343/26
Номер справи місцевого суду: 766/8733/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
07 квітня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_8 та захисника - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 11 березня 2026 року в кримінальному провадженні №22022230000000612 стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт.Чаплинка, Херсонської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11 березня 2026 року задоволено клопотання прокурора Херсонської окружної прокуратури Херсонської області та стосовно обвинуваченої ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою, терміном до 08 травня 2026 року.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, обвинувачена ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу в якій просить ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 11 березня 2026 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачена зазначила, що заперечувала проти розгляду клопотання прокурора оскільки не отримувала його, не ознайомлювалася з ним, тому вважала недоцільним розгляд клопотання. Копію клопотання отримала вже після судового засідання, хоча вимогами ч.2 ст.184 КПК України передбачено обов'язок вручення такого клопотання не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. При цьому прокурором не надано підтвердження отримання нею клопотання та долучених до нього матеріалів, а лише зазначено про те, що установа попереднього ув'язнення отримала клопотання.
Звертає увагу, що по заявленому клопотанню прокурора свою думку не висловлювала. Висловила думку стосовно попередніх клопотань. Також прокурором не було зачитано повний текст заявленого ним клопотання.
Зауважує, що суду першої інстанції недоцільно було призначати розгляд клопотання про продовження дії запобіжного заходу, оскільки строк дії попередньої ухвали було встановлено до 22 березня 2026 року, при цьому судовий розгляд справи було призначено на 18 березня 2026 року.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 11 березня 2026 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначила, що на час розгляду клопотання обвинувачена у судовому засіданні заявила, що не отримувала клопотання про продовження запобіжного заходу та прокурором не надано доказів вручення їй копії клопотання про продовження запобіжного заходу.
Незважаючи на вказані обставини суд розглянув клопотання прокурора та продовжив дію запобіжного заходу, пославшись на існування ризиків переховування та незаконного впливу на свідків. Однак прокурором не надано будь-яких доказів на підтвердження існування ризиків. Також відсутні докази продовження існування ризиків, які враховані при обранні запобіжного заходу, з огляду на те, що справа тривалий час перебуває на розгляді суду.
Крім того прокурором не надано будь-яких доказів про неможливість застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі цілодобового домашнього арешту.
Зазначає, що відповідно до практики ЄСПЛ та Конституційного Суду України сама по собі тяжкість кримінального правопорушення у якому обвинувачується особа не є достатньою підставою для продовження найсуворішого запобіжного заходу. На думку захисника суд при продовженні запобіжного заходу безпідставно не врахував дані про стан здоров'я членів сім'ї обвинуваченої, які були надані стороною захисту в судовому засіданні.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
У судовому засіданні обвинувачена підтримала доводи апеляційних скарг, просила їх задовольнити.
Захисник ОСОБА_7 підтримала апеляційні скарги сторони захисту.
Прокурор просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг.
В судових дебатах сторони залишилися на своїх позиціях.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції сторін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч.1 ст.401 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.3 ст.314 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу,
Водночас відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Виходячи зі змісту вказаних статей, суд, продовжуючи строк дії запобіжного заходу на стадії судового провадження, має перевірити чи не зменшилися на цій стадії кримінального провадження встановлені раніше ризики і чи зможе більш м'який запобіжний захід запобігти цим ризикам.
Окрім цього, суд має врахувати у сукупності також інші відомості, зокрема про тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, а також соціальні зв'язки, відомості, що характеризують особу обвинуваченого.
На переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог законодавства.
Зі змісту наявних матеріалів вбачається, що на розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 22022230000000612 від 30.12.2022 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.
В ході судового провадження, а саме в підготовчому судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою, мотивуючи його тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України. Одночасно прокурор послався на подальше існування ризиків того, що ОСОБА_8 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Застосування (продовження) запобіжних заходів стає можливим при наявності ризиків. Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства та суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Рішення про застосування (продовження) одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Запобіжний захід застосовується (продовжується) з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченої та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто, в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, фактично врахував не тільки тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого злочину та суспільну небезпечність інкримінованого злочину, а і сукупність даних про особу обвинуваченої, передбачених ст.178 КПК України, що в цілому і стало підставою для висновку про продовження існування встановлених ризиків та прийняття рішення про необхідність продовження стосовно обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками місцевого суду.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України - добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території. За вчинення вказаного злочину, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
При цьому матеріали провадження не містять відомостей про наявність у обвинуваченої міцних соціальних зв'язків, які б з огляду на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та суворість можливого покарання могли б забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
На переконання суду апеляційної інстанції вказані обставини свідчать, що суд першої інстанції обґрунтовано погодився з позицією прокурора про подальше існування ризику переховування обвинуваченої від суду, адже з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 злочину, суворість можливого покарання та відсутність міцних соціальних зв'язків, перебуваючи на волі, обвинувачена може вдатися до переховування від суду.
Також вбачається, що судовий розгляд справи стосовно ОСОБА_8 перебуває на початковій стадії, оскільки судом оскаржуваною ухвалою призначено судовий розгляд у справі, що зокрема передбачає допит свідків у даному кримінальному провадженні, а тому наявний ризик незаконного впливу обвинуваченої на свідків у кримінальному провадженні. На думку суду апеляційної інстанції такі висновки суду першої інстанції є обґрунтованими оскільки ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Враховуючи те, що допит свідків у даному кримінальному провадженні не розпочато, існує ризик незаконного впливу обвинуваченої на свідків, оскільки остання обізнана з їх анкетними даними.
Таким чином зважаючи на обставини інкримінованого ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України, за яке передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 12 до 15 років, його суспільну небезпечність, враховуючи обставини, передбачені ст. 177, 178, 183 КПК України , сукупність відомостей про особу обвинуваченої, соціальні зв'язки обвинуваченої, приписи ч.6 ст. 176 КПК України, ч. 4 ст. 183 КПК України суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що продовжують існувати ризики, які стали підставою для застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, і що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не здатен запобігти існуючим ризикам на цій стадії судового провадження.
Посилання апеляційної скарги захисника на те, що суд не зважив на стан здоров'я членів сім'ї обвинуваченої, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки суд надав належну та повну оцінку наданій стороною захисту інформації щодо стану здоров'я матері обвинуваченої. Як вірно вказав суд першої інстанції, наявність у матері обвинуваченої захворювання не нівелює встановлених у кримінальному провадженні ризиків можливої неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_8 . Зазначена обставина сама по собі не є такою, що спростовує висновки суду про доцільність застосування стосовно ОСОБА_8 саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи сторони захисту про несвоєчасне вручення обвинуваченій клопотання про продовження запобіжного заходу також були враховані судом першої інстанції. Зокрема суд акцентував увагу, що зміст клопотання прокурора було оголошено прокурором в судовому засіданні та стороні захисту надано можливість висловити свою позицію щодо заявленого клопотання.
Твердження обвинуваченої про те, що прокурором наведено лише тези клопотання, а вона висловлювала свою думку виключно щодо попередніх клопотань сторони обвинувачення, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки висловлені прокурором доводи та позиція обвинуваченої давали суду можливість врахувати їх позиції щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу. Зокрема, як встановив суд першої інстанції, обвинувачена послалася на те, що заявлені стороною обвинувачення ризики є недоведеними та вважала за можливе застосувати стосовно неї більш м'який запобіжний захід.
Як убачається із оскаржуваної ухвали, обвинувачена та захисник давали пояснення по суті питань, порушених у клопотанні прокурора, висловлюючи аргументи проти необхідності продовження строку тримання під вартою, що дає підстави виходити з того, що сторона захисту була готова до розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою.
Окремо слід зазначити, що несвоєчасне вручення обвинуваченій клопотання про продовження дії запобіжного заходу не є визначеною законом підставою для скасування ухвали суду та не свідчить про відсутність підстав для продовження запобіжного заходу.
Посилання обвинуваченої на те, що суду недоцільно було призначати розгляд клопотання про продовження запобіжного заходу саме в судовому засіданні 11 березня 2026 року, оскільки строк дії попередньої ухвали спливав 22 березня 2026 року, а наступне засідання було призначено на 18 березня 2026 року, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки положення ч.3 ст.331 КК України зобов'язують суд розглянути клопотання про продовження дії запобіжного заходу, що суд і зробив. При цьому дату наступного судового засідання, судом було визначено лише 11 березня 2026 року, про що свідчить зміст ухвали.
З огляду на викладене суд першої інстанції обґрунтовано розглянув клопотання прокурора та прийшов до висновку про наявність правових підстав для продовження обвинуваченій строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прийняте судом рішення відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не знаходить.
Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , перебуває на розгляді суду першої інстанції досить тривалий час, протягом якого обвинувачена утримується під вартою, проте судовий розгляд на теперішній час не завершений та остаточне рішення не прийнято.
Відповідно до ч.4 ст.28 КПК України, кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Частина 1 ст. 318 КПК України встановлює, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Апеляційний суд, зважаючи на очевидну складність зазначеного кримінального провадження, разом із тим вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на необхідність вжиття дієвих заходів на дотримання вимог кримінального процесуального закону щодо забезпечення розумних строків розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 .
Керуючись ч.2 ст.376, ст. ст.404,405,407,419,422-1 КПК України, суд,
Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_8 та захисника - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 11 березня 2026 року стосовно ОСОБА_8 - без змін.
Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків, передбачених ст. 28 КПК України при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 .
Ухвала набуває законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4