Справа №295/5785/26
1-кс/295/2242/26
07.04.2026 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Богунського районного суду міста Житомир клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області лейтенант поліції ОСОБА_5 , в межах кримінального провадження №12026060610000238 від 01.04.2026 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, про накладення арешту на майно, -
До Богунського районного суду м. Житомира 02.04.2026 р. надійшло клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області лейтенант поліції ОСОБА_5 , в межах кримінального провадження №12026060610000238 від 01.04.2026 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, про накладення арешту на майно. В обґрунтування клопотання слідчий вказав, що у період з 12.30 год. по 12.45 год. 01.04.2026 р. за адресою: по вул. Лісова, с. Буймир, Житомирського району, Житомирської області проведено огляд місця події в ході якого ОСОБА_6 , в присутності понятих добровільно видав транспортний засіб «МАN» д. р. н. НОМЕР_1 з напівпричепом тентованим д. р. н. НОМЕР_2 , що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7 . Вказаний транспортний засіб вилучено та поставлено на відповідальне зберігання до Житомирської транспортної дільниці, за адресою: м. Житомир, вул. Корабельна, 4. У подальшому, 01.04.2026 р. вилучені в ході огляду місця події від 01.04.2026 р. за адресою: по вул. Лісова, с. Буймир, Житомирського району, Житомирської області транспортний засіб з напівпричепом поміщені до майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, що за адресою: м. Житомир, вул. Корабельна, 4, визнано речовими доказами по кримінальному провадженні N«12026060610000238 від 01.04.2026 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
В судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 наполягав на задоволені клопотання.
Представник власника майна адвокат ОСОБА_4 заперечував проти арешту вказаних транспортних засобів. В обґрунтування своєї позиції вказав, що 31.03.2026 р., близько 20.00 год. водій ОСОБА_6 дійсно був зупинений «працівниками внутрішньої безпеки» ДП «Ліси України» (зі слів самих осіб, які зупинили). Водій добровільно зупинився та на припущення щодо перевезення незаконно зрубаної деревини повідомив, що причіп порожній. Ніякої деревини не перевозить транспортний засіб пред'явить для огляду лише співробітникам поліції. Отримавши інформацію про те, що його не затримано ОСОБА_6 заїхав на те деревопереробного підприємства в с. Буймир Житомирського району де постійно ставить автомобіль на ночівлю. Співробітниками лісової охорони ні на момент зупинки, ні на момент вказаного клопотання не надано відомостей про те, що у транспортному засобі була будь-яка деревина, не вказано хто повідомив про такі обставини, про місце порубки, потерпілого у справі або суму завданих збитків. Близько 06.00 год. наступного дня, тобто 01.04.2026 р. ОСОБА_6 покинув базу. Працівників лісової охорони або співробітників поліції не було. 01.04.2026 р. вказану вантажівку з причепом було вилучено в ході невідкладного обшуку але в порушенні вимог ст. 132 КПК України досудовим слідством не встановлено ознак злочину передбаченого ст. 246 КК України, не вказано місце незаконної порубки, не визначено потерпілого та не проведено розрахунок шкоди.
Згідно частини 1 статті 170 КПК України зі змінами внесеними в редакції Закону №769-VIII від 10.11.2015 р., які набрали чинності 11.12.2015 р., вказано, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.
Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Зі змісту ч. 2 ст. 170 КПК України вбачається, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частина 3 статті 170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з п. 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013 р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження», слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: не були присутні при розгляді питання про арешт майна; доведуть, що в подальшому /застосуванні цього заходу минула потреба; доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Згідно з ч.2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів часників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та упередженого розслідування і судового розгляду.
Слідчий суддя вважає, що на теперішній час і в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, що, відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України є підставою задоволення даного клопотання та скасування арешту.
Суд, керуючись принципами законності та справедливості, взявши до уваги доводи викладені у клопотанні, матеріали досудового слідства, дійшов висновку в необґрунтованості накладеного арешту, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області лейтенант поліції ОСОБА_5 , в межах кримінального провадження №12026060610000238 від 01.04.2026 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, про накладення арешту на майно, задовільнити частково.
Накласти арешт на автомобіль марки «МАN» д. р. н. НОМЕР_1 з напівпричепом тентованим д. р. н. НОМЕР_2 , що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7 та тимчасово позбавити власника (користувача) вказаного майна можливості відчужувати, розпоряджатися вказаним автомобілем залишивши право використовувати вищевказаний транспортний засіб та свідоцтво про його реєстрацію.
Зобов'язати уповноважених осіб слідчого відділення відділу поліції №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області передати користувачу автомобіля марки «МАN» д. р. н. НОМЕР_1 та напівпричеп тентований д. р. н. НОМЕР_2 ОСОБА_6 на відповідальне збереження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 08.04.2026 р.
Слідчий суддя Богунського
районного суду м. Житомира ОСОБА_1