31 березня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12025152040000531, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на вирок Інгульського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2025 року, відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
обвинувачений - ОСОБА_5 ,
захисник - ОСОБА_6 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Інгульського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2025 року ОСОБА_5 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Ухвалено зарахувати ОСОБА_5 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 14.05.2025 р. по 01.09.2025 р. з розрахунку день за день.
Ухвалено запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 90 840 грн. залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в розмірі 2 228,5 грн.
Вирішено питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник просить змінити вирок суду та змінити правову кваліфікацію дій ОСОБА_5 з ч. 3 ст. 307 КК України на ч. 3 ст. 309 КК України.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України та призначити покарання, із застосуванням ст. 75 КК України.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Захисник, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, вважає його незаконним та таким, що підлягає зміні.
На думку апелянта, суд не врахував усіх обставин кримінального провадження, неповно дослідив докази та безпідставно дійшов висновку про доведеність у діях ОСОБА_5 саме мети збуту психотропної речовини, оскільки зібрані у справі докази не підтверджують наміру обвинуваченого на збут, а обсяг вилученої речовини не є підставою для такої кваліфікації. При цьому відсутні інші характерні ознаки реалізації психотропної речовини, зокрема фасування на окремі дози, наявність ваг, пакувального матеріалу, коштів, контактів із покупцями чи інших даних, які б прямо вказували на збут. Захисник наголошує, що речовина зберігалася в одному пакеті масою 100 гр., що не підтверджує мету подальшого збуту.
Крім того, захисник звертає увагу на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під час затримання ОСОБА_5 та проведення його особистого обшуку, оскільки як убачається з досліджених судом відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, працівники поліції фактично самостійно провели особистий обшук, змусили ОСОБА_5 викласти вміст кишень на капот службового автомобіля, зробили це без слідчого, без понятих та без належного процесуального оформлення, а вже після цього викликали слідчо-оперативну групу. На думку апелянта, такі дії ставлять під сумнів допустимість отриманих доказів та законність ухваленого вироку.
Захисник посилається на порушення принципів презумпції невинуватості, змагальності сторін, повного й неупередженого дослідження обставин справи та заборони ґрунтувати обвинувальний вирок на припущеннях.
Апелянт звертає увагу на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, одружений та має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, що підлягало врахуванню при вирішенні питання про покарання.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
ОСОБА_5 у невстановлені під час досудового розслідування дату та час, але не пізніше 18.15 год. 14.05.2025 р., керуючись корисливим мотивом, всупереч вимогам Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», діючи з прямим умислом, направленим на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечних психотропних речовин з метою збуту, у невстановленої під час досудового розслідування особи, незаконно придбав речовину невстановленою масою, але не менше ніж 128,1571 г, у складі якої міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP невстановленою масою, але не менше ніж 96,7714 г, яку ОСОБА_5 почав незаконно зберігати при собі з метою подальшого збуту.
14.05.2025 р. близько 18.15 год. працівниками УПП в Миколаївській області ДПП НП України на головній алеї парку «Дубки» між вулицями Космонавтів та Новозаводською в м. Миколаєві був зупинений ОСОБА_5 , який повідомив співробітниками поліції про наявність при собі забороненої речовини. Після цього, під час проведення особистого обшуку ОСОБА_5 , що мало місце на головній алеї парку «Дубки» між вулицями Космонавтів та Новозаводською в м. Миколаєві 14.05.2025 р. у період часу з 20.43 год. по 21.49 год. під час здійснення його затримання у порядку ст. 208 КПК України, виявлено та вилучено зіп-пакет з речовиною масою 128,1571 г, у складі якої міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP масою 96,7714 г, яку останній придбав та зберігав при собі з метою подальшого збуту.
Дії ОСОБА_5 судом кваліфіковані за ч. 3 ст. 307 КК України, як незаконне придбання та зберігання особливо небезпечних психотропних речовин з метою збуту, в особливо великих розмірах.
Обираючи ОСОБА_5 , вид і міру покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, які відносяться до особливо тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працює, утримує 3 дітей, є військовослужбовцем, брав участь у бойових діях з 30.03.2022 р., мав поранення, за місцем мешкання та служби характеризується позитивно, має постійне місце мешкання, відсутність обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження апеляційний суд приходить до наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Разом з цим, оцінка доказів полягає у тому, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження оцінює кожний доказ окремо та в сукупності. Крім того, оцінка доказів передбачає аналіз його змісту або відомостей, які містяться у ньому шляхом зіставлення зі змістом інших доказів на предмет, чи узгоджуються вони між собою чи ні.
На переконання апеляційного суду, вирок суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам, судом належним чином встановлено час, місце, форму вини вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, як того вимагають ст. ст. 91, 374 КПК України.
В суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України визнав частково, не заперечував факт придбання та зберігання психотропної речовини, однак стверджував, що придбав і зберігав її без мети збуту, виключно для особистого вживання. Пояснив, що замовив речовину через додаток «Telegram», оплатив її через криптогаманець та отримав через поштомат «Нової пошти», зареєструвавшись у додатку під чужим іменем. Підтвердив, що зафіксовані у протоколі огляду телефону переписка в «Telegram» і дані з додатку «Нова пошта» стосуються саме придбання цієї речовини. Після отримання, за його словами, він зважив її на побутових вагах, зробив фотозвіт для особи, у якої замовляв товар, та, не бажаючи зберігати речовину вдома, поклав її до кишені. Надалі, перебуваючи разом зі знайомим у парку «Дубки», був зупинений працівниками поліції, яким повідомив про наявність у нього психотропної речовини та намір добровільно її видати. Також зазначив, що раніше наркотичні речовини не вживав, способу і дозування їх вживання не знав, а придбану речовину до затримання вживав лише один раз, додаючи до чаю. Свої слова, сказані поліцейським під час затримання про намір «підзаробити», пояснив хвилюванням та тим, що мав на увазі іншу роботу.
Під час апеляційного розгляду, обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України не визнав, пояснив, що намірів збувати наркотичні засоби не мав, на момент отримання психотропної речовини зрозумів протиправність своїх дій та хотів віддати її правоохоронним органам, психотропну речовину вживає протягом року (приблизно 2 грами за раз), придбав її для власного вживання, за ціною до 3 000 грн.
Разом з тим, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами та показаннями свідків.
Так, згідно протоколу огляду предмета від 01.07.2025 р. та 02.07.2025 р., під час огляду трьох DVD-R дисків, наданих Управлінням патрульної поліції в Миколаївській області, на відеозаписах зафіксовано події 14.05.2025 р. з 18.21 год. до 22.13 год., зокрема спілкування ОСОБА_5 з патрульними поліцейськими, прибуття слідчо-оперативної групи та демонстрування ним вмісту правої кишені кофти.
За даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14.05.2025 р. з відеозаписом до нього, під час затримання ОСОБА_5 о 18.25 год. за адресою м. Миколаїв, вул. Космонавтів між вул. Новозаводська, головна алея, у нього під час особистого обшуку виявлено та вилучено зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору масою 132,64 г, а також мобільний телефон «Redmi 12».
За висновком експерта від 21.05.2025 р. № СЕ-19/115-25/8193-НЗПРАП, вилучена у ОСОБА_5 речовина містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, маса якої у складі речовини становить 96,7714 г.
Згідно з таблицею 2, затвердженою наказом МОЗ України від 01.08.2000 р., особливо великим розміром психотропної речовини PVP є 15 і більше грамів, а тому вилучена у ОСОБА_5 психотропна речовина відноситься до особливо великого розміру.
За даними протоколу огляду телефону від 18.06.2025 р., у вилученому у ОСОБА_5 телефоні «Redmi 12» виявлено додаток «Нова Пошта» клієнта ОСОБА_8 , який містить відомості про отримання 14.05.2025 р. об 11.29 год. відправлення через поштомат № 5686 у магазині АТБ за адресою м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 76/1.
Під час огляду додатка «Галерея» у телефоні ОСОБА_5 виявлено фотографію від 14.05.2025 р., на якій зображено ваги із зіп-пакетом, що містить порошкоподібну речовину білого кольору масою 135,16 г, зовні схожу на речовину, вилучену під час затримання.
За даними огляду переписки в додатку «Telegram», у групі «Курьеры» виявлено листування з абонентом « ОСОБА_9 », у якому містяться повідомлення щодо виплати коштів, отримання товару та надсилання фотозвіту, а також окрема переписка з цим абонентом, у якій з телефону ОСОБА_5 надіслано фотографію ваг з пакетом речовини масою 135,16 г з підписом «Грязный плюс ЗИП».
Показаннями свідка ОСОБА_10 підтверджено, що навесні 2025 року у парку «Дубки» в м. Миколаєві він був присутній як понятий під час вилучення у ОСОБА_5 прозорого пакета з білою речовиною, мобільного телефону та документів, а також під час тестування вилученої речовини та її пакування у спецпакет.
Показаннями свідка ОСОБА_11 підтверджено, що під час патрулювання у парку «Дубки» працівники поліції зупинили ОСОБА_5 та іншу особу, які, побачивши поліцейський автомобіль, почали нервувати та змінювати напрямок руху. У розмові ОСОБА_5 повідомив про наявність у нього «солей», які отримав у поштоматі «Нова Пошта», продемонстрував, що вони перебувають у кишені кофти, а також пояснив, що сам не вживає наркотичні речовини та хотів заробити кошти шляхом розміщення «закладок».
Показаннями свідка ОСОБА_12 також підтверджено, що ОСОБА_5 під час спілкування з поліцейськими повідомив про наявність у нього «солей», які отримав у поштоматі «Нова Пошта», пояснив, що зберігав їх при собі та мав намір добровільно видати, а також зазначав, що вирішив заробляти кошти шляхом розкладення «закладок» наркотичної речовини, після прибуття слідчо-оперативної групи він видав білу речовину у пакеті, маса якої становила близько 130 грамів.
Наведені докази, у своїй сукупності, підтверджують факт незаконного придбання та зберігання обвинуваченим ОСОБА_5 психотропної речовини, в особливо великих розмірах (більше 15 грам), з метою її збуту.
Доводи захисника та обвинуваченого про відсутність мети на збут ОСОБА_5 наркотичних засобів є безпідставними та спростовуються дослідженими судом першої інстанції матеріалами кримінального провадження.
Так, суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 КК України, характеризується прямим умислом в метою збуту, зокрема, при виготовленні, придбанні та зберіганні особою наркотичних засобів.
Відповідно до правових висновків, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» № 4 від 26.04.2002 р., про умисел на збут наркотичних засобів, може свідчити як відповідна домовленість із особою, яка придбала наркотичні ці засоби, так і інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір, спосіб упакування та розфасування, поведінка суб'єкта злочину, те що особа сама наркотичні засоби не вживає, але виготовляє та зберігає їх тощо.
Крім того у постанові Верховного Суду від 21.06.2018 р. (справа № 712/13128/16-к, провадження № 51-388 км18) колегія суддів визначила, що мета вчинення кримінального правопорушення згідно зі ст. 91 КПК України є однією з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні шляхом збирання, перевірки та оцінки доказів. Про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів може свідчити як відповідна домовленість із особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так і інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб'єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх тощо. При цьому, якщо висновок суду про наявність умислу особи на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ґрунтується на великому або особливо великому розмірі відповідної речовини, її упакуванні та розфасуванні, то у такому випадку повинні бути досліджені обставини, за яких особа придбала відповідний засіб чи речовину, в тому числі чи залежало від волі особи те, який розмір речовини опиниться у володінні особи та її розфасування. Зокрема, якщо особа здійснює свідоме придбання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів у значному розмірі (шляхом купівлі, обміну, безоплатно і т. ін.), виготовляє їх, зберігає у відповідному фасуванні, що об'єктивно перевищує потреби такої особи у власному вживанні, то в такому випадку може мати місце умисел на збут. Якщо ж волею особи не обумовлено те, скільки наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів опиниться у її володінні (як у випадку зі знахідкою), то у такому разі умисел на збут потребує більш ретельного дослідження.
За встановлених судом першої інстанції обставин, вбачається, що, в даному конкретному випадку, ОСОБА_5 здійснив свідоме придбання психотропної речовини PVP в особливо великому розмірі та в подальшому мав намір на його збут.Це підтверджується даними, вилученими з належного йому телефону, з яких убачається, що після отримання 14.05.2025 р. поштового відправлення через поштомат він здійснив зважування речовини, зафіксував це на фото та направив фотозвіт через додаток «Telegram» абоненту «Adara», з яким підтримував листування щодо отримання товару та подальших дій. Такі дії свідчать про його обізнаність щодо характеру речовини, її кількості та підтверджують спрямованість умислу на її збут.
Отже, доводи захисника про те, що відсутність фасування на окремі дози, пакувального матеріалу, коштів чи інших окремих ознак збуту, що нібито виключає мету збуту, є безпідставними, оскільки у даному кримінальному провадженні така мета доведена сукупністю інших доказів, а саме особливо великим розміром речовини, свідомим її замовленням, отриманням через поштомат, зважуванням, фотозвітом та перепискою з абонентом «Adara».
Доводи обвинуваченого про те, що після отримання психотропної речовини він нібито усвідомив протиправність своїх дій та мав намір добровільно передати її працівникам поліції, не заслуговують на увагу. Як правильно зазначив суд першої інстанції, будь-яких дій, які б свідчили про наявність у ОСОБА_5 такої ініціативи до моменту його зупинення працівниками поліції, матеріали кримінального провадження не містять. Навпаки, видача речовини відбулася вже після виявлення працівниками поліції її наявності у нього, а тому не може розцінюватися як добровільна здача. Крім того, звільнення від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ч. 4 ст. 307 КК України, у даному випадку взагалі не підлягає застосуванню.
Стосовно пояснень обвинуваченого під час апеляційного розгляду про те, що він вживав психотропну речовину близько року та приблизно по 2 грами за раз, суперечать його ж позиції в суді першої інстанції, де він пояснював, що раніше наркотичні речовини не вживав, способу та дозування не знає. Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, а будь-яких даних, які б свідчили про протилежне, стороною захисту не надано.
Доводи захисника про порушення порядку виявлення та вилучення психотропної речовини у ОСОБА_5 належними даними не підтверджені.
Як убачається з оглянутих судом першої інстанції відеозаписів до протоколу затримання та з бодікамер патрульних поліцейських, до прибуття слідчо-оперативної групи ОСОБА_5 не видавав працівникам поліції пакет з речовиною, не викладав його на капот службового автомобіля, а лише показав, у якій саме кишені його одягу цей пакет перебуває. При цьому, телефон і документи він дійсно виклав на капот автомобіля, що й спростовує твердження захисту про нібито первинне вилучення психотропної речовини патрульними поліцейськими без належного процесуального оформлення.
Зазначені обставини узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_10 та змістом протоколу затримання, з яких убачається, що прозорий зіп-пакет з білою речовиною ОСОБА_5 дістав з правої кишені кофти та поклав на капот автомобіля вже під час проведення відповідної слідчої дії, після чого ця речовина була зважена, досліджена спеціалістом та вилучена у встановленому порядку. Отже, доводи захисника про незаконне вилучення речовини патрульними поліцейськими не знайшли свого підтвердження, а тому не ставлять під сумнів допустимість відповідних доказів.
Посилання захисника на надмірну суворість призначеного ОСОБА_5 покарання є безпідставними.
Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції при призначенні покарання врахував дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується, є військовослужбовцем та брав участь у бойових діях. Водночас покарання у виді позбавлення волі призначено йому у мінімальних межах санкції ч. 3 ст. 307 КК України, а тому підстав вважати його явно несправедливим через суворість апеляційний суд не вбачає.
Крім того, на переконання апеляційного суду, наведені захисником дані про особу обвинуваченого не є настільки виключними обставинами, які б давали можливість призначити обвинуваченому більш м'яке покарання, оскільки дані обставини існували і на час вчинення ним кримінального правопорушення, однак не вплинули на його протиправну поведінку та не стали стримуючим фактором від вчинення протиправних дій.
За наведеного, суд першої інстанції належно оцінив зібрані у справі й досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, правильно встановив фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні і його дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 307 КК України, як незаконне придбання та зберігання особливо небезпечних психотропних речовин з метою збуту, в особливо великих розмірах, вирок суду в цій частині є законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для скасування обвинувального вироку відносно ОСОБА_5 немає, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 408, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
вирок Інгульського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3