Єдиний унікальний номер 741/1194/25
Провадження № 2/741/160/26
м. Носівка 17 березня 2026 року
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого -судді Киреєва О.В.,
з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі - позивач) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Позивач звернувся до суду з цим позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 28 березня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем у формі електронного документа з використанням електронного підпису був укладений кредитний договір № 989196228 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 13000 грн. На підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, а також додаткових угод до цього договору, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передало (відступило) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги за кредитним договором № 989196228 від 28 березня 2021 року. 5 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передало (відступило) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» право вимоги за кредитним договором № 989196228 від 28 березня 2021 року. 4 червня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» передало (відступило) позивачу право вимоги за кредитним договором № 989196228 від 28 березня 2021 року на загальну суму 27872 грн.
Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 989196228 від 28 березня 2021 року в сумі 27872 грн., понесені судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без їх участі, зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
У судове засідання відповідач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, не просив розгляд справи відкласти.
Ухвалою від 17 березня 2026 року суд постановив проводити заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою усіх учасників справи, суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що 28 березня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено кредитний договір № 989196228 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 13000 грн. на споживчі цілі строком на 126 днів зі сплатою процентів за користування кредитом, що підтверджується матеріалами справи.
Оскільки зміст укладеного між сторонами кредитного договору зафіксований в кількох документах, вчинених в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, з огляду на їх неоспорювання відповідачем, письмова форма даного правочину дотримана, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування» та не суперечить приписам ст.ст. 6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України.
При цьому, на виконання вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв'язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Наведений висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, унаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 27872 грн., з якої: 13000 грн. - тіло кредиту, 14872 грн. - несплачені відсотки за користування кредитом.
Інші відомості щодо розміру заборгованості в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування вказаних розрахунків заборгованості.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст. 513 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
У судовому засіданні встановлено, що:
- на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, а також додаткових угод до цього договору, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передало (відступило) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги за кредитним договором № 989196228 від 28 березня 2021 року;
- 5 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передало (відступило) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» право вимоги за кредитним договором № 989196228 від 28 березня 2021 року;
- 4 червня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» передало (відступило) позивачу право вимоги за кредитним договором № 989196228 від 28 березня 2021 року на загальну суму 27872 грн.
На підставі вищезазначеного та враховуючи те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, умов договору не виконав та не бажає у повному обсязі погасити заборгованість за цим договором у добровільному порядку, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.
З відповідача підлягає стягненню сума боргу визначена позивачем при зверненні до суду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн., оскільки їх понесення позивачем підтверджується матеріалами справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 визнала можливість існування «гонорару успіху» як різновиду винагороди адвоката та дійшла висновку, що сторони договору про надання правової допомоги мають право передбачити таку форму оплати відповідно до принципу свободи договору, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не доведено неспівмірності цих витрат, а тому суд не вбачає підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 16, 512, 513, 525, 526, 530, 610, 611, 1054, 1077-1082 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4А, офіс 10, заборгованість за кредитним договором № 989196228 від 28 березня 2021 року в сумі 27872 (двадцять сім тисяч вісімсот сімдесят дві) грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 (сім тисяч) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.В. Киреєв