Справа № 676/2688/26
Номер провадження 2-н/676/291/26
09 квітня 2026 року м. Кам'янець-Подільський
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Пилипенко І.О., розглянувши заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Годованця 22» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги
07.04.2026 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Годованця 22» звернулося до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги.
Частиною першою статті 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, судовий наказ не може бути видано, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Згідно з п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено, в тому числі, вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, та перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Частиною третьою статті 163 ЦПК України визначено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Наказне провадження один із видів проваджень цивільного судочинства, у якому без розгляду справи по суті на підставі безспірних вимог та доказів, поданих заявником, видається судовий наказ, згідно з яким з боржника стягуються грошові кошти.
Одними з характерних ознак наказного провадження є: спрощена цивільна процесуальна форма; на нього не поширюються принципи гласності, усності, безпосередності, змагальності; не може бути пред'явлено зустрічний позов; урізана модель стадійності цивільного процесу; немає підготовчого засідання, судового розгляду справи по суті; судовий наказ видається за відсутності сторін та видача судового наказу здійснюється лише на підставі безспірних письмових доказів, поданих заявником.
Відповідно до роз'яснень п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», у разі заявлення вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Таким чином, якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок у силу вимог законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду, та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Між тим, звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості, заявником не додано копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимогу про стягнення грошової заборгованості.
До заяви про видачу судового наказу було додано лише копію статуту ОСББ «Годовнця 22» та довідку про нараховування ОСОБА_1 цільового внеску.
Таким чином, при розгляді даного питання у наказному провадженні, з урахуванням доданих до заяви про видачу судового наказу документів, суд фактично позбавлений можливості встановити наявність чи відсутність спору про розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ОСББ «Годованця 22», а також всі обставини і підстави для правильного та об'єктивного розгляду.
Отже, із поданої заяви не вбачається виникнення у заявника безспірного права грошової вимоги.
Крім того, до заяви про видачу судового наказу має бути доданий документ, що підтверджує сплату судового збору.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір», якою не встановлено звільнення особи від сплати судового збору в разі подання повторно заяви про видачу судового наказу.
Частиною другою статті 164 ЦПК України визначено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Виходячи з наведених положень Кодексу, сплачений судовий збір за подачу заяви про видачу наказу, у разі відмови в її задоволенні, не повертається, при цьому, може бути зарахований до суми судового збору лише у разі пред'явлення стягувачем позову в порядку позовного провадження.
Тобто зарахування судового збору в даному випадку у зв'язку з повторним зверненням до суду із заявою про видачу судового наказу законом не передбачено.
Статтею 9 Закону України «Про судовий збір» визначено, що суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
До заяви про видачу судового наказу заявник долучив платіжну інструкцію № 202 від 27.08.2025 року на суму 302,80 грн.
Перевіривши зарахування судового збору за платіжною інструкцією № 202 від 27.08.2025 року на суму 302,80 грн., встановлено, що судовий збір за вищевказаною платіжною інструкцією врахований раніше у справі № 676/6380/25. Згідно з ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 04.09.2025 року (справа № 676/6380/25), відмовлено у видачі судового наказу за заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Годованця 22» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
Отже, сплачений заявником судовий збір за подачу заяви про видачу судового наказу у справі № 676/2688/26 не може бути зарахований за повторну подачу заяви про видачу наказу у даній справі, та в свою чергу судовий збір за подану заяву про видачу наказу в межах цієї справи мав бути сплачений ОСББ «Годованця 22» на загальних підставах.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку про ненадання заявником належних доказів сплати судового збору за подану заяву у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Частиною другою статті 165 ЦПК України визначено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Враховуючи наведене, оскільки заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Годованця 22» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги не відповідає вимогам статті 163 ЦПК України доходжу висновку про наявність підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 1ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 163, 165, 166 ЦПК України, суддя
Відмовити Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Годованця 22» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення , має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.О. Пилипенко