Справа № 277/1698/25
іменем України
"07" квітня 2026 р. селище Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання М.М. Сороки, розглянувши в селищі Ємільчине за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - позивач), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором №97323581000 (26208966917050) від 29.01.2021 в розмірі 92092 грн 54 коп.
В обґрунтування позовних вимог представник ТОВ «Коллект Центр» зазначив наступне.
29 січня 2021 року між АТ «Укрсиббанк» та відповідачем укладено договір №97323581000, відповідно до умов Договору, Кредитодавець надав Позичальнику кредит у розмірі 49900 грн на строк до 20.02.2023 включно. За умовами Договору, Кредитодавець зобов'язувався надати Позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному Кредитним договором, а Позичальник в свою чергу зобов'язався повернути Кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов Кредитного договору. Відповідно до Договору процентна ставка за Кредитним договором встановлюється в розмірі 55,00 % річних.
Кредитодавець належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, надавши Позичальнику кредитні кошти на загальну суму 49900 грн, що підтверджується виписками по рахунку. Згідно з умовами Договору Позичальник зобов'язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий кредит в строки визначені договором.
23.12.2021 було укладено договір № 229, відповідно до якого АТ «УКРСИББАНК» відступило на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № №97323581000.
23.12.2021 було укладено договір № 23/12-2021/229 відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №97323581000.
10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 97323581000.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №97323581000.
Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 92092,54 грн., з яких:
- заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 47760,53 грн;
- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 44332,01 грн.
Ухвалою суду від 07.01.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У судові засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судові засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. 12 березня 2026 року відповідач подала телефонограму про відкладення розгляду справи для можливості узгодження з позивачем суми заборгованості. Однак, в судове засідання 07.04.2026 відповідач не з'явилася, клопотань чи заяв до суду не подала, не повідомила суд про причини неявки.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 29 січня 2021 року між АТ «УКРСИББАНК» та відповідачем укладено договір №97323581000, відповідно до умов Договору Кредитодавець надав Позичальнику кредит у розмірі 49900 грн на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений Договором (а.с.132-138).
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.
Відповідно до умов Договору про надання кредиту загальний розмір кредиту складає 49900 грн. Строк кредитування до 20.02.2023. Процентна ставка складає 55% річних.
Відповідач отримав вказані кошти, що підтверджено випискою з рахунку (а.с.139-166).
Однак, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо повернення кредиту, у зв'язку з чим утворилася заборгованість. Згідно наданого розрахунку позивачем, станом на момент подання позову заборгованість відповідача по кредитному договору № 97323581000 (26208966917050) становить 92092,54 грн., з яких:
- заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 47760,53 грн;
- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 44332,01 грн (а.с.111-112).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
23.12.2021 було укладено договір № 229 відповідно до якого АТ «УКРСИББАНК» відступило на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 97323581000 (26208966917050).
23.12.2021 було укладено договір № 23/12-2021/229 відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 97323581000 (26208966917050).
10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 97323581000 (26208966917050).
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 97323581000 (26208966917050).
Відповідно до частин першої-третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
У частині 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з частиною першою та другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Так, у Договорі містяться конкретні умови використання коштів, зокрема відсоткові ставки, з якими відповідач ознайомився, погодився і які прийняв шляхом підписання відповідного Договору, отримання і використання коштів.
Отже, суд установив, що відповідач був ознайомлений з указаними у вищевказаному Договорі умовами користування кредитними коштами і на них погодився.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 514 ЦК України установлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, право вимоги за Договором від АТ «Укрсиббанк» перейшло до ТзОВ «Коллект центр»» на підставі ланцюга договорів факторингу.
Ураховуючи викладене, суд установив, що позов обґрунтований невиконанням з боку ОСОБА_1 умов Договору від 29.01.2021 №97323581000 (26208966917050), у зв'язку з чим у неї виникла загальна заборгованість за цим Договором на суму 92092,54 грн, з яких: 47760,53 грн заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 44332,01 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги (відсотки нараховані в межах дії строку договору, тобто з 29.01.2021 по 20.02.2023).
Водночас відповідач відзиву, будь-яких пояснень чи доказів, які б спростовували вимоги позову, підтверджували повернення отриманих в кредит коштів, сплату процентів за користування ними, суду не надав.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що заборгованість на підставі Договору в частині тіла кредиту у розмірі 47760,53 грн, процентів у розмірі 44332,01 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
З огляду на принцип змагальності та відсутність будь-яких доказів, які б спростовували обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124 св 20) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу позивач обгрунтовує копією договору про надання правової допомоги від 01.07.2024 № 01-07/2024, укладеним між ТзОВ «Коллект центр» та адвокатським об'єднанням «Лігал ассістанс», копією заявки на надання юридичної допомоги від 03.11.2025 № 2452, відповідно до якої надання усної консультації становить 2 години вартість 4000,0 грн, підготовка пропозицій 3 години - 6000 грн, складання позовної заяви становить 5 годин вартість 15000 грн, копією витягу від 28.11.2025 з акта № 16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року (а. с. 72-78).
Відповідно до частин 4-6 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33-34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг наданих послуг, складність справи, яка є типовою, і участь у ній адвоката мала місце на підставі загального договору, укладеного між позивачем та АО «Лігал ассістанс» про комплексний супровід судових справ зі стягнення заборгованості за кредитними договорами, тобто у межах цього договору адвокати адвокатського об'єднання представляють інтереси фінансової установи у типових справах, обґрунтованість підготовлених і поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000 грн не є достатньо доведеним, а також розумним та співмірним із складністю справи, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, їх доведеністю й обґрунтованістю, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи складність справи, об'єктивно наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат та пропорційність складності справи вартості послуг адвоката, зважаючи на неспівмірність заявлених витрат на правничу допомогу (25000 грн) із ціною позову, а також, виходячи з конкретних обставин цієї справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір у зв'язку з недостатнім обґрунтуванням фактично наданих стороні у справі послуг до 3000 грн.
Така сума, на думку суду, буде відповідати принципу справедливості та співмірності. Саме таку суму витрат на правничу допомогу суд вважає доведеною зі сторони позивача належними, достовірними, допустимими та достатніми доказами.
Отже, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Таким чином, вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволено частково.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приписами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, оскільки позивач подав до суду позовну заяву в електронній формі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2422,40 грн.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором №97323581000 (26208966917050) від 29.01.2021 в розмірі 92092 грн 54 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на правничу допомогу у сумі 3000 грн.
В задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 22000 грн - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Житомирського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 44276926)
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне судове рішення складено 07 квітня 2026 року.
Суддя Т. Г. Корсун